Рішення

від 30.10.2024 по справі 306/1871/24

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1871/24

Провадження № 2/306/784/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Стеблей А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Державний ощадний банк України", Свалявської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування запису про заборону на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуіз названимпозовом, посилаючись на те, що він є власником незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що в Державному реєстрі права на нерухоме майно міститься інформація, що Свалявською ДНК на вказаний будинок накладено обтяження за заявою Свалявського відділення Ощадбанку б/н від 29.11.1990 року, щодо власника будинку ОСОБА_2 . Зазначає, що останній не є власником будинку, а заборгованість перед відповідачем відсутня. Тому просить суд скасувати заборону (архівнийзапис),яка зареєстрованау Єдиномуреєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майна,виключивши записпро обтяження№ 3853454,зареєстрований 09.10.200611:04:51за №3853454реєстратором:Свалявська державнанотаріальна конторана підставіповідомлення б/н,29.11.1990,Свалявське відділенняОщадбанку.Також проситьзобов`язати СвалявськуДНК знятизаборону відчуженнянезакінченого будівництвомжитлового будинку АДРЕСА_1 .

У поданому письмовому відзиві представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, так як такий банк є неналежним відповідачм. Вказує, що заборону, яку просить скасувати ОСОБА_3 , накладено на підставі заяви Свалявського відділу Ощадбанку від 25.05.1990 року. Однак, АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який створено 31.12.1991 року, і не являється правонаступником Ощадного банку СРСР, який існував до 1991 року. Вважає, що належним відповідачем є Свалявська ДНК (а.с. 20-27).

Сторони у судове засідання не з`явилися,

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні (а.с. 30).

Представник АТ «Державний ощадний банк України», у поданому ним відзиві, просив розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 27).

Державний нотаріус Свалявської ДНК в судове засідання не з`явилася. У поданій відповіді зазначила, що державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній цивільній справі, позаяк при накладанні обтяження майна виконувала функції реєстратора та не порушувала прав позивача. Тому, у частині вимоги про зобов`язання нотаріуса вчинити реєстраційну дію, просить відмовити (а.с.31).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №392683680 від 28.08.2024 року, в такому міститься інформація про накладання обтяження на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , №3853454 від 09.10.2006 року, підстава обтяження: повідомлення Свалявського відділення Ощадбанку б/н від 03.01.1980 року, власник: ОСОБА_2 , архівний номер 4000369LVOV33, архівна дата: 03.01.1980, дата виникнення 05.02.1991, № реєстра 520722-206, внутр. № 2201СЕ2422DD5623684B, комментарий 184-4/1991 (а.с.6).

Власником вказаного майна, згідно договору дарування незакінченого будівництвом житлового будинку та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16539434 від 05.11.2007 року є ОСОБА_1 (а.с.4-5).

Згідно повідомлення АТ «Ощадбанк» від 06.08.2024 року № 59, інформація щодо невиконаних зобов`язань за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 перед АТ «Ощадбанк» відсутня (а.с.7).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 р. № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

При вирішенні спору суд враховує, що зняття арешту з майна позивача не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства,Конституції України, бере до уваги, що позивач позбавлений можливості вчинити правочини щодо майна, зважає, щопозивачем доведені обставини на які він посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

Враховуючи, що на належне позивачу майно накладено заборону, що порушує його право власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і у матеріалах справи міститься інформація про відсутність невиконаних зобов`язань позивача перед АТ «Ощадбанк», суд дійшов висновку, що заборону на належне останньому нерухоме майно належить скасувати.

Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк», суд констатує наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

ПостановоюКМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищевикладеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

Щодо пред`явлення позову до Свалявської державної нотаріальної контори суд констатує наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Згідно статті 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Касаційний цивільнийсуд ВСу постановівід 19.01.2021року (справа№227/5540/18)зазначив,що державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у даній категорії справ, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Згідно постанови ВП ВС від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову до Свалявської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належить відмовити, так як нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній категорії справ.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 18, 76, 81, 128, 133, 141,200, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Свалявської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Позов ОСОБА_1 до АТ "Державний ощадний банк України" про скасування запису про заборону на нерухоме майно задовольнити.

Заборону (архівний запис) зареєстрований в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, реєстраційний номер обтяження: 3853454, зареєстровано: 09.10.2006 11:04:51 за № 3853454 реєстратором: Свалявська державна нотаріальна контора, 89300, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Духновича, 2, (03133) на підставі обтяження: повідомлення б/н, 29.11.1990, Свалявське відділення Ощадбанку скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

30.10.2024 року