Рішення

від 31.10.2024 по справі 611/751/24

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

611/751/24

2/612/226/24

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2024 року с-ще. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Близнюки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доМіністерства соціальноїполітики України,Управління соціальногозахисту населенняІзюмської районноїдержавної адміністраціїХарківської області,Державної казначейськоїслужби України, про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Державної казначейської служби України,в якій просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 50000 грн. як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Міністерства соціальної політики України та Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 520/15624/21, яке набрало законної сили 02 листопада того ж року, позов - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України з приводу розгляду по суті запиту про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р.

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23, яке набрало законної сили 18 квітня минулого року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2- а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України.

Відповідно до експертного висновку №86 від 08.01.1992 року, виявлені у позивача захворювання пов`язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до довідки серія МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року позивачу встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, у 1986 році йому довелося безпосередньо виконувати обов`язки військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок чого став інвалідом 2-ї групи згідно довідки МСЕК серія МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року.

Позивач вважає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди. Моральна шкода, завдана йому внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, складає 50000 грн.

Ухвалою судді від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від Міністерства соціальноїполітики України до суду надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що Мінсоцполітики з викладеними вимогами в цивільному позові ОСОБА_1 не погоджується та вважає такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Мінсоцполітики листом від 29.02.2024 №73/0/3-24 зверталося до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області про надання інформації щодо черговості виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 у справі № 2002/2-а-464/11. Листом від 25.03.2024 № 06-76/466 Управління повідомило, що ОСОБА_1 знаходиться перший в черзі по виплатам згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902. Мінсоцполітики повторно листом від 18.07.2024 № 17108/0/2-24/13 звернулося до Управління з проханням поінформувати про стан виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 520/2199/23. Листом від 23.07.2024 № 02-31/1147 Управління поінформувало, що протягом 2023 року та станом на 23.07.2024 до Управління не надходили кошти на виконання судових рішень щодо інших соціальних виплат (крім виплат до 5 травня) згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902. Всі необхідні заявки щодо виділення коштів Управлінням надавались у визначені терміни до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної військової адміністрації. За інформацією Управління на сьогодні відсутні кошторисні призначення. Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Положення про Мінсоцполітики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (зі змінами), з метою організації своєї діяльності, контролює діяльність відповідних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики. Мінсоцполітики зазначає, що в межах компетенції вжило необхідних заходів щодо виконання згаданого рішення суду, оскільки повноваження щодо виплати компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносяться до компетенції Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області. Мінсоцполітики зазначає, що невідкладно виконає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 520/2199/23 за наявності коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Порядку № 902.

Щодо стягнення моральної шкоди, у відзиві зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Проте, ОСОБА_1 не навів обґрунтування позовних вимог та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому шкоди та її розміру з боку Мінсоцполітики. Також ОСОБА_1 не доведено протиправності поведінки органів державної влади та причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

Державною казначейською службою України було подано відзив на позовону заяву, в якому просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету. Разом з цим, Казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Вважаючи, що наявні умови та підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, позивач помилково визначив, що Казначейство є належним відповідачем у цій справі та має нести відповідальність за неправомірні дії фізичних осіб чи установ, підприємств або державних органів.

Тому, якщо позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому, у вказаній справі відсутні підстави для стягнення судових витрат з Казначейства. У разі задоволення позову такі витрати мають бути покладені на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся , причини неявки суду не повідомив, строк для подачі відповіді на відзиви сплив.

Представник відповідача Міністерства соціальноїполітики України, у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без участі їхнього представника.

Представник відповідача Управління соціальногозахисту населенняІзюмської районноїдержавної адміністраціїХарківської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без участі їхнього представника.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 520/15624/21 позов задовольнено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України з приводу розгляду по суті запиту ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р., надавши вичерпну публічну інформацію по суті усіх сформульованих питань. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 05.11.2020 р., надавши вичерпну публічну інформацію по суті усіх сформульованих питань. Позов у решті вимог залишино без задоволення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харків ської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України. Стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_2 від 24.12.2019 та Посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.04.2010, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд враховує, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) роз`яснено, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Суд зазначає, що визнання протиправними дій чи бездіяльності державного органу не призводить до автоматичного настання наслідків у вигляді заподіяної моральної шкоди. Як зазначено у постанові ВС від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Проте, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що бездіяльність (з приводу розгляду по суті запиту про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р., а також ненарахування та невиплати компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами) Міністерства соціальної політики України, Управління соціальногозахисту населенняІзюмської районноїдержавної адміністраціїХарківської області мали негативний вплив на нього, також не надано жодного доказу, що негативні емоції позивача досягли рівня страждання або приниження, не доведений причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та бездіяльністю першого та другого відповідачів та шкодою позивачу. Також позивачем жодним чином не обґрунтований розмір моральної шкоди.

Як зазначає сам позивач у позові, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органами держави прав людини можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди. Тобто сам позивач лише припускає, що бездіяльність першого і другого відповідачів можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди.

Крім того, суд не приймає доводи позивача з посиланням на статус Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ветерана війни-інваліда війни, як підставу для задоволення позову, оскільки ці статуси позивач набув не внаслідок бездіяльності першого та другого відповідачів, тобто його статуси не пов`язані з бездіяльністю першого та другого відповідача.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову до першого та другого відповідачів слід відмовити, у зв`язку з його недоведеністю.

Щодо позовних вимог до третього відповідача - Державної казначейської служби України.

Учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна (ч.1 ст.2 ЦК України).

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі; боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).

Держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Отже, Державна казначейська служба України не є порушником прав позивача, а відтак, і належним відповідачем по справі.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України слід відмовити з вищенаведених підстав.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 133, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальноїполітики України,Управління соціальногозахисту населенняІзюмської районноїдержавної адміністраціїХарківської області,Державної казначейськоїслужби України про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Судий збір у розмірі 1211,20 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 31.10.2024.

Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерство соціальної політики України (01601 м.Київ, вул. Еспланадна, будинок 8/10 ЄДРПОУ 37567866)

Відповідач:Управліннясоціального захистунаселення Ізюмськоїрайонної державноїадміністрації Харківської області ( вул. Гагаріна, 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300 ЄДРПОУ 03196469)

Відповідач: Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601)

Суддя С.П. Масло