Рішення

від 28.10.2024 по справі 164/1446/24

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 164/1446/24

п/с 2/164/603/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи

на стороні позивача, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору Вершкової Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що 17 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маневицького районного управління юстиції Волинської області було зареєстровано шлюб з відповідачем, актовий запис № 111. Від даного шлюбу вони мають одну малолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 8 грудня 2021 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач разом з малолітньою дитиною переїхала на постійне проживання в будинок по АДРЕСА_1 . Дитина постійно проживає разом з позивачем, але залишилася зареєстрованою за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Позивач 14 лютого 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Згоди на реєстрацію сина за місцем проживання позивача відповідач ОСОБА_3 не надає. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязіз підстав, вказаних у поданій до суду заяві, просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області Вершкова Л.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, вважає, що визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 буде відповідати інтересам цієї малолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_3 на виклик в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про одержання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області Вершкова Л.В. в судовому засіданні не заперечували щодо розгляду справи у відсутності відповідача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_3 , ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області Вершкової Л.В., проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 11 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 2-4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров?я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров?я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини.

Згідно з ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов?язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов?язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов?язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов?язані поважати дитину.

Згідно з ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантуються кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров?я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маневицького районного управління юстиції Волинської області було зареєстровано шлюб позивача ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 , актовий запис № 111. Від даного шлюбу вони мають одну малолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 8 грудня 2021 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач разом з малолітньою дитиною переїхала на постійне проживання в будинок по АДРЕСА_1 . Дитина постійно проживає разом з позивачем, але залишилася зареєстрованою за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Позивач 14 лютого 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Згоди на реєстрацію сина за місцем проживання позивача відповідач ОСОБА_3 не надає. Відповідач з дитиною не проживає, її вихованням та утриманням не займається. Позивачем створені належні умови для проживання малолітньої дитини. Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області від 25 жовтня 2024 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 250, враховуючи інтереси дитини, доцільним є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з матір?ю ОСОБА_1 та реєстрація його за її місцем проживання за відсутності згоди батька ОСОБА_3 . Зазначені обставини підтвердила позивач в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 250 від 25 жовтня 2024 року, висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського районуВолинської області від 25 жовтня 2024 року, витягу з реєстру територіальної громади від 17 квітня 2024 року, свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 6 травня 2015 року, витягу з реєстру територіальної громади від 20 липня 2022 року, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 лютого 2024 року, довідки Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області № 2479 від 4 червня 2024 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 8 грудня 2021 року.

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що відповідачем ОСОБА_3 відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду будь-яких належних доказів, що свідчать про наявність істотних обставин, що зумовлювали б недоцільність проживаннямалолітнього ОСОБА_6 разом з матір?ю, що проживання його з позивачем не відповідає інтересах дитини, оскільки ОСОБА_1 не може забезпечити рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 було враховано як ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, так і вік дитини, стан її здоров?я, створені умови проживання для дитини у позивача та відповідача, їх дохід.

При вирішенні заявлених позовних вимог про визначення місця проживання дитини суд також бере до уваги, що батьки зобов?язані поважати дитину та її вибір, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, що позивач, відповідач та їх дитина не позбавляються права на безперешкодне спілкування між собою.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150-151, 155, 160-161 Сімейного кодексу України, Законом України „Про охорону дитинства", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Маневицьким районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, місцезнаходження: 44601, селище Маневичі, вул. Незалежності, 30 Камінь-Каширського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333193.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2024 року.

Суддя районного суду О.В. Невар