Ухвала

від 29.10.2024 по справі 392/694/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/694/24

Провадження № 2/392/420/24

УХВАЛА

29 жовтня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Мала Виска цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Маловисківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство із актового запису про народження дитини,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Маловисківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство із актового запису про народження дитини.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2024 року позовну заяву прийняти до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2024 року призначено у справі судово молекулярну-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

19.08.2024 року до суду надійшов висновок експерта від 06.08.2024 року №СЕ-19/112-24/8518-БД.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2024 року поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

11.10.2024 року позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №70101105 від 17.07.2024 року на суму 11341,90 грн, оригінал якої знаходиться в Кіровоградському НДЕКЦ МВС України.

14.10.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В.Ю. подав заяву про залишення позову без розгляду.

14.10.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шолух С.Г. подала письмові пояснення, де зазначила, що сторона відповідача не заперечує проти залишення позовної заяви без розгляду, при цьому, просила стягнути з позивача понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме: витрати на проведення судово генетичної експертизи у розмірі 11341,90 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. Додатково надала акт виконаних робіт від 14.10.2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру, розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги.

29.10.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Усатенко В.Ю. подав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що розрахунок витрат та акт виконаних робіт від 14.10.2024 року складені через чотири місяці після оплати. Копії жодної заяви позивачу не надсилалась. Витрати по справі є неспівмірними, зважаючи на той факт, що відповідач ОСОБА_2 є адвокатом. Попередня консультація та вивчення і правовий аналіз матеріалів справи є фактично однією дією відповідно вказання гонорару за консультацію 2500 грн, а за вчинення матеріалів 3000 грн є завищеним і не відповідає складності справи. Підготовка та написання відзиву 3500 грн є безпідставними, так як відзив поданий з пропуском строку і вказаний строк не був судом продовжений. Складання клопотання про призначення експертизи 2000 грн неспівмірно з складністю такого клопотання, яке зайняло сторінку аркушу. Відповідачем подано відзив з порушенням строку надання відзиву та суд не прийняв рішення про продовження такого строку подання відзиву. Крім того, вважає, що оскільки відповідач не подав заяв по суті спору, тобто не подав суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, як він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у відшкодуванні таких судових витрат необхідно відмовити. Більше того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.08.2022 року у справі №711/5288/21 зазначив, що відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисним та чим це підтверджується. Вважає, що відповідачем не зазначено, які дії позивача у вказаній справі були необгрунтованими, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача судових витрат.

Дослідивши матеріали справи та заяви сторін, суд дійшов таких висновків.

Щодо залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.13ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 12ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, яке не може бути обмежено судом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.200ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду та роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат на правову допомогу адвоката, суд дійшов наступного висновку.

Представник відповідача адвокат Шолух С.Г., заявляючи вимогу про компенсацію здійснених відповідачем витрат на правничу допомогу, вказує на те, що після ознайомлення з висновком судової генетичної експертизи позивач ОСОБА_1 втратив будь яку надію на те, що його донька ОСОБА_3 є не його рідною дитиною.

Частиною 5 ст.142ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з положень ч.ч.5, 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Дії, які, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами, перелічені у ст.44 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п.38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

У постанові від 18.12.2019 у справі №741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи в ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №757/49982/19 зазначено, що виходячи із системного тлумачення положень ч.ч.5, 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічні правові позиції є усталеними і викладені в цілому ряді постанов, в тому числі у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц та від 03.07.2019 у справі №543/408/17, від 30.11.2022 у справі №295/2963/21, від 08.08.2022 року у справі 711/5288/21

Аналізуючи викладені норми, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Разом з тим, судом встановлено, що заява представника відповідача про компенсацію здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу не містить доводів, які саме дії позивача є необґрунтованими або недобросовісними. Не обґрунтована така заява і тим, що такі дії позивача були винними та умисними і чим це підтверджується, або те, що позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача.

У даній справі позивач 18.04.2024 звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства та виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Ухвалою від 23.04.2024 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 27.05.2024 року призначено судово молекулярну-генетичну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

19.08.2024 року до суду надіслано висновок експерта. Ухвалою від 28.08.2024 року поновлено провадження у справі та 14.10.2024 року подано представником позивача заяву про залишення позову без розгляду.

Саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як звернення до суду є його диспозитивним правом, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, яке не містить обмежень в його реалізації і є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, передбачене нормами ЦПК України. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред`явлення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат в порядку ч.5 ст.142 ЦПК України, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не може вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Щодо витрат за проведення судової генетичної експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи і настають наслідки, передбачені за ухилення від участі в експертизі.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2024 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової молекулярно - генетичної експертизи та покладено на відповідача ОСОБА_2 обов`язок з оплати призначеної у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до квитанції №70101105 від 17.07.2024 року відповідачем ОСОБА_2 сплачено за проведення судово молекулярно-генетичну експертизу витрати у розмірі 11341,90 грн.

Враховуючи, що клопотання про проведення судової молекулярно генетичної експертизи подано обома сторонами, беручи до уваги, що не можливо повністю покласти увесь тягар доказування на відповідача, вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав під час розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача половину понесеної вартості витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 5670,95 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 142, 200, 257, 258, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Маловисківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство із актового запису про народження дитини,- залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 частину понесених витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 5670,95 грн.

У задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.5 ст.142 ЦПК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова