Постанова

від 07.10.2024 по справі 160/18949/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18949/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року в адміністративній справі №160/18949/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці (далі відповідач, митниця), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA110130/2023/000136/1 від 12.07.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000412 від 12.07.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправними та скасував рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA110130/2023/000136/1 від 12.07.2023 року.

Визнав протиправною та скасував картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000412 від 12.07.2023 року.

Стягнув з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 16, код ЄДРПОУ 34314692) судові витрати у розмірі 5368,00 грн.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на неправильно застосування судом норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: до митного оформлення надано платіжне доручення від 21.06.2023 на суму 21 595,47 дол.США, ще не відповідає 80% від суми інвойсу; суми, вказані у платіжних дорученнях в іноземній валюті від 21.06.2023р. та від 05.04.2023р. не відповідають сумі інвойсу; у платіжному дорученні від 05.04.2023р. вказано специфікації від 24.03.2023р., про що в митного органу відсутня інформація.

Позивачем надано документи, які містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, відповідно до специфікації від 23.04.2023р. № 4 ціна товару складає 27 415 дол. США.

Відповідно до п.4.4 Контракту покупець здійснює сплату за товар наступним чином: перша частина платежу - попередня оплата в розмірі 20% від попередньої вартості партії товару…; друга частина платежу - балансовий платіж в розмірі різниці між фактичною інвойсною вартістю партії товару та сумою, сплаченої попередньої оплати за цю партію товару.

Таким чином, 21078,47 (ціна в інвойсі) х 80% = 21662,78 дол.США

У платіжному дорученні від 21.06.2023р. зазначено суму 21595,47 дол.США.

У платіжному дорученні від 05.04.2023р. зазначено суму 23821, 00 дол.США.

При цьому, у платіжному дорученні вказано специфікації 1 2 3 4 від 24.03.2023р.

Додатково декларантом подано лист від 12.07.2023р. №01/12 про відсутність таких документів, а також не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком та не виконано умови ст. 254 МК України.

Посадовою особою у повідомленні декларанту позивача зазначено, що за умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано

Судом не прийнято до уваги обставини, які давали сумнів у достовірності і повноті заявленої митної вартості.

Картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення та в даному випадку не є рішенням контролюючого органу, яке породжує правові наслідки для декларанта, тим більш, що спірний товар у подальшому випущений у вільний обіг за іншою МД.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обгартування зазначено зокрема, що відповідно до специфікації від 23.04.2023 № 4, ціна товару складає 27 415 дол. США.

Відповідно до п.4.4 Контракту покупець здійснює сплату за товар наступним чином: перша частина платежу - попередня оплата в розмірі 20% від попередньої вартості партії товару...; друга частина платежу - балансовий платіж в розмірі різниці між фактичною інвойсною вартістю партії товару та сумою, сплаченої попередньої оплати за цю партію товару.

Таким чином, 21 078,47 (ціна в інвойсі) х 80% = 21 662,78 дол.США

У платіжному дорученні від 21.06.2023р. зазначено суму 21 595,47 дол.США.

У платіжному дорученні від 05.04.2023р. зазначено суму 23 821, 00 дол.США.

Водночас, згідно п. 4.2 контракту, ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування, оформлення та пересилки вантажних документів, оформлення телекс- релізу, а також доставки товару в порт призначення та морського страхування, що покриває 110 % інвойсної вартості товару.

Пунктом 4.4 контракту визначено порядок оплати, а саме: перша частина платежу - попередня оплата в розмірі 20 % від попередньої вартості партії товару ~ протягом 10 банківських днів з дня підписання відповідної специфікації; друга частина платежу - балансовий платіж в розмірі різниці між фактичною інвойсною вартістю партії товару та сумою сплаченої попередньої оплати за цю партію товару - протягом 10 банківських днів після отримання від Продавця копій всіх вантажних документів, відповідно до п. 5.5 Контракту.

Отже, перший платіж має бути здійснений відповідно до специфікації, а другий - відповідно інвойсу виходячи з фактичної ваги завантаженого товару.

Пунктами 2.2, 4.5 контракту передбачено, що кількість товару за марками та розмірами в кожній партії фіксується сторонами в специфікаціях. Допускається відхилення фактичної кількості товару від кількості, зафіксованої в специфікації, в межах +/-10%.

За фактом відвантаження та зваження товару, враховуючи його специфіку, Продавець відвантажив на адресу Покупця визначений специфікацію № 4 від 24.03.2023 до контракту №s 23/213 від 23.03.2023р. товар у загальній кількості не 19 500 кг., як визначено специфікацією, а 19 287,70 кг, що не суперечить положенням п. 2.2 контракту.

Відповідно, Продавцем на адресу Покупця було виставлено комерційний інвойс від 14.05.2023р. за фактично відвантажений товар виходячи з його фактичної кількості - 19 287,70 кг., на суму 27 078,47 дол. США.

Вказана вартість товару, враховуючи умови п. 4.4 контракту була оплачена ТОВ «ТД «Марафон» згідно повідомлень міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT.

Що стосується зазначення у платіжному дорученні від 05.04.2023р. специфікацій № 2, 3, 4, три з яких (№ 1, 2, 3) не були надані митному органу, позивач зазначає, що останні не мають жодного відношення до спірної поставки, та товари згідно вказаних специфікацій були оформлені іншими митними деклараціями. Отже, декларант не мав надавати специфікації № 1, 2, 3 у межах оформлення спірної партії товару.

Інші специфікації були надані митному органі при оформленні відповідних партій товарів, а саме у єдиній електронній системі були у розпорядженні специфікації № 1, № 2, № 3.

Позивач щодо ненадання ТОВ «ТД «Марафон» витребуваних митним органом документів, митний орган, позивач зазначає, що документи витребувані у межах спірної поставки відсутні. Висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-702 від 13.07.2023р. був отриманий ТОВ «ТД «Марафон» після митного оформлення.

Також, у спірному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

23.03.2023 року між компанією-нерезидентом JPFL Films Private Ltd. (Продавець) та ТОВ «ТД «Марафон» (Покупець) було укладено контракт № 23/213, згідно розділу першого якого Продавець продає, а Покупець купує БОПП та БОПЕТ плівку (далі - товар).

Країна походження товару - Індія. Виробником товару є Продавець. Товар продається партіями. На постачання кожної партії товару сторони узгоджують та підписують специфікацію, що є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно п. 4.2 контракту, ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування, оформлення та пересилки вантажних документів, оформлення телекс-релізу, а також доставки товару в порт призначення та морського страхування, що покриває 110 % інвойсної вартості товару.

Пунктом 4.4 контракту визначено порядок оплати, а саме:

перша частина платежу - попередня оплата в розмірі 20 % від попередньої вартості партії товару - протягом 10 банківських днів з дня підписання відповідної специфікації;

друга частина платежу - балансовий платіж в розмірі різниці між фактичною інвойсною вартістю партії товару та сумою сплаченої попередньої оплати за цю партію товару - протягом 10 банківських днів після отримання від Продавця копій всіх вантажних документів, відповідно до п. 5.5 Контракту.

Пунктами 2.2, 4.5 контракту передбачено, що кількість товару за марками та розмірами в кожній партії фіксується сторонами в специфікаціях. Допускається відхилення фактичної кількості товару від кількості, зафіксованої в специфікації, в межах +/-10%.

За фактом відвантаження та зваження товару, враховуючи його специфіку, Продавець відвантажив на адресу Покупця визначений специфікацію № 4 від 24.03.2023р. до контракту №23/213 від 23.03.2023р. товар у загальній кількості не 19 500 кг., як то визначено вказаною специфікацією, а 19 287,70 кг, що не суперечить положенням п. 2.2 контракту, на суму 27 078,47 дол. США.

З метою митного оформлення товару, ТОВ «ТД «Марафон» було подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 23UA110130014164U4 від 11.07.2023р.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Сертифікати аналізу від 14.05.2023р.; Комерційний інвойс № 1482559 від 14.05.2023р. з перекладом; Коносамент № ZIMUBOM000109367 від 17.05.2023р.; CMR № 2152-2 від 06.07.2023р.; Сертифікат походження № МАССІА/2023/016/0414734А/00413635 від 18.05.2023р. з перекладом; Висновок № 142000-3700-0316 від 29.08.2022р.; Платіжні доручення SWIFT від 21.06.2023р. та від 05.04.2023р.; Рахунок на оплату № 174 від 06.07.2023р.; Рахунок TG300623004 від 30.06.2023р.; Довідка про транспортні витрати; Замовлення № 40 від 27.06.2023р.; Комерційну пропозицію та прайс-лист від 23.03.2023р. з перекладами; Страховий поліс № 340100/1482560 від 14.05.2023 з перекладом; Специфікацію № 4 від 24.03.2023р. до контракту № 23/213 від 23.03.2023р.; Контракт № 23/213 від 23.03.2023р.; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 010620 від 01.06.2020р.; Договір № 3055 від 20.08.2019р.; Заявка № Ф22922 від 04.07.2023р.; Договір № 5278 від 04.07.2023р.; Експортна митна декларація.

У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ТД «Марафон» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. До митного оформлення надано платіжне доручення від 21.06.2023р. на суму 21 595,47 дол.США, ще не відповідає 80% від суми інвойсу.

2. Суми, вказані у платіжних дорученнях в іноземній валюті від 21.06.2023р. та від 05.04.2023р. не відповідають сумі інвойсу.

3. У платіжному дорученні від 05.04.2023р. вказано специфікації 1 2 3 4 від 24.03.2023р., про що в митного органу відсутня інформація

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

12.07.2023 року декларантом ТОВ «ТД «Марафон» було повідомлено про відсутність інших документів.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA110130/2023/000136/1 від 12.07.2023р.;

- картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000412 від 12.07.2023р.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням порушено права позивача у зв`язку із недотриманням відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо методики встановлення митної вартості товару, що призвело до незаконного завищення його вартості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з приписами частини 2, 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 4 статті 52 МК України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України визначає, що документами, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як встановлено частиною 1-3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Стаття 57 МК України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту

Згідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із приписами ч. 1, 2 ст. 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність №959-XII від 16.04.1991р. передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

При цьому, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів ( ч.1 ст.58 Митного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року (справа №820/2474/16) та у постановах від 31.03.2015р. (справа №21-127а15) та 02.06.2015р. (справа №21-498а15) Верховний Суд України, зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов від 27.03.2020р. у справі №540/2605/18, від 06.05.2020р. у справі №140/1713/19, від 25.11.2020р. у справі №1.380.2019.001657, від 17.01.2022р. у справі №520/2000/19), від 26.06.2018р. у справі № 814/1996/15, від 19.06.2018р. у справі № 826/6346/16, від 24 грудня 2020 року у справі № 804/562/16, від 20.03.2020р. у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19), від 09 вересня 2022 року у справі № 820/2004/17.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Отже, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем до митної декларації додатково надано підтверджуючи документи, для митного оформлення товару відповідно до частини 2 статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару.

З оскаржуваних рішень коригування митної вартості вбачається, що підставою для їх прийняття стало виявлення розбіжностей в наданих до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів. Застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості здійснено через відсутність в митного органу інформації, необхідної для застосування інших методів визначення митної вартості. Підставою прийняття відповідачем карток відмови, стало прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів.

Підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, жоден з пред`явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості. У жодному з документів, що подав позивач, не було розбіжностей щодо показника вартості товару.

При цьому, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, що ввозився.

У повідомленнях відповідача про витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості та рішеннях про коригування митної вартості, сформованих під час оформлення митної декларації, відповідачем зазначено про неможливість проведення перевірки правильності визначення митної вартості товару.

Отже, зважаючи на встановлені на підставі оцінки доказів, яка відповідає нормам статті 90 КАС, обставини у справі щодо переліку та змісту документів, які позивач надав для митного оформлення, висновок суду першої інстанцій, що подані декларантом позивача разом з митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових не містила розбіжностей і в сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої інформації про ціну товару та інші складові митної вартості, відповідає обставинам у справі.

Щодо посилання скаржника на те, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 21.06.2023р. на суму 21 595,47 дол.США, що не відповідає 80% від суми інвойсу, а також відносно того, що суми, вказані у платіжних дорученнях в іноземній валюті від 21.06.2023р. та від 05.04.2023р. не відповідають сумі інвойсу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.

Положення контрактів, які подавався декларантом позивача при розмитненні товарів, залишилися поза увагою митного органу, що призвело до неправомірного витребування митним органом додаткових документів.

Поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту № 23/213 від 23.03.2023р., укладеного між компанією-нерезидентом JPFL Films Private Ltd. (Продавець) та ТОВ «ТД «Марафон» (Покупець).

За фактом відвантаження та зваження товару, враховуючи його специфіку, Продавець відвантажив на адресу Покупця визначений специфікацію № 4 від 24.03.2023р. до контракту № 23/213 від 23.03.2023р. товар у загальній кількості не 19 500 кг., як то визначено вказаною специфікацією, а 19 287,70 кг, що не суперечить положенням п. 2.2 контракту.

Продавцем на адресу Покупця було виставлено комерційний інвойс № 1482559 DTD від 14.05.2023р. за фактично відвантажений товар виходячи з його фактичної кількості - 19 287,70 кг., на суму 27 078,47 дол. США.

Вказана вартість товару, враховуючи умови п. 4.4 контракту була оплачена ТОВ «ТД «Марафон» згідно повідомлень міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT:

-05.04.2023р. у сумі 5 483 дол. США виходячи з вартості товару, що визначена специфікацією № 4 від 24.03.2023, та що становить 20% попередньої оплати (20 % від суми специфікації 27 415 дол. США). При цьому, варто звернути увагу, що загальна сума оплати 05.04.2023р. склала 23 821 дол. США, оскільки ця сума є попередньою оплатою згідно специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4 до контракту № 23/213 від 23.03.2023р. При цьому, до цієї суми входить сума передоплати у розмірі 5 483 дол. США;

-21.06.2023р. у сумі 21 595,47 дол. США виходячи з суми інвойсу враховуючи фактичну кількість товару по факту його відвантаження, яка визначається як різниця сум: 27 078,99 дол. США (вартість згідно інвойсу) - 5 483 дол. США (сума попередньої оплати у розмірі 20% за специфікацією № 4 від 24.03.2023р.).

При цьому, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Щодо не подання позивачем зазначених у платіжному дорученні від 05.04.2023р. специфікацій № 1, 2, 3, як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав пояснення, що останні не мають жодного відношення до спірної поставки, та товари згідно вказаних специфікацій були оформлені іншими митними деклараціями, надані митному органі при оформленні інших партій товарів, та містяться у єдиній електронній системі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на сутність господарських операцій, витребувані відповідачем документи у межах спірної поставки відсутні.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Також суд зауважує, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей тощо) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для автоматичного висновку про недостовірність усієї інформації, що ними відображена, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. При цьому суди врахували, що за змістом контракту та інвойсу, які в силу положень частини другої статті 53 МК України є основними документами, що підтверджують митну вартість товару, визначено однакові умови поставки, а відповідачем, своєю чергою, не доведено, що виявлені ним недоліки змісту пакувальних листів вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 520/11059/2020.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що декларантом під час проходження процедури митного оформлення товарів надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим статтею 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, твердження митного органу про те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена оскільки підлягала сплаті за товар, що в свою чергу виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості, є необґрунтованими. До митного оформлення була надана документація, яка вичерпно підтверджувала митну вартість імпортованого товару та не викликає сумнівів у її достовірності.

Водночас, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних толарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Необхідно зауважити, що імпортовані позивачем товари мають свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості.

Таким чином вказані відповідачем відомості, щодо митної вартості є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість товару залежить від багатьох факторів. Для її визначення є обов`язковим залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що позивачем під час митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах .

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року в адміністративній справі №160/18949/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року в адміністративній справі №160/18949/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко