Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/45972/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/45972/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000341.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки декларантом було надано митному органу вичерпний перелік документів, які повністю ідентифікують товар, його ціну, умови поставки, витрати на транспортування, містять достовірні данні, що піддаються обчисленню, не містять ознак підробки та підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Як наслідок, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо дійсної митної вартості спірного товару.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи представника відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються належними та достатніми доказами, а отже оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають обов`язковому скасуванню.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягав на доводах, викладених у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (Покупець) та KANDIL GLASS (Продавець) укладено контракт на поставку товарів №181122 KG-YCD від 18.11.2022.

17.04.2023 року ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» було подано до м/п «Київ-Західний» BMO №1 Київської митниці для митного оформлення та проходження митних формальностей попередню електронну митну декларацію IM40EA №23UA100100429456U6.

За митною декларацією було заявлено до митного декларування товар:

«Посудини для пиття, із скла, механічного виготовлення: Набір стаканів (6 стаканів в наборі) (236 коробок по 48 стаканів в коробці): T-P-G-CYL-0265-PLN-F-K-1888комп - 11328шт.; Чашка (1030 коробок по 48 чашок в коробці): M-P-C-SPR-0230-PLN-F-K - 49440 шт.; Чашка (8 коробок по 48 чашок): M-P-G-CYL-0246-PLN-F-K 384 шт.; Чашка (1030 коробок по 24 чашки): M-P-G-FRS-0280-PLN-F-K - 24720 шт.; торгівельна марка: ЕСОМО; виробник: VAMA Holding GmbH; країна виробництва: EG; код товару за УКТ ЗЕД: 7013379900; умови поставки: FOB EG Port Said; валюта та загальна сума за рахунком : USD 12202.80».

Разом з митною декларацією декларантом було подано митному органу: пакувальний лист №МАТ-РАС-2023-00730 від 26.03.2023 року (код документа 0271); проформу інвойс №SAL-QTN- 2022-05907 від 10.11.2022 року (код документа 0325); інвойс №ЕХ-02709 від 13.03.2023 року (код документа 0380); коносамент №ALY8245 від 19.03,2023 року (код документа 0705); міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) б/н від 04.04.2023 року (код документа 0730); специфікацію №2 від 13.03.2023 року (код документа 3000); платіжні доручення №TF11862E70221219 від 19.12.2022 року, №TF1186В390230328 від 28.03.2023 року (код документа 3001); рахунки на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №818 від 05.04.2023 року, №832 від 07.04.2023 року (код документа 3004); довідку про транспорті витрати №0168 від 07.04.2023 року (код документа 3007); контракт №181122 KG-YCD від 18.11.2022 року (код документа 4100); додаткова угода №1 до контракту №181122 KG-YCD (код документа 4103); митну декларацію країни відправлення №700334834155641 від 09.03.2023 року (код документа 9610).

17.04.2023 від митного органу надійшло електронне повідомлення, яким повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1. Відповідно до п.1.8 зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу від 18.11.2022 року №181122KG-YCD виробником товару за даним договором є KANDIL GLASS, проте у графі 31 електронної митної декларації №23UA100100429456U6 та електронному інвойсі зазначено іншого виробника - VAMA Holding GmbH.

2. У наданому інвойсі не зазначено, які складові включено до ціни товарів.

3. Декларантом надано довідку про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» від 07.04.2023 року №0168 та рахунки на оплату від 05.04.2023 та від 07.04.2023 року №832 ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 04.04.2023 б/н, перевізником товарів виступає інша особа, а отже неможливо ідентифікувати надану декларантом довідку та рахунки з поставкою товарів за поданою електронною митною декларацією.

4. Загальна вартість товару згідно з проформою - інвойсом від 10.11.2022 №SAL-QTN- 2022-05907 складає - 96 986,40 дол.США, проте декларантом надані платіжні доручення на загальну суму 97 259,81 дол.США.

5. Заявлена у електронній митній декларації №23UA100100429456U6 загальна фактурна вартість - 12 202,80 дол.США (згідно із специфікацією №2 від 13.03.2023) не відповідає оплаченій сумі згідно наданих платіжних доручень.

6. В інвойсі від 13.03.2023 №ЕХ-02709 зазначено інші банківські реквізити, ніж у наданих платіжних документах від 19.12.2022 б/н та від 28.03.2023 б/н.

7. Копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) від 13.04.2023 №190000229285 надана декларантом без урахування вимог ст. 254 МК України. Крім того, з окремих граф зазначеної експортної декларації з`ясовано, що вказані в ній вага та кількість не співпадають із заявленими до митного оформлення.

Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - переклад копії митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

17.04.2023 позивачем додатково подано Київській митниці Заяву «Щодо надання документів ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» по декларації №23UA100100429456U6» вих.№17/04-01 (код документа 9000) та додаткові документи: договір про транспортно експедиторське обслуговування №003052/21 від 04.01.2021 року (код документа т4301); заявку на транспортно - експедиторські послуги №20818 від 06.03.2023 року (код документа 9000).

17.04.2023 ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» отримано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100100/2023/000341.

Як зазначено у графі « 33» Рішення про коригування митної вартості товарів підставами для застосування резервного методу визначення митної вартості Київською митницею визначено:

1. Декларантом не надано жодного транспортного документу з перевізником, зазначеним в CMR, а також не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов`язаних із транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

2. Декларантом не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; переклад копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв?язку із отриманням відмови у митному оформленні за основним методом, позивач надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов?язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом на підставі ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України у розмірі 94 215,05 грн (ввізне мито 25 463,53 грн; ПДВ 68 751,52 грн).

Товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №23UA100100429530U0 від 17.04.2023.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідач вправі був витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до ст.53 МК України це є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість вимоги додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Законодавство визначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.3 ст.53 МК України).

Судом встановлено, що до митного оформлення позивачем надані:

- Електронна митна декларація ІМ40ДЕ від 17.04.2023 року №23UA 100100429456116, як доказ: а) зазначення в «графі 20» умов поставки «FOB EG Port Said»; б) зазначення в «графі 31» всієї інформації про імпортований товар та виробника; в) зазначення в графі « 22» ціни товару «USD 12202,80»; г) надання повного переліку документів «графа 44 МД», що підтверджують заявлену митну вартість, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України; д) відсутності розбіжностей даних митної декларації та поданим декларантом документам на вантаж;

- Інвойс від 13.03.2023 року №ЕХ-02709, яким підтверджується, що ціна товару за цією поставкою становить 12202,80 USD (позиції №2, №8, №11, №15 інвойсу);

- Специфікація №2 до інвойсу №ЕХ-02709 від 13.03.2023, яким підтверджується, що вартість вантажу у контейнері CMAU7699492 становить 12202,80 дол.США;

- Платіжні доручення в іноземній валюті АТ «Райффайзен Банк» б/и від 19.12.2022 року, б/н від 28.03.2023 року, як доказ оплати ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» вартості товару за поставкою згідно інвойсу №ЕХ-02709 у розмірі 97259.81 USD, зокрема за товар №2, №8, №11, №15 інвойсу;

- Пакувальний лист №МАТ-РАС-2023-0073 3 від 26.03.2023 року, яким підтверджується кількість, найменування, вага вантажу у контейнері CMAU7699492/2, які повністю співпадають із даними електронної вантажної митної декларації;

- Прайс лист KANDIL GLASS б/н від 01.12.2022, як доказ вартості кожної одиниці товару та країни походження товару;

- Довідка про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №0168 від 07.04.2023, як доказ, що транспортні витрати з перевезення вантажу в контейнері CMAU7699492 згідно коносаменту ALY8245, за маршрутом Порт Саїд, Єгипет - Констанца, Румунія - Орлівка. кордон України, включаючи вантажно - розвантажувальні роботи, склали 87 093,97 грн;

- Договір про транспортно - експедиторське обслуговування №00305/21 від 04.01.2021 із заявкою на транспортно - експедиторські послуги №20818 від 06.03.2023, як доказ: І) експедитором за поставкою є ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС»; 2) вартості транспортно - експедиторських послуг за поставкою; 3) права експедитора для виконання своїх зобов`язань за договором укладати від свого імені договори з автомобільними перевізниками;

- Рахунки на оплату ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» №818 від 05.04.2023 на суму 481 667,69 грн, №832 від 07.04.2023 на суму 696 266,14 грн, якими підтверджується вартість транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажу за поставкою, зокрема за поставкою вантажу у контейнері CMAU7699492;

- Платіжні інструкції AT «СЕНС БАНК» №5302 від 11.04.2023 на суму 481667,69 грн, №5303 від 11.04.2023 на суму 696266,14 грн, як доказ сплати ГОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажу за поставкою.

Лист ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» вих.№01/031-01 від 01.03.2023, як доказ, що страхування вантажу не здійснювалось.

Отже, позивачем надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість, що передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору).

Проте дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у повідомленні про надання додаткових документів незрозуміло, які саме числові значення складових митної вартості ставляться митним органом під сумнів або неможливо обчислити без додаткових документів, яким чином подані додаткові документи підтвердять той чи інший показник, що є сумнівним на думку відповідача.

Митний орган в оскаржуваному рішенні коригування митної вартості товару виснував, що декларантом не надано жодного транспортного документу з перевізником, зазначеним в CMR, а також не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов?язаних із транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. В той же час, позивачем було надано митному органу документи, що належним чином підтверджують виграти на транспортування імпортованого товару до митного кордону України, а саме: довідку про транспортні витрати ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» (Експедитор) №0168 від 07.04.2023; договір про транспортно - експедиторське обслуговування №00305/21 від 04.01.2021; заявку на транспортно - експедиторські послуги №20818 від 06.03.2023; рахунки на оплату №818 від 05.04.2023, №832 від 07.04.2023.

Щодо висновків, що декларантом не надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; переклад копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини суд повторно зазначає, що позивачем був наданий повний пакет документів, передбачений ч.2 ст. 53 Митного кодексу, а тому дана вимога є безпідставною.

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» разом із митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору та прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому, суд зауважує, що доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву щодо розбіжностей в документах не були зазначені відповідачем в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, тобто, не були підставою для його прийняття, а відтак не потребують оцінки судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000341 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних інструкцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Так, ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами, судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «СОЛ», з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН», з другої сторони, було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-237/02-06/23 від 02.06.2023 у відповідності до умов якого вбачається, що сторони цього Договору погодили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати позивачу правову допомогу, а замовник в свою чергу зобов`язується сплатити за таку допомогу винагороду.

Згідно умов п.4.3 договору розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою сторін та оформлюється окремими додатковими угодами до договору.

Відповідно до п.1.6. додаткової угоди №1 сторонами узгоджено, що розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатом АО «СОЛ» таких послуг є фіксованим та становить 33 000,00 грн. (тридцять три тисячі грн. 00 коп.).

06.06.2023 ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» сплачено на користь АО «СОЛ» розмір винагороди (гонорару) у розмірі 33000,00 грн. за договором №ЮК-237/02-06/23, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» №11045 від 06.06.2023 року.

На підтвердження розрахованої суми за правничу допомогу, представником позивача було подано до суду Детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-237/02-06/23 від 02.06.2023 року та додаткової угоди № 1 від 02.06.2023 відповідно до якого вбачається, що Адвокатським об`єднання було надано замовнику наступні юридичні послуги:

1. Здійснено правовий аналіз наданих ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» документів щодо можливості оскарження у судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000341; сформовано правову позицію захисту інтересів Клієнта; зібрано письмові докази; узгоджено план дій. Згідно умов п.1.2 додаткової угоди №1 до договору №ЮК- 237/02-06/23. (8 год.)

2. Складено та подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000341. Згідно умов п.1.3 додаткової угоди №1 до договору №ЮК- 237/02-06/23. (10 год.)

3. Здійснено представництво Інтересів ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» в Київському окружному адміністративному суді у справі №320/45972/23, а саме:

3.1. Здійснено правовий аналіз наданого Київською митницею відзиву на позовну заяву у справі №320/45972/23.

3.2. Складено та подано до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив від 19.01.2024 року у справі №320/45972/23.

Згідно умов п.1.4 додаткової угоди №1 до договору №ЮК- 237/02-06/23. (4 год.)

Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому звернуто увагу, що заявлена сума до стягнення не відповідає складності справи, ціни позову та обсягам робіт.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи клопотання відповідача суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн. Водночас з урахуванням встановлених вище обставин, з урахуванням предмету спору та співмірності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та наявність підстав для стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000006/2 від 17.04.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000341.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (адреса: 04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 37502437) документально підтверджені судові витрати у розмірі 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (адреса: 04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 37502437) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.