Рішення

від 29.10.2024 по справі 620/9231/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м.ЧернігівСправа № 620/9231/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клопот С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради та просить: стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради в дохід Державного бюджету України 109 408,46 грн адміністративно-господарських санкцій та 3 063,20 грн пені.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.07.2024 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що підприємством вжиті всі заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю для недопущення господарського правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення адміністративно-господарських санкцій, у якому просить стягнути з Відповідача в дохід Державного бюджету України 109 408, 46 грн. адміністративно-господарських санкцій та 3 063,20 грн пені.

У позовній заяві зазначено, що частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (надалі за текстом - Закону) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (частина друга статті 1 Закону).

Також Позивач вказує на те, що за приписами статті 19 Закону керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Форма такої відповідальності встановлена частиною першою статті 20 Закону. Також, у загаданому положенні закону вказано, що вона не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як стверджує Позивач, Відповідач не відноситься до категорії підприємств, які повністю утримуються з державного чи місцевого бюджету, оскільки згідно Реєстру неприбуткових установ та організацій останній має ознаку неприбутковості «0048 - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації». Дата присвоєння ознаки неприбутковості або її зміні - 02.11.2021 р.

На думку Позивача, з огляду на зміст позовної заяви, лише підприємства, установи та організації, які мають ознаку неприбутковості «0031 - бюджетні установи», звільніють від зобов`язань, встановлених частиною першою статті 20 Закону.

Таким чином, доводи позовної заяви зводяться до того, що оскільки Відповідач за ознакою неприбутковості не є бюджетною установою, то відтак і утримується не тільки за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій, що нараховані

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно- господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Головною підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій та звернення Позивача з цим позовом до суду, є та обставина, що Відповідачем не виконано вимоги Закону про дотримання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Та оскільки, Відповідач, на думку Позивача, не утримується за рахунок державного чи місцевого бюджету, оскільки не є бюджетною установою, то положення вище наведеної норми на нього не поширюються, а тому зобов`язаний сплатити суму нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Проте, джерелами фінансування Відповідача за період нарахування адміністративно-господарських санкцій - 2023 рік, а також і у 2024 року є виключно бюджетні кошти, що були перераховані йому органом місцевого самоврядування - Понорницькою селищною радою та Національною службою здоров`я України, яка є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п. 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Положення наведеної норми не виключають, тієї обставини, що неприбуткова організація, яка за ознакою неприбутковості не віднесена до бюджетних установ - може повністю фінансуватись за рахунок державних чи бюджетних коштів.

Зміст останнього речення частини першої статті 20 Закону свідчить про те, що єдиною умовою для встановлення тієї обставини, чи поширюється вона на неприбуткову організацію є визначення джерел фінансування такої організації.

Позивач, застосував інший, спрощений підхід, за яким просто перевірив ознаку не прибутковості, не дослідивши при цьому джерела фінансування.

Такий підхід Позивача до встановлення кола осіб до яких можна застосувати адміністративно господарські санкції суперечить вимогам чинного законодавства та зобов`язанням, відповідно до яких дії суб`єкта владних повноважень повинні бути вчинені обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Це в свою чергу призвело до хибного висновку про можливість застосування санкцій до Відповідача.

Доказами, що додані до відзиву, зокрема банківськими виписками від 22.07.2024 р. та від 24.07.2024 рік підтверджується та обставина, що інших надходжень на рахунок Відповідача, окрім як від Національної служби здоров`я України та Понорницької селищної ради у 2023 році та у 2024 році не було.

Крім того, суд зазначає, що Відповідач не надає фізичним чи юридичним особам платних послуг, за які отримує грошові кошти, а також у Відповідача відсутні інші рахунки у банківських установах.

Позивачем не було надану суду будь-яких доказів, що свідчать про те, що Відповідач утримується з будь-яких інших коштів крім бюджетних.

В той же час, в межах покладених статтею 2 та частиною 1 статті 77 КАС України Позивач має довести, що застосування адміністративно-господарських санкцій було законним та обґрунтованим і надати відповідні докази.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну службу здоров`я України, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1101 Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Пунктом 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання первинної медичної допомоги населенню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 283 встановлено, що Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є НСЗУ.

Відповідно до пункту 6 вказаного порядку бюджетні кошти спрямовуються на оплату послуг первинної медичної допомоги, наданих надавачами медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення.

Згідно з пунктом 7 цього ж порядку Оплата послуг первинної медичної допомоги за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ, здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (або рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я. Порядок та строки подання звітів і рахунків, інформація, що включається до них, визначається договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, типова форма якого затверджується в установленому Законом порядку.

З огляду на приписи пунктів 2 та 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України Понорницька селищна рада є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів.

Крім того, відповідно до Довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Відповідача було включено до вказаного реєстру 27.10.2021 року та присвоєно код 000607.

Таким чином Відповідач є підприємством, що утримується виключно за рахунок бюджетних коштів та утримувався, в тому числі і у період за який Позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції, але поверхневий та упереджений підхід останнього призвів до хибного висновку про можливість нарахування таких санкцій.

Від так суд дійшов переконання, позовна заява Позивача є безпідставною, не обґрунтованою, не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та не може бути задоволена.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Вячеслава Радченка, 14,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017) до Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради (вул. Свириденка, 10, с-ще Понорниця, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл.,16220) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ