Рішення

від 21.10.2024 по справі 260/3288/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3288/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача Лещинця Л.В.,

представника відповідача 1 Ємельянової І.О.,

представника відповідача 2 Марка І.Г.,

представник відповідача 3 Фекийшгазі К.С.,

представник відповідача 4 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), Територіальний сервісний центр № 2146 (на правах відділу, Берегівський район, с. Кам`янське) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України 21 жовтня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 29 жовтня 2024 року.

09 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Лещинця Любомира Васильовича (далі представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Головного сервісного центру МВС (далі відповідач 1), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (далі відповідач 2), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) (далі відповідач 3), в якому просить:

1) відкрити провадження у справі;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС №2/6/6-кгі від 09.04.2024 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » (з наступними змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС №2/6/7-кп від 19.04.2024 року);

3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) з 21 квітня 2024 року;

4) стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2024 року по день ухвалення рішення суду;

5) стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі - витрати на професійну правничу допомогу (том І, а.с.1-16).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Наказом Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року №2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області з 10 квітня 2024 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби. Наказ прийнято відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2023 року №716 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС». Підставою вказано попередження від 10 жовтня 2023 року про організаційно-штатні зміни та наступне звільнення з посади. Наказом від 19 квітня 2024 року за №2/6/7-кп внесено зміни до наказу Головного сервісного центру МВС №2/6/6-кп від 09 квітня 2024 року, а саме: у пункті 1 цифри « 10» замінити цифрами « 20», а також викладено п. з у новій редакції. Прийнятий наказ про звільнення та зміни до нього було надіслано позивачу поштою та отримано останнім 24 квітня 2024 року.

Позивач не погоджується з наказом про звільнення, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.

14 травня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувано від відповідача докази та надано відповідачам, вразі заперечення проти позову для подання відзиву (том І, а.с.141-143).

17 травня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том І, а.с.158, 159).

27 травня 2024 року від Головного сервісного центру МВС надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що відповідно до наказу МВС України від 29.08.2023 № 716 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» посада начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) підлягала скороченню. Тому, з метою дотримання вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року попереджений про наступне звільнення та йому запропоновані п`ять посад: Начальника територіального сервісного центру № 4642 (на правах відділу, м. Дрогобич) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано- Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС); Начальника територіального сервісного центру № 4643 (на правах відділу, с. Червоне) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС); Адміністратора територіального сервісного центру № 4650 (на правах відділу, м. Жовква) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано- Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС); Головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим там. Севастополі (філія ГСЦ МВС); Головного спеціаліста відділу логістики регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС).

ОСОБА_1 ознайомлений із вказаним попередженням 17 жовтня 2023 року.

27 жовтня 2023 року до Головного сервісного центру МВС надійшла заява ОСОБА_1 від 17 жовтня 2023 року (вх. № 25101-2023) про переведення його на посаду начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

Листом Головного сервісного центру МВС від 27 листопада 2023 року № 31/25101-27168-2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 24 листопада 2023 року посада начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філії ГСЦ МВС) укомплектована.

Станом на 24 листопада 2023 року вакантними були усі вище запропоновані у попереджені посади, окрім посади головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС).

Наказом Головного сервісного центру МВС від 23 листопада 2023 року № 2/28/352-кп на посаду начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філії ГСЦ МВС) призначено Гіркового А.Р., з 24 листопада 2023 року, за його заявою від 23 листопада 2023 року.

07 листопада 2023 року до Головного сервісного центру МВС надійшла скерована регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філією ГСЦ МВС) заява ОСОБА_1 від 17 жовтня 2023 року (вх. № 25960-2023) про переведення його на посаду начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

Листом Головного сервісного центру МВС від 04 грудня 2023 року № 31/25960-27770-2023 ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 04 грудня 2023 року посада начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філії ГСЦ МВС) укомплектована.

Водночас, в листі проінформовано, що ОСОБА_1 може розглянути питання про переведення на вакантні посади, які були запропоновані раніше.

Станом на 04 грудня 2023 року вакантними були усі вище запропоновані у попереджені посади, окрім посади головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим там. Севастополі (філія ГСЦ МВС).

У вищевказаний термін будь-яких інших заяв ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС не надходило.

Наказом Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру з Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), 10 квітня 2024 року, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби.

Наказом Головного сервісного центру МВС від 19 квітня 2024 року № 2/6/7-кп «Про внесення змін до наказу Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни, зокрема, у пункту 1 цифри « 10» замінити цифрами « 20», у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1

23 квітня 2024 року направлено позивачу лист від 23 квітня 2024 року № 31/7-126 про оформлення і видачу трудової книжки та проведення розрахунків при звільненні до якого долучено вказані накази.

Відтак, відповідач 1 вважає, що діяв в межах та спосіб передбачений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому в задоволенні позову просив відмовити (том І, а.с.162-166).

27 травня 2024 року на адресу суду від Головного сервісного центру МВС надійшли витребовувані документи, а саме: витяг зі змін до штатного розпису станом на 01.09.2023 року, витяг зі штатного розпису станом на 01.01.2024 року, на 01.04.2024 року та на 11.04.2024 року, довідка про доходи, копія особової справи позивача, посадова інструкція позивача та інші документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення (том І, а.с.194-310)

27 травня 2024 року на адресу суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним та таким, в задоволенні якого слід відмовити (том ІІ, а.с.1-9).

30 травня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том ІІ, а.с.74, 75)

04 червня 2024 року представник позивача скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив (том ІІ, а.с.1-4).

14 червня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження в справі та призначено розгляд такої по суті (том ІІІ, а.с.23-25).

12 липня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі відповідача, залучено до участі у справі № 260/3288/24 в якості відповідача 4 - Територіальний сервісний центр № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та призначено підготовче судове засідання (том ІІІ, а.с.64).

29 липня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том ІІІ, а.с.94-96).

02 серпня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження в справі та призначено розгляд такої по суті (том ІІІ, а.с.111-113).

06 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача 4 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним та таким, в задоволенні якого слід відмовити (том ІІІ, а.с.117-123).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (в остаточній редакції) в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзивах на позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача 4 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Ретельно дослідивши спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів 1, представника відповідача 2 та представника відповідача 3, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Наказом ГСЦ МВС від 05.06.2020 №2/6/6-кп «Про призначення державних службовців регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС)» ОСОБА_1 призначено на посаду начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) у порядку переведення з Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області (том І, а.с.110-115).

Згідно наказу від 17.11.2023 за №2/6/8-кп «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_1 » позивачу присвоєно 5 (п`ятий) ранг державного службовця (том І, а.с.226 (на звороті)).

Згідно запису за № 18 на сторінці 18 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданої 18 червня 1987 року, позивач 18 липня 2016 року прийняв присягу державного службовця (том І, а.с.108 (звороті)).

Дані обставини також підтверджуються копією вищевказаної присяги (том І, а.с.206 (на звороті)).

Проходження державної служби позивачем підтверджується дослідженими судом Особовою карткою та трудовою книжкою ОСОБА_1 (том І, а.с.106-109, 203-307).

Довідкою від 04 січня 2019 про результати спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, передбачені частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (том І, а.с.211 (на звороті), 212).

Згідно диплому від 26.12.2003 серії АК №23591415 ОСОБА_1 за результатами навчання в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права отримав, відповідно, базову вищу освіту за напрямком підготовки «Право» та здобув кваліфікацію бакалавра права (том І, а.с.132).

Згідно диплому від 20.06.2004 серії АК №24022707 ОСОБА_1 за результатами навчання в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права отримав, відповідно, повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліст з правознавства (том І, а.с.131).

Наказом МВС України від 29.08.2023 №716 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» затверджено Перелік змін у штатах ГСЦ МВС та територіальних структурних підрозділах сервісного центру, у тому числі, у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях. При цьому, вказаним наказом створено Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, у структурі якого перебував та якому підпорядковувався територіальний сервісний центр №2146 (на правах відділу, м. Іршава). Відповідно до штатних розписів на момент попередження позивача про наступне звільнення, станом на 10.10.2023, в ГСЦ МВС було 8 вакантних посад у ТСЦ 2146 (на правах відділу м. Іршава), в тому числі - посада начальника центру та 266 вакантних посад у регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Львівській, Івано- Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), в тому числі - 45 вакантних посад у Закарпатській області.

Так, станом на 04 грудня 2023 року (дата надання відповідачем відповіді на адвокатський запит) у Відповідача були наявні: 43 вакантні посади у регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Львівській, Івано- Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), в тому числі - 2 вакантні посади у Закарпатській області (начальник ТСЦ № 2141 м. Ужгород та діловод ТСЦ № 2144 м. Хуст). Серед вказаних 43 вакантних посад - 12 посад начальників ТСЦ, які за своєю категорією є рівнозначними тій посаді, яку обіймав позивач і лише 2 з них, як вбачається з матеріалів справи були запропоновані позивачеві.

З метою дотримання вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року був попереджений про наступне звільнення та йому запропоновані п`ять посад, три з яких не є рівнозначними посаді, яку займав позивач і при цьому жодна із запропонованих посад не передбачає роботу на території Закарпатської області (том І, а.с.21, 22).

Наказом ГСЦ МВС від 09 квітня 2024 року №2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області з 10 квітня 2024 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису ГСЦ МВС, з припиненням державної служби. Наказ прийнято відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2023 року №716 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС». Підставою вказано попередження від 10 жовтня 2023 року про організаційно-штатні зміни та наступне звільнення з посади (том І, а.с.17).

Наказом від 19 квітня 2024 року за №2/6/7-кп внесено зміни до наказу Головного сервісного центру МВС №2/6/6-кп від 09 квітня 2024 року, а саме: у пункті 1 цифри « 10» замінити цифрами « 20», а також викладено п. з у новій редакції (том І, а.с.18).

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, зі змінами (далі - Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Принципи та правове регулювання державної служби, а також основні права і обов`язки державного службовця визначені нормами статей 4, 5, 7 та 8 Закону №889-VIII.

Частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлені статтею 20 Закону №889-VIII. При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 у повній мірі відповідає цим вимогам за його професійною компетентністю, рівнем освіти, практичного досвіду, рівнем володіння державною мовою тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Частиною другою цієї є статті встановлено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин (частина третя статті 41).

У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено (частина четверта статті 41).

Суб`єкт призначення з урахуванням професійної підготовки та професійних компетентностей може прийняти рішення про одночасне переведення не менше двох державних службовців між посадами, які вони займають. Переведення здійснюється лише на рівнозначні посади та за згодою державних службовців (частина п`ята статті 41).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Згідно частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Частиною другою названої статті зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.

Відповідно до частини третьої цієї статті у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-ти річного віку.

Частиною четвертою статті 83 Закону №889-VIII у зв`язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб`єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на державній службі приймається суб`єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення державним службовцем 70-річного віку.

Припинення державної служби у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби встановлено нормами статті 85 Закону №889-VIII. Так, згідно частини першої цієї статті уразі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов`язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу (частина друга статті 85).

Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін унормовано статтею 86 Закону №889-VIII.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини другої названої статті підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Згідно частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Згідно частини п`ятої статті 87 Закону наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Дослідженням в судовому засіданні аркушів попередження працівників РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області встановлено, що ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року був попереджений про наступне звільнення та йому запропоновані п`ять посад, дві з яких такого ж рівня державної служби категорії Б, а також посади нижчого рівня у Львівській, Донецькій та Луганській областях, Автономній республіці Крим і місті Севастополь, зокрема, посади: начальника територіальних сервісних центрів №4642 (м. Дрогобич Львівської обл.), №4643 (с. Червоне Львівської обл.), а також адміністратора та головного спеціаліста у територіальних сервісних центрі №4650 та РСЦ ГСЦ МВС Донецькій та Луганській областях, Автономній республіці Крим і місті Севастополь. При цьому, йому не були запропоновані усі посади відповідного рівня державної служби, які на момент попередження про наступне звільнення та на дату видання наказу про звільнення були вакантними в ГСЦ МВС.

Також, суд звертає увагу на те, що окремим державним службовцям РСЦ ГСЦ МВС в Закарпатській області було запропоновано значно більшу кількість посад, у тому числі посаду начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

Вказане свідчить про вибірковий, дискримінаційний підхід керівництва ГСЦ МВС до окремих державних службовців, зокрема, й до ОСОБА_1 і, як наслідок, ознаки того, що державні службовці перебували в нерівному становищі при вирішенні питання про їх працевлаштування у зв`язку із запровадженням наказу МВС України від 29.08.2023 №716 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС». Суд, зазначає, що тим самим були порушені норми статей 19, 21, 24 та 43 Конституції України та вказані вище вимоги Закону №889-VIII. В судовому засіданні представники відповідачі ГСЦ МВС та РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не змогли повідомити суду за якими саме критеріями пропонувалися посади державної служби окремим державним службовцям.

Відповідно до листа ГСЦ МВС від 26.04.2024 за №31/28-174 станом на 09 і 10 квітня 2024 року посада начальника територіального сервісного центру №2141 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях була вакантною (том І, а.с.83-88).

Згідно досліджених судом Положень про Регіональні сервісні центри ГСЦ МВС у Закарпатській області та новостворену структуру Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, обидва регіональні сервісні центри мають аналогічні завдання, функції, права та обов`язки (том І, а.с.42-64, том ІІІ, а.с.6-9).

При цьому суд зауважує, що наказом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 02 серпня 2024 року за № 166 о/д «Про затвердження змін до положення ТСЦ» було затверджено зміни до Положення про територіальний сервісний центр № 2146 РСЦ ГСЦ МВС у Львівсткій, Івано-Франківській та Закарпатській областях, а саме: по тексту Положення слова «м. Іршава» замінено словами «Берегівський район, с. Кам`янське»(том ІІІ, а.с.138).

Посадова інструкція начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) РСЦ в Закарпатській області ГСЦ МВС та начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях після проведених організаційно-штатних змін відповідно до наказу № 716 від 29.08.2023 змін не зазнала. Завдання, функції, права та обов`язки територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях аналогічні тим, якими був територіальний сервісний центр № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) РСЦ в Закарпатській області ГСЦ МВС (том І, а.с.250-252).

Як вже зазначалося, 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та одночасно запропоновано такі наявні вакантні посади:

1. Начальника територіального сервісного центру № 4642 (на правах відділу, м. Дрогобич) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

2. Начальника територіального сервісного центру № 4643 (на правах відділу, с. Червоне) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

3. Адміністратора територіального сервісного центру № 4650 (на правах відділу, м. Жовква) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

4. Головного спеціаліста відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС).

5. Головного спеціаліста відділу логістики регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС).

Суд вкотре наголошує, що частина третя статті 87 Закону № 889-VІІІ чітко встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби, при цьому тільки як виняток такий пропонує нижчі посади державної служби.

Разом з цим, суд встановив, що відповідно до штатного розпису станом на 10.10.2023 р., у регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), було 266 вакантних посад, в тому числі 45 посад у Закарпатській області. Також судом встановлено, що ТСЦ 2146 (на правах відділу, м. Іршава) було вакантних 8 посад, в тому числі одна посада начальника яка рівнозначна тій, яку займав позивач. Зокрема вказана посада була вакантною і на дату прийняття оскаржуваного наказу від 09.04.2024 року. Ба більше, при винесенні наказу від 19 квітня 2024 року, яким фактично внесено зміни в наказ про звільнення позивача, рівнозначна посада начальника територіального сервісного центру 2146 (на правах відділу, м. Іршава) й надалі залишалася вакантною.

Таким чином, відповідачем 1 не доведено відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу, а тому він як роботодавець повинен був пропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які відповідають вимогам частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відтак, суд вважає, що суб`єкт призначення, тобто Головний сервісний центр МВС, не виконав обов`язку, який належить до його повноважень, що, у свою чергу, унеможливило дотримання вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ при звільненні позивача у спосіб, передбачений цим Законом.

Згідно із статтею 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У цій справі суд вважає за необхідне підкреслити, що відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, а тому недотримання відповідачами гарантій, передбачених Законом № 889-VІІІ, призвело до порушення гарантованого Конституцією України права позивача на працю.

При цьому, позивач 17 жовтня 2023 року звертався до відповідача 1 із відповідною заявою про переведення його на вакантну та рівнозначну посаду тій, яку обіймав - начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), що не заперечується відповідачем 1, чим проявляв зацікавленість у продовженні працювати в структурі Головного сервісного центру МВС.

Вирішуючи даний спір, суд враховує також пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

Так, Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 №14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

З огляду на викладене вище, суд відмічає, що приймаючи рішення про звільнення позивача, відповідно до пунктів 1-8 частини другої статті 2 КАС України, відповідач-1 повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Натомість відповідач 1, порушуючи вимоги частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, прийняв рішення про припинення державної служби позивача.

Суд також звертає увагу на Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби України від 15 березня 2021 року № 132 щодо окремих питань процедури звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення в якому зазначено наступне: Законом України від 23.02.2021 р. № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» передбачено ряд змін до Закону «Про державну службу». Зокрема, мова йде про виключення статті 87-1. Також в новій редакції викладено частину 3 статті 87, що регулює питання припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Оновлені положення передбачають обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі одночасно з попередженням про звільнення на підставі п.1 частини першої статті 87, пропонувати держслужбовцю відповідну посаду з урахуванням положень абз. 2 частини третьої статті 87 Закону. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Отже, відповідачем 1 не було враховано високу кваліфікацію і продуктивність праці, стаж роботи позивача у порівнянні з іншими працівниками.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » (з наступними змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС №2/6/7-кп від 19.04.2024 року) та його скасування.

Відповідно до судової практики, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18, постановах Верховного Суду: від 04.07.2018 у справі № 826/12916/15; від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а; від 22.10.2019 у справі № 816/584/17; від 07.07.2020 у справі №811/952/15; від 05.01.2023 у справі № 140/9068/21; від 13.04.2023 у справі № 540/3994/20; від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17 від 20.02.2019 у справі № 819/691/17; від 20.01.2021 у справі № 803/172/16; від 08.11.2022 у справі № 826/18588/14; від 13.06.2020 у справі № 817/3431/14, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи організації. При цьому, суд зазначає, що таку правову позицію слід застосовувати виключно до частини позовних вимог поновлення позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення, тобто, на посаді начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області.

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14 та від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16 вказував на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього періоду і які існували на день звільнення. До відносин публічної служби застосовуються норми трудового законодавства в частині неврегульованій спеціальним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки.

Так, 06 березня 2021 набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону №889-VІІІ у такій редакції: Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Отже, після внесення Законом №1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/9066/21, від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі № 120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року у справі № 640/15737/22 та інших.

Вказана редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII діяла як на момент попередження позивача про можливе наступне звільнення, так і на час видачі оскаржуваного наказів, а отже, у відповідача ГСЦ МВС був наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21 сформулював правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ у редакції Закону № 1285-IX у системному зв`язку з положеннями частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІІ.

Так, у цій постанові Верховний Суд виснував, що приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції, чинній з 06 березня 2021 року, вже не дозволяють суб`єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації (пропонувати вакантні рівнозначні посади чи ні). Тобто, положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

У подальшому застосування такого підходу щодо тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції Закону № 1285-ІХ знайшло відображення у низці інших постанов Верховного Суду, приміром у справах № 640/12871/21, № 340/1791/22, № 120/3712/21-а, № 640/12442/21, № 40/7340/22 та інші.

Отже, судова практика Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ у редакції Закону № 1285-IX у контексті обов`язку суб`єкта призначення/керівника державної служби пропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі наявні вакантні посади є сталою та послідовною.

Тому, суд застосовує цю практику в даній адміністративній справі. При цьому, суд приймає до уваги посилання представника позивача на положення статей 5-1, 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України в частині, що не врегульована нормами Закону України «Про державну службу».

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Відповідачі в судовому засіданні не довели правомірність рішення про звільнення позивача з посади державної служби начальника територіального сервісного центру №2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини даної справи, підтверджені дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами та наведені вище норми матеріального права, якими урегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » (з наступними змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС №2/6/7-кп від 19.04.2024 року) прийнятий протиправно, у порушення Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про державну службу», а також необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту у даній справі, суд керується наступним.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003 від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права відповідно до положень Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, котра звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з посади наказом від 09.04.2024 № 2/6/6-кп з 10.04.2024, а наказом від 19.04.2024 №2/6/7-кп було внесено зміни в наказ від 09.04.2024 року, а саме: у пункту 1 цифри « 10» замінити цифрами « 20», у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , тобто останнім робочим днем позивача було 20 квітня 2024 року, а вимушений прогул триває з 21 квітня 2024 року по теперішній час. Тому, саме з цієї дати його слід поновити на роботі на посаді державної служби.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Як вбачається із виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) довідки про доходи від 06.05.2024 р. №10, позивачу за останні два повні відпрацьовані місяці роботи, що передували звільненню, нараховано 62427,35 грн. (березень 2024 року 29228,48 грн. + квітень 2024 року 33198,87 грн.). У цей період позивач відпрацював 43 робочих дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 1451,80 грн. (62427,35 грн.): 43 робочі дні).

Як вже зазначалось вище, позивач звільнений з роботи з 20.04.2024 року, тобто цей день є останнім робочим днем.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває по сьогоднішній день.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», від 15 березня 2022 року №2136-IX, який набрав чинності 24 березня 2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 6 вказаного Закону, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Отже, час вимушеного прогулу позивача у період з 21 квітня 2024 року до 21 жовтня 2024 року включно становить 130 робочих днів (7 днів у квітні 2024 року, 23 дні у травні 2024 року, 20 днів у червні 2024 року, 23 дні у липні 2024 року, 22 дні у серпні 2024 року, 21 день у вересні 2024 року та 14 днів у жовтні 2024 року).

Відтак, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 188734,00 грн. (1451,80 грн. х 130 р.д.) з відрахуванням обов`язкових платежів.

Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, ураховуючи приписи статті 371 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) та стягнення із Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 31213,66 грн., із відрахуванням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головний сервісний центр МВС призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, Берегівський район, с. Кам`янське) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), суд зазначає наступне.

Територіальний сервісний центр № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) входив до складу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Закарпатській області (філія ГСЦ МВС).

Згідно документів на підтвердження повноважень на представництво Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) знаходиться у періоді проведення заходів пов`язаних із припиненням діяльності (том ІІІ, а.с.170-175), а Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) є його правонаступником, що підтверджується відповіддю № 849142 від 16 жовтня 2024 року на запит головуючого в електронній підсистемі «Електронний суд» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво. Сама по собі відсутність факту ліквідації юридичної особи не може слугувати підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги, оскільки визначальною обставиною є саме одночасна юридична та фактична спроможність державного органу реалізовувати власні повноваження та виконувати законодавчо передбачені функції.

Оскільки повноваження для виконання завдань та функції в новоствореному відділі передано Територіальному сервісному центру № 2146 (на правах відділу, Берегівський район, с. Кам`янське) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), замість Територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), що знаходиться в періоді заходів пов`язаних із припиненням діяльності, то відповідальним за призначення на посаду є саме Головний сервісний центр МВС.

Отже, вищевказана вимога позивача підлягає задоволенню, оскільки метою відновлення порушено права в категоріях справ про незаконне звільнення з посади є насамперед ефективний захист порушеного права, який у даному випадку має місце, оскільки відділ в якому працював позивач, згідно матеріалів справи, перебуває в стані припинення діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, Київська область, код ЄДРПОУ 40109173), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (вул. Апостола Д., буд. 11, м. Львів, Львівська область, 79040, код ЄДРПОУ 45307457), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) (вул. Гагаріна, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006, код ЄДРПОУ 43611781), Територіальний сервісний центр № 2146 (на правах відділу, Берегівський район, с. Кам`янське) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (вул. Українська, 1, с. Кам`янське, Берегівський район, Закарпатська область, 90125) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/6/6-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » (з наступними змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС №2/6/7-кп від 19.04.2024 року).

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) з 21 квітня 2024 року.

4. Зобов`язати Головний сервісний центр МВС призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, Берегівський район, с. Кам`янське) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

5. Стягнути з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 188734,00 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 00 копійок), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального сервісного центру № 2146 (на правах відділу, м. Іршава) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць в розмірі 31 213,66 грн. (тридцять одна тисяча двісті тринадцять гривень шістдесят шість копійок) - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець