Рішення

від 29.10.2024 по справі 240/7668/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/7668/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу (в частині), зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Житомирського апеляційного суду від 26 січня 2024 року № 19-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту відділу організації діловодства (канцелярії) Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме: у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу;

- зобов`язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплачувати головному спеціалісту відділу організації діловодства (канцелярії) Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 надбавку за вислугу років державної служби з 01 січня 2024 року відповідно до частини 1 статті 52 Закону України Про державну службу, а саме - на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто 50 % посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є працівником Житомирського апеляційного суду й наказом в.о. керівника апарату цього суду їй з 03 жовтня 2018 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу, як такій, що має стаж державної служби понад 19 років. В подальшому, наказом від 26 січня 2024 року їй встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01 січня 2024 року в розмірі 30 % місячного посадового окладу. Вважає, що вказаний наказ у частині встановлення розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу організації діловодства (канцелярії) Житомирського апеляційного суду.

Наказом в.о керівника апарату Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2018 року за № 56-к відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 , зокрема, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу, як такій, що має стаж державної служби 19 років 1 місяць 19 днів.

Верховна Рада України 09 листопада 2023 року ухвалила Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік, згідно якого передбачила встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 % посадового окладу, що менше, ніж передбачено спеціальним Законом України Про державну службу.

Згідно розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому, абзацом 2 пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу.

В подальшому, на виконання абзацу 2 пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, наказом в.о. керівника апарату Житомирського апеляційного суду від 26 січня 2024 року № 19-к позивачці з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 2 % посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто всього 30 %, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 01 січня 2024 року становить 24 роки 4 місяці 17 днів.

Не погодившись із вищезазначеним наказом та вважаючи, що внаслідок його видання порушено її право на належний рівень оплати праці державних службовців, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до своєї преамбули Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Статтею 155 Закону № 1402-VIII визначено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 150 Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону № 889-VIII передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема інших державних органів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, в тому числі на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

За приписами частин 1 - 2, 4 - 5, 8 статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Частиною 1 статті 52 Закону № 889-VIII передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом із цим, 09 листопада 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік, пунктом 12 розділу "Прикінцеві положення" якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік запроваджено норму, яка суперечить нормі частини 1 статті 52 Закону № 889-VIII, адже зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з 50 % до 30 % та зменшує розмір самої надбавки з 3 % до 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Поряд із цим, слід відмітити, до Закону № 889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад не вносилось.

Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

В абзацах 5, 6 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019 Конституційний Суд України звернув увагу, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

Поряд із цим, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України (заява № 20372/11), Кантоні проти Франції (заява №17862/91).

У рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, яке набрало законної сили 21 вересня 2023 року, цей суд зазначив, що, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України виходив з того, що при врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 і 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання ними чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина 1 статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у Рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (Рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Корескэ v. Slovakia) заява № 44912/98, від 28 вересня 2004 року).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині 3 статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не буде порушувати принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи (указана позиція щодо дії нормативно-правових актів в часі відображена у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Слід також звернути увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Під юридичною колізією (від латинського collisio зіткнення) слід розуміти суперечність або розбіжність між нормативно-правовими актами, що якими врегульовано одній й ті ж або спорідненні правовідносини.

У пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Виходячи із засад теорії права, оскільки Закон № 889-VIII та Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік мають однакову юридичну силу, при цьому, Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою спеціальною нормою і пізнішою загальною нормою, на переконання суду, перевагу має раніше прийнята спеціальна норма, тобто у спірних правовідносинах - частина 1 статті 52 Закону № 889-VIII.

Поряд із цим, у Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України в вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, згідно з Рішенням Конституційного Суду України законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

При цьому, також слід урахувати, що роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

З огляду на вищевикладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме - частина 1 статті 52 Закону України Про державну службу, а не пункт 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак й наказ Житомирського апеляційного суду від 26 січня 2024 року № 19-к у спірній частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі є визнання протиправним та скасування спірного наказу із одночасним покладенням на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, а також враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на приписи статті 139 КАС України та пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242 - 246, 247, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського апеляційного суду (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, код ЄДРПОУ 42261525) про визнання протиправним та скасування наказу (в частині), зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Житомирського апеляційного суду від 26 січня 2024 року № 19-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби головному спеціалісту відділу організації діловодства (канцелярії) Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме: у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу.

Зобов`язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту відділу організації діловодства (канцелярії) Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01 січня 2024 року відповідно до частини 1 статті 52 Закону України Про державну службу, а саме: на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

29.10.24