Рішення

від 31.10.2024 по справі 705/4499/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4499/24

2/705/2182/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,що поданийпредставником позивача ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агросфера-Умань»про визнаннянедійсним договорунайму (оренди),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агросфера-Умань» про визнання недійсним договору найму (оренди). В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 2 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, Танська сільська рада, кадастровий номер 7124388300:02:000:1779, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Позивач перебував на військовій службі у Національній гвардії України та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у періоди з 2014 по 2022 рік. Під час участі в бойових діях позивач перебував у постійному страху за своє життя, адже кожен день на передовій ніс із собою невизначеність і небезпеку. Йому доводилося самостійно купувати необхідне обмундирування та витрачати власні кошти на забезпечення базових потреб, таких як пальне та їжа, що лише збільшувало фінансовий тягар. З 04.10.2021 по 18.10.2021 позивач перебував на лікуванні з гострим гнійним лівобічним гемісинуситом, що підтверджується випискою з медичної карти №12222 від 18.10.2021. Це важке інфекційне запалення викликало сильний біль у ділянці лівої верхньощелепної пазухи, набряк обличчя, високу температуру та загальну слабкість, що значно ускладнювало його здатність виконувати бойові завдання та призводили до додаткового стресу і фізичного виснаження. Позивач терміново потребував 50000 грн. на лікування. До позивача звернувся представник ТОВ "Агросфера-Умань" з можливістю надати одразу усі кошти та покрити лікування, у зв`язку із чим вимушений був укласти договір на вкрай невигідних умовах. Так, будучи хворим, з високою температурою 04.10.2021 між позивачем та ТОВ "Агросфера-Умань" було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису за договором складає 20 років з дати державної реєстрації права користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб. За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 53 800,00 грн. готівкою. Таким чином, позивач фактично погодився на орендну плату за рік у 2 690грн. (53 800грн /20років) за користування земельною ділянкою, однак ринкова вартість орендної плати є в рази більшою. Підставою для визнання договору недійсним є те, що позивач підписав договір, перебуваючи у стані хвороби та потребуючи негайного лікування, через що йому терміново були потрібні кошти, тобто під впливом тяжкої для нього обставини. Тому просив визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), від 04.10.2021 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросфера-Умань" щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124388300:02:000:1779, площею 2,0000 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера-Умань", повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7124388300:02:000:1779, площею 2,0000 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою судді від 06.08.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за його місцезнаходженням, що вказане у позовній заяві, рекомендоване повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7124388300:02:000:1779, площею 2,0 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7114743062020 від 20 липня 2020 року.

04 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросфера -Умань» укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, розташовану на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, з метою використання її сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), договір укладено на 20 років з дати державної реєстрації емфітевзису.

Підстави припинення договору визначені у п.2.10 Договору.

У п.3.1.1. Договору вказано, що плата за користування земельною ділянкою вноситься одноразово за весь термін використання земельної ділянки. Розмір плати: 53800 грн. Власник земельної ділянки вважає визначений розмір плати за цим договором справедливим, достатнім та відповідним його волі, який не пов`язаний зі збігом якихось важких для нього обставин.

Сторони своїми підписами на договорі підтверджують факт повного розрахунку за цим договором. Власик земельної ділянки стверджує про відсутність до землекористувача жодних претензій фінансового характеру ( п.3.1.4 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до статті 627 ЦК України що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правовиків недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК ( 435-15 ), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

ВС КЦС у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 185/7043/16-ц вказав, що визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності волевиявлення особи на вчинення правочину на тих умовах, на яких його було укладено.

Отже, основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Верховний суд у постанові від 10 грудня 2018 року по справі №219/6385/16-ц зазначає: «Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.

Умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи.

Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Судом встановлено, що позивач у періоди з 11.06.2014 по 04.08.2014, з 24.11.2020 по 02.02.2021, з 01.02.2022 по 25.02.2022, з 26.02.2022 по 18.05.2022, з 25.10.2022 по 02.12.2022, перебував на військовій службі у Національній гвардії України, та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 № 6483, від 18.09.2023 № 5947, № 5948.

З 04.10.2021 по 18.10.2021 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з гострим гнійним лівобічним гемісинуситом, що підтверджується випискою з медичної карти №12222 від 18.10.2021.

Позивач посилається на те, що оспорюваний Договір укладений на вкрай невигідних умовах, зокрема розмір орендної плати є значно заниженим, оскільки ринкова вартість орендної плати є в рази більшою. Також позивач вказує на те, що він підписав договір, перебуваючи у стані хвороби та потребуючи негайного лікування, через що йому потрібні були терміново кошти, тобто під впливом тяжкої для нього обставини.

Однак, вказані позивачем тяжкі обставини не є такими, що підтверджують його доводи про те, що наявність цих обставин та вкрай невигідні умови змусили його вчинити правочин, доказів того, що ці обставини вплинули на позивача таким чином, що спонукали до укладення договору, суду не надано. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. В даному випадку позивачем не надано доказів того, що відсутність таких обставин виключили б можливість укладання між сторонами договору емфітевзису на умовах, визначених в оспорюваному договорі. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові ВС від 25 січня 2021 р. в справі № 550/1245/18.

Саме по собі наявність тяжкої обставини, як то, потреби коштів на лікування та хвороба не дає підстави визнати спірний договір недійсним, так як у цій справі не установлено причино - наслідкового зв`язку між хворобою позивача та вчиненням ним спірного правочину.

Крім того, при укладенні оспорюваного Договору сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема розмір орендної плати та порядок її сплати, умови використання земельної ділянки. Позивач підписав оспорюваний договір та передав земельну ділянку у користування відповідачеві, який її прийняв та виконував умови договору, сплатив позивачеві орендну плату відповідно до вимог пункту 3.1.1 оспорюваного договору, а позивач отримав орендну плату.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що оспорюваним договором порушеного його права та правочин був укладений на вкрай невигідних для нього умовах.

За правилом ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Втім, жодних доказів, які б давали підстави для застосування положень ст. 233 ЦК України, у цій справі судом не здобуто.

Отже, з мотивів, що наведені вище, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 233 ЦК України, так як достовірно не доведено, що спірний Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) було укладено саме під впливом тяжкої обставини (хвороби) і одночасно на вкрай невигідних для орендодавця умовах і що його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсними з підстав, встановлених ст.233 ЦК України, та відмову позивачу в задоволенні позову.

Згідно із правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, які у цій справі складаються із судового збору, не підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , що поданий представником позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера-Умань» про визнання недійсним договору найму (оренди)- відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення судуможе бутиоскаржене доЧеркаського апеляційногосуду шляхомподання апеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Суддя В.Л. Гудзенко