Постанова

від 28.10.2024 по справі 273/1102/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №273/1102/23 Головуючий у 1-й інст. Самойленко Л. М.

Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючогосудді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.,

за участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу№ 273/1102/23 за позовом ОСОБА_1 доБаранівськоїміської радипро визначеннядодатковогостроку дляподаннязаявипро прийняттяспадщини

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішенняБаранівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Самойленка Л.М.

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю 60 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 та відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на земельні ділянки, що були ним успадковані після смерті дружини ОСОБА_3 . Наприкінці лютого 2023 року вона випадково натрапила на Державні акти про право власності на земельні ділянки та звернулася до нотаріальної контори з метою одержання відповідних свідоцтв. Однак, у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено через пропуск строку для прийняття спадщини. На думку позивача, строк для прийняття спадщини після смерті батька був пропущений з поважних причин у зв`язку з тим, що вважала що спадщину прийняла шляхом володіння майном, адже проживала з батьком на момент його смерті без реєстрації. Окрім того, пояснювала, що не знала про наявність державних актів про право власності на земельні ділянки та не знала законодавства.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заявлений позов вона обґрунтовувала тим, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин, зокрема: у зв`язку з тим, що вона не мала правовстановлюючих документів на спадкове майно та не знала про наявність заповіту, який був складений батьком на її користь. Про існування заповіту вона дізналася у вересні 2022 року від старости с.Мирославль, де вона і проживає, після чого й вирішила взяти його дублікат.

Вказує, що вона намагалася пояснити судді в залі судового засідання той факт, що ні про існування заповіту, ні про наявність правовстановлюючих документів на майно, їй нічого не було відомо упродовж шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини. Саме цей період є часом для прийняття спадщини, та потребує доказування, однак вказана обставина залишилася без уваги. Можливо вона не змогла в силу свого похилого віку належно висловити свою думку.

Додає, що суд фактично застосував відповідальність у вигляді позбавлення права отримати спадщину за невиконання умови закону (подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк) до особи, яка не знала про виникнення обставини, яка передбачає виникнення у неї такого права на отримання спадщини та обов`язку вчинити певні дії для цього. Не можна не виконати те, про що навіть не знав.

Окрім того, судом упущено той факт, що відповідач фактично не заперечував проти задоволення позову, а відтак його визнав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права (як слідує з рішення суду), свободи чи інтереси інших осіб, суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Зазначеної ухвали винесено судом не було, що вказує на порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, не відмовивши у прийнятті визнання відповідачем позову шляхом постановлення відповідної ухвали, суд не мав права відмовляти в задоволенні позову.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьком записаний: ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.07.1949 р. (а.с.6).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.02.1971 р. ОСОБА_5 , 1949 р.н., уклала шлюб з ОСОБА_6 та їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 06.07.2003 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклав шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Згідно з копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №556069 та ЯБ№555882 ОСОБА_8 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Берестівської сільської ради Баранівського району Житомирської області (а.с.9,10).

Згідно копії заповіту від 05.01.2007 року ОСОБА_2 заповів все своє майно дочці ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно копій свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12,13).

Відповідно до архівних довідок, виданих архівним відділом №1 Новоград-Волинської районної військової адміністрації 16.01.2023 №Т-3 та 17.01.2023 №Т-4, на день смерті ОСОБА_8 з нею проживав та був зареєстрований чоловік ОСОБА_2 , а на день смерті ОСОБА_2 з ним зареєстровані члени сім`ї не значаться (а.с.14,15).

Згідно повідомлення завідувача Баранівської державної нотаріальної контори від 12.04.2023 року № 226/01-16 ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.17 ).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судом встановлено, що 05 січня 2007 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було із чого воно не складалося, і взагалі все, що за законом йому буде належати на день смерті, заповів дочці ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер, у зв`язку із чим відкрилася спадщина на спадкове майно.

Відповідно до відомостей архівної довідки, виданої архівним відділом №1 Новоград-Волинської районної військової адміністрації 17.01.2023 №Т-4, на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою інші зареєстровані члени сім`ї не значаться.

Позивач ОСОБА_1 (дочка ОСОБА_2 ) у квітні 2023 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Повідомленням від 12 квітня 2023 року завідувач Баранівської державноїнотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для її прийняття.

Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за заповітом та за законом як спадкоємець першої черги.

З урахуванням конкретних обставин цієї справи, необізнаність позивача про наявність заповіту, складеного на її ім`я, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки позивач є дочкою спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги. Тож навіть у разі незнання про існування заповіту позивач як спадкоємець за законом першої черги повинна була вчинити активні дії для прийняття спадщини подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

Юридична необізнаність позивача та необізнаність про наявність спадкового майна і правовстановлюючих документів на нього не свідчить про те, що у позивача по справі існували об`єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 у встановлений вимогами законодавства строк.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом невирішення питання про визнання відповідачем позову є безпідставними, виходячи із наступного.

15 січня 2023 року від Баранівської міської ради надійшла до суду заява, в якій вказано, що міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у разі їх доведення належними та допустимими доказами у судовому засіданні. Отже, вищевказана заява за своєю суттю не є заявою відповідача про визнання позову.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що суд не вправі покласти в основу свого рішення сам лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17), від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19 (провадження № 61-2251св22).

Отже, колегія суддів, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить більше тринадцяти років, а також встановлені судом обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, тому оскаржуване рішення судів першої інстанції про відмову в позові є законним й обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баранівського районногосудуЖитомирськоїобласті від03квітня2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.

Головуючий Судді