Рішення

від 24.10.2024 по справі 380/14082/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 рокусправа № 380/14082/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» (місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73В, офіс 169, код ЄДРПОУ 45158508) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024, яким ТзОВ «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» нараховано штраф в розмірі 16319,84грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що не погоджується із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням №25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024 та застосуванням до нього штрафних санкцій у розмірі 16319,84грн за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання єдиного податку, визначених ст.295 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 124.1 ст. 124, пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки вважає, що контролюючий орган діяв з порушенням презумпції правомірності рішення платника податків, встановленої в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, який повинен бути застосований беручи до уваги наявність правової колізії між нормами Податкового кодексу України, оскільки станом на дату вчинення податкового порушення (перший день після граничного терміну сплати визначеного Податковим кодексом України) термінів сплати екологічного податку визначеного в податкових деклараціях по єдиному податку за ІІІ кв. 2023року та 2023 одночасно діяли норми п. 52-1 та п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Так як, згідно з п.11. підрозділу 10 «Інших перехідних положень» ПКУ «штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій». У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01.01.2021 такий платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу встановленого п. 124.1. ст.124 ПКУ. Разом з цим, на думку представника позивача, діяння Товариства не можуть кваліфікуватись, як умисні дії, які визначають його вину у вчиненні податкового правопорушення. Представник позивача зазначає, що Кодекс не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Крім того, у разі самостійного виправлення платником податків помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, платники податку звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), та пені. Починаючи з 27.05.2022 і на період дії воєнного стану «карантинний» мораторій щодо незастосування штрафних санкцій, зокрема за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податків, зборів, платежів, не застосовується. Відповідно платники податків не звільняються від застосування до них штрафних санкцій за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності (ст. 120 ПКУ), за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання (ст. 124 ПКУ), за заниження податкового зобов`язання (ст. 123 ПКУ), у тому числі за звітні (податкові) періоди, які припадають до 24 лютого 2022 року, з урахуванням умов, за яких платники у період до припинення або скасування воєнного стану на території України звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх податкових обов`язків, визначених п.п 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ. Але представник позивача звертає увагу суду на обставин, які суттєво вплинули на можливість сплати зазначеної заборгованості за ПДВ, а саме: введення воєнного стану в Україні, що визнано форс-мажорними обставинами Торгово-промисловою палатою України, що засвідчено довідкою від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. Представник позивача просить суд урахувати викладені обставини та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 03.07.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду представник відповідачат подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що документальною камеральною перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 50.1, ст. 50 (з урахуванням п.п. 69.2 п. 69) підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу. На підставі акту камеральної перевірки №23631/13-01-04-07/45158508 від 06.06.2024, з урахуванням умисності вчинення порушення та відповідно до вимог п. 124.1 ст. 124 ПКУ, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024. Представник відповідача зазначив, що заява про відсутність можливості своєчасного виконання податкових обов`язків (з підтверджуючими документами) у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ та переліків документів на підтвердження від Товариства, не надходила. На думку представника відповідача, вина позивача підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме: самостійно визначив та подав податкові декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ІІІ кв 2023 та 2023 в якій задекларував суми податкових зобов`язань з ПДВ. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством; платника було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни. Однак позивач не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності. Дані дії платника податків вважаються умисними, зважаючи на те, що особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Щодо послання на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 представник відповідача зазначив, що ТПП України цим листом повідомила «всіх, кого це стосується» про те, що 24.02.2022 зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності України. Але Регламентом ТПП лист не визначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Таким чином, лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), щодо неможливості позивача своєчасно сплатити самостійно визначені зобов`язання згідно з податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ІІІ кв 2023 та 2023. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» зареєстроване 18.05.2023 у встановленому законодавством порядку, як юридична особа, за адресою: 79029, м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73В, офіс 169, код ЄДРПОУ 45158508, що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції України, набуло правового статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов`язкових платежів), знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності Товариства по КВЕД є: 69.10 Діяльність у сфері права; Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу I, п.75.1 ст.75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено камеральну перевірку ТзОВ «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» з питання дотримання вимог п.192.1 ст.192, п.201.10 ст.201 ПК України.

В ході перевірки використано подані до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) та відомості з ІКП платника податків ІКС «Податковий блок» за кодом платежу 18050300 «Єдиний податок з юридичних осіб»

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 295. 3 статті 295, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), а саме - порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання єдиного податку, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст.124 ПКУ по:

- податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) три квартали 2023 від 30.10.2023 №9289716783, граничний термін сплати 21.11.2023; дата фактичної сплати 13.02.2024; сума боргу, що сплачена 37003,35грн: кількість днів прострочення 85, сума СШ 3700,34 грн;

- податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) три квартали 2023 від 30.10.2023 №9289716783, граничний термін сплати 21.11.2023; дата фактичної сплати 02.01.2024; сума боргу, що сплачена 30000,00грн: кількість днів прострочення 43, сума СШ 3000,00грн;

- податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) 2023 від 22.01.2024 №9376999642 граничний термін сплати 20.02.2024; дата фактичної сплати 02.04.2024; сума боргу, що сплачена 46195,03грн: кількість днів прострочення 43, сума СШ 4619,50грн;

- податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) 2023 від 22.01.2024 №9376999642 граничний термін сплати 20.02.2024; дата фактичної сплати 13.03.2024; сума боргу, що сплачена 50000,00грн: кількість днів прострочення 23, сума СШ 2500,00грн;

- податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) 2023 від 22.01.2024 №9376999642 граничний термін сплати 20.02.2024; дата фактичної сплати 08.03.2024; сума боргу, що сплачена 50000,00грн: кількість днів прострочення 18, сума СШ 2500,00грн.

На підставі встановлених порушень Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт №23631/13-01-04-07/45158508 від 06.06.2024.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024, яким до платника застосовано штраф в сумі 16319,84 грн за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що способи здійснення податкового контролю перелічені у статті 62 ПК України, згідно якої до них, серед іншого відноситься здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 ПК України, пунктами 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог етапі 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В даному випадку судом встановлено, що контролюючим органом дотримано процедуру проведення перевірки та з дотриманням вимог законодавства складено акт перевірки акт №23631/13-01-04-07/45158508 від 06.06.2024, який надіслано позивачу.

Стосовно правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024, яким до позивача на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16319,84 грн, суд зазначає таке.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон №466-IX) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Так, Закон №466-IX визначає, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п. 112.7 ст. 112 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

При цьому, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Суд зазначає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість, акт камеральної перевірки №23631/13-01-04-07/ НОМЕР_1 від 06.06.2024 не містить обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

У акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

З огляду на вказане, суд вважає неможливим встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі №520/22505/21 та враховуються судом при розгляді даної справи.

Крім цього, суд враховує, що виходячи із змісту акту перевірки, податковим органом не надавалась оцінка обставинам, які б свідчили про наявність чи відсутність умислу в діях (бездіяльності) позивача про що свідчить відсутність відомостей в розділах акта перевірки «Підстави, які доводять вчинення порушення платником податків умисно (за наявності)» та «Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень (за наявності)».

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд зазначає про недоведеність винних дій позивача, що є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Інші аргументи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не дотримані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 3028,00грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» (місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73В, офіс 169, код ЄДРПОУ 45158508) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 25384/13-01-04-07/45158508 від 07.06.2024.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР» (місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73В, офіс 169, код ЄДРПОУ 45158508) судовий збір на суму 3028 (три тисячі двадцять вісім)грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.