Постанова

від 22.10.2024 по справі 922/3953/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фермерського господарства "Фацелія 2017"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 922/3953/21

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) ОСОБА_1 і 3) Фермерського господарства "Фацелія 2017"

про скасування наказу, визнання договору недійсним і повернення земельної ділянки,

(у судовому засіданні взяв участь прокурор Шапка І. М.)

ВСТАНОВИВ:

1. Верховний Суд постановою від 17.09.2024 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 922/3953/21 залишив без змін.

2. 19.09.2024 Фермерське господарство "Фацелія 2017" (далі - відповідач-3, заявник) звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 грн.

3. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

4. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

6. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

7. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

14. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. Відповідач-3 у поданому 08.08.2024 відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 12 000 грн. У відзиві на касаційну скаргу відповідачем-3 також було заявлено про подання доказів понесення судових витрат після прийняття судового рішення у справі. 19.09.2024 відповідач-3 надіслав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення судових витрат, тобто протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 17.09.2024.

17. Отже, відповідач-3 дотримався вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

18. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

19. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

20. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

21. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

22. В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 грн відповідач-3 долучив до заяви про ухвалення додаткового рішення додаткову угоду від 10.07.2024 № 8 до договору про надання правової допомоги № ФАЦ від 20.06.2019, відповідно до якої Адвокатське об`єднання "Корт райдер" (виконавець) в особі керуючого партнера Яровенко О. Ю. та заявник (замовник) домовились, що ця додаткова угода визначає, що правова допомога за договором про надання правової допомоги № ФАЦ від 20.06.2019 надається виконавцем, зокрема, у господарській справі № 922/3953/21, що розглядається Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 922/3953/21 (пункт 1); за надання послуг, визначених в пункті 1, замовник сплачує виконавцю 12 000 грн, що є фіксованою сумою (пункт 2).

23. Крім того, заявник долучив до заяви про ухвалення додаткового рішення рахунок-фактуру № 922/3953/21 від 10.07.2024 на суму 12 000 грн та платіжну інструкцію № 237 від 29.07.2024 про сплату виконавцю замовником послуг з надання правової допомоги у справі № 922/3953/21 по рахунку від 10.07.2024 у сумі 12 000 грн, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2024 до договору про надання правової допомоги № ФАЦ від 20.06.2019, яким підтверджується надання послуг виконавцем замовнику із супроводження господарської справи № 922/3953/21 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, а саме: складання відзиву на касаційну скаргу, участь у судовому засіданні, що відбулося 17.09.2024 о 12:00 год., загальною вартістю 12 000 грн.

24. При цьому Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

25. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

26. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

27. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

29. Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

30. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

31. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

32. 16.10.2024 прокурор надіслав до Верховного Суду заперечення щодо витрат, понесених відповідачем-3 на оплату правничої допомоги в суді касаційної інстанції, в якій прокурор наголошує на тому, що оплата заявником наданих адвокатом послуг за участь в одному судовому засіданні та за підготовку відзиву, аргументи якого переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій справі, не співмірна із заявленою адвокатом сумою наданих адвокатських послуг у розмірі 12 000 грн; витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю цієї справи, встановлена адвокатом сума витрат не відповідає критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, оскільки не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги.

33. Крім того, прокурор вважає, що позивачем у справі є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися за рахунок позивача.

34. Проаналізувавши наведені доводи прокурора, Верховний Суд вважає, що зазначені заперечення є необґрунтованими та не можуть бути підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

35. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

36. Верховний Суд враховує, що доводи прокурора, викладені ним у запереченнях, є суто декларативними та не містять належного обґрунтування щодо непропорційності чи неспівмірності визначеної заявником суми, тобто не доводять обставин, за наявності яких Верховний Суд має підстави визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною.

37. Сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх неспівмірності не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

38. Колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора на правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 28.09.2023 у справі 686/31892/19, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, щодо відшкодування вартості адвокатських послуг, заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, що переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.

39. Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.

40. При цьому колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що обов`язок з відшкодування судових витрат має бути покладений на позивача у справі, а не на прокурора, з огляду на таке.

41. Згідно з частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

42. Заразом загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

44. Відтак, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. Відтак, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 10.12.2019 у справі № 922/377/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 12.01.2021 у справі № 908/730/19 від 15.06.2021 у справі № 922/4293/19.

45. З огляду на наведене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених заявником на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, у тому числі і критеріїв розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також те, що постановою Верховного Суду від 17.09.2024 касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 922/3953/21 у повному обсязі, відповідно про стягнення з прокуратури на користь відповідача-3 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фермерського господарства "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Фацелія 2017" 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі № 922/3953/21.

3. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил