Дата документу 16.10.2024Справа № 554/2780/24 Провадження № 2/554/3467/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий Дім» про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ПАТ «Київський страховий Дім», в якому прохав стягнути із ПАТ «Київський страховий Дім» в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 17400 грн., з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.06.2016 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, на 302 км автодороги Київ-Харків, від отриманих тілесних ушкоджень помер ОСОБА_5 , який був його сином. Судовими рішеннями у кримінальному провадженні у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 05.06.2016 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, на 302 км автодороги Київ-Харків, визнана винною ОСОБА_3 , яка засуджена за ч.3 ст.286 КК України до позбавлення волі. Вина ОСОБА_3 , у вчиненні ДТП, внаслідок чого загинув його син, доводиться вироком суду та не підлягає доказуванню. Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_3 та смертю його сина також прямо встановлено у вироку суду, а тому він також не підлягає доказуванню. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «Київський страховий дім» за полісом ОСЦПВВТЗ. Таким чином, прохав стягнути на свою користь з ПАТ «Київський страховий Дім» моральну шкоду у сумі 17400 грн., розмір якої визначив відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також прохав стягнути із ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15 000 000 грн., яку завдано через моральні страждання, пов`язані із смертю сина ОСОБА_5 , та всіма подіями, які відбувалися у подальшому: відвідування моргу, процедура впізнання тіла сина, поховання своєї дитини, яка трагічно та передчасно пішла із життя з вини відповідачки, щоденним стресом та жахом, в якому опинилася його родина. Незважаючи на те, що з часу ДТП пройшло вже сім років, він так і не відновив свій психоемоційний стан, не має змоги вести звичний спосіб життя. Вказує, що його турбують головні болі, порушення сну та настрою.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідачки ОСОБА_4 надіслав до суду заяву, в якій прохав відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування даної заяви вказав, що позивач обрав хибний спосіб захисту, заявивши позов до ОСОБА_3 в межах ліміту відповідальності страхової ПАТ «Український страховий дім» згідно Полісу № АЕ 6805659. Поліс був чинний в період з 04.01.2016 по 03.01.2017. Докази того, що позивач у передбаченому законом порядку звертався до страхової компанії із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, в матеріалах справи відсутні. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди жодним доказом не підтверджені взагалі або в заявленій сумі, зокрема, за відсутності висновків соціально-психологічного дослідження або інших досліджень, методика яких звичайно використовується для оцінки критеріїв розміру моральної шкоди. Очевидно грошова компенсація моральної шкоди має бути справедливою та не призводити до надмірного збагачення позивачів за рахунок відповідачки. Також вказує, що ОСОБА_3 є не єдиним заподіювачем шкоди. Крім неї таким заподіювачем є ОСОБА_6 , вина якого встановлена постановою про закриття кримінального провадження № 12017170000000160 від 01 квітня 2017 року за ч.3 ст. 286 КК України, у зв`язку із смертю підозрюваного, що впливає на розмір відшкодування моральної шкоди (а.с. 93-95).
Протокольною ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження по справі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.06.2016 приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 керуючи технічно-справним транспортним засобом марки SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у напрямку м. Києва з м.Полтави. В районі 302 км вказаної автодороги, в порушення п. 10.2 та п. 14.2 Правил дорожнього руху, виконуючи обгін вантажного автомобіля, ОСОБА_3 не переконалась у безпечності маневру та у тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону швидкості, виїхала на смугу зустрічного руху автомобіля ВАЗ-21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , створивши такими своїми діями небезпеку для руху останньому, у процесі виконання обгону змінила напрямок руху ліворуч, виїхала за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де допустила зіткнення із автомобілем ВАЗ-21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , куди останній виїхав, реагуючи на зустрічний автомобіль SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 . У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій та пасажири автомобіля ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , загинули на місці ДТП. Серед загиблих пасажирів даного автомобіля знаходився син позивача - ОСОБА_5 .
Факт смерті ОСОБА_5 05 червня 2016 року підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 від 06 червня 2016 року виданим Октябрським районним у місті Полтаві відділом РАЦС ГТУЮ в Полтавській області, а/з 223 (а.с.49).
Загиблий у ДТП ОСОБА_5 є рідним сином позивача ОСОБА_1 , що слідує із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 29 серпня 1995 року, виданого Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, а/з № 55 (а.с.48).
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29.06.2021 (справа № 546/310/17) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки (а.с.8-22).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29.06.2021 залишено без змін (а.с.23-32).
Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.07.2022 вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29.06.2021 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 залишено без змін (а.с.33-41).
Постановою прокурора Прокуратури Полтавської області від 29.11.2017 кримінальне провадження №12017170000000160 від 01.04.2017 за підозрою ОСОБА_7 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть трьох осіб, за ч.3 ст.286 КК України, закрито з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку зі смертю підозрюваного (а.с.107 - 118).
Згідно з Полісом № АЕ/6805659 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.01.2016 ОСОБА_3 застрахувала цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у ПАТ «Київський страховий дім», а саме автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , термін дії - до 03.01.2017. У пункті 4-ому зазначено, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн. (а.с.143).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У межах розгляду цієї справи доведено належними і допустимими доказами - судовими рішеннями у кримінальному провадженні, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок винних протиправних дій ОСОБА_3 , доводи якої про те, що шкода завдана також внаслідок винних дій ОСОБА_7 , водія транспортного засобу, пасажиром якого був ОСОБА_5 , спростовуються висновками суду, викладеними у вироку від 29 червня 2021 (а.с.8-22), в ухвалі Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року (а.с.23-32), а також у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду України (а.с. 33-41).
При цьому суд враховує положення ч.6 ст. 82 ЦПК України, згідно яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У пункті 1.3 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.3 ст.27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
У 2016 році згідно ЗУ «Про Державний бюджет на 2016 рік» від 25.12.15 № 928-VIII (червень 2016 року - настання страхового випадку) мінімальна заробітна плата (у місячному розмірі) становила 1 450 грн., тобто розмір страхового відшкодування за п.27.3 ст.27 Закону становив 1 450 х 12 = 17 400 грн, тобто позивач мав право на отримання страхового відшкодування страховиком у розмірі 17 400.
Згідно відповіді Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №590330 від 14.05.2024 ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває у стані припинення (а.с.79-81).
Відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
З матеріалів справи слідує, що позивач пред`явив позов до суду до страховика ПрАТ «Київський страховий дім» у межах розміру страхового відшкодування моральної шкоди (ліміту відповідальності), передбаченої п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( 17 400 грн. станом на 2016 рік).
Таким чином, доводи представника відповідача про непред`явлення вимог до страховика судом спростовуються.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» про стягнення моральної шкоди у сумі 17400 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, доказів відмови відповідачем ПрАТ «Київський страховий дім» у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 не надано.
Отже, порушення права позивача в цій частині позовних вимог не доведено, тому позов до ПрАТ «Київський страховий дім» задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В даному випадку обсяг відповідальності страхувальника перевищує ліміт відповідальності страховика, тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Враховуючи підстави і предмет позову, а також встановлені у справі фактичні обставини, суд має визначити розмір моральної шкоди з урахуванням встановленого п.27.3 ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміру страхового відшкодування.
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації моральної шкоди, суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.
Відповідно до п. п. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та стражданнями у зв`язку із смертю сина.
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц).
Визначаючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, суд приймає до уваги такі обставини: позивач обґрунтовує розмір шкоди виключно фактом смерті його сина, що, безумовно, є серйозним травмуючим фактором; інших доказів, які б обгрунтовували визначений позивачем розмір відшкодування суду не надано; характер вини заподіювача шкоди (непрямий умисел), а також те, що винна особа понесла реальне покарання за вчинений злочин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визначає розмір моральної шкоди позивачу у сумі 200 000 гривень, що буде відповідати критерію розумності і справедливості.
Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України та стягує із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовних вимогам - 2000 грн. ( за майнові вимоги згідно ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачується у розмірі 1 % від ціни позову).
За позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий Дім» позивач звільнений на підставі п.2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» , тому судовий збір в цій частині слід віднести на користь держави .
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий Дім» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 200 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 2000 грн.
Решту судового збору віднести на користь держави.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце перебування: Державна установа «Конотопська виправна колонія № 130», 41600 Сумська область, місто Конотоп, вул.Батуринська, 5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6.
Повне рішення складено 25 жовтня 2024 року.
Суддя Л.І. Савченко
Суд | Октябрський районний суд м.Полтави |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2024 |
Оприлюднено | 01.11.2024 |
Номер документу | 122686803 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Октябрський районний суд м.Полтави
Савченко Л. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні