Рішення

від 23.10.2024 по справі 380/107/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 рокусправа № 380/107/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" до Львівська митниця про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Українська Компанія Кави» (вул. Базова,буд. 8, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 32299065; далі - Позивач) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів,79000; код ЄДРПОУ 43971343; далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100623/1 від 06.10.2023 року та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2023/002588 від 06.10.2023 року.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100623/1 від 06.10.2023 року та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від UA 209230/2023/002588 (далі також спірне/оскаржуване рішення відповідно) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів. Зауваження відповідача, які наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу, позаяк не можуть бути підставою для невизнання чи коригування митної вартості товарів, яка заявлена позивачем.

Позивач зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Отже, митний орган витребував додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Позивач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не можу бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: згідно наданих до митного контролю CMR від 28.09.2023 № F14200100 у графах 5 зазначено що перевізниками є Uknown Carriec, проте довідка на перевезення від 02.10.2023 б/н - виставлена Union Trade Service, за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні). Сума в довідці не містить рівномірного розподілу по іноземній території - 1636 км вартість становить -1600Євро, по території України 1000км -1550Євро. Заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини. Відповідно договору від 29.06.2023№UKK 2906/23- вартість перевезення встановлюється в заявках або додатках,жодного документа не надано; відсутній рахунок на перевезення; CMR від 28.09.2023 № F14200100 у графах 14 та 15-відсутні реквізити; згідно пункту 5.4 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023 № 16/08 зазначено, перелік документів ,які надає продавець,зокрема експортна декларація. Даний документ до митного оформлення не подавався; згідно пункту 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023№ 16/08 продавець зобов`язаний поставити товар відповідно до заявок покупця після отримання 100%- передоплати відповідно до інвойсу; відповідно до положень п. 8.1-вищезазначеного контракту -100% предоплата протягом 5 робочих днів після виставлення проформи-інвойсу. - надано свіфт Б/Н від 28.08.2023-який містить посилання на проформу. Проформа до митного оформлення не подавалась. Сума зазначена в рахунку не відповідає сумі у МД. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Документи, подані позивачем на вимогу митного органу, не усувають виявлені невідповідності, а інших документів не надано.

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованих товарів, подані ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

22.01.2024 року представник позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 5138).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 04.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

16.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» та компанією Sucafina S.A. (Швейцарія) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 16/08 про поставку товарів в кількості, асортименті, валюті, ціні та якості, які визначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту у строки та на умовах Інкотермс у редакції 2010 року.

На виконання зазначеного контракту компанією Sucafina S.A. (Швейцарія) на користь позивача було поставлено товар - кава в зернах зелена несмажена з кофеїном виду Arabica: TANZANIA I ARABICA COFFEE NATURAL ARABICA: країна виробництва Танзанія; упаковка джутові мішки 58,56 кг (350 одиниць); загальна маса товару 20 496 кг. ціна 2,67087 дол.США/кг.

Позивачем, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості до Львівської митниці була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ № 23UA209230106433U5 від 06.10.2023 року, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи: зовнішньоекономічний контракт № 16/08 від 16.08.2023 року, інвойс № РІ1555 від 19.09.2023 року, пакувальний лист № б/н від 18.09.2023 року, сертифікат про походження товару № 99 2023 097305 від 22.09.2023 року, сертифікат якості № LF2000001 від 02.10.2023 року, фітосанітарний сертифікат EU BE/EX/ANT/2023/2372/15262# від 19.09.2023 року, сертифікат здоров`я та відсутності ГМО від 18.09.2023 року, контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № F14200100 від 28.09.2023 року, платіжний документ від 28.08.2023 року, довідку про вартість транспортування від 02.10.2023 року.

За результатами розгляду митної декларації 23UA20923106433U5 від 06.10.2023 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 року № UA209000/2023/100623/1, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA209230/2023/002588 від 06.10.2023 року.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 року № UA209000/2023/100623/1 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості митний орган зазначив, зокрема про таке:

… «- у наданій до митного контролю CMR від 28.09.2023 року № F 14200100 у графах 5 зазначено що перевізником є Uknown CCarriec проте довідка на перевезення від 02.10.2023 б/н виставлена Union Trade Service за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок фактуру та ін.., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Документи, що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди (відсутні). Сума в довідці не містить рівномірного розподілу іноземній території -1636 км вартість становить -1600 Євро, по території України 1000 км-1550 Євро. Отже заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини відповідно договору від 29.06.2023 № UKK2906/23 вартість перевезення встановлюється в заявках або в додатках, жодного документи не надано, відсутній рахунок на перевезення; CMR від 28.09.2023 № F-14200100 у графах 14 та 15 відсутні реквізити:

-згідно пункту 5.4 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023 № 16/08 зазначено, перелік документів, які надає продавець зокрема експортна декларація. Даний документ до митного оформлення не подавався.

- згідно пункту 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023 № 16/08 продавець зобов`язаний поставити товар відповідно до заявок покупця після отримання 100% - передоплати до інфойсу.

- відповідно до положень п. 8.1 - вищезазначеного контракту -100% передоплата протягом 5 робочих днів після виставлення проформи-інвойсу. До митного оформлення-надано свіфт Б/Н від 28.08.2023 - який містить посилання на проформу, проформа до митного оформлення не подавалась, сума, зазначена в рахунку, не відповідає сумі у МД. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів:

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

- переклади документів відповідно до вимог ст 254 МКУ.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано: - банківський платіжний документ рахована сума платежу не відповідає вартості товару згідно Рахунку фактури Nє Р11555від 19.09.2023, натомість вказано документ з таким самим номером, але з поміткою рахунок-проформа, тільки дата 24.08.23 яка зазначена у гр. 70 даного платіжного документу. У зв?язку з чим неможливо перевірити повноту перерахування коштів за товар який ввозиться на митну територію України); - документ, який зазначено, як витяг з Даний документ не містить посилання на сайт,відомості щодо характеристик товару(назва,сорт) та вартість товару. Дані відомості не підтверджують числові значення. Та документи, які дублюють гр.44 МД. Разом з тим документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100180/2023/511698 від 31.07.2023 де вартість такого товару становить 4,705 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось."

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 року № UA209000/2023/100623/1 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 року № UA209230/2023/002588.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Одночасно з цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 19.09.2023 № РІ1555 (54742,21 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 16/08 від 16.08.2023 року, інвойс № РІ1555 від 19.09.2023 року, пакувальний лист № б/н від 18.09.2023 року, сертифікат про походження товару № 99 2023 097305 від 22.09.2023 року, сертифікат якості № LF2000001 від 02.10.2023 року, фітосанітарний сертифікат EU BE/EX/ANT/2023/2372/15262# від 19.09.2023 року, сертифікат здоров`я та відсутності ГМО від 18.09.2023 року, контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № F14200100 від 28.09.2023 року, платіжний документ від 28.08.2023 року, довідку про вартість транспортування від 02.10.2023 року.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Оцінюючи аргументи митного органу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «у наданій до митного контролю CMR від 28.09.2023 року № F 14200100 у графах 5 зазначено що перевізником є Uknown CCarriec проте довідка на перевезення від 02.10.2023 б/н виставлена Union Trade Service за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок фактуру та ін.., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Документи, що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди (відсутні). Сума в довідці не містить рівномірного розподілу іноземній території -1636 км вартість становить -1600 Євро, по території України 1000 км-1550 Євро. Отже заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини відповідно договору від 29.06.2023 № UKK2906/23 вартість перевезення встановлюється в заявках або в додатках, жодного документи не надано, відсутній рахунок на перевезення; CMR від 28.09.2023 № F-14200100 у графах 14 та 15 відсутні реквізити:», суд зазначає таке.

З метою перевезення імпортованого товару на територію України між позивачем як замовником та компанією Union Trade Service Ltd (Велика Британія) як експедитором укладений контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року про надання комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів.

Таким чином, Union Trade Service Ltd (Велика Британія) під час імпортування товарів за митною декларацією № 23UA209230106433U5 надавало експедиторські послуги, в тому числі з організації безпосередньо перевезення.

На підставі вказаного Union Trade Service Ltd (Велика Британія) на виконання умов контракту № UKK 2906/23 для реалізації взятих на себе зобов`язань залучило перевізника MODI TRANS LTD для транспортування товарів позивача, при цьому в останнього будь-яких договірних відносин з таким перевізником не виникло.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У свою чергу всі розрахунки, які мають значення для встановлення митної вартості товару, були проведені з Union Trade Service Ltd (Велика Британія). Митному органу поряд з контрактом та рахунком на виконані послуги була подана довідка від 02.10.2023 року, згідно якої транспортні витрати за маршрутом Антверпен (Бельгія) - п/п Ягодин (Україна) складають 1600,00 евро та за маршрутом п/п Ягодин (Україна) - Дніпро (Україна) - 1500,00 евро.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «відповідно договору від 29.06.2023№ UKK 2906/23 - вартість перевезення та інші істотні умови, встановлюється в заявках або додатках до договору, жодного документа не надано», суд зазначає таке.

ТОВ «ВП «УКК» до митного оформлення подало контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року про надання Union Trade Service Ltd (Велика Британія) позивачу комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення. Окрім того, також було подано довідку розрахунку вартості, з якої чітко зрозуміло, що за перевезення вантажу від продавця до кордону України позивачем сплачено 1600,00 євро.

Відповідно приписів ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. З ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» № 3018-VI від 15.02.2011 року, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, позивач подав митному органу належні документи, що підтверджували відповідну вартість перевезення. Зважаючи на вищевказані положення митного законодавства, подання інших документів, які фактично дублювали б уже надані показники вважаємо недоцільним.

При цьому, що контрактом між сторонами не визначено форму заявки (письмова чи усна) для поставки, яка є предметом цього розгляду, заявки у письмовій формі не складались, оскільки ціна та всі умови перевезення були погоджені усно. У подальшому вартість, яку сплатило ТОВ «ВП «УКК» на користь Union Trade Service Ltd (Велика Британія) підтверджується доданою до митного оформлення довідкою від 02.10.2023 року та рахунком на сплату наданих послуг.

Щодо відсутності реквізитів у графах 14, 15 міжнародної товарно транспортної накладної СМR №F14200100 від 28.09.2023 року суд зазначає, що графа № 14 CMR року передбачає наявність підпису та печатки відправника або комісіонера. У графі № 15 повинні бути проставлені підпис і печатка безпосереднього перевізника. У свою чергу у CMR № F14200100 від 28.09.2023 року у вказаних графах міститься підписи відповідних суб`єктів. Зважаючи на те, що CMR є бланком для заповнення, а також враховуючи, що печатка не є обов`язковим атрибутом діяльності господарських суб`єктів, тому графи № 14 та № 15 містять усі необхідні дані.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 25.07.2023 року у справі № 825/877/17, однієї лише вказівки на наявність недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі недоліки полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, виявлені недоліки документів, за їх наявності, повинні мати безпосередній вплив на митну вартість товару, якщо митний орган посилається на них як на розбіжність. В даному ж випадку зв`язок між печаткою та митною вартістю відсутній.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «у пункті 5.4 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023 №16/08 міститься перелік документів, які надає продавець, зокрема експортна декларація. Даний документ до митного оформлення не подавався; згідно пункту 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023№ 16/08 продавець зобов`язаний поставити товар відповідно до заявок покупця після отримання 100% - передоплати відповідно до інвойсу», суд зазначає таке.

Згідно п. 5.4 зовнішньоекономічного контракту від 16.08.2023 № 16/08 де переліку документів, які надаються продавцем покупцю, відноситься експортна декларація. Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає, що така експортна декларація до митного органу не подавалась.

Проте, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію продавця законодавцем не включено.

Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа надає виключно за наявності обох наступних обставин:

- документи, зазначені у ч. 2 ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари;

- за умови її наявності.

Отже, законодавець вважає митну декларацію країни відправлення виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та виключно за її наявності у останнього.

Зважаючи на те, що декларантом було подано з митною декларацією № 23UA209230106433U5 від 06.10.2023 року, ряд документів, з яких ціна товару чітко прослідковується, у позивача був відсутній обов`язок також надавати експортну декларацію. Тому митний орган не може посилатись на відсутність митої декларації як на підставу вважати, що митна вартість не піддається перевірці.

Такі ж самі висновки слід застосувати й до визначеної митним органом розбіжності щодо неподання заявок на поставку, що передбачені п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту № 16/08 від 16.08.2023 року.

Заявки не містять інформацію про вартість товару, а лише відображають запитувані обсяги та вид товару, який позивач виявив бажання придбати. При цьому контракт не передбачає закріплену форму подібних заявок. Вони можуть бути викладені в тому числі й усно під час телефонних переговорів. Оскільки поставка здійснюється за передоплатою, продавець викладає відомості про товари у інвойсі, що є найбільш інформативним документом.

У свою чергу відповідно до п. 2 контракту № 16/08 вартість поставленого товару визначається продавцем саме у інвойсі.

Таким чином, позивач не подавав до митного оформлення заявки, що передбачені п. 6.1 контракту, зважаючи на відсутність у них додаткових унікальних відомостей для визначення митної вартості товару.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «відповідно до положень п. 8.1 - вищезазначеного контракту -100% передоплата протягом 5 робочих днів після виставлення проформи-інвойсу. До митного оформлення-надано свіфт Б/Н - який містить посилання на проформу, проформа до митного оформлення не подавалась, сума, зазначена в рахунках не відповідає сумі в МД. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки», суд зазначає що згідно, з банківського документу від 28.08.2023 року платіж був здійснений за призначенням «оплата за каву, контракт № 16-08 від 16.08.2023, проформа інвойс № РІ155 від 24.08.23». У свою чергу до митного оформлення позивач подав інвойс РІ155 від 19.09.2023 року.

Представник позивача в позовній заяві вказує, що така ситуація виникла у зв`язку з тим, що на здійснення майбутньої поставки 24.08.2023 року Sucafina S.A. (Швейцарія) надало ТОВ «ВП «УКК» проформу інвойс з попередніми даними щодо ваги товару, за яким 28.08.2023 року була здійснена оплата. Проте, у подальшому постачальником під час відвантаження товару позивачу наданий новий інвойс від 19.09.2023 року, який і поданий до митного оформлення. Новий інвойс був складений у зв`язку з тим, що по поставці відбулось коригування ваги придбаного товару. Як вбачається з примітки про вагу від 18.09.2023 року під час зважування перед відправкою загальна вага кави склала 20 496 кг.

Оскільки вага згідно інвойсу від 24.08.2023 року не відповідала фактичній, інвойсом від 19.09.2023 року було внесено відповідні виправлення. Проте, оскільки за вказаний товар була здійснена передплата у більшому розмірі ніж належний, сторони погодились, що надлишок оплати буде або зараховано у рахунок оплати подальших поставок або повернуто.

Таким чином, подання митному органу інвойса РП55 від 19.09.2023 року та зазначення у документації про оплату інвойса РІ155 від 24.08.2023 року фактично не вплинуло на задекларовану митну вартість товару.

Поряд з вказаним у постанові від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15 Верховний Суд вказував, що витребування відповідачем у позивача підтвердження оплати за товар є безпідставним, якщо на момент митного оформлення термін такої оплати не настав. При цьому Верховний Суд зауважив, що отримавши підтвердження оплати, відповідач також безпідставно дійшов висновку про заниження митної вартості товару у зв`язку з порушенням позивачем термінів оплати за товар, позаяк, дотримання умов господарського договору може перевірятися митним органом виключно за умови, якщо таке дотримання прямо чи опосередковано впливатиме на митну вартість товару.

Тому саме по собі недотримання порядку та строків оплати вартості поставки за договором не суперечить митному законодавству України та більшою мірою відноситься до дотримання чи порушення договірних зобов`язань сторін. Митна вартість може бути визначена як за умови передоплати вартості товару, так і післяплати, оскільки не впливає на митні формальності та ціну договору. Зважаючи на це, зазначене у цьому пункті не є розбіжністю для визначення митної вартості.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Своєю чергою надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Як передбачено пунктами першим, другим, четвертим частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив таке: У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також у постанові від 25 вересня 2020 року у справі № 810/2520/16 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо.

Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 № UA209230/2023/002588, суд наводить такі мотиви.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 № UA209230/2023/002588 слугувало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № 23UA209230106433U5 від 06.10.2023 року.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 № UA209000/2023/100623/1 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 № UA209230/2023/002588 є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд висновує, що відповідач не дотримав наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 № UA209000/2023/100623/1 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 № UA209230/2023/002588 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першого, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч.1, 4, 7, 9 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

З матеріалів справи слідує, що позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав суду: договір про надання правової допомоги № 1 від 01.08.2023 року, додаткову угоду № 3 від 05.12.2023 року, акт приймання передачі наданих послуг № 3 від 23.01.2023 року, рахунок № 3 від 05.12.2023 року.

За даними перелічених доказів позивачу надано професійну правничу допомогу за обсягом послуг зазначених у договорі про надання правової допомоги № 1 від 01.08.2023. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 15 000,00 грн.

Однак, з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 15000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих адвокатом послуг є незначним.

Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними; обсяг справи становить біля 130 аркушів. Окрім цього, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Позивачем до матеріалів справи долучено невелику кількість первинних документів.

Виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були і відображені адвокатом при підготовці позовної заяви.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, а також обсягу наданих послуг, підставним є присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Щодо сплачених позивачем 4000,00 грн, за отримані послуги з перекладу документів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При цьому, частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу до заяви про ухвалення додаткового рішення долучив довідку від 23.12.2023 №11/2023 про надання послуг письмового перекладу з англійської мови на українську мову в сумі 4000,00 грн.

Проте суд зазначає, що зі змісту вказаної довідки неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з перекладом документів в сумі 4000,00 грн з відповідача.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7079,44 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 7079,44 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.10.2023 року № UA209000/2023/100623/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2023 № UA209230/2023/002588, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" (ЄДРПОУ 32299065) 7079,44 грн., сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ" (ЄДРПОУ 32299065) 3000,00 грн (три тисячі гривень) понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У стягненні 4000,00 грн послуг з перекладу документів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна