Постанова

від 30.10.2024 по справі 300/3437/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3437/24 пров. № А/857/21079/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/3437/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

02.05.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2024 за №009953/0901 та №009956/0901.

Позов обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача сформовано неправомірний висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснює (не здійснювала) імпорту, експорту, оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального. Зазначено, що в приміщеннях, які перебувають в оренді позивача, також знаходиться суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол Енерджі Груп» (код ЄДРПОУ 43689643), яке здійснює роздрібну торгівлю пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що фактичні перевірки проведено посадовими особами відповідача із грубим порушенням норм податкового законодавства, а саме посадові особи відповідача приступили до проведення фактичних перевірок за відсутності підстав для їх проведення, визначених статтею 80.2 ПК України. Зокрема, в наказах Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 02.04.2024 №853-п, №854-п «Про проведення фактичної перевірки» та в направленнях на перевірку від 02.04.2024 №1490, 1491, 1492, 1493 не зазначено підстав для проведення фактичних перевірок. Апелянт вказує, що направлення на проведення фактичних перевірок не відповідають наказам про проведення перевірок. Окрім цього, в актах (довідках) фактичних перевірок від 03.04.2024 № 231/09-19-09-01/2920817924 та № 234/09-19-09-01/2920817924 не зазначається про те, що 03.04.2024 ОСОБА_1 торгувала алкогольними напоями, а зазначено, що остання у минулому, а саме 07.01.2024 та 21.01.2024 здійснювала торгівлю алкогольними напоями Шейк Кайпірінья, без наявності ліцензії. Апелянт стверджує, що відображення на касових чеках її як продавцем товару, належного ТОВ «Петрол Енерджі Груп», можливе виключно з технічних помилок (збоїв тощо). Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08.10.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що за результатами фактичної перевірки позивача складено акти перевірок від 03.04.2023, в яких зафіксовано порушення податкового законодавства, а саме роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, зокрема згідно системи обліку даними РРО ДПС України в магазині-кафе згідно контрольної стрічки РРО: від 07.01.2024 реалізовано три пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» Карпірінья 0.5 л по ціні 48 грн за пляшку, без наявності ліцензії; від 21.01.2024 реалізовано дві пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» Карпірінья 0.5 л на суму 94 грн, без наявності ліцензії. У зв`язку із цим, відповідач вважає, що оскаржувані рішення є правомірними, прийнятими контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказів від 02.04.2024 за №853-п і №854-п та направлень від 02.04.2024 за №1490, №1491, №1492, №1493 проведено фактичну перевірку магазинів-кафе, АЗС, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , Коломийський р-н відповідно.

За результатами проведених перевірок контролюючим органом складено акти (довідки) фактичних перевірок від 03.04.2023, які зареєстровані в ГУ ДПС в Івано- Франківській області за №234/09-19-09-01/2920817924 та №231/09-19-09-01/2920817924.

Зі змісту вказаних актів слідує, що відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Закон №481/95-ВР), зокрема: 1) згідно акту від 03.04.2023 №234/09-19-09-01/2920817924 роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме за даними системи обліку даними РРО ДПС України в магазині-кафе згідно контрольної стрічки РРО 07.01.2024 реалізовано три пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» Карпірінья 0.5 л по ціні 48 грн за пляшку, без наявності ліцензії; 2) згідно акту від 03.04.2023 №231/09-19-09-01/2920817924 роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме за даними системи обліку даними РРО ДПС України в магазині-кафе згідно контрольної стрічки РРО 21.01.2024 реалізовано дві пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» Карпірінья 0.5 л на суму 94 грн, без наявності ліцензії.

Примірники актів перевірок отримала підприємець ОСОБА_1 .

На підставі актів перевірки, відповідачем винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 22.04.2024 за №009953/0901 та №009956/0901, якими до ОСОБА_1 на підставі ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 34 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Згідно з п.п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1, підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Фактичні перевірки позивача проведені на підставі наказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.04.2024 за №853-п і №854-п та направлень на проведення перевірок від 02.04.2024 за №1490, №1491, №1492, №1493 за наслідками яких прийнято оскаржувані рішення.

В наказах 853-п і №854-п від 02.04.2024 визначено мету перевірки, зазначено строк її проведення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що направлення на проведення фактичних перевірок не відповідають наказам про проведення перевірок, зокрема: направлення на перевірку від 02.04.2024 №1490 та №1491 в магазині-кафе, АЗС за адресою: Коломийський район, село Тростянець, вул. Шевченка, буд. 183/Б видані на підставі наказу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 02.04.2024 №853-п «Про проведення фактичної перевірки», яким визначено проведення фактичної перевірки в магазині-кафе, АЗС за адресою: АДРЕСА_2 , а направлення на перевірку від 02.04.2024 №1492 та №1493 в магазині-кафе, АЗС за адресою: АДРЕСА_2 видані на підставі наказу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 02.04.2024 №854-п «Про проведення фактичної перевірки», яким визначено проведення фактичної перевірки в магазині-кафе, АЗС за адресою: АДРЕСА_3 .

Щодо цього, апеляційний суд зазначає, що предметом перевірки були два об`єкти в Коломийському районі, зокрема, за адресами: село Орелець, вул. В. Равлюка, буд. 21 та АДРЕСА_3 , в яких здійснює свою господарську діяльність позивач, що вона і не заперечує. Більше того, як вбачається із направлень від 02.04.2024 за №1490, №1491, №1492, №1493 у них зазначено особу, якій пред`являлись накази і направлення на проведення перевірки ( ОСОБА_1 ) та міститься її власноручний підпис, чим підтверджується вручення їй таких наказів і направлень. Отже, колегія суддів вважає, що позивач допустила посадових осіб відповідача до перевірки та жодних заперечень щодо їх допуску не заявляла, у зв`язку із чим незначні помилки у направленнях і наказах не можуть нівелювати встановлені під час перевірки порушення.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення. У свою чергу, перевірка проведена та щодо її проведення позивач не заперечувала (акт недопуску до перевірки не складався) й за наслідками цієї перевірки прийняте рішення про застосування фінансових санкцій, що є предметом оскарження.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно з пунктом 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи копій актів перевірки від 03.04.2024, останні містять перелік виявлених порушень, їх зміст та нормативне регулювання. Так, перевірка проведена 03.04.2024 в присутності позивача ОСОБА_1 , яка до перевірки надала пояснення щодо виявлених порушень, в п. 4.1 акта вказала на відсутність зауважень до акта перевірки, а по її закінченні, ознайомилась з його змістом, підписала необхідні додатки.

При цьому, доводи апелянта щодо того, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, яка проведена за минулий період часу, оскільки не встановлено факт порушення позивачем в день проведення перевірки 03.04.2024, а зазначено, що остання у минулому, а саме 07.01.2024 та 21.01.2024 здійснювала торгівлю алкогольними напоями ОСОБА_2 , без наявності ліцензії, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки перевірка даних за минулий період (відповідно до статті 102 ПК України, тобто за період 1095 днів) в ході проведення фактичної перевірки не заборонена чинним нормами законодавством, а тому контролюючий орган в межах наданих повноважень також може використовувати дані розрахункових операцій суб`єкта господарювання за цей період.

З приводу правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 22.04.2024 за №009953/0901 та №009956/0901, кожним з яких до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, апеляційний суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями ФОП платником єдиного податку без отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тобто порушення, передбачене пунктом 20 згаданої статті.

Зазначене підтверджується відомостями із Системи обліку даних РРО ФН: 3001049950 та ФН: 3001049937 розділу «Дані чеків Товари» відповідно фіскальних чеків: РРО ФН: 3001049950 №2630043 та №2630051 від 07.01.2024, згідно яких здійснено реалізацію напою слабоалкогольного Шейк Кайпірінья 0.5 л ж/б Код УКТЗЕД: 2208906900 за ціною 48.00 грн в кількості 1 шт., загальна сума чеку 48.00 грн та в кількості 2 шт., загальна сума чеку 96,00 грн відповідно; РРО ФН: 3001049937 №2450022 від 21.01.2024, згідно якого здійснено реалізацію напою слабоалкогольного Шейк Кайпірінья 0.5 л ж/б Код УКТЗЕД: 2208906900, за ціною 47.00 грн в кількості 2 шт., загальна сума чеку 94.00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується факт відсутності у неї ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Водночас, апелянт наголошує, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює торгівлю алкогольними напоями, а відображення на касових чеках її як продавцем товару, належного ТОВ «Петрол Енерджі Груп», можливе виключно з технічних помилок (збоїв тощо).

Однак, колегія суддів зазначає, що в даному випадку податковим органом здійснено перевірки саме ФОП ОСОБА_1 , а не ТОВ «Петрол Енерджі Груп». Саме позивач здійснила допуск перевіряючих до перевірок і саме вона отримала примірники актів, в яких зазначила про відсутність зауважень до акту, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР.

В наданих поясненнях під час перевірки, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 , позивач підтвердила свою підприємницьку діяльність на об`єкті перевірки і зазначила, що виявлене порушення нею виявлено самостійно та вчинене механічно.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що факт здійснення самого порушення, зокрема і в наданих поясненнях, позивачем не заперечується, а навпаки підтверджується. Окрім цього, як уже зазначено, у фіскальних чеках системи РРО вказано продавцем алкогольних напоїв, зокрема слабоалкогольного напою «Шейк» Карпірінья, саме ФОП ОСОБА_1 . В той же час, жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що «торгівля алкогольними напоями відбулась через технічні проблеми програми», позивачем не надано.

За змістом статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Як встановлено статтею 15 указаного Закону, ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Абзацом сьомим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

Аналізуючи законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини та встановлені на підставі письмових доказів обставини у справі, апеляційний суд вважає, що позивачем допущено порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР у вигляді здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, відповідальність за яке передбачена статтею 17 Закону №481/95-ВР. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач при прийнятті рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 300/3437/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний