Рішення

від 30.10.2024 по справі 240/13360/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/13360/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Полісся" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Полісся" про стягнення податкової заборгованості у сумі 704200,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 704200,00 грн за штрафними санкціями. З метою стягнення податкового боргу, відповідачу направлено податкову вимогу. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений та податкова вимога, у спосіб установлений податковим законодавством, не відкликана, позивач, як орган стягнення, просить суд прийняти рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

29.07.2024 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачем подано до цього самого суду позов від 30.04.2024 до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, 06.06.2024 постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи №240/8472/24 до судового розгляду. Крім того, через негативні фінансово-економічні обставини через війну та складні комунікації із пов`язаними (афілійованими) іноземними особами, за відсутності власної вини, відповідач не міг своєчасно подати звіти про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення про що контролюючий орган повідомляли посадові/службові особи відповідача, а також не до кінця відповідач зміг зрозуміти справедливість та обґрунтованість розміру штрафних санкцій 704200 грн, що вірогідно спричинить банкрутство (припинення платника податків). Зауважує, що відповідачем 28.07.2023 за вих.№28 було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №000128202304 від 07.07.2023. Однак рішенням ДПС України від 28.09.2023 за №28971/6/99-00-06-03-01-06 скарга залишена без задоволення. 26.07.2023 за №РП-1 ТОВ "Райз-Полісся" зверталось до позивача з проханням, надміру сплачені суми грошових зобов`язань які рахуються за кодом класифікації доходів 14010160 (суми ПДВ, що залишається у розпорядженні с/г підприємства), в сумі 704200 грн врахувати в рахунок погашення грошового зобов`язання за кодом класифікації доходів 21081103 (адмін. штрафи та інші санкції). На це листом 27.07.2023 за №16678\6\06-30-04-08-15 позивач теж інформував відмовою. Разом з тим ТОВ "Райз-Полісся" вказує, що в податковому повідомленні від 07.07.2023 за №001128202304 існує лише посилання на те що Розрахунок штрафних (фінансових) санкції (штрафу) додається. Однак його не додано саме у вигляді детального розрахунку із вказанням кількості днів несвоєчасного подання звітності (початку та кінця строку нарахування). Відповідач вважає, що позивач надав суду недостовірні та недостатні докази, зокрема: до податкового повідомлення від 07.07.2023 за №001128202304 не додано детально обґрунтованого розрахунку штрафних (фінансових) санкції (штрафу) із вказанням кількості днів несвоєчасного подання звітності (початку та кінця строку нарахування); на податковому повідомленні від 07.07.2023 за №001128202304 відсутні посада, підпис, ПІБ особи що його отримала; на податковій вимозі від 23.11.2023 за №0012405-1306-0630 відсутні посада, підпис, ПІБ особи що його отримала; до податкової вимоги від 23.11.2023 за №0012405-1306-0630 теж не додано обґрунтованого детального розрахунку штрафних (фінансових) санкції (штрафу) із вказанням кількості днів несвоєчасного подання звітності (початку та кінця строку нарахування); у Довідці позивача по юридичній особі ТОВ "Райз-Полісся" пропущено запис про те станом на яку дату вона складена (бо нині інформація інша); документи направлення адміністративного позову відповідачеві та корінець податковою вимоги не дозволяють ідентифікувати їх як належні поштові відправлення (відсутня посада, повноваження та ПІБ одержувача, поштовий індекс одержувача 11101 а не 11149 у корінці, повне найменування документа що пересилався з датою та вихідним номером по заяві тощо). Відповідач також звертає увагу суду на неналежність позивача та його представника, пропуск строку позивачем звернення до адміністративного суду.

06.08.2024 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

У період із 07.06.2024 по 11.07.2024 та із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 10 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Полісся" є платником податків, зборів (обов`язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Житомирській області.

За відповідачем рахується податковий борг з адміністративних штрафів та інших санкцій (код платежу 21081103) на загальну суму 704200,00 грн, серед яких: 704200,00 грн - штрафна санкція, що підтверджується детальним зведеним розрахунком та витягом з інтегрованої картки платника податку.

Зазначені грошові зобов`язання визначені податковим повідомленням-рішенням від 20 березня 2024 року №00056712304 (Форма "ПС").

Докази оскарження зазначеного рішення в матеріалах справи відсутні.

Головне управління ДПС у Житомирській області надіслало відповідачу податкову вимогу форми "Ю" №0012405-1306-0630 від 23 листопада 2023 року. Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не є відкликаною у порядку статті 60 Податкового Кодексу України.

Оскільки, податковий обов`язок щодо сплати сум грошових зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідачем виконаний не був, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Згідно із п.14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 16.1. ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1.-36.3. ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.п.58.2., 58.3. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу

Відповідно до п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Належними доказами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00056712304 було направлено на адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно зі ст.14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.4. ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п.59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)

На виконання пунктів 59.1., 59.4. статті 59 ПК України, відповідачу сформовано податкову вимогу форми "Ю" №0012405-1306-0630 від 23 листопада 2023 року та направлено на адресу його місцезнаходження.

До суду не надано доказів скасування у адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00056712304 та вимоги форми "Ю" №0012405-1306-0630 від 23 листопада 2023 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість по сплаті податків є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що недоліки в оформленні податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00056712304, на які вказує у відзиві відповідач, жодним чином не спростовують факт наявності податкового боргу у розмірі 704200,00 грн, який у такому рішенні зазначений.

Головним критерієм при розгляді даної справи є наявність узгоджених податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з невиконанням платником обов`язку сплати відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами підпункту 20.1.19. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 38.1. статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як зазначено у п.95.1. ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абз.1 п.95.3. ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, суму заборгованості у розмірі 704200,00 грн відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, оскільки наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується даними облікової картки, розрахунком формування податкової заборгованості.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору, або скасування відповідних рішень ДПС до суду не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, що передують стягненню податкового боргу.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність погашення існуючої заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а кошти в сумі 704200,00 грн - стягненню з відповідача.

Щодо доводів представника відповідача, зазначених у відзиві про те що ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до суду з позовною заявою вдруге з одним і тим самим предметом та з однакових підстав, суд зауважує, що предметом спору у справі №240/8472/24 є стягнення податкової заборгованості у сумі 704200,00 грн, яку нараховано на підставі акту перевірки від 14.06.2023 №10632/06-30-23-09/35905240, податкове повiдомлення-рiшення (форма "ПС") №000128202304 вiд 07.07.2023. В даній же справі стягнення податкової заборгованості у сумі 704200,00 грн нараховано на підставі акту перевірки від 23.02.2024 №3181/06-30-23-04-10/35905240, податкове повiдомлення- рiшення (форма "ПС") №00056712304 вiд 20.03.2024.

З огляду на наведене, твердження відповідача щодо звернення до суду ГУ ДПС у Житомирській області з позовною заявою вдруге з одним і тим самим предметом та з однакових підстав є помилковим та безпідставним.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

У даному випадку Головне управління ДПС у Житомирській області просить стягнути з відповідача податковий борг з усіх відкритих розрахункових рахунків, строки та порядок стягнення якого визначаються нормами Податкового кодексу України.

Як вже зазначалось судом, згідно з п.п.14.1.175. п.14.1. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями п.102.4. ст.102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1. цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Тобто, нараховані контролюючим органом грошові зобов`язання за результатами контрольно-перевірочної діяльності можуть бути стягнуті контролюючим органом упродовж строку 1095 календарних днів починаючи з дня набуття такими сумами грошових зобов`язань статусу податкового боргу.

З огляду на наведені правові норми, 1095-денний строк звернення до суду з даним позовом обраховується з дня виставлення податковим органом вимоги (23.11.2023). До суду з даним позовом позивач звернувся 16.07.2024, тобто в межах 1095-денного строку.

Щодо неналежного позивача у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Суд вважає за необхідне зауважити, що даний спір предметно та територіально підсудний Житомирському окружному адміністративному суду, а порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається Кодексом адміністративного судочинства України, а не Цивільним кодексом України, як помилково вважає представник відповідача.

Окрім того, частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України міститься визначення, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право на звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень, який не має статусу юридичної особи.

Таким чином, Головне управління ДПС у Житомирській області є належним позивачем.

Щодо повноважень ОСОБА_1 , як представника Головного управління ДПС у Житомирській області.

Частиною 3 статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені Головного управління ДПС у Житомирській області підписана представником - ОСОБА_1 , на підтвердження своїх повноважень надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу ДПС).

Отже, ОСОБА_1 є належним представником Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу ДПС.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа Проніна проти України, рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Полісся" (вул. Шевченка,39, с.Радчиці, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101, ЄДРПОУ: 35905240) на користь Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781) податковий борг в сумі 704200 (сімсот чотири тисячі двісті) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

30.10.24