Постанова

від 29.10.2024 по справі 127/13757/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13757/13-ц

Провадження № 22-ц/801/2132/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуСправа № 127/13757/13-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Сопруна В. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року, ухвалу під головуванням судді Дернової В.ІВ. в залі суду в м. Вінниця, дата складення повного тексту ухвали невідома,

в цивільнійсправі № 127/13757/13-ц за заявою Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»про замінусторони виконавчогопровадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

Короткий зміствимог

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося в суд із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014 по цивільній справі №127/13757/13-ц за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-B00/074/2007 від 23.04.2007 у розмірі 3738455,84 грн., судовий збір в розмірі 2823,00 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

28.06.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ОТП Факторинг» було укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором №CNL-B00/074/2007 від 23.04.2007 року перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

В обґрунтування необхідності здійснення заміни сторони виконавчого провадження з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014 у цій справі заявник зазначає, що наразі в автоматизованій системі виконавчого провадження знаходиться відкрите виконавче провадження №64942719, що свідчить про те, що вказане рішення по справі не виконано.

За наведених вище обставин, заявник просив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступникаТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні №64942719 за виконавчим листом, виданим 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області по цивільній справі №127/13757/13-ц за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року заяву задоволено.

Замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіоконструктура І. Сікорського, 8) при виконанні виконавчого листа №127/13757/13-ц, виданого 19.05.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області по цивільній справі №127/13757/13-ц за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява підлягає задоволенню згідно до положень ст. 442 ЦПК України, оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «ОТП Факторинг» та набуло статусу нового кредитора/стягувача з примусового виконання виконавчого листа №127/13757/13 ц, а тому ТОВ «Діджи Фінанс» набуло вказане право вимоги з дотримання нормчинного законодавства статей 512, 514 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою заяву ТОВ «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 18вересня 2024року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду та відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу також витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Міхасішин І. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Сопрун В. В, Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 26вересня 2024року справупризначено доапеляційного розглядуна 29жовтня 2024року о12:00год зповідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи заяву не взяв до уваги, що копія договору факторингу від 28.06.2024 укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ОТП Факторинг» не відповідає вимогам закону відповідно до положень ч. 2 ст. 95 ЦПК України, зокрема не дотримано вимоги при засвідчені копій документів.

Скаржник вказує, що місцевим судом не враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів чи є відкрите виконавче провадження по виконанню рішення суду у даній справі.

Крім того, під час розгляду заяви судом було порушено принцип змагальності сторін, так як ОСОБА_1 була позбавлена права участь у судовому засіданні, оскільки про судове засідання на 27.08.2024 ніхто її не повідомляв та матеріали справи не містять таких доказів.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

27.09.2024 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Діджи Фінанс» в якому звернув увагу на те, що доводи, на які посилається апелянт, є безпідставними, а оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014 частково задоволено позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-B00/074/2007 від 23.04.2007 у розмірі 3738455,84 грн., судовий збір в розмірі 2823,00 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист №127/13757/13-ц на виконання вищезазначеного рішення.

24.03.2021 відкрито виконавче провадження №64942719.

28.06.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінас» укладено Договір факторингу (а.с.83-86).

На підставі чого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права кредитора за Кредитним договором №CNL-B00/074/2007 від 23.04.2007.

Вирішуючи подану ТОВ «Діджи Фінанс» заяву про заміну сторони стягувача у вказаній справі та задовольняючи її суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло вказане право вимоги з дотримання норм чинного законодавства статей 512, 514 ЦК України, а тому підлягає задоволенню згідно до положень ст. 442 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження відповідає з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини другої статті 11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно достатті 442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17, провадження № 12-48гс20, дійшла висновку, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 24.03.2021 відкрито виконавче провадження №64942719 за виконавчим листом, виданим 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області, де стягувачем є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а боржником: ОСОБА_1 .

Станом на день подання заяви, виконавче провадження №64942719 відкрите, що підтверджується інформацією з сайту «Автоматизованої системи виконавчих проваджень».

Матеріалами справи підтверджено наявність правових підстав для заміни сторони стягувача на ТОВ «Діджи Фінанс», зокрема, договором факторингу про відступлення прав вимоги від 28.06.2024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №CNL-B00/074/2007 від 23.04.2007 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Доказів того, що боржники сплатили заборгованість в розмірі, зазначеному у виконавчому листі та у зв`язку з цим виконавче провадження №64942719 закінчено, матеріали справи не містять.

В свою чергу, боржником ОСОБА_1 не заперечується факт виниклих на підставі укладеного між нею та ТОВ ОТП Факторинг Україна договору позики спірних правовідносин та наявність в неї невиконаних грошових зобов`язань в розмірі, визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014.

Одночасно, ОСОБА_1 не заперечує існування відкритого виконавчого провадження, в межах якого здійснювались заходи по примусовому виконанню вищевказаного рішення суду, де стягувачем був ТОВ ОТП Факторинг Україна, а вона являлась боржником.

Апеляційним судом не встановлено, що вказаний Договір факторингу оскаржується або визнаний у встановленому порядку недійсним. Тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Оскільки договір є чинним та підтверджує факт набуття ТОВ «Діджи Фінанс» прав кредитора за ним, а відтак підлягає виконанню.

Вказані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ ОТП Факторинг Україна на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс».

Положеннями ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, рішення "Валерій Фуклєв проти України", заява 6318/03).

Колегія суддів звертає увагу, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вирішуючи вимогу про заміну стягувача на його правонаступника прийшов до правильного висновку, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги з дотримання нормстатей512,514 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що копія договору факторингу від 28.06.2024 укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ОТП Факторинг» не відповідає вимогам закону відповідно до положень ст. 95 ЦПК України, зокрема не дотримано вимоги при засвідчені копій документів, апеляційним судом не приймаються з огляду на таке.

Статтею 95 ЦПК Українивизначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст. 95 ЦПК України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається, норма ч. 4ст. 95 ЦПК Україниє відсильною та зумовлює необхідність урахування порядку оформлення копій документів, визначених нормативно-правовими актами.

Такий порядок оформлення копій документів визначенийнаказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях»(далі - Правила організації діловодства).

Відповідно до пункту 8 розділу 11 глави 2 Правил організації діловодства, «...копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис», наприклад: Згідно з оригіналом Провідний спеціаліст відділу організації діловодства Підпис Власне ім`я ПРІЗВИЩЕ Дата.

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи (за наявності)».

Із викладеного вбачається, що долучення до заяви копій документів, що завірені не поаркушно, не є порушенням зазначеного законодавства. Обов`язку прошивати документи наведеними Правилами організації діловодства визначено не встановлено, проте і не заборонено.

Отже, у чинному ЦПК України відсутня конкретна норма, яка визначає конкретно, що копії документів поданих до суду доказів засвідчуються поаркушно.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17, а саме: уразі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі № 761/5894/17, який вважає, що, повертаючи заяву Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE ЕР» про скасування рішення МКАС при Торгово-промисловій палаті України, суди першої та апеляційної інстанції припустилися надмірного формалізму, вважаючи недоліком наданих представником Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» копій документів, що: «... відмітка про засвідчення копії документа була розмішена лише на останньому аркуші прошитого та пронумерованого документа, а не на кожній його сторінці, при цьому всі сторінки доданого документу були прошиті, на останній його сторінці зазначена кількість аркушів, проставлено посвідчувальний напис, підпис уповноваженої особи та печатка Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP», а тому, суд першої інстанції безпідставно визнав неподаною та повернув заяву Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP».

Такого висновку касаційний суд дійшов з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР.

Так, із матеріалів справи вбачається, що копія договору факторингу від 28.06.2024 та інші документи прошиті та на останній сторінці наклеєний аркуш з посвідчувальним написом: з оригіналом згідно. Всього прошито, пронумеровано та скріплено печаткою 25 (аркушів) Представник ТОВ «Діджи Фінанс» Н. А. Ковеза та підпис». Такий посвідчувальний напис скріплено печаткою ТОВ «Діджи Фінанс».

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що копія договору факторингу від 28.06.2024 належним чином посвідчена представником ТОВ «Діджи Фінанс» та є належним доказом у розмінніст. 95 ЦПК України.

Також є необґрунтованими доводи скаржника щодо не врахуванням місцевим судом, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів чи є відкрите виконавче провадження по виконанню рішення суду у даній справі, оскільки спростовуються Витягом з АСВП щодо ВП №64942719, який долучений до матеріалів справи. З вказаного витягу слідує, що станом на подання заяви відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 19.05.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області у цивільній справі № 127/13757/13-ц.

Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, так як ОСОБА_1 була позбавлена права участь у судовому засіданні, оскільки про судове засідання на 27.08.2024 ніхто її не повідомляв та матеріали справи не містять таких доказів, колегією суддів не приймаються.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 була належнимчином повідомлена про судове засідання призначене на 27.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з її підписом, що свідчитьпро їїобізнаність просудовий розглядсправи (а.с. 114).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справах "Пономарьов проти України" та "Мушта проти України" вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом першої інстанції вжито заходів для належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи боржника, однак ОСОБА_1 , не зважаючи на достовірну обізнаність про наявність справи щодо неї у суді, не вжила будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Крім того, відповідно до п. 3 ст.442ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, що полягали в розгляді справи у її відсутність, внаслідок чого вона була позбавлена можливості надати пояснення та докази в суді, суддя вважає необґрунтованими, які спростовуються матеріалами справи.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Отже доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків рішення суду щодо визначення експертної установи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не вирішувався спір по суті заявлених позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: В. В. Сопрун

І. М. Стадник