Рішення

від 21.10.2024 по справі 753/7555/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7555/24

провадження № 2/753/5645/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участі:секретаря судового засідання Давидюк В.О..

представника позивача Каранди О.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Естейт" до ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "РКС Естейт" до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у березні ТОВ "РКС Естейт" стало відомо про те, що 15 січня 2020 року від їх імені було укладено договір іпотеки № 54. Предметом іпотеки є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Про вищезазначене позивачу стало відомо після того, як ОСОБА_3 було пред`явлено вимоги до ТОВ "РКС Естейт" про звернення на предмет іпотеки. Договір від імені позивача було підписано директором Белей В.О. , який діє на підставі статуту. Зважаючи на те, що директор Белей В.О. під час підписання спірного договору діяв без необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження майном товариства, позивач просить суд визнати укладений договір іпотеки недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2024 року цивільну справу № 753/7555/24 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 19 квітня 2024 року.

02 травня 2024 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 06 червня 2024 року на 10:00 год. Окрім того, зазначеною ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_4 .

Підготовче засідання призначене на 06 червня 2024 року було відкладено на 06 серпня 2024 року на 10:00 год. для повторного виклику відповідача та третьої особи у справі.

06 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що договір іпотеки було підписано уповноваженою особою товариства, про що свідчать положення Статуту товариства та протокол загальних зборів товариства, яким було уповноважено директора товариства на підписання оспорваного правочину.

Підготовче засідання призначене на 06 серпня 2024 року було відкладено на 24 вересня 2024 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті. У судовому засіданні було оголошено перерву до 11 жовтня 2024 року до 10:00 год. за клопотанням представника позивача.

Судове засідання призначене на 11 жовтня 2024 року було відкладено за клопотанням представника позивача на 21 жовтня 2024 року на 12:00 год.

У судове засідання призначене на 21 жовтня 2024 року з`явилися представник позивача - адвокат Каранда О.О. та представник відповідача - адвокат Баранов О.В. Причини неявки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору суду невідомі. Представник позивача зазначив, що даний позов виник у зв`язку із перебуванням у провадженні суду спорів, які стосуються певних правовідносин між сторонами, а тому у позивача виникли сумніви щодо фактичного укладення договору іпотеки, просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначив, що матеріали справи містять всі належні та достатні докази, які повністю спростовують доводи позивача.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 січня 2020 року, між ОСОБА_3 , як іпотекодержателем та ТОВ «РКС Естейт», як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 54 (а.с.7-14)

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов`язань, що виникло у ОСОБА_4 , за договором позики укладеним між іпотеко держателем та боржником 15 січня 2020 року в простій письмовій формі на суму 813 910,00 грн, що еквівалентно 33 600,00 дол. США за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладання цього договору до 27 червня 2020 року.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 192,9 кв.м. що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,4575 га, кадастровий номер 8000000000:63:323:0036, номер запису про право власності: 33489758, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927716080000.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторони оцінюють предмет іпотеки у розмірі 813 910,00 грн.

Вбачається, що договір іпотеки підписано ОСОБА_3 як іпотекодержателем та ТОВ «РКС Естейт», в особі директора Белей В.О., як іпотекодателем.

Звертаючись із позовом до суду, позивача як підставу для визнання договору іпотеки недійсним зазначив те, що такий договір від імені позивача був підписаний директором Белей В.О. , який не мав на те відповідних повноважень.

Відповідно до положень ЦК України, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що установчим документом товариства є його статут.

Договір іпотеки від 15 січня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. за реєстровим номером 54 від імені іподекодавця, а саме ТОВ «РКС Естейт» підписано директором Белей В.О. , який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до Статуту ТОВ «РКС Естейт», який міститься у матеріалах справи, який затверджений протоколом № 1 загальних зборів від 25 жовтня 2018 року повноваження директора, як виконавчого органу передбачені розділом 16 цього Статуту.

Так, згідно з п. 16.1 Статуту у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним учасникам. Учасники можуть покласти виконання обов`язків директора на себе, особисто, або призначити на посаду директора іншу фізичну особу.

Пунктом 16.2 Статуту передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції вищого органу товариства. Директор контролює ведення бухгалтерського обліку результатів діяльності товариства, організовує ведення статистичної та податкової звітності та представляє її у встановленому обсязі відповідним державним органам.

Згідно з п. 16.4 Статуту директор діє від імені товариства у межах встановлених чинним законодавством, Статутом товариства та рішеннями вищого органу товариства.

Пунктом 16.5 Статуту обмежено повноваження директора та визначено, що директор зобов`язаний отримати попереднє одностайне рішення Загальних зборів учасників у яких взяти участь всі учасники товариства на право: 16.5.1 укладання будь-яких договорі (угод, контрактів), які стосуються продажу (відчуження) корпоративних прав та цінних паперів у будь-яких товариствах (підприємствах, установах організаціях) в тому числі на підписання рішень та заяв про передачу частки в статутному капіталі та/або виходу з учасників у будь-яких товариствах (підприємствах, установах, організаціях); 16.5.2. укладання договорів (угод, контрактів), які стосуються надання або отримання товариством кредитів (позик, позичок), завдатків, видачі порук, гарантійних зобов`язань, випуску векселів на будь-яку суму; 16.5.3. укладання договорів (угод, контрактів), які стосуються продажу товариством рухомого або нерухомого майна на будь-яку суму; 16.5.4. змінювати, припиняти або розривати договір фінансового лізингу, передавати об`єкт лізингу в сублізинг, передавати об`єкт лізингу в користування третім особам, відмовлятися від викупу предмету лізингу. 16.5.9. представляти інтереси на Загальних зборах учасників (акціонерів засновників) компаній, в яких товариство виступає в якості учасника/акціонера.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з такого визначення іпотека є одним з видів розпорядження нерухомим майном особою, якій це майно належить, а тому відповідно до п. 16.5 Статуту ТОВ «РКС ЕСТЕЙТ» обов`язковою передумовою до укладення договору іпотеки повинно бути рішення загальних зборів учасників товариства, яке у тому числі має бути одностайне, і у ньому мають взяти участь всі учасники товариства.

Згідно статті 44 Закону України «Про нотаріат», під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов`язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (ч.4).

Зазначені приписи Закону України «Про нотаріат» знайшли своє відображення у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, органів державної податкової служби, інших органів установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи (п.2).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОта ГФ засновниками ТОВ «РКС Естейт» є ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного фонду 1584000 грн) та ТОВ «РК Девелоптмент» (розмір внеску до статутного фонду 616000 грн). Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_6 .

Згідно виписки з ЄДРЮОФОта ГФ директором ТОВ «РКС Естейт» є Белей В.О. (згідно статуту).

З витягів з ДРРП від 2 жовтня 2019 року та від 15 січня 2020 року вбачається, що право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1927716080000 зареєстровано за ТОВ «РКС Естейт».

Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «РКС Естейт» від 15 січня 2020 року були присутні 100% учасників ТОВ: ОСОБА_6 та ТОВ «РК Девелоптмент», в особі директора Ровнянського В.В.

За результатами проведення загальних зборів ТОВ було прийнято рішення про надання згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1927716080000 та уповноважено директора ТОВ Белея В.О. на укладання договору іпотеки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Вказаний протокол загальних зборів був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., якою, відповідно до вимог ЗУ «Про нотаріат» й було перевірено особи підписантів та наявність у них відповідних повноважень.

Отже, судом встановлено, що під час укладання спірного договору іпотеки, від імені позивача діяв директор Белей В.О. , без перевищення повноважень та як такий, що уповноважений на укладання та підписання відповідного договору загальними зборами товариства, що відповідає положенням Статуту ТОВ «РКС Естейт». Крім того, загальними зборами товариства було й ухвалено рішення про передання в іпотеку нерухомого майна саме ОСОБА_3 (відповідачу).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальні засади цивільного права як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно з ст. 204 ЦК України, встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі №6-94цс13).

Відповідно частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи те, що судом не встановлено перевищення директором позивача Белеем В.О. своїх повноважень при укладанні та підписанні від імені товариства договору іпотеки, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "РКС Естейт" щодо визнання недійсним договору іпотеки від 15 січня 2020 року.

Керуючись положеннями ст. 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю " РКС Естейт" до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2024 року.

Суддя К.В. Шаповалова