Ухвала

від 25.10.2024 по справі 380/21794/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення заяви щодо підтвердження обґрунтованості

адміністративного арешту майна платника податків

25 жовтня 2024 рокусправа № 380/21794/24Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», -

в с т а н о в и л а :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду зі заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», в якій просить:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» (ЄДРПОУ 22342296, 81750, Львівська обл., Стрийський район, м. Ходорів, вул. В. Чорновола, 10).

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Львівського окружного адміністративного суду справа №380/21794/24 передана 23.10.2024 о 15 год 15 хв до розгляду судді Братичак У.В.

Ухвалою суду від 24.10.2024 о 11 год 35 хв заяву Головного управління ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) у строк до 16:00 год 24.10.2024:

- документа про сплату судового збору за подання даної заяви (2422,40 грн).

Копію вищевказаної ухвали скеровано на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві, а також представника позивача повідомлено по телефонному зв`язку, що підтверджується телефонограмою.

24.10.2024 за вх.№ 79127 від представника ГУ ДПС у Львівській області надійшла заява, у якій не погоджується з необхідністю сплати контролюючим органом судового збору. Крім того, посилається на те, що у зв`язку з відсутністю коштів, Головним управлінням ДПС у Львівській області не видається за можливе забезпечити своєчасну сплату судового збору за подання заяви в межах строків, передбачених ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024. Окремо звернула увагу, що у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації та запровадженням воєнного стану на території України з метою підвищення обороноздатності держави в умовах воєнного стану за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету здійснюються видатки Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України, забезпечено виконання завдань, функцій та підготовку кадрів Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби.

У зв`язку з наведеним, на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить відстрочити сплату судового збору і відкрити провадження у справі №380/21794/24, а у випадку неможливості - продовжити строк на усунення недоліків.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.

Частина третя статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула вказаного Закону).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Отже, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Серед визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.

Аналогічний висновок про застосування процесуальних норм права, був висловлений Верховним Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 140/26236/23, від 24.01.2019 у справі №640/18757/18, а також від 26.11.2020 у справі № 1.380.2019.003772, які суд враховує в даній справі.

Також суд роз`яснює, що контролюючі органи звільняються від сплати судового збору лише у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 31.01.2024 у справі №140/26236/23, від 04.10.2023 у справі №560/13598/22, від 28.07.2023 у справі №560/13604/22 та ухвалі від 06.03.2023 у справі №640/4970/22.

За наведених обставин, доводи представника заявника про те, що законодавством не передбачено необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є помилковими та суперечать вищезгаданій правовій позиції Верховного Суду.

Надаючи оцінку аргументам представника заявника про відсутність в контролюючого органу коштів на сплату судового збору, необхідно зазначає таке.

Cуд звертає увагу, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

В постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, заявник не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, тому підстави для відстрочення сплати судового збору у відповідності до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається представник заявника, відсутні.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в ухвалах від 17 жовтня 2024 року у справі №320/16965/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №640/27453/20, від 21 жовтня 2024 року справі №640/11863/22, від 15 жовтня 2024 року у справі №520/31660/23, від 15 жовтня 2024 року у справі №520/12516/23, від 15 жовтня 2024 року у справі №520/36842/23, від 15 жовтня 2024 року у справі №160/25022/23, та багатьох інших, при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору органам ДПС України.

Водночас, суд також звертає увагу, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду на підставі ст. 133 КАС України. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

У постанові від 28.04.2021у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/15706/21.

Водночас, надана представником заявника виписка з рахунка за 21.10.2024, не є належним та достатнім доказом для відстрочення станом на 25.10.2024 йому сплати судового збору за подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у цій справі.

Вказана вище виписка підтверджує недостатність бюджетних асигнувань саме на субрахунку 2800 станом на 21.10.2024, водночас, підтверджує наявність коштів на інших субрахунках. До клопотання скаржник не надає жодних доказів, які б підтверджували вчинення всіх залежних від ГУ ДПС заходів задля сплати судового збору (зокрема, вжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 жовтня 2024 року у справі №320/3243/23 при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору ГУ ДПС у м. Києві.

Представник заявника в обґрунтування вчинених заходів задля сплати судового збору вказує, що Управлінням правового забезпечення Головного управління ДПС у Львівській області 22.10.2024 було скеровано листа про необхідність забезпечення сплати судового збору за подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», водночас жодних доказів на підтвердження таких обставин суду не надано.

Суд зауважує, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Суд встановив, що станом на 25.10.2024 09:00 год заявник вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху від 24.10.2024 так і не виконав, недоліки у встановлений строк не усунув.

При цьому, щодо можливості продовження строку для усунення недоліків, суд звертає увагу, що частиною 2 ст. 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відтак, продовження процесуальних строків є правом, а не обов`язком суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку для усунення недоліків заяви (позовної заяви) є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення заяви (позовної заяви) без руху, водночас, таких доказів не було надано представником заявника.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд також зазначає, що ст. 283 КАС України передбачено спеціальну форму звернення податкових органів із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, для якої характерним є оперативний строк звернення до суду (протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду) та розгляду судом такої заяви (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).

Таким чином, КАС України визначено максимальну тривалість строку, який може бути встановленим судом для усунення недоліків заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а також максимальну тривалість строку розгляду судом такої заяви.

При цьому, положеннями ст. 283 КАС України не передбачено можливості продовження строку для усунення недоліків заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 140/26236/23.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку для усунення недоліків заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини другої статті цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше 24 годин, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в у встановлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи те, що ГУ ДПС у Львівській області не усунуло недоліки заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, тому, відповідно до частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» та додані до неї документи необхідно повернути заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

заяву Головного управління ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство», разом з усіма доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна