Ухвала

від 30.10.2024 по справі 916/4765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4765/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 28.10.2024р. вх. № ГСОО 2-1670/24, подану у справі №916/4765/24

За позовом: Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; код ЄДРПОУ 25959784)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562)

Про стягнення 48059047,63 євро (2140612458,20 грн.).

Заява Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 28.10.2024р. вх. №ГСОО 2-1670/24 подану у справі №916/4765/24, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: В провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа №916/4765/24 за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 Євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 Євро (сорок три мільйони сто сімдесят дві тисячі Євро 00 євроценти) та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро.

28.10.2024р. до суду Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» було надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» в сумі 50142003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Акціонерному товаристві «Міжнародний резервний банк» і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК».

В обґрунтування поданої заяви, позивачем було зазначено суду, що позивачем подано до господарського суду Одеської області позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 Євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 Євро та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро. Ціна позову визначена в позовні заяві в національній валюті: 2140612458,20 грн.

За посиланням позивача, не зважаючи на своєчасне та повне отримання передбачених Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ траншів, відповідач/позичальник сплату тіла кредиту та процентів здійснював лише до лютого 2022 року, а потім жодних коштів не перераховував та почав порушення грошового зобов`язання.

Позивачем зазначав суду, що відповідач, який зареєстрований на окупованій території, протиправно ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором. Будь-яких повідомлень від відповідача щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, неможливості виконання своїх зобов`язань не надходило.

На думку позивача, така бездіяльність та протиправна поведінка Відповідача негативно впливає на фінансовий стан позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є значною і позивач позбавлений можливості своєчасного та повного здійснювати задоволення всіх вимог кредиторів. Крім того, усі кошти, які залишаться після задоволення вимог кредиторів та завершення ліквідаційної процедури підлягають перерахуванню в державний бюджет України. Ухиляння відповідача від погашення простроченої заборгованості, подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача, тривалий час розгляду позову, з огляду на реєстрацію місцезнаходження відповідача на окупованій території, значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також позивачем було зазначено суду, що відповідно до довідки АТ «МР БАНК» №498/БТ від 25.10.2024, станом на 25.10.2024 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» включені до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК» в сумі 50142003,35 грн. Зазначені кошти в сумі 50142003,35грн. обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в АТ «МР БАНК».

Також було зазначено суду, що зустрічне забезпечення не застосовується у зв`язку із відсутністю зустрічних зобов`язань позивача щодо предмету позову, реальністю вимог позивача та відсутністю можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 28.10.2024р. вх. № ГСОО 2-1670/24, подану у справі №916/4765/24, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2,5,6,7ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

За приписами абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Із матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що між Акціонерним Товариством «Сбербанк», на цей час Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» 13.10.2021 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ.

Як з`ясовано судом, 09.12.2021 року була зареєстрована нова редакція Статуту Акціонерного товариства «Сбербанк» та відповідно до внесених змін було змінено найменування банку на Акціонерне Товариство «Міжнародний Резервний Банк».

Згідно з п. 1.3. Статуту - АТ «МР БАНК» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», Закритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії», Закритого акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Закритого акціонерного товариства «БАНК НРБ», Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк НРБ - Україна».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення №131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

Згідно із положеннями статей 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Як з`ясовано судом, з 25.02.2022 року АТ «МР БАНК» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна. Процедура ліквідації запроваджена строком на 3 роки, до 25 лютого 2025 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 року по справі №910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Господарський суд зазначає, що предмет заявлених позовних вимог становить стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 Євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро.

Водночас, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» в сумі 50142003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Акціонерному товаристві «Міжнародний резервний банк» і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК».

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки АТ «МР БАНК» №498/БТ від 25.10.2024, судом з`ясовано, що станом на 25.10.2024 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» включені до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК» в сумі 50142003,35 грн.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про адекватність обраного заходу забезпечення із заявленими позовними вимогами в частині накладення арешту на грошову суму, заявлену до стягнення у поданому позові позивачем.

Слід зазначити про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

З викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням надання позивачем доказів, які підтверджують, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а також наявністю конкретного зв`язку між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, дозволяє суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про забезпечення позову від 28.10.2024р. вх. № ГСОО 2-1670/24, подану у справі №916/4765/24 задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н., м. Скадовськ, вул. Незалежності буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562) в сумі 50142003,35 грн (п`ятдесят мільйонів сто сорок дві тисячі три гривні 35 копійок), які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 25959784) і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК».

Стягувач за ухвалою: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; код ЄДРПОУ 25959784).

Боржник за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562).

Ухвала набрала законної сили 30.10.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна