Рішення

від 30.10.2024 по справі 520/22297/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30 жовтня 2024 року №520/22297/24

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259) з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні;

2) зобов`язати Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ 42836259) здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі ч. ч.2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у період з 01 по 31 липня 2024 року при визначенні базового розміру посадового окладу, а відповідно і для нарахування йому суддівської винагороди, протиправно використав прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді та дорівнює 2.102,00 гривні на місяць на одну особу, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який дорівнює 3028,00 гривні на місяць та визначений ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року задоволено заяву судді Ширант А.А, про самовідвід у справі №520/22297/24 та передано справу до Відділу з надання судово-адміністративних послуг Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання в порядку, встановленому частиною першої статті 31 КАС України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 справу №520/22297/24 передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу нараховувалася і виплачувалася суддівська винагорода згідно з Законом №1402-VIII. На думку відповідача, визначення конкретного базового розміру посадового окладу ОСОБА_1 з 01 по 31 липня 2024 року шляхом застосування частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII разом зі статтею 7 Закону №3460-IX, якою безальтернативно визначений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є правомірним та таким, що здійснене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, що, у свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Також, представник відповідача стверджує, що ВАКС не зменшував гарантований законом розмір суддівської винагороди і застосовував спеціальну норму Закону №3460-ІХ до спірних правовідносин.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Указом Президента України "Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду" від 11.04.2019 №128/2019 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Наказом виконуючого обов`язки голови Вищого антикорупційного суду "Про зарахування до штату суду" від 25.04.2019 №44/к позивач зарахований до штату ВАКС та вважається таким, що приступив до виконання обов`язків судді з 26.04.2019 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно з рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 07.05.2019 №6 визначений день початку роботи ВАКС 05.09.2019.

Наказом голови Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2021 №689/к позивачу з 02.12.2021 встановлена щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 10 відсотків посадового окладу за роботу з відомостями та їх носіями, що становлять державну таємницю та мають ступінь секретності "Цілком таємно".

Наказом голови Вищого антикорупційного суду "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 " від 20 квітня 2022 №194/к позивачу встановлена доплата за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з 26 квітня 2022 року.

Обґрунтовуючи доводи заявлених позовних вимог позивач вказав, що в період з 01 по 31 липня 2024 року Вищий антикорупційний суд здійснив нарахування його щомісячної суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, замість належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривень.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом другим частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум", відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон України №3460-IX) встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законом України №3460-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Проте Закон України №3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) на підставі Закону України №3460-IX була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем нараховано та виплачено позивачу за період з 01 по 31 липня 2024 року суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується відповідачем у справі.

При цьому, як зазначено вище, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, є неправомірною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 гривень, діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статей 135, 136 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Вищого антикорупційного суду щодо нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні та зобов`язання Вищий антикорупційний суд здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонараховану суддівську винагороду за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі частини 2 і 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки, позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (просп.Берестейський, буд.41, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 42836259) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259) з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ 42836259) здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 31 липня 2024 року на підставі частини другої і третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО