Рішення

від 30.10.2024 по справі 916/3355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3355/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. розглянувши справу №916/3355/24 за правилами спрощеного позовного провадження за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133)

до відповідача: Спеціалізованого Одеського санаторію "Салют" (65058, м. Одеса, вул. Академічна, буд.28, код ЄДРПОУ 24539732)

про стягнення 240 840,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Спеціалізованого Одеського санаторію "Салют" про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 05.08.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" було залишено без руху.

12.08.2024р. до Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (вх. № 29891/24) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2024р. було відкрито провадження по справі № 916/3355/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5,7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву.

При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу.

Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом.

Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст.6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст.2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та Спеціалізованим Одеським санаторієм "Салют" укладено договір на послуги централізованого водовідведення № 10/22с.

Згідно преамбули Договору, сторони зобов`язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністрества з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, ЗУ "Про питну воду,питне водопостачання та водовідіедення", ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку у т.ч. Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Одеси, затвердженими рішенням комітету ОМР від 26.12.2018 року № 561.

Відповідно до розділу 8 Договору, цей Договір набуває чинноті з дати підписання та діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому вмпадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання цей Договір діє до повного погашення заборгованості за ним.

Умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з початку бюджетного року, згідно з п.3 ст.631 ЦК України, а саме з 01.01.2022 року.

Дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі, укладеному в попередньому році. Договір може бути розірвано та змінено лише за згодою обох сторін.

Позивач зазначає, що одної домовленості між сторонами про припинення дії Договору не було, тому вказаний Договір вважається продовженим та підлягає виконанню.

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого водовідведення (каналізаційні послуги), що підлягають у прийомі стічних вод холодного та гарячого водопостачання, стічних вод від артезіанських свердловин та шахтних колодязів, дощових і талих стічних вод, що скидаються відповідачем в систему каналізації, а відповідач зобов`язується опачувати послуги в строки і на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що полсуги надаються позивачем відповідачу в обсягах, згідно розрахованих водогосподарчих балансів або визнааються засобами обіку води, встановлених на об`єктах відповідача.

Згідно п. 2.3.7 Договору, відповідач зобов`язався щомісячно, за встановленою формою з 10 по 25 число поточного місяця у письмовій, встановленій формі, надават відомості про водоспоживання своїх об`єктів.

Відповідно до умов Договору, ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" розрахунок заборгованості за послуги водовідведення за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року здійснений позивачем на підставі нданих відповідачем звітів про водоспоживання, а також за тарифами затвердженими Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року №2841 в розмірі 17,244 грн. за 1м3 з ПДВ (14,37 грн. за 1м3 без ПДВ) та Постановою НКРЕКП від 28.05.2024 року №1011 в розмірі 22,944 грн. за 1м3 з ПДВ (19,12 грн. за 1м3 без ПДВ).

Обсяг скинутих в каналізацію стічних вод відповідача за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року складає: у серпні 2023 року - 546 м3; у вересні 2023 року - 716 м3; у жовтні 2023 року - 442 м3; у листопаді 2023 року - 447 м3; у грудні 2023 року - 542 м3; у січні 2024 року - 587 м3; у лютому 2024 року - 254 м3; у березні 2024 року 252 м3; у квітні 2024 року - 603 м3; у травні 2024 року - 930 м3; у червні 2024 року - 342 м3.

Відповідно до п.4.3. Договору, оплата послуг проводиться щомісячно до 30 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідачем зобов`язання зі сплати отриманих послуг за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року не виконано, що призвело до заборгованості в розмірі 99 567,75 грн.

Також відповідачу надавалися послуги з водовідведення зливових стоків.

Згідно Договору щомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганзовано потрапляють в мережі водовідведення або через дощозбірникиі колодязі на мережах водовідведення, які розтагшовані на території відповідача у мережі водовідведення позивача, як правило загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначаються за формулами згідно пп. 4.10,4.11, 4.12 Правил № 190 з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.

Об`єми водовідведення зливових стоків за спірний період складають: у серпні 2023 року - 1179 м3; у вересні 2023 року - 55 м3; у жовтні 2023 року - 56 м3; у листопаді 2023 року - 397 м3; у грудні 2023 року - 1642 м3; у січні 2024 року - 855 м3; у лютому 2024 року - 290 м3; у березні 2024 року 682 м3; у квітні 2024 року - 761 м3; у травні 2024 року - 1089 м3; у червні 2024 року - 343 м3.

Відповідачем зобов`язання зі сплати отриманих послуг за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року не виконано, що створило заборгованость в розмірі 141 972,61 грн.

Позивачем булі направлені відповідачу претензії з вимогою сплатити заборгованість, які були залишені останнім без відповіді та задоволення.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення 240 840,36 грн. за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних ді це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушення зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Приписи абз.1 ч.2 ст.22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання встановлюють, що споживачі питної води зобов`язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п.п.3.1., 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлкомунгоспу 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.14. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008р. у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Відповідно до умов Договору, ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" розрахунок заборгованості за послуги водовідведення за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року здійснений позивачем на підставі нданих відповідачем звітів про водоспоживання, а також за тарифами затвердженими Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року №2841 в розмірі 17,244 грн. за 1м3 з ПДВ (14,37 грн. за 1м3 без ПДВ) та Постановою НКРЕКП від 28.05.2024 року №1011 в розмірі 22,944 грн. за 1м3 з ПДВ (19,12 грн. за 1м3 без ПДВ).

З урахуванням наведеного вище, приймаючи до уваги, що відповідачем зобов`язання зі сплати отриманих послуг за період з 01.08.2023 року по 01.07.2024 року не виконано, суд вбачає наявною у відповідача заборгованість перед позивачем в сумі 240 840,36 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м.Київ, вул. Шулявська,5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м.Одеса, вул.Басейна,5, код ЄДРПОУ 26472133) до Спеціалізованого Одеського санаторію "Салют" (65058, м.Одеса, вул. Академічна, буд.28, код ЄДРПОУ 24539732) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спеціалізованого Одеського санаторію "Салют" (65058, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 28, код ЄДРПОУ 24539732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал (65039, м.Одеса, вул.Басейна,5, код ЄДРПОУ 26472133) борг в сумі 240 840 (Двісті сорок тисяч вісімсот сорок) грн. 36 коп. та судовий збір в сумі 3 612 (Три тисячі шістсот дванадцять) грн. 60коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 жовтня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна