Постанова

від 18.10.2024 по справі 521/1372/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 521/1372/23

провадження № 61-7136св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач ? Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та від 30 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «УАПРОМ» про зобов`язання вчинити певні дії та компенсацію моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що він є клієнтом ТОВ «УАПРОМ», має офіційний електронний кабінет та неодноразово здійснював покупки через платформу маркетплейсу ТОВ «УАПРОМ». При замовленнях чи відмовах від замовлень на його електронну адресу приходили різного роду сповіщення, які його не стосувались, а були адресовані зовсім іншим споживачам ТОВ «УАПРОМ». 02 листопада 2022 року за допомогою засобів поштового електронного зв`язку він звернувся до представників платформи ТОВ «УАПРОМ» з проханням не направляти повідомлення, які йому не адресовані, однак неодноразові звернення до відповідача жодних результатів не дали.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконною бездіяльність ТОВ «УАПРОМ» у зверненнях ОСОБА_1 щодо відміни розсилки повідомлень на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 з маркетплейсу Prom.ua, які не стосувались ОСОБА_1 ;

зобов`язати ТОВ «УАПРОМ» відмінити розсилку повідомлень, які його не стосуються на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

зобов`язати ТОВ «УАПРОМ» надати докази того що ТОВ «УАПРОМ» не розголошувало персональні дані ОСОБА_1 третім особам (користувачам маркетплейсу Prom.ua.);

зобов`язати ТОВ «УАПРОМ» надати докази того, що ОСОБА_1 був продавцем маркетплейсу Prom.ua.;

зобов`язати ТОВ «УАПРОМ» надати докази того, що ОСОБА_1 надсилав звернення до ТОВ «УАПРОМ» з іншої електронної адреси;

ТОВ «УАПРОМ» компенсувати йому моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року залишено без руху.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та надано строк для усунення вказаних недоліків. ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій посилався на пункти 12, 13 частини першої статті 5, підпункт а), г) частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та просив звільнити його від сплати судового збору. На підтвердження чого надав копію посвідчення офіцера та посвідчення учасника бойових дій, посвідчення багатодітної сім`ї. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, оскільки аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини, не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення розміру судового збору, так як в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 . До апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів, призначених для сплати судового збору на момент подання апеляційної скарги. З огляду на наведене, скаржник, як сторона у справі, має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору, або надати суду документи на підтвердження свого важкого майнового стану;

на виконання ухвали суду ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків, в якій посилався на пункти 12, 13 частини першої статті 5, підпункт а), г) частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору та те, що він є офіцером, учасником бойових дій, має статус багатодітної сім`ї. Крім того, при оскарженні ухвали Малиновського районного суду м. Одеси 01 лютого 2023 року його було звільнено від сплати судового збору;

скаржник помилково вважає, що його було звільнено від сплати судового збору при оскарженні ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2023 року, так як ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору не може бути задоволено, так як воно необґрунтовано належними доказами, про які апеляційний суд зазначав в ухвалах від 16 листопада 2023 року та 18 грудня 2023 року, а тому наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху. Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору та надані докази свідчать, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для його звільнення, оскільки не підтверджують, що сума судового збору перевищує 5% розміру річного його доходу. Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може розстрочити або відстрочити учаснику справи сплату судового збору під час звернення до суду. У пункті 29 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони;

скаржник як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору, або надати суду документи на підтвердження свого важкого майнового стану. У разі сплати судового збору роз`яснено, що такий складає 15 552,00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , в якій зазначалось, щопідставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони;

ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 22 квітня 2024 року надіслав заяву про усунення недоліків, у якій посилався на ті ж обставини, що в попередніх двох заявах, крім того, зазначав, що на даний момент є одним членом багатодітної сім`ї, який має дохід, його дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною;

апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, знову подав клопотання за тих же обставин, що вирішені ухвалами від 16 листопада 2023 року, 18 грудня 2023 року, від 22 квітня 2024 року, якими було вже відмовлено у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, на виправлення недоліків клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору не було надано, як і доказів про сплату судового збору. Роз`яснено позивачу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню у разі, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

16 травня 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та від 30 квітня 2024 року, у якій просив повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що він подавав докази на підтвердження статусу учасника бойових дій та докази на підтвердження наявності статусу багатодітної сім`ї, проте зазначені докази до уваги суд не прийняв.

25 квітня 2024 року він у черговий раз подав заяву до апеляційного суду, посилаючись також на те, що працездатною особою в його багатодітній сім`ї на цей час є лише він, так як діти є неповнолітні (вбачається із запису в посвідченні багатодітної сім`ї), а дружина ? ОСОБА_2 у зв`язку з частими хворобами сина ? ОСОБА_3 на підставі довідки від 28 листопада 2023 року № 28-11/23 та на підставі витягу з протоколу ЛКК №28- 11/23 продовжила перебування у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею чотирьохрічного віку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Він проходить військову службу з 2002 року, а тому представниками ТОВ «УАПРОМ» його права порушено при виконанні військового обов`язку у зв`язку з тим, що він проходить військову службу за контрактом офіцерського складу.

Виконання службових обов`язків будь-якого військовослужбовця пов`язано з захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Докази, а саме копію посвідчення учасника бойових дій, до судових інстанцій ним було надано. Насьогодні відсутній механізм чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаного законодавчого припису, але в будь-якому випадку трактування не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду. Статус учасника бойових дій є невід`ємним від статусу громадянина України, фізичної особи, а тому зазначені пільги мають поширюватися на усі процесуальні документи, подані в інтересах учасника бойових дій, під час розгляду в усіх судових інстанціях справ, пов`язаних з порушенням будь-яких його прав.

Пунктами а), г) пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що позивачами є: а) військовослужбовці; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї. Наявність у нього відповідних статусів було підтверджено доказами.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «УАПРОМ» на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Відзив мотивовано тим, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Водночас зміст заявлених скаржником вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням ним військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків, тому судовий збір повинен був сплачуватися на загальних підставах.

Щодо можливості звільнення від сплати судового збору на підставі пунктів а), г) пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору та надані докази (посвідчення офіцера та посвідчення багатодітної сім`ї), зважаючи на предмет спору, не можуть вважатись достатньою підставою для його звільнення, оскільки не підтверджують, що сума судового збору перевищує 5 % розміру річного його доходу, а також не свідчать про те, що права скаржника, згідно цього спору були порушені як військовослужбовця.

Аналіз частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Тобто чинне законодавство України передбачає можливість звільнення від сплати судового збору лише з підстав пов`язаних з майновим станом сторони. Натомість скаржник не додав до заяви про звільнення від сплати судового збору будь-яких доказів наявності у його власності рухомого чи нерухомого майна, коштів на рахунках у банківських установах, документів на підтвердження доводів, що він є єдиною працюючою особою в родині, яка отримує доходи тощо. У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд правомірно просив скаржника надати суду документи на підтвердження свого майнового стану, що унеможливлює сплатити судовий збір.

У липні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій заявник просить задовольнити вимоги касаційної скарги.

Зазначає, що учасником бойових дій він є постійно, незалежно від часу доби та місцевості де він перебуває, що дає право стверджувати, що будь-яке порушення його прав є їх порушенням як учасника бойових дій. Спірні відносини з відповідачем розпочались вже під час дії воєнного стану, що зобов`язує його як військового перебувати на службі цілодобово, що підтверджує той факт, що порушення його прав стосується проходження військової служби.

На малозабезпеченість в цілому в своїх заявах та клопотаннях він не акцентував увагу, а наводив доводи про багатодітність сім`ї, а в подальшому з метою довести в апеляційній інстанції, що він є єдиною працездатною особою в сім`ї, надав суду докази того, що дружина продовжує перебувати у декретній відпустці по догляду за дитиною, так як син 2020 року народження постійно хворів, про що було надано відповідні докази.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 в частині оскарження рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та від 30 квітня 2024 року.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (стаття 8 Закону).

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Апеляційний суд встановив, що позивач, звертаючись з відповідним клопотанням на підставі пунктів а), г) частини першої статті 8 Закону, не надав будь-яких доказів, що характеризують його майновий стан як такий, що перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі, відсутні передбачені пунктами 12, 13 частини першої статті 5 Закону підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі, оскільки зміст заявлених позивачем вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням ним військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків, захисту його прав як учасника бойових дій.

Тому апеляційний суд зробив правильний висновок, що позивач за подання апеляційної скарги у цій справі не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту частини першої статті 5 Закону, частини першої статті 8 Закону.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він є клієнтом ТОВ «УАПРОМ», має офіційний електронний кабінет та неодноразово здійснював покупки через платформу маркетплейсу ТОВ «УАПРОМ». Суд першої інстанції при вирішенні спору у справі встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням та виконанням договору, за яким відповідач надає послуги щодо розміщення інформації про товари та послуги Користувачів на веб-сайті http://prom.ua/ (надалі - « Портал »/«Маркетплейс») на умовах, визначених у публічній оферті, а саме Договорі-оферті про надання послуг - https://support.prom.ua/documents/334 (надалі - « Оферта », «Договір-оферта»). ОСОБА_1 є клієнтом ТОВ «УАПРОМ» та має офіційний електронний кабінет та неодноразово здійснював покупки через платформу маркетплейсу ТОВ «УАПРОМ». Реєструючись на Маркетплейсі в якості Покупця, особа погоджується з Умовами користувача, Політикою конфіденційності. Покупець може зареєструватись на Маркетплейсі самостійно або відповідно до п. 4.1.1. Угоди користувача шляхом підтвердження замовлення при його оформленні на Маркетплейсі, Користувач дає згоду на автоматичне створення Кабінету Покупця, для входу в який використовуватиметься або адреса електронної пошти або номер мобільного телефону, вказані при оформленні замовлення на Маркетплейсі. Відповідач надає прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації, яку Продавець забажав розмістити на сайті, створеному для нього за допомогою програмної продукції ТОВ «УАПРОМ» або в Каталозі Маркетплейсу .

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за позовом споживача пов`язаним із правочинами про надання електронних комунікаційних послуг.

Системне тлумачення норм статті 5 Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Апеляційний суд не звернув увагу на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , які свідчать про те, що його позов пов`язаний із захистом прав позивача як споживача за договором-офертою про надання електронних комунікаційних послуг з відповідачем.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в цій справі на всіх стадіях судового процесу в силу закону (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), апеляційним судом помилково покладено на позивача обов`язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвали апеляційного суду постановлені без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені ухвали апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвали Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та від 30 квітня 2024 року скасувати.

Справу № 521/1372/23 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвали Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та від 30 квітня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко