Рішення

від 30.10.2024 по справі 140/8844/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8844/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТЛТД до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРАНТЛТД (далі ТОВ ГАРАНТЛТД) звернулося з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 №UA209000/2024/700025/2, від 26.04.2024 №UA209000/2024/700028/2, №UA209000/2024/700027/2, від 13.06.2024 №UA209000/2024/700041/2, від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного договору придбав товари (транспортні засоби) та подав митному органу митні декларації та додані до них документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв оскаржувані рішення, якими здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.

На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також зауважив, що у рішеннях про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірних рішеннях, окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ТОВ ГАРАНТЛТД (покупець) та підприємством KANETO Sp. z o. o. (продавець) укладено 10.04.2023 контракт №03-23, відповідно до якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього обумовлено грошову суму. Як визначено пунктом 2.2 цього контракту, товар за даним контрактом вважати: транспортні, плаваючі, моторні засоби; будівельну, сільськогосподарську техніку спеціального призначення, та іншу техніку в асортименті.

Розділом 3 цього контракту врегульовані умови визначення ціни і умови оплати.

Відповідно до пункту 3.1 контракту ціна кожного окремого товару визначається в інвойсі чи інших товаросупровідних документах, які не заборонені законодавством в грошових одиницях, а саме Євро (EURO) або Долар США (USD).

Передача товару у власність покупця здійснюється протягом терміну дії договору на умовах DAP Рівне, Дубно, Луцьк, Ковель, Ужгород, Мукачево, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 р. (п. 3.2 контракту).

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів як передоплата та/або по факту (п. 3.3 контракту).

Страхування товару не здійснюється (п. 3.4 контракту).

ТОВ ГАРАНТЛТД на митний пост Львівської митниці подало наступні митні декларації (МД): №24UA209180026842U1 від 15.04.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар Сідельний тягач …, марка: MAN, модель: TGS 24.460, календарний рік виготовлення: 2018, № шасі: WMA24SZZ8JP101003…; №24UA209180029551U6 від 25.04.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар Сідельний тягач …, марка: MAN, модель: TGS 24.460, календарний рік виготовлення: 2017, № шасі: WMA24SZZ3JP100793…; №24UA209180029562U0 від 25.04.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар Напівпричіп б/в …, марка: SCHMITZ CARGOBULL, модель: SCB S3B, календарний рік виготовлення: 2016, № шасі: WSM00000005151577…; №24UA209180039836U6 від 12.06.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар Сідельний тягач …, марка: MAN, модель: TGS 24.460, календарний рік виготовлення: 2017, № шасі: WMA24SZZ2JP100994…; №24UA209180047051U6 від 24.07.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар Сідельний тягач …, марка: MAN, модель: TGS 24.460, календарний рік виготовлення: 2017, № шасі: WMA24SZZ2JP100994….

У графі 42 МД №24UA209180026842U1 від 15.04.2024, №24UA209180029551U6 від 25.04.2024, №24UA209180039836U6 від 12.06.2024, №24UA209180047051U6 від 24.07.2024 вказано ціну товару (сідельного тягача) у сумі 11650,00 євро, а в графі 42 МД №24UA209180029562U0 від 25.04.2024 визначено ціну товару (напівпричепа) у сумі 12150,00 євро. Вказані ціни товарів були автоматично відображені декларантом як митна вартість у наведених вище митних деклараціях.

Разом з митними деклараціями позивач надав митному органу документи на підтвердження задекларованої митної вартості, однак Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 №UA209000/2024/700025/2, від 26.04.2024 №UA209000/2024/700028/2, №UA209000/2024/700027/2, від 13.06.2024 №UA209000/2024/700041/2 року, від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2 та сформувала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000526, №UA209180/2024/000587, №UA209180/2024/000586, №UA209180/2024/000785, №UA209180/2024/000954.

У спірних рішеннях відповідач зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається чи пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами розгляду поданих документів встановлено наступне.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 №UA209000/2024/700025/2 Львівська митниця зазначила, що відповідно до інвойса від 08.04.2024 №19-04K, доданого до митної декларації від 15.04.2024 №UA209180/2024/026842, зазначено, що умови поставки DAP-GORODOK, разом з тим, відповідно до ст. 335 МК України "подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю" під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості: - транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні). Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення митному органу не надано. Разом з тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано, а відтак в митного органу відсутні всі відомості для підтвердження всіх складових митної вартості. Також, відповідно до вищезазначеної фактури від 08.04.2024 №19-04к - відсутні атрибути продавця (підпис відповідальної особи (що передбачено бланком фактури), відбиток/штамп печатки продавця).Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, на що декларантом не надано відомостей, які підтверджують всі складові митної вартості та всі відомості зазначені в товаросупровідних документах. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA401020/2024/20550 від 11.04.2024, де митна вартість визнана митним органом на рівні 2100,00 ЄВРО (примітка: описка у наведеному рішенні, оскільки у графі 30 цього рішення митна вартість визначена митним органом у сумі 21000,00 євро).

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA209000/2024/700027/2 Львівська митниця зазначила, що рахунок фактура №59-04K від 17.04.2024 не містить атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); - в гр. 20 зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано;- відсутня CMR; згідно пункту б) ч. 1 ст. 335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення та суму, яка понесена на транспортування товару. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару , а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;- копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, на що декларантом не надано відомостей, які підтверджують заявлений рівень митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA401020/2024/20550 від 11.04.2024, де митна вартість визнана митним органом на рівні 21000,00 ЄВРО. Коригування не здійснювалось.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA209000/2024/700028/2 Львівська митниця зазначила, що рахунок фактура №49-04K від 15.04.2024 не містить атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); - в гр. 20 зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано; - відсутня CMR; згідно пункту б) ч. 1 ст. 335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення та суму, яка понесена на транспортування товару. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару , а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;- копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, на що декларантом не надано відомостей, які підтверджують заявлений рівень митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA209180/2024/29435 від 25.04.2024, де митна вартість визнана митним органом на рівні 21000,00 ЄВРО. Коригування не здійснювалось.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.06.2024 №UA209000/2024/700041/2 Львівська митниця зазначила, що відповідно до інвойса від 05.06.2024 №02-06K, доданого до митної декларації від 12.06.2024 №UA209180/2024/039836 зазначено, що умови поставки DAP-GORODOK, разом з тим, відповідно до п. 3.2 контракту від 10.04.2023 №03-23 умов DAP-GORODOK не передбачено, а в додатку до угоди від 01.02.2024 №02-24-1 відсутні реквізити продавця (підпис), що може свідчити про фіктивність документа та формального підходу до подачі документів до митного контролю; - також в фактурі від 05.06.2024 №02-06K передбачено підпис особи, що уповноважена на видачу фактури, але в даній частині зазначеного документа відсутні реквізити відповідальної особи за продаж (відтиск печатки продавця, підпис відповідальної особи), зазначене може свідчити про недостовірні відомості щодо зазначених числових значень (фактурної вартості продажу) задекларованого транспортного засобу, відтак, і на правильність визначення митної вартості; - також, декларантом подано. Відповідно до ст. 335 МК України "подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю" під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості: - транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні). Але жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення митному органу не надано. Разом з тим, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано, а відтак в митного органу відсутні всі відомості для підтвердження всіх складових митної вартості. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність всі належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові числові значення митної вартості. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, на що декларантом не надано відомостей, які підтверджують всі складові числові значення митної вартості та всі відомості, зазначені в товаросупровідних документах, а також не спростовано зазначені невідповідності. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA205140/2024/36603 від 11.04.2024 (в рішенні описка щодо дати цієї МД, вірна дата 03.06.2024), де митна вартість визнана митним органом на рівні 17350,00 ЄВРО. Коригування не здійснювалось.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2 Львівська митниця зазначила, що подані до митного оформлення

документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - відповідно до інвойса від 17.04.2024 №60-04К, доданого до митної декларації від 24.07.2024 №UA209180/2024/047051 зазначено, що умови поставки товару до України здійснюються на

умовах DAP-GORODOK, разом з тим, відповідно до вищевказаної фактури, відсутні відомості щодо умов та вартості перевезення. Відсутність зазначених відомостей унеможливлює митний орган встановити дійсні витрати понесені на транспортування товару до митного кордону України, а також особу, відповідальну за операції з транспортування. Разом з тим, відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP - Городок), витрати

на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв`язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутність відомостей, які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 17.04.2024 №60-04К вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом, або уповноваженою ним особою митною вартістю при неподані декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також в зазначеній фактурі відсутні атрибути продавця (відтиск печатки продавця, підпис відповідальної особи), що передбачено графою бланка фактури. Зазначене може свідчити про недостовірні відомості щодо зазначених числових значень фактурної вартості продажу задекларованого транспортного засобу та може мати фіктивне походження зазначеного документа, а відтак і вплив на правильність визначення митної вартості. Декларантом жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати та відповідальну особу за перевезення, митному органу не надано; - також встановлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 19.07.2024 №70, а фактура подана до митного контролю від 17.04.2024 №60-40К. Проте, відповідно до п. 3.3 «Ціна і умови оплати» контракту від 10.04.2023 №03-23 передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів як передоплата та/або по факту. Такий інтервал між купівлею товару та оплатою за нього грошових коштів може свідчити про штрафні санкції зі сторони продавця, оскільки зазначене суперечить п 3.3 згаданого Контракту, а інше не передбачено та до митного органу іншої інформації не надано. А відтак, до митної вартості, можливо, не включені всі складові числові значення, що фактично сплатив покупець. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність всіх належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові числові значення митної вартості. Тому, враховуючи зазначене, відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, на що декларантом не надано відомостей, які підтверджують всі складові числові значення митної вартості та всі відомості, зазначені в товаросупровідних документах, а також не спростовано зазначені невідповідності. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209200/2024/2024 від 01.07.2024 (в рішенні описка щодо номера цієї МД, вірний номер №UA209200/2024/34170), де митна вартість товару зі схожими характеристиками визнана митним органом та становить 17000,00 Євро за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

Товари було випущено у вільний обіг за МД від 17.04.2024 №24UA209180027333U3, від 26.04.2024 №24UA209180029899U9, від 26.04.2024 №24UA209180029892U5, від 13.06.2024 №24UA209180039981U0, від 25.07.2024 №24UA209180047329U7 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаних вище МД митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 08.04.2024 №19-04К та платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №36 від 12.04.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 17.04.2024 №59-04К та платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №43 від 24.04.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 15.04.2024 №49-04К та платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №43 від 24.04.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 05.06.2024 №02-06К та платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №63 від 11.06.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 17.04.2024 №60-04К та платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №70 від 19.07.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд вважає безпідставними зауваження митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що в рахунках-фактурах відсутні атрибути продавця (підпис відповідальної особи (що передбачено бланком фактури), відбиток/штамп печатки продавця) суд зазначає наступне.

На даний час чинне законодавство дозволяє формувати рахунки-фактури в електронному вигляді, як і митні документи, що оформлюють вивіз партії товару з країни-експортера, а тому не містять фізичного підпису уповноважених сторін договору та не завіряються у паперовому вигляді печатками сторін.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

До того ж суд вказує, що відсутність в рахунках-фактурах (інвойсах) атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника) жодним чином не впливає на формування митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. При цьому, наданими відповідачу платіжними документами підтверджена оплата вартості товарів, яка відображена в рахунках-фактурах (інвойсах). Зауваження до платіжних документів у митного органу відсутні. До того ж, оплата проведена у відповідності до вимог пункту 3.3 контракту №03-23 від 10.04.2023 шляхом передоплати, у зв`язку з чим у рішенні від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2 митниця безпідставно посилається на те, що фактура №60-40К складена 17.04.2024, а оплата проведена 19.07.2024 платіжною інструкцією №70, тобто до факту поставки.

Відносно покликання Львівської митниці на ненадання декларантом документів, що підтверджують транспортні витрати суд зазначає наступне.

У рахунках-фактурах (інвойсах) визначені умови поставки DAP-GORODOK, що відповідає умовам поставки, визначеним додатковою угодою №02-24-1 від 01.02.2024 до контракту №03-23 від 10.04.2023, яка надіслана контрагентом позивачу в електронній формі, тому в ній відсутній фізичний підпис уповноваженої особи продавця.

Умови поставки DAP згідно з Інкотермс-2010 (розшифровується «Delivered At Point» named point of destination) перекладаються як «Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно з умовами поставки DAP продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Оскільки поставка транспортних засобів у спірних випадках здійснювалась на умовах DAP Україна, тобто DAP-GORODOK, тому і відсутні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на перевезення, так як витрати на перевезення уже включені у вартість автомобіля, адже відповідно до умов постачання DAP вони покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. За умовами поставки DAP витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак в дійсності вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається продавцем в загальну ціну товару. Для підтвердження цього наявні рахунки-фактури та платіжні документи, які підтверджують факт сплати позивачем на рахунок продавця зазначених в них коштів, в тому числі і витрат на транспортування товару.

Відтак, в оскаржуваних рішеннях митний орган безпідставно посилався на відсутність транспортно-перевізних документів під час декларування товарів. При цьому, чинне законодавство не передбачає обов`язку в контрагента-продавця виокремлювати у рахунках-фактурах (інвойсах), які складені на умовах поставки DAP вартість перевезення.

Страхування відповідно до умов пункту 3.4 контракту №03-23 від 10.04.2023 не здійснювалося, а тому вимога митниці про надання страхових документів є безпідставною.

На наведені мотиви оскаржуваного рішеннях від 26.04.2024 №UA209000/2024/700027/2, №UA209000/2024/700028/2 про відсутність CMR суд зазначає, що товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином, інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а тому вимога про надання такого документа є безпідставною.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином такі висновки нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є рахунок-фактура (інвойс), а також платіжні документи.

Таким чином, будь-які розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості у спірних випадках відсутні.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номера та дати МД, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій №UA401020/2024/20550 від 11.04.2024, №UA209180/2024/29435 від 25.04.2024, №UA205140/2024/36603 від 11.04.2024 (в рішенні описка щодо дати цієї МД, вірна дата 03.06.2024), №UA209200/2024/2024 від 01.07.2024 (в рішенні описка щодо номера цієї МД, вірний номер №UA209200/2024/34170), які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При цьому, у ряді наведених відповідачем в оскаржуваних рішеннях МД визначені інші умови поставки товару (EXW, FCA), ніж у спірних МД. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 №UA209000/2024/700025/2, від 26.04.2024 №UA209000/2024/700028/2, №UA209000/2024/700027/2, від 13.06.2024 №UA209000/2024/700041/2, від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7944,09 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 09.08.2024 №567.

Щодо понесених позивачем витрат на переклад документів у сумі 11600,00 грн суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу документів надав копії наступних документів: рахунків-фактур від 17.07.2024 №12/2024/12, №14/2024/14, №13/2024/13, №11/2024/11, від 01.08.2024 №18/2024/18, актів прийняття-передачі наданих послуг від 17.07.2024 №12/2024/12, №14/2024/14, №13/2024/13, №11/2024/11, від 01.08.2024 №18/2024/18, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.07.2024, від 01.08.2024, платіжних інструкцій в національній валюті від 23.07.2024 №540, №539, №538, №537, від 07.08.2024 №560 про оплату послуг перекладу в загальній сумі 11600,00 грн.

Відповідач заперечує щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на переклад документів, оскільки залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду, а в ході розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося. Крім того, стаття 254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Стаття 254 МК України не зобов`язує декларанта під час розмитнення подавати переклад документів, складених іноземною мовою, а відповідач не вимагав у позивача здійснити переклад поданих документів, складених іноземною мовою.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані, зокрема, із залученням перекладачів.

Зазначене положення статті 132 КАС України не конкретизує та не містить вичерпного переліку форм, у яких перекладач може залучатись у процесі розгляду справи.

Суд акцентує увагу на тому, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що унеможливлює залучення перекладача у порядку статті 71 КАС України, на яку посилається представник відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина друга згаданої статті визначає, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Частина перша статті 90 КАС України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, відсутність перекладу документів на державну мову, якою провадиться судочинство, виключає можливість дослідження їх як доказів, надання їм оцінки, що у свою чергу впливає на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі. Суд, приймаючи рішення у справі, досліджував ряд документів, складені іноземною мовою, та надавав їм оцінку як доказам у відповідності до правил доказування.

Під час розгляду справи суд надавав оцінку рахункам-фактурам (інвойсам) від 08.04.2024 №19-04К, від 17.04.2024 №59-04К, від 15.04.2024 №49-04К, від 05.06.2024 №02-06К, від 17.04.2024 №60-04К, які складені іноземною мовою, та відповідно використовував їх переклад на державну мову, який здійснений на замовлення позивача.

Щодо інших документів, які перекладені на державну мову та надані суду, а саме: транзитні декларації, митні декларації країни відправлення, сертифікати реєстрації Великої Британії, то суд зазначає, що необхідності у перекладі таких документів у позивача не було, оскільки такі документи не згадуються в оскаржуваних рішеннях та не підтверджують митну вартість, відповідно витрати щодо їх перекладу є безпідставними.

Керуючись принципом співмірності понесених витрат на переклад документів, обсяг виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути витрати у розмірі 2500,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 10444,09 грн (з них: судовий збір в сумі 7944,09 грн; витрати на перекладача в сумі 2500,00 грн).

Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 №UA209000/2024/700025/2, від 26.04.2024 №UA209000/2024/700028/2, №UA209000/2024/700027/2, від 13.06.2024 №UA209000/2024/700041/2, від 24.07.2024 №UA209000/2024/700052/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРАНТЛТД за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у сумі 10444,09 грн (десять тисяч чотириста сорок чотири гривні 09 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРАНТЛТД (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Андрія Марцинюка, будинок 35, код ЄДРПОУ 44869883).

Відповідач: Львівська митниця (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Тадеуша Костюшко, будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Н. В. Стецик