Рішення

від 24.10.2024 по справі 916/3872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3872/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 24-Р, код ЄДРПОУ 34927126)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 16, код ЄДРПОУ 39672801)

про стягнення 610409,80 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ про стягнення 610409,80 грн., з яких: 395827,72 грн. основного боргу, 97579,95 грн. інфляційних втрат, 28274,74 грн. 3% річних та 88727,39 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання телекомунікаційних послуг №42/18 від 01.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3872/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 03.10.2024 о 14:30.

23.09.2024 за вх.№34648/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

02.10.2024 за вх.№35810/24 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.10.2024 відкладено розгляд справи на 24.10.2024 о 15:45.

21.10.2024 за вх.№38142/24 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, яка судом у протокольній формі задоволена.

У судове засідання 24.10.2024 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, у задоволеній судом заяві просить суд розглянути справу без участі позивача та його представника.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями з довідками Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою, а також шляхом направлення ухвал суду на електронну пошту відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/3872/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.10.2018 між Одеською філією Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ (замовник, відповідач) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг №42/18.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 договору предметом договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційного обладнання, що входить до складу мережі регіонально мультиплексу, яке забезпечує діяльність замовника, згідно ліцензії; послуги, визначені у п.1.1 цього договору, надаються виконавцем на кожному об`єкті, де встановлені технічні засоби, перелік та місце знаходження яких визначені в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору замовник зобов`язаний: щомісячно здійснювати своєчасну оплату за надані виконавцем послуги у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; щомісячно повертати виконавцю підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою один примірник акту здавання-приймання фактично наданих послуг.

За п.п. 3.1-3.3 договору ціна договору визначається згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною договору; вартість наданих послуг за місяць визначається актом здавання-приймання фактично наданих послуг; ціна договору може бути змінена у разі збільшення витрат по наданню послуг (у зв`язку з інфляцією, зростання тарифів на електроенергію та інше), про що виконавець повідомляє замовника за 20 днів та направляє відповідну додаткову угоду.

У відповідності до п.п. 4.1-4.4 договору розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг проводиться щомісячно; виконавець щомісячно, не пізніше 6-го числа наступного місяця, складає акт здавання-приймання та рахунок на оплату наданих послуг, після чого надсилає або надає особисто представнику замовника два примірники акту здавання-приймання та рахунок замовнику; замовник впродовж 3 (трьох) робочих днів після отримання акту здавання-приймання розглядає його і у випадку відсутності зауважень або заперечень уповноважена особа приймає акт, скріплює печаткою і повертає другий примірник виконавцю; за наявності зауважень або заперечень до акту здавання-приймання замовник протягом 3 робочих днів після його отримання, складає протокол зауважень та/або заперечень, направляє його виконавцю та складає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли; в разі недосягнення згоди сторонами на оперативній нараді, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п.п. 4.5-4.8 договору у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень та/або заперечень від замовника в зазначений п.4.4 строк - сума, зазначена в акті здавання-приймання, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті; зміна суми, зазначеної в акті здавання-приймання, в односторонньому порядку не дозволяється; розрахунки за надані телекомунікаційні послуги здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами згідно додатку №1 договору; оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць; замовник зобов`язується до 15 числа поточного місяця самостійно перерахувати аванс у розмірі 30% вартості послуг у попередньому місяці; у перший місяць надання послуг аванс сплачується від суми послуг зазначеної у додатку №1 даного договору; остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу проводиться не пізніше 15 числа наступного місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку; у разі неотримання рахунку та акту здавання-приймання до 10 (десятого) числа місяця, що настає після розрахункового періоду, замовник здійснює остаточний розрахунок на протязі 5 (п`яти) банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку; в разі неотримання замовником рахунку та акту здавання-приймання до 10 (десятого) числа місяця, що настає після розрахункового періоду, замовник у письмовій формі повідомляє про це виконавця; в разі відсутності повідомлення від замовника, акт та рахунок вважаються отриманими.

Відповідно до п.5.2 договору замовник сплачує виконавцю пеню за несвоєчасно здійснений остаточний розрахунок виходячи з суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За п.п. 7.1-7.3 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 включно, а в частині виникнення фінансових зобов`язань по договору до їх повного виконання; строк дії договору продовжується на один рік в разі відсутності письмового повідомлення (попередження) однієї з сторін за 20 днів до закінчення строку дії договору, про бажання припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Додаток №1 до договору №42/18 визначає середньомісячну вартість послуг з технічного обслуговування і експлуатації телевізійних передавачів у розмірі 105424,20 грн., з ПДВ.

У додатковій угоді №1 від 04.12.2019 до договору №42/18 сторони, зокрема, продовжили строк дії договору до 31.12.2020 та виклали додаток №1 до договору №42/18 у новій редакції, в якій визначили, зокрема, що середньомісячна вартість послуг складає 129908,40 грн., з ПДВ.

У додатковій угоді №2 від 30.11.2020 до договору №42/18 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2021.

У додатковій угоді №3 від 29.01.2021 до договору №42/18 сторони виклали додаток №1 до договору №42/18 у новій редакції, в якій визначили, зокрема, що середньомісячна вартість послуг складає 136828,80 грн., з ПДВ.

У додатковій угоді №4 від 01.04.2021 до договору №42/18 сторони домовились викласти преамбулу договору, п.10 договору у новій редакції, в якій у зв`язку з реструктуризацією Концерну РТГ, замінили сторону виконавця на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення; за текстом договору, враховуючи додатки та додаткові угоди до договору, посилання на найменування виконавця Одеська філія Концерну РРТ змінили на найменування Миколаївська філія Концерну РРТ (Регіональна дирекція №3).

У додатковій угоді №6 від 01.12.2021 до договору №42/18 сторони виклали додаток №1 до договору №42/18 у новій редакції з 01.01.2022, в якій визначили, зокрема, що середньомісячна вартість послуг складає 150126,48 грн., з ПДВ.

В матеріалах справи наявні підписані з боку позивача акти виконання робіт (надання послуг) до договору №42/18, а саме: №157 від 28.02.2022 на суму 139023,70 грн.; №333 від 31.03.2022 на суму 152667,37 грн.; №474 від 30.04.2022 на суму 148249,44 грн.; №602 від 31.05.2022 на суму 11725,81 грн.; всього на суму 451666,32 грн. Також в матеріалах справи наявні рахунки на сплату до договору №42/18 на загальну суму 451666,32 грн.

У листі від 02.05.2022 №13/05 відповідач просив позивача у зв`язку з воєнним станом, призупинити дію договору №42/18 з 03.05.2022 та не нараховувати оплату відповідно до умов договору, а також зробити фактичний розрахунок за послуги, надані у травні за 01 та 02 травня включно.

У вимозі від 17.11.2022 №146/02 позивач повідомив відповідача, що станом на 14.11.2022 за ТОВ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ обліковується заборгованість у сумі 405827,70 грн. за договором №42/18 (період, за який виникла заборгованість - лютий-травень 2022 року) та вимагав негайно здійснити погашення вказаного боргу.

У вимозі від 06.02.20230 №23/07-9 позивач повідомив відповідача, що станом за ТОВ ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ обліковується заборгованість у сумі 401827,70 грн. за договором №42/18 (період, за який виникла заборгованість - лютий-травень 2022 року) та вимагав негайно здійснити погашення вказаного боргу.

В матеріалах справи наявні докази часткових сплат відповідачем за лютий 2022 року згідно договору №42/18, а саме: платіжна інструкція №1240 від 18.02.2022 на суму 45838,60 грн.; платіжна інструкція №2 від 29.12.2022 на суму 2000 грн.; платіжна інструкція №3 від 25.01.2023 на суму 2000 грн.; платіжна інструкція №1 від 09.03.2023 на суму 4000 грн.; платіжна інструкція №12/07/20231 від 12.07.2023 на суму 2000 грн.; всього на суму 55838,60 грн.

Також в матеріалах справи наявні розрахунки пені за періоди: 16.03.2022 - 16.09.2022, 18.04.2022 - 18.10.2022, 17.05.2022 - 17.11.2022, 06.06.2022 - 06.12.2022, на загальну суму 88727,39 грн.; 3% річних за період з 16.03.2022 по 30.08.2024 на суму 28274,74 грн. та інфляційних втрат за період з 16.03.2022 по 22.08.2024 на суму 97579,95 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати вартості послуг за договором №42/18 від 01.10.2018 за період з лютого по травень 2022 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу та нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що за умовами укладеного договору №42/18 від 01.10.2018 позивач зобов`язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач зобов`язався щомісячно здійснювати своєчасну оплату за надані виконавцем послуги у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому, господарський суд звертає увагу, що додаток №1 до договору (до якого вносились відповідні зміни шляхом укладення додаткових угод) визначає середньомісячну вартість відповідних послуг.

Так, як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2022 року по травень 2022 року відповідачу були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 451666,32 грн., що підтверджується підписаними з боку позивача актами наданих послуг, а також відповідними рахунками. Оцінюючи вказані докази, господарський суд приймає до уваги встановлені п.4.8 договору умови щодо того, що у разі неотримання рахунку та акту здавання-приймання до 10 (десятого) числа місяця, що настає після розрахункового періоду, замовник здійснює остаточний розрахунок на протязі 5 (п`яти) банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку; в разі неотримання замовником рахунку та акту здавання-приймання до 10 (десятого) числа місяця, що настає після розрахункового періоду, замовник у письмовій формі повідомляє про це виконавця; в разі відсутності повідомлення від замовника, акт та рахунок вважаються отриманими. Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких зауважень/заперечень щодо актів приймання-передачі наданих послуг за період з лютого 2022 року по травень 2022 року, а також відсутність повідомлення від замовника (відповідача) про неотримання рахунків та актів, господарський суд дійшов висновку, що за спірний період відповідні акти та рахунки вважаються отриманими відповідачем. При цьому, з загальної вартості послуг за спірний період (451666,32 грн.) відповідачем за окремими платіжними інструкціями було сплачено 55838,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, що додатково підтверджує обізнаність відповідача про наявність заборгованості за договором №42/18 від 01.10.2018 та про яку відповідача було повідомлено у наявних в матеріалах справи вимогах.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, приймаючи до уваги умови укладеного договору №42/18 від 01.10.2018, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги за спірний період у розмірі 395827,72 грн., з урахуванням часткових сплат, що підтверджується за матеріалами справи та відповідачем не спростована, а отже є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення з відповідача 395827,72 грн. основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата відповідачем пені передбачена п.5.2 договору.

Щодо заявленої до стягнення пені, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені за визначені позивачем періоди, встановивши вірність розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, заяв/клопотань про зменшення розміру нарахованих сум з відповідним обґрунтуванням, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 88727,39 грн. пені.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарським судом встановлено вірність розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, враховуючи право позивача на отримання компенсації з боржника за невиконання зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 28274,74 грн. 3% річних та 97579,95 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі через систему Електронний суд у розмірі 7324,92 грн. (610409,80*1,5%*0,8) покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Вирішуючи питання щодо заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позові позивач просив суд стягнути з відповідача 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заявлених до стягнення 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 01.02.2024, укладений між адвокатом Шевченка С.В. та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення;

- додаткову угоду від 26.08.2024 до договору від 01.02.2024, якою сторони визначили, зокрема, що розмір гонорару з питань стягнення заборгованості за договором №42/18 від 01.10.2018 становить 12000 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) від 01.10.2024 до договору від 01.02.2024, в якому наведено перелік наданих послуг: аналіз та підготовка матеріалів справи (3000 грн.), складання та подача до суду позовної заяви (6000 грн.), ведення справи в суді першої інстанції (3000 грн.), всього 12000 грн.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що позовна заява адвокатом позивача складено якісно. Разом з тим, з акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги вбачається, що до загальної суми наданих послуг у розмірі 12000 грн. включено також 3000 грн. на ведення справи в суді першої інстанції, проте господарський суд вказує, що дана справа була розглянута без участі представника позивача, в тому числі за його ж клопотанням, будь-які інші заяви по суті справи, окрім позовної заяви, сторонами не подавались, з огляду на що господарський суд вважає, що включення вказаних 3000 грн. до вартості наданої правничої допомоги та їх покладення на відповідача, в даному випадку, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат. Таким чином, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними на суму 9000 грн. (12000 грн. - 3000 грн.). Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн., в решті заявлених витрат - відмовити.

Окрім того, суд зазначає, що клопотань від відповідача порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 16, код ЄДРПОУ 39672801) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 24-Р, код ЄДРПОУ 34927126) 395827 /триста дев`яносто п`ять тисяч вісімсот двадцять сім/ грн. 72 коп. основного боргу, 88727 /вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім/ грн. 39 коп. пені, 28274 /двадцять вісім тисяч двісті сімдесят чотири/ грн. 74 коп. 3% річних, 97579 /дев`яносто сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять/ грн. 95 коп. інфляційних втрат та 7324 /сім тисяч триста двадцять чотири/ грн. 92 коп. судового збору.

3.Вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ ПІВДЕННА ХВИЛЯ-ТВ (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 16, код ЄДРПОУ 39672801) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 24-Р, код ЄДРПОУ 34927126) 9000 /дев`ять тисяч/ грн. витрат позивача на правничу допомогу.

5.В решті вимог про стягнення правничої допомоги - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля