Ухвала

від 24.10.2024 по справі 204/6038/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/6038/24

Провадження № 2/204/2870/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження

24 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря Корягіної Р.Р.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпрі цивільнусправу запозовною ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Шилов Семен Олександрович до Товариства зобмеженою відповідальністю«АМАДОРАС» про припинення трудових відносин, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Шилов С.О. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДОРАС» про визнання припиненими трудових відносин. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі Протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «АМАДОРАС» від 12.03.2010 позивачку було обрано директором та згідно Наказу № 16/04-01 від 16.04.2010 вона приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «АМАДОРАС» за сумісництвом з 16.04.2010. 30.04.2024 позивач звернулася до учасників Товариства із заявою про звільнення за власним бажанням та 01.05.2024 наравила заяву поштою, яка була проігнорована відповідачем. У зв`язку з неможливістю звільнитися із посади в позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими заст. 38 КЗпП України. Ухвалою суду від 25.06.2024 відкрито спрощене провадження в цивільній справі. В судове засідання відповідач не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Судом поставлено на обговорення питаня щодо закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заперечував щодо закриття провадження у справі, оскільки вважає, що це трудовий спір. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. За правилами п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України,ЦПК України,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України). Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Україниустановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинапершастатті 43 Конституції України). До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина першастатті 3 КЗпП України). Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України). Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першоїстатті 21 КЗпП України). Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першоїстатті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України). Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі №667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі №915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі №145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17). За змістом пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою. З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті84, частина друга статті113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина першастатті 140 ЦК України). Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина першастатті 28 Закону № 2275-VIII). Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі №1-2/2010). На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України(припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зістаттею 38 КЗпП Українищодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №448/362/22 дійшла висновку, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставістатті 38 КЗпП Українине є трудовим та не стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні. За обставинами справи, що розглядається, позивач ОСОБА_2 займає посаду Директора ТОВ «АМАДОРАС» , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.27-30) та звернулась до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими заст. 38 КЗпП України. Враховуючи загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів, суд встановив господарсько-правову природу виниклих між сторонами відносин, та дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. На підставі зазначеного провадження у справа підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Україниз роз`ясненням позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Керуючись ст.255,260-261,353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Закрити провадження за позовною заявою ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Шилов Семен Олександрович до Товариства зобмеженою відповідальністю«АМАДОРАС» про припинення трудових відносин. Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В.Чудопалова