Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/49060/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/49060/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» до Кропивницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кропивницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України , в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості від 30.10.2023 № UA901000/2023/000175/2;

- визнати протиправною та скасувати прийняту Кропивницькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2023 № UA901030/2023/000123.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно скориговано митну вартість імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що у відзиві митним органом не наведено жодних аргументів на спростування позиції товариства.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до комерційного інвойсу №IN-Y230622A від 22.06.2023 позивач придбав у Nakatomi trading co., LTD. бувший у використанні автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е500, VIN номер кузова НОМЕР_1 , 1993 року випуску за ціною 6 700,00 доларів США. Вказана угода була оформлена контрактом № NAK2023UA-1 від 24.04.2023, додатком до контракту №4 від 12.06.2023, а оплата посвідчується SWIFT платежем №230928/001096770.

З метою доставки вказаного автомобіля між позивачем та ТОВ «Транс Хоуп Груп» було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №2023/06/22-1 від 22.06.2023. Згідно п. 1.1. Договору, ТОВ «Транс Хоуп Груп» зобов`язується організувати перевезення б/в авто (країна походження: Німеччина) Mercedes-Benz Е500 WDB1240361 СОЗ 8287 різними видами транспорту з порту Йокогама, Японія, в Україну (через порт Констанція, Румунія).

3 жовтня 2023 року ТОВ «Транс Хоуп Груп» виставило рахунок-фактуру №СФ-0000221 на компенсацію витрат морського фрахту у сумі 24 683,81 грн, та рахунок-фактуру №СФ-0000221-1 на компенсацію агентських платежів, витрат по валютним операціям та експедиторським послугам по Україні на загальну суму 6 929,86 грн.

09 жовтня 2023 року позивач оплачено вказані рахунки, а суми були зазначені як складові митної вартості товару.

Окрім того, з метою забезпечення доставки автомобіля від м. Констанція, Румунія до м. Кропивницький, Україна, позивачем 16.10.2023 року було укладено договір на транспортне обслуговування №20231610-1 з ФОП ОСОБА_1 .

23 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_2 виставлено рахунок на оплату послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом автомобіля Mercedes-Benz Е500 (VIN: НОМЕР_2 ) в міжнародному сполученні за маршрутом м. Констанція, Румунія - м. Кропивницький, Україна на суму 10 640,00 грн.

Вказаний вище рахунок було оплачено позивачем 24.10.2023 року, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

26.10.2023 року позивачем була подана електронна митна декларація №23UA901030001784U3 на легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е500, VIN номер кузова НОМЕР_2 , 1993 року випуску з робочим об`ємом циліндрів 4973 см. Митна вартість товару визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною контракту, яку було фактично сплачено, а також було включено вартість фрахту за перевезення.

До електронної митної декларації було додано Довідку №1 від 25.10.2023 року про транспортні витрати, які склали 42 253,67 грн, висновок про походження товару №287/1023 від 18.10.2023 року, а також інші документи, пов`язані з придбанням та транспортуванням товару.

Під час проведення митних формальностей за МД від 26.10.2023 № №23UA901030001784U3 спрацювала АСАУР та згенеровано індикатор ризику 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів". Проаналізувавши надані декларантом ТОВ "Міні-агро-тех" документи відповідач дійшов висновку про наявність сумнівів щодо заявленої митної вартості з огляду на наступне:

1. Поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту від 24.04.2023 №NAK2023UA-I, зазначений документ в електронному вигляді (скановане копія) до митного оформлення поданий не був, що не дає можливості його аналізу, також аналізу та ідентифікації даних згідно платіжного документу - роздруківки системи SWIFT від 24.04.2023 року.

2. Згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 22.06.2023 №2023/06/22-1 (розділ 3 «Порядок розрахунків») зазначено, що послуги експедитора оплачуються замовником протягом п`яти днів з моменту виставлення рахунку. Дата рахунку № СФ-0000221 та № СФ-0000221-1 - 03.10.2023. Тобто, станом на 26.10.2023 року зазначені рахунки мали бути оплачені, але банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались.

3. Платіжна інструкція від 24.10.2023 №3061 - в графі «Призначення платежу» містить реквізити документу рахунку №2 від 23.10.2023 року, який до митного оформлення не надавався.

Вважаючи, що виявлені обставини у сукупності унеможливлюють здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому, під час митного оформлення Кропивницькою митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортування товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 30 жовтня 2023 року №UA901000/2023/000175/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 жовтня 2023 року №UA901030/2023/000123.

Згідно з вказаним рішення митна вартість товару скоригована з 7 856,65 дол.CШA до 26 892,14 дол. CШA.

В якості джерела даних про митну вартість взято цінові пропозиції на аналогічні автомобілі розміщені на веб-сайтах https://www.mobile.de/, https://www.beforward.jp/ та https://www.classic.com/.

ТОВ "Міні-агро-тех" не погоджується із вказаними рішеннями, вважає їх протиправними, а тому звернулось до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 Верховний Суд вказав, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановлено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що:

- в договорі від 24.04.2023 №NAK2023UA-I визначено, що продавець продає, а покупець купує вживані автомобілі та супутні товари у кількості, асортименті та за цінами зазначеними у Додатках. Пунктом 1.3 передбачено загальну суму контракту у розмірі 1 000 000,00 доларів США і може бути змінений за згодою сторін (пункт 1.1.). Разом з тим, в роздруківці з системи SWIFT від 24.04.2023 в графі 70 «Prepayment» зазначене лише посилання на на договір, тобто банківський платіжний документ не можливо ідентифікувати з товаром.

- в 44 графі МД роздруківка з системи SWIFT задекларована датою 24.04.2023, зазначена дата не прослідковується на самій роздруківці. У випадку оплати за товар - 24.04.2023, зазначений факт свідчить, що факт оплати за товар був здійснений, ще до укладення додаткової угоди - Додатку від 12.06.2023 №4.

- наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного договору від 24.04.2023 в 44 графі задекларовано як «NAK2023UA-I», однак в роздруківці з системи SWIFT від 24.04.2023 в 70 графі заявлено у вигляді № NAK2023UA-1, різниця в останньому символі.

- в рахунку від 23.10.2023 № 2 зазначено номер вантажного автомобіля НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , який здійснює перевезення товару за маршрутом Констанція-Коропивницький, однак в 18 та 21 графах МД задекларовано НОМЕР_5 , що може свідчити про додаткові транспортно-експедиційні витрати.

Щодо посилання відповідача на вартість контракту та вартість придбаного автомобіля, суд зазначає, що відповідно до п. 1.3. контракту №NAK2023UA-l від 24.04.2023 загальна сума Контракту становить 1 000 000-00 (один мільйон 00 центів) доларів СІЛА і може бути змінена за згодою сторін.

При цьому, згідно п. 2.1. контракту товар за цим контрактом постачається окремими партіями. Кількість та розмір партій не обмежений. Кожна партія товару відповідає Інвойсу.

Так, до митного оформлення було подано копію Контракту №NAK2023UA-l від 24.04.2023, копію Інвойсу №IN-Y230622A від 22.06.2023, укладеного на виконання п. 2.1. контракту, а також додаткову угоду №4 від 12.06.2023, якою сторони внесли зміни (доповнення) чергової партії товару.

Таким чином, розбіжності в сумі контакту та вартості поставленого товару не встановлено. Спірний Mercedes-Benz Е500 1993 року був лише окремою партією, та а якого вартість частиною загальної суми контракту.

Наданий до митної декларації комерційний інвойс № IN-Y230622А від 22.06.2023 місить всю необхідну інформацію про сам товар; про покупця та продавця, а також про вартість цього товару, яка мала бути сплачена.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 29.07.2019р., у справі №1140/3242/18, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

При цьому, допущені митним брокером описки щодо датування документу та помилки в номері контакту («І» замість « 1») не можуть бути підставою для відмови в прийнятті митної декларації а також зміни митної вартості, оскільки процедура митного оформлення товару передбачає дослідження митницею саме змісту доданих документів.

Як дані з роздруківки SWIFT платежу так і інші документи, додані до митного оформлення та матеріалів даної справи містять посилання на доданий контракт NAK2023UA-1, що нівелює доводи відповідача про неможливість ідентифікації.

Також не заслуговує на увагу твердження відповідача про можливість здійснення оплати 24.02.2023, оскільки зміст роздруківки зі SWIFT платежу дає можливість чіткої ідентифікації дати оплати 28.09.2023.

Відповідно до приписів ст. 268 Митного кодексу України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.2 ст. 268 МК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

При цьому, відповідач не вказував на допущення вказаних описок.

Крім того, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про зміну митної вартості відповідач змінив митну вартість лише самого придбаного авто, а значення транспортних витрат залишив поза увагою взагалі.

Тобто, посилаючись на ненадання документів, що посвідчують транспортні витрати та неможливість взяття до уваги довідки про такі витрати, приймаючи рішення про заміну митної вартості, відповідач застосовує резервний метод до визначення ціни самого авто (попри те, що декларантом надані первинні документи достатні для застосування основного методу оцінки митної вартості) при цьому опускає визначення розміру транспортних витрат.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає й правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Згідно статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митну вартість визначено за резервним методом, взято за основу митну вартість товару, що зазначена у цінових пропозиціях на аналогічні автомобілі розміщені на веб сайтах https://www.mobile.de/, https://www.beforward.jp/ та https://www.classic.com/.

Однак, вказані посилання є адресами титульних сторінок з ціновими пропозиціями щодо бувших у використанні автомобілів.

З них неможливо ідентифікувати, який саме автомобіль був взятий до уваги митним органом.

Також відповідачем як джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю правильністю визначення митної вартості, вказано МД вiд 25.05.2022 №UA205150/2022/5045.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постановах від 21.02.2018 по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 по справі №818/1186/17 Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Ввезений позивачем автомобіль був у використанні, мав певний пробіг, специфічний технічний стан, що об`єктивно впливає на його вартість та потребує зазначення у рішенні про коригування митної вартості порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного автомобіля та характеристик автомобілів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів необхідності та обґрунтованості визначення ціни автомобіля за резервним методом.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2023 № UA901000/2023/000175/2 та картки відмови Кропивницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2023 № UA901030/2023/000123.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних інструкцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» до Кропивницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості від 30.10.2023 № UA901000/2023/000175/2.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Кропивницькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2023 № UA901030/2023/000123.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» (код ЄДРПОУ 41912349, 08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садовського, 2) судовий збір у сумі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Кропивницької митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, 25030, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Лавандова, 27б).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.