Рішення

від 15.10.2024 по справі 570/1434/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1434/24

Номер провадження 2/570/708/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

Звернувшись до суду з позовом 25.03.2024 р., позивач ОСОБА_1 зазначає, що він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,11 га в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:02:005:0778 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,05 га розташовану на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:05:033:0020.

Як убачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, постановою слідчого відділення з розслідування ДТП слідчого відділу УМВС України в Рівненській області від 21.02.2007 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у злочині за ч.1 ст.286 КК України в межах розгляду кримінальної справи було накладено арешт на належні йому земельні ділянки.

25 листопада 2008 року вироком Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 визнано винним за ст.286 ч.1 КК України і призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено, якщо протягом іспитового строку, який суд встановив у два роки, ОСОБА_1 не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки. Однак питання скасування арешту вироком суду не вирішено.

У зв`язку з чим, просить суд скасувати арешт, накладений на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,11 га в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:02:005:0778 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,05 га розташовану на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:05:033:0020 постановою слідчого відділення з розслідування ДТП слідчого відділу УМВС України в Рівненській області від 21.02.2007 року.

Ухвалою суду від 12.04.2024 р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

23.08.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, згідно заяви вх.13455/24Вх від 02.08.2024 р. просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача ГУ НП в Рівненській області в судове засідання не з`явився повторно, відзиву до суду не подав. Судом було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань до суду не надійшло.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 25 листопада 2008 року вироком Рівненського районного суду Рівненської області у справі №1-13/2008 р. ОСОБА_1 визнано винним за ст.286 ч.1 КК України і призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено, якщо протягом іспитового строку, який суд встановив у два роки, ОСОБА_1 не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Судом було застосовано міру покарання без конфіскації майна. Однак питання скасування арешту вироком суду не вирішено.

Як вбачається із інформаційних довідок №365763071 від 14.02.2024 та №365763461 від 14.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, постановою слідчого відділення з розслідування ДТП слідчого відділу УМВС України в Рівненській області Луцюка М.П. від 21.02.2007 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у злочині за ч.1 ст.286 КК України в межах розгляду кримінальної справи було накладено арешт на належні йому земельні ділянки: 1) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,11 га в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:02:005:0778 та 2) для ведення особистого селянського господарства площею 2,05 га розташовану на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:05:033:0020.

Як вбачається із інформаційних довідок №365763071 від 14.02.2024 та №365763461 від 14.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,11 га в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:02:005:0778 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 898764 від 29.12.2009, виданий Управлінням Держкомзему у Рівненському районі на підставі рішення Корнинської сільської ради №1163 від 22.01.2015 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,05 га розташована на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:05:033:0020, належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 071465 від 29.09.2004, виданий Рівненським районним відділом земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 30 червня 2020 року, в чергове піднімала питання щодо підсудності справ, предметом яких є звільнення майна з-під арешту.

Так, в п. 21.1 Постанови Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року по справі № 727/2878/19 було сформовано такий правовий висновок - спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства».

Тобто, Велика Палата Верховного суду визначила в даному пункті дві підстави для розгляду справи в порядку цивільного чи/то господарського судочинства, а саме:

- особа, на майно якої накладено арешт, не була учасником кримінального провадження;

- завершеного (вироком, постановою про закриття провадження) у порядку передбаченому КПК України 1960 року.

В даному випадку, кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була завершена постановленням судового вироку від 25.11.2008 року Рівненським районним судом Рівненської області у порядку, передбаченому КПК 1960 року, а тому, на вказані правовідносини розповсюджуються положення саме цивільно-процесуального законодавства України.

Із завершенням кримінального провадження у формі вироку, який не передбачає конфіскацію майна засудженого, втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Положеннями КПК України ( в редакції 1960 року) передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Згідно зі статтею 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу Україні, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Як встановлено судом та підтверджується наявними доказами, арешт на все майно позивача ОСОБА_1 було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній на підставі положень КПК України 1960 року, оскільки постанова слідчим була винесена 2007 року, а новий КПК набрав чинності 13 квітня 2012 року.

Таким чином, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відтак, якщо арешт майна було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року і при цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок узгоджуються з правовою позицією ВСУ у постановах від 24 квітня 2019 № 2-3392/11, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.

Позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна накладеного в рамках кримінального провадження залишається на сьогоднішній день незмінною - розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 pоку , то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду України викладеного у справі №911/1247/18 від 21 серпня 2019 року, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. Захист майнового права фізичною чи юридичною особою відповідно до вимог ЦПК України може здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

Як зазначив позивач, він має гарантоване право мирно володіти, користуватися та розпоряджатися майном на свій розсуд, проте через наявність арештів він позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує його право власності.

З огляду на встановлені обставини, та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, відсутність іншого способу захистити своє право, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вимог про стягнення судового збору з відповідача позивач не заявляв.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про звільнення майна з-під арешту - задоволити повністю.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчоговідділення зрозслідування ДТПпри УМВСУкраїни вРівненській областіСлідчого відділуУМВС Українив Рівненськійобласті від21.02.2007року на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,11 га в с.Колоденка Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:02:005:0778 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,05 га розташовану на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області кадастровий номер 5624685900:05:033:0020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . .

Відповідач Головне управління Національної поліції в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.