Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/46130/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/46130/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000244;

- стягнути на користь Позивача сплачений судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті станом на день подання позову у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) на загальну суму 7785,86 євро, із зазначенням цього показника в декларації митної вартості від 05.06.2023 №23UA101070004903U8 відповідно до ч.7 ст.55 Митним кодексом України (далі - МК України). Крім того, до митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним МК України). 05.06.2023 року відповідач надіслав запит щодо надання додаткових документів, на який в свою чергу позивачем було надано відповідь з поясненнями та документами, відповідно до яких зазначили, що обов`язок надати додаткові документи виникає у декларанта у разі виявлення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

В основу вантажних тарифів покладено необхідні витрати при доставці вантажу, що визначає вартість перевезення і грошовим вираженням якої є транспортний тариф. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товарів (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що надані позивачем відповідачу документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем усупереч вимогам законодавства не враховано надані документи, які чітко підтверджують ціну товару.

На думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару за 1 методом та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу. Всупереч приписам законодавства в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів , які вплинули на таке коригування, а також жодним чином документально не підтверджено інформацію, що використовувалась при здійсненні коригування. Просили суд визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000244.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №320/46130/23 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк встановлений судом, відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ», в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає про те, що ним під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дало можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, яка є підставою для застосування другорядного методу резервного методу.

В свою чергу, позивачем надано відповідь на відзив відповідача б/н від 04.01.2024 року, в якому позивач, виклав аргументи, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 41859998.

20.03.2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG НіghТесhnologyСlassРоlskaSр. z о.о. укладено Контракт №21/03/2023, предметом якого є постачання в адресу ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» листового скла (флоат скла) (п. 1), умовами поставки визначено DАР або FСА (Місце завантаження Інкотермс 2010) (п. 2), а також 100 % передоплата (п.3). Спосіб доставки - самовивоз автомобільним транспортом.

21.03.2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG НіghТесhnologyСlassРоlskaSр. z о.о. підписано додаток № 1 до контракту, відповідно до якого вартість товару - FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2.

12.04.2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG НіghТесhnologyСlassРоlskaSр. z о.о. підписано додаток № 2 до контракту, відповідно до якого вартість скла FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2, а скла LOW-Е 1.1 4,00 мм 3210x2250 - 4,50 Євро/м2.

12.05.2023 року НТG Ніgh Тесhnology Сlass РоlskaSр. z о.о. для ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» виставлено проформи №003/000400/2023 на товари скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 2 224,53 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2 загальною вартістю 7785,86 Євро.

24.05.2023 року ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» на користь НТG НіghТесhnologyСlassРоlskaSр. z о.о. внесено передоплату за проформою №003/000400/2023 та №003/000298/2023 на суму 7785,86 Євро.

31.05.2023 року НТG Ніgh Тесhnology Сlass РоlskaSр. z о.о. для ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» виставлено інвойс №FZ/00010/5/2023 на товар скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 2224,53 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2, загальною вартістю 7785,86 Євро.

05.06.2023 року товари скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 2224,53 м2, вартістю 3,50 Євро/м2, загальною вартістю 7785,86 Євро, заявлено до митного оформлення в Житомирську митницю за ЕМД ІМ/40/ДЕ (далі за текстом МД) №23UА101070004903U8.

Разом із МД №23UА101070004903U8, окрім інших, в тому числі для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат надано: інвойс №FZ/00010/5/2023; СМR № 31.05.2023//1; сертифікат FRZ0400Z; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та додаток № 2 до нього; проформа інвойс від 12.05.2023 № 003/000400/2023; квитанцію SWIFТ до проформи № 003/000400/2023 на суму 7785,86 Євро; довідка про транспортні витрати № 3105/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, оскільки перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «Інтерстейт Трейдинг»; експортну декларацію №23РL311050Е0012886; декларацію митної вартості.

На запит митниці декларант листом від 05.06.2023 №0506 та №0506/1 повідомив, що для підтвердження митної вартості по ВМД №23UА101070004903U8 від 05.06.2023: SWIFТ оплата від 24.05.2023; проформа-інвойс 003/000400/2023 від 12.05.2023; калькуляція по транспортним витратам власними автомобілями №6 від 18/05/2023; експортна декларація відправника 23РL311050Е0012886 від 31.05.2023. Консультацію проведено. Інших документів надано не буде.

05.06.2023 щодо товару, заявленого за МД №23UА101070004903U8, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості №UА101070/2023/000048/1 та картку відмови №UА101070/2023/000244.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до положень статті 49,50 Митного кодексу України (далі-МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією №23UА101070004903U8.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товару, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено надані відповідачу Контракт № 21/03/2023, додатки № 1, № 2 до Контракту, Інвойс від 31.05.2023 № FZ/00010/5/2023, CMR № 31.05.2023-1, сертифікат FRZ0400Z, проформа інвойс від 12.05.2023 №003/000400/2023, квитанція SWIFT до проформи № 003/000400/2023 на загальну суму 7785,86 євро, довідка про транспортні витрати № 3105/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, зі змісту яких вбачається, що перевезення товару здійснювалося власним транспортом позивача, а сама вартість товару в розмірі 7785,86 EUR відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 22 та 42 Митної декларації ІМ40ДЕ №23UА101070004903U8.

Суд зазначає, що Інвойс від 31.05.2023 № FZ/00010/5/2023 та проформа інвойс від 12.05.2023 №003/000400/2023 містить посилання на Контракт, Додаток №1, №2, передбачає найменування товару, ціну в Євро за м2.

Відтак, твердження відповідача, зазначене у відзиву на позовну заяву, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України, тобто неможливість встановити умови оплати за спірний товар позивача, спростовується наданими позивачем документами до митного оформлення спірного товару.

Суд звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником/продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості і має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі УКТ ЗЕД, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 428 від 21.05.2012.

З приводу доводів відповідача, що позивач не надав витребуваних додаткових документів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, як встановлено судом до митного оформлення надана калькуляція №6, в якій відображені транспортні засоби, які, належать підприємству та містить інформацію про товар, маршрут перевезення, його протяжність, витрати на пальне, витрати підприємства на амортизацію, зарплату водія та податки.

Суд звертає увагу, що форма калькуляції та обов`язкові її реквізити не передбачені чинним законодавством. Конкретний перелік і склад статей калькування собівартості перевезень визначається підприємством.

На виконання Контракту №21/03/2023 треті особи не залучались, відповідно і відомостей щодо оплати не могли бути надані на запит митниці. Додаткові експертні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів позивачем не замовлялись. Якість товару підтверджено сертифікатами FRZ0400Z, які були надані митному органу.

Так, відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Судом встановлено, що «продавець» товару за контрактом не є «виробником», в зв`язку з чим до митного оформлення не могли бути надані каталоги,специфікації, прайс-листи виробника товару.

Що стосується твердження митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на його запит не надав витребувані ним повний перелік документів, то суд зазначає, що ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніві у достовірності наданої інформації.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Отже, заявлений позивачем рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами та не викликає в суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній додатковій митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Відтак, митна вартість товару в розмірі 7785,86 євро, визначена позивачем, в силу частини десятої статті 55 МК України вважається визначеною ним правильно, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної деклараціїUA101070/2023/000244.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пояснень, викладених у відзиві відповідачем зазначено, що джерелом інформації при здійснені контролю за правильністю визначення за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією від 11.04.2023 №23UA100110523889U8, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару та не наведено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх доставки.

Відповідно до ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.264 МК України відмова митного органу у прийняті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Підсумовуючи, слід зазначити, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі аналогічних митних декларацій є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023 та про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000244 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2685 від 28.11.2023.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5368,00 грн.

Водночас, у позові позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з Житомирської митниці на його користь 3000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 15/08/22/ІТ від 15.08.2022 укладений між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та адвокатським об`єднанням «Ірини Єфимченко», додаткові угоди до договору про надання правової допомоги № 15/08/22/ІТ від 15.08.2022 № 1, від 31.03.2023 № 2, від 10.04.2023 № 3, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, ордер.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 10.04.2023 до договору про надання правової допомоги № 15/08/23/ІТ вартість послуги з підготовки та подання позову до суду І інстанції та інших процесуальних документів (відповіді на відзив, тощо) щодо оскарження рішень про коригування визначена у фіксованому розмірі та становить 6000,00 гривень та застосовано знижку 50%.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 3000,00 грн витрат на правничу допомогу є обґрунтованими і відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), у зв`язку з чим підлягає стягненню в сумі 3000,00 гривень.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до Житомирської митниці, як територіального органу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці, як територіального органу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000048/1 від 05.06.2023.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000244.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 44005610, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25) судовий збір у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 44005610, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.