Ухвала

від 29.10.2024 по справі 946/8728/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/8728/24

Провадження № 1-кс/946/2725/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,

користувача майна ОСОБА_5 ,

представника власника майна ПП «Ізмаїл Євротрансавто» - ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим прокурором, про арешт майне, яке мотивоване тим, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162150001425 від 25.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.10.2024 біля 06:30 год. в м. Ізмаїл Одеської області водій ОСОБА_5 керуючи автобусом "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по пр. Миру з боку вул. Клушина в напрямку вул. Івана Франка на не регульованому перехресті вул. Клушина кут пр. Миру здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який в цей час переходив проїзну частину пр. Миру по не регульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівого стегна.

25.10.2024 в ході огляду місця ДТП на перехресті вул. Клушина кут пр. Миру в м.Ізмаїл Одеської області виявлено та вилучено автобус "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , який належить ПП « ОСОБА_8 ».

Крім цього, 25.10.2024 ОСОБА_5 добровільно видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автобус "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від вказаного автобусу.

Як зазначає слідчий, вказаний транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію до нього та ключі мають значення речових доказів по вищевказаному кримінальному провадженню, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також з метою проведення судової авто-технічної експертизи транспортного засобу, судової транспортно-трасологічної експертизи та за необхідністю інших експертиз, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні наполягали на задоволенні клопотання, посилаючись на підстави, зазначені у клопотанні.

Представник власника майна ПП «Ізмаїл Євротрансавто» адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні посилаючись на положення ст. 170 КПК України просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, мотивуючи тим, що транспортний засіб належить ПП «Ізмаїл Євротрансавто» та підприємство як власник несе витрати на лікування потерпілого. Також зазначив, що водій свою вину у вчиненому визнає.

Користувач майна ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що під час руху на вказаному транспортному засобі щось трапилося з електрикою, пропало світло, не побачив пішохода. Коли виїхав з підприємства з електрикою було все гаразд.

Вивчивши матеріали клопотання, додані документи до нього, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162150001425 від 25.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.10.2024 біля 06:30 години в м. Ізмаїл Одеської області водій ОСОБА_5 керуючи автобусом "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по пр. Миру з боку вул. Клушина в напрямку вул. Івана Франка на не регульованому перехресті вул. Клушина кут пр. Миру здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який в цей час переходив проїзну частину пр. Миру по не регульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівого стегна.

25.10.2024 в ході огляду місця ДТП на перехресті вул. Клушина кут пр. Миру в м.Ізмаїл Одеської області виявлено та вилучено автобус "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , який належить ПП « ОСОБА_8 ».

Крім цього, 25.10.2024 ОСОБА_5 добровільно видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автобус "ПАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від вказаного автобусу.

Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

В свою чергу викладене також знайшло своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.1 листа за №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язанні сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вказане відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, вважаю за необхідне клопотання слідчого задовольнити.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 172, 173 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони користування та розпорядження на:

- транспортний засіб "ПАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

- ключі від транспортного засобу "ПАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 31.10.2024 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1