Рішення

від 30.10.2024 по справі 509/6139/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 509/6139/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 509/6139/24 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови №120 від 08.07.2024 року

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лук`ян С.Г., звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаним адміністративним позовом в якому просив суд, скасувати постанову Уповноваженого із захисту державної мови ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 120 від 08.07.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-52 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 188-52 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити. Позов обґрунтований тим, що повідомлення про розгляд справи від 01.07.2024 року ОСОБА_1 особисто отримано не було, про розгляд вказаних матеріалів та наявність постанови йому стало відомо лише після отримання адвокатом Лук`ян С.Г. відповіді на адвокатський запит 10.10.2024 року. Звичайно, такі дії відповідача є незаконними, тобто не відповідають вимогам статті 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу п`ятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У визначений в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.10.2024 року Уповноважений із захисту державної мови ОСОБА_2 , відзиву на позов не надав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 19ст.4КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п.1 ч.1ст.20КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 72-79 КАС Українипередбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається - суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обставини, які визнаються учасниками справи - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи - не є обов`язковою для суду.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Стаття 90 КАСУпередбачає - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. ст.251,254КУпАП обов`язок збирання доказів відносно виявлення та розслідування правопорушення - покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.

У відповідності дост.251КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будьякі фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фотоі кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідноє одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, вона не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Судом встановлено, що 08 липня 2024 року у відношенні ОСОБА_1 Уповноваженим із захисту державної мови ОСОБА_2 було складено постанову № 120 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-52 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Також судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що повідомлення про розгляд справи від 01.07.2024 року ОСОБА_1 особисто отримано не було, про розгляд вказаних матеріалів та наявність постанови йому стало відомо лише після отримання адвокатом Лук`ян С.Г. відповіді на адвокатський запит 10.10.2024 року.

Адвокатом Лук`ян С.Г. 03.10.2024 року було направлено на електронну адресу відповідача запит №25, в якому містилося прохання надіслати всі матеріали вказаної перевірки. У своїй відповіді від 10.10.2024 №4623/05/3-Вих. Уповноваженим було надано складені у відношенні позивача акт, протокол та оскаржувану постанову. Відповідь надійшла на електронну адресу представника лише 11.10.2024 року.

Згідно трекінг-коду 0600937610251 «Укрпошти» стосовно доказу направлення ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Із цього трекінгу вбачається, що таке повідомлення від 01.07.2024 року було направлено лише 02.07.2024, прибуло до відділення селища Великодолинське 18.07.2024 року, а оскаржувана постанова на той час вже була прийнята як 10 днів (08.07.2024 року).

Таким чином, суд з`ясував,що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, якого не було своєчасно та належним чином сповіщено про розгляд справи, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з`ясування обставин справи.

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17.

З позовної заяви слідує, що 09.05.2024 року відбулася чергова сесія Великодолинської селищної ради, під час якої депутати вирішували нагальні питання, які були запропоновані порядком денним. Одним із питань порядку була ставка оренди, яку рада мала встановити фізичній особі-підприємцю, уклавши з ним договір оренди землі. ОСОБА_1 , як член земельної комісії, звичайно, приймав участь у такому обговоренні. Сесія розпочалася з промови голови ради, потім сесія, як законодавчий орган ради, розпочала свою роботу. Перед обговоренням питання встановлення відповідної ставки орендної плати виступив землевпорядник ОСОБА_3 та доповів вказане питання. Після чого певними депутатами було висловлено своє бачення такої ставки. Не оминуло це питання і позивача. Розуміючи, що у такий надскладний для нашої держави час, дуже важливо обрати саме таку ставку оренди, щоб, по-перше, підприємець мав змогу її платити, а, по-друге, це прямі кошти до бюджету громади, ОСОБА_1 запропонував не підвищувати цю ставку. Враховуючи, що у своїй промові ОСОБА_1 були використані деякі слова недержавної мови, які почула із мережі Інтернет (відео розміщено наyoutu.be) Уповноважена особа із захисту державної мови за скаргою ОСОБА_4 (яким і викладено в мережу це обговорення), це стало підставою для винесення останньою оскаржуваної постанови № 120 від 08.07.2024 року. При цьому ОСОБА_1 , як депутат, розуміє значення української мови, як державної, під час публічних заходів. Однак трапляються такі випадки особистого обговорення питань іншою мовою (це те, про що йдеться у Рішенні - перемикання мовних кодів особистості), однак це не стосується, коли депутат офіційно доповідає певне питання порядку денного (як раз такого під час обговорення, яке було викладено в Інтернеті, не було).

За таких обставин суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 приватному обговоренні на «суржику» відсутні підстави для здійснення державного контролю з боку Уповноваженого із захисту державної мови, адже обговорення питання недержавною мовою виключно в інтересах громади задля поповнення бюджету, кошти якого спрямовуються в інтересах національної безпеки покупки військовим необхідного обладнання, зокрема) не є в даному випадкузагрозою українській мові, а є плавним переходом на спілкування українською мовою не тільки на публічних заходах, але й під час приватного спілкування, інших доказів на спростування вказаних обставин стороною відповідача надано не було.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин не може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Відповідно до ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вимогами статті ч. 3ст.286КАС України визначено: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-52 КУпАП, а також не надав інших доказів на спростування обставин, викладених у адміністративному позові на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, тобто відсутні докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови, та які б підтверджували наявність складу правопорушення, суд дійшов висновку про те, що постанова № 120 від 08 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП, та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в позовній заяві не ставиться питання, щодо розподілу судових витрат, судом відповідно до ст.139КАС Українивказане питання не вирішується.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.2,12,25,72,77,78,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови № 120 від 08.07.2024 року у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову Уповноваженого із захисту державної мови ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 120 від 08.07.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-52 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 188-52 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: Є. М. Панасенко