Рішення

від 30.10.2024 по справі 953/7533/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7533/24

н/п 2-а/953/131/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Дяченка О.М.,

при секретарі Гавриленко К.О.,

за участю представника відповідача -Ільченко Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ББА №131509 від 31.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову посилається на те, що 31.07.2024 інспектором 5 роти 4 батальйону старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Кареліним В.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії ББА №131509. Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом HUNDAY TERRACAN, 0621E1, 30.07.2024 о 23:40 год в м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, біля буд. 38.

Позивач зазначає, що 30.07.2024 працівниками патрульної поліції зупинено автомобіль з порушеннями вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Крім цього, позивачем під час зупинки транспортного засобу HUNDAY TERRACAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить військовій частині НОМЕР_2 , було повідомлено, що він є військовослужбовцем, пересувається через необхідність виконання службового завдання, а для встановлення особи надав посвідчення офіцера НОМЕР_3 в/ч НОМЕР_2 від 02.08.2023. Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені 4 ст. 126 КУпАП. Однак, відповідно до ст. 15 КУпАП та п. 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» визначено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, розгляд справ про адміністративні правопорушення у тому числі за статтею 126 КУпАП за участю військовослужбовців входить до компетенції уповноважених осіб Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а не поліцейських. Тому, винесення щодо позивача постанови є неправомірним, адже він є військовослужбовцем, пересувався для виконання службових, а не особистих завдань на автомобілі, що належить військовій частині НОМЕР_2 . Крім цього, позивач звертає увагу, що в оскаржуваній постанові невизначено який саме пункт Правил дорожнього руху ним порушено, так як відомості про це в ній відсутні. Також, в постанові відсутній його підпис у відповідній графі про ознайомлення з правами за статтею 268 КУпАП та строками оскарження за статтею 289 КУПАП.

За таких обставин позивач вважає, що постанова ББА №131509 від 31.07.2024 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 13.08.2024 справу передано для розгляду судді О.М. Дяченку.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 року відкрито провадження у справі та прийнято рішення проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідачів ОСОБА_2 разом з відзивом надійшла заява про поновлення процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву у справі №953/7533/24. Відзив на позовну заяву подано до суду з доказами по справі. У відзиві зазначено, 30.07.2024 близько 23:40 за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 33, під час дії встановленої на території Харківської області комендантської години, екіпажом управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Харківській області ДПП) було виявлено рух транспортного засобу HYUNDAI TERRACAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з зовнішніми ознаками дорожньо-транспортної пригоди. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан. Таким чином, за наявності обставин, зазначених в частинах третій та сьомій статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції висловлено вимогу про зупинку водію вищезазначеного транспортного засобу. Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявився: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час встановлення обставин події працівниками встановлено, що позивач керував транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування постановою Київського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2023 року у справі № 953/6116/23. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду про позбавлення особи права керування транспортними засобами, яка набрала законної сили. На місці зупинки транспортного засобу інспектором всебічно, повно і об`єктивно було досліджено всі обставини справи в їх сукупності та встановлено, що постановою Київського районного суду міста Харкова від 16.08.2023 у справі № 953/6116/23 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП 3 застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Згідно інформації з єдиного державного реєстру судових рішень згадана постанова оскаржувалась позивачем до Другого апеляційного адміністративного суду. 31.01.2024 - апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2023 року у справі № 953/6116/23 залишено без змін. Таким чином датою набрання законної сили постанови Київського районного суду міста Харкова від 16.08.202 у справі № 953/6116/23 є 31.01.2024. Тобто на момент зупинки транспортного засобу під керуванням позивача діяли обмеження, відповідно до яких позивач мав статус особи позбавленої права керування транспортними засобами. Позивачеві в повному обсязі були роз`яснені його права, передбачені, ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом та зазначено з нагрудної камери поліцейського №472746 вказаної в пункті 7 оскаржуваної постанови. При винесені зазначеної постанови поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому останній діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права (а.с. 51-90).

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1

26.09.2024 до канцелярії Київського районного суду м. Харкова Позивач подав клопотання, у якому просив суд, залишити без розгляду відзив направлений відповідачем з огляду на те, що він був поданий не в дводенний строк встановлений судом; та надав свої заперечення щодо відзиву на позов, які є аналогічними тезами викладеними в позовній заяві (а.с. 91-97).

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином.

06.09.2024 до канцелярії Київського районного суду м. Харкова позивач подав клопотання, у якому просив суд розглядати справу без його участі (а.с. 45).

Представник відповідачів у судовому засідання позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з мотивів зазначених у відзиві на позов.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

31.07.2024 інспектором 5 роти 4 батальйону старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Кареліним В.Л. складено постанову серії ББА №131509 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Згідно даної постанови на позивача накладено стягнення у вигляд штрафу в сумі 20400,00 грн за те, що останній 30.07.2024 о 23:40 год керував транспортним засобом HUNDAY TERRACAN, д.н.з НОМЕР_4 м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, біля буд. 38 з ознаками ДТП, при перевірці документів було встановлено, що водій був позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2023 у справі №953/6116/23.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно п. 2.1.а. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема які передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 30.07.2024 о 23:40 год керував транспортним засобом HUNDAY TERRACAN, д.н.з НОМЕР_4 м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, біля буд. 38 з ознаками ДТП, при перевірці документів було встановлено, що водій був позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2023 у справі №953/6116/23, чим порушив п. 2.1.а. ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2023 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також, судом встановлено, що 31.01.2024 постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Харкова від 16.08.2023 у справі № 953/6116/23 залишено без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 був обізнаний про вид адміністративного стягнення застосованого відносно нього постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2023, а саме про штраф 17 000,00 грн та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери співробітника поліції, з якої вбачається, що на місці події перебувають працівники поліції та працівники у військовій формі з написами «ВСП». Так, один з працівників у військовій формі з написом «ВСП» відійшов від автомобіля HUNDAY TERRACAN, 0621E1 та підійшов до групи поліцейських та повідомив «він буде дутися». Працівники поліції підійшовши до автомобіля HUNDAY TERRACAN повідомили водію, що він має ознаки сп`яніння, та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, останній погодився; крім цього, останньому запропонували надати документи (посвідчення водія та технічний паспорт на транспортний засіб). В подальшому працівники поліції розпочали огляд на стан сп`яніння. Одночасно, було встановлено особу водія. ОСОБА_1 , був одягнутий у військову форму.

Виходячи з досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Солдатов керував автомобілем, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, відповідні дії останнього мають ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Крім того, суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про безпідставність зупинки транспортного засобу, так і про безпідставні усі подальші дії інспектора працівника поліції з огляду на наступне.

По-перше, зокрема зі змісту відеозапису «IMG_3598» вбачається рух транспортного засобу HYUNDAI TERRACAN, реєстраційний номер 0621E1, на якому відсутнє задне вітрове скло (а.с. 66, 105).

По-друге, 24.02.2022 Президент України ухвалив Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, згідно з яким воєнний стан запроваджується з 5:30 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і триває до цього часу.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Відповідно до п. ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такізаходи правового режиму воєнного стану, зокрема,перевірятиу порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Суд враховує, що місто Харків знаходиться у безпосередній близькості до зони бойових дій, а тому запровадження певних заходів під час дії правового режиму воєнного стану є законним та таким, що переслідує легітимну мету (національна безпека). А тому доводи ОСОБА_1 щодо безпідставної зупинки транспортного засобу визнаються необґрунтованими, оскільки запровадження певних обмежувальних заходів, таких як зупинення автомобіля у безпосередній близькості до зони бойових дій є законним і таким, що переслідує легітимну мету.

Щодо твердження позивача, що постанова винесена некомпетентним органом, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_3 (а.с. 19) та керував транспортним засобом HUNDAY TERRACAN, д.н.з. НОМЕР_5 , який належить в/ч

Проте, статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (... частини перша, друга і четверта статті 126, ...). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 235-1 КУпАП військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 126, статтею 132-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-5 цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 2.2 Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України 01.11.1999 №330 (у редакції наказу Міністра оборони України 15.05.2007 № 243), передбачено, ще основними завданнями військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі ВІБДР) щодо забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів є, зокрема: контроль за виконанням водіями транспортних засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі військові транспорти засоби), вимог ПДР; розгляд матеріалів про порушення водіями військовим транспортних засобів і службовими особами військових частин та організацій вимог нормативно-правових актів з безпеки дорожнього руху та порядку використання транспортних засобів.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис №472746 з нагрудної камери співробітника поліції, з якого не вбачаємо, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом виконуючи службові обов`язки, а лише керування в особистих цілях. Крім цього, працівники у військовій формі з написом «ВСП» не розпочали здійснювати заходи передбачені наказом Міністра оборони України 01.11.1999 №330, оскільки позивач не підпадав під дію ст. 235-1 КУпАП, а отже суд вважає, що працівники поліції діяли у спосіб встановлений законом.

Також судом враховано, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що він керував транспортним засобом виконуючи службові обов`язки.

За таких обставин, суд виснує, що у межах спірних правовідносин статті 235-1 КУпАП застосуванню не підлягає.

Суд також вважає необґрунтованим та безпідставним, посилання позивача на відсутній підпис ОСОБА_1 у відповідній графі про ознайомлення з правами, які передбаченні ст. 268 КУпАП та строків оскарження в постанові від 31.07.2024 серії ББА №131509, з огляду на наступне: на відеозаписі №472746 з нагрудної камери працівника поліції у період часу 31.07.2024 з 01:04;45 по 01:05:45 здійснено роз`яснення прав, особи яка притягається до адміністративної відповідальності; на запитання «чи зрозумілі права?» - відповідь ОСОБА_1 «зрозуміло».

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особі яка притягається до адміністративної відповідальності було роз`яснено права передбачені статтею 268 КУпАП та строки оскарження.

Щодо доводів позивача про те, що в постанові не визначено, який саме пункт Правил дорожнього руху порушено, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI TERRACAN, реєстраційний номер 0621E1, було зупинено, у зв`язку з тим, мало ознаки ДТП. Під час перевірки документів та встановлення особи було встановлено, що Київським районним судом м. Харкова від 16.08.2023 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Рішення суду набрало законної сил.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:

«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».

З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальна відсутність в постанові від 31.07.2024 серії ББА №131509 посилання на пункт 2.1 а) Правил дорожнього руху не свідчить що відсутня подія правопорушення, адже позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування відповідно до постанови Київського районного суду міста Харкова від 16.08.2023 у справі № 953/6116/23, а тому суд відхиляє цей аргумент позивача.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно дост.90КАС Українисуд оцінюєдокази,які єу справі,за своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна їхбезпосередньому,всебічному,повному таоб`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, остання містить інформацію про фіксацію правопорушення, оскільки в графі «до постанови додається» зазначено про запис з відео реєстратора, який був оглянутий в судовому засіданні та до суду не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП, не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд розцінює як спробу уникнення від адміністративної відповідальності.

Тому, враховуючи, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та будь-якими доказами не спростовані, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову від 31.07.2024 серії ББА №131509 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст.ст. 72,73, 241-246,268,269, 271, 272, 286 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31.07.2024 серії ББА №131509 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків , вул. Шевченка, 315 А;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повне судове рішення складено 30.10.2024.

Суддя О.М. Дяченко