Ухвала

від 25.10.2024 по справі 201/10868/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10868/24

Провадження № 1-кс/201/3767/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районнийсуд містаДніпропетровська ускладі слідчогосудді ОСОБА_1 за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши взалі Жовтневогорайонного судуміста Дніпропетровськаклопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024132580000032 від 05.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4 ,

слідчий ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_5 ,

власник майна ОСОБА_6

УСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшло вказане клопотання.

В обґрунтуванняподаного клопотанняслідчим зазначено,що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024132580000032 від 05.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато збройну агресію та ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024) із затвердженням відповідними Законами України.

У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.

Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».

Відповідно до вказаного переліку (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 02 серпня 2024 року № 221), Старобільська міська територіальна громада Луганської області, до складу якої входить с. Лиман, з 28.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення керівником СТОВ «Агродар» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації та підтримки рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора. Так, останній будучи власником та керівником СТОВ «Агродар» (код ЄДРПОУ 31163895, адреса: АДРЕСА_1 ) на основі приміщень, техніки та матеріальних цінностей вказаного товариства організував реєстрацію у т.зв. «державних органах лнр», мовою оригіналу: «общества с ограниченной ответственностью « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адрес: лнр, АДРЕСА_2 (далі «ООО «Сельскохозяйственный Агродар»), основними видами діяльності якого серед іншого є вирощування зернових, зернобобових культур інше. Отже, таку реєстрацію здійснено з метою підтримки та реалізації рішень держави агресора, зокрема т.зв. «федерального закона «О внесении изменений в федеральный закон «О введении в действие части первой Гражданского кодекса российской федерации» № 451-ФЗ от 21.11.2022» (мовою оригіналу).

Факт реєстрації «ООО «Сельскохозяйственный Агродар» (мовою оригіналу) у т.зв. «державних органах лнр» підтверджується протоколом огляду від 09.02.2024 в ході якого отримано «Выписку из Единого государственного реестра юридических лиц» (мовою оригіналу), де вказано адресу розташування: лнр, АДРЕСА_3 (мовою оригіналу), види діяльності, а також те, що ОСОБА_7 частка якого складає 35 відсотків та ОСОБА_8 частка якого складає 65 відсотків, є співзасновниками «юридичної особи» та іншу інформацію.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено відомості, в тому числі негласних слідчих розшукових дій, які підтверджують, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

володіє інформацією щодо перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території ( АДРЕСА_4 );

контактує із ОСОБА_7 , надає йому вказівки, в тому числі щодо діяльності на тимчасово окупованій території «ООО «Сельскохозяйственный Агродар» (мовою оригіналу);

вирішує питання щодо діяльності «ООО «Сельскохозяйственный Агродар» (мовою оригіналу) на тимчасово окупованій території, в тому числі щодо перереєстрації.

Таким чином, підтверджено взаємовідносини ОСОБА_8 з представниками окупаційних органів рф, а також підтверджено той факт, що останнім вирішуються питання пов`язані із реєстрацією в т.зв. «державних органах лнр» та веденням фінансово господарської діяльності «ООО «Сельскохозяйственный Агродар» (мовою оригіналу ) і т.д.

Також встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дочкою ОСОБА_8 , здійснює бухгалтерську звітність та фактично являється підписантом фінансово-господарських документів СТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також за вказівкою ОСОБА_8 надає вказівки директору «ООО «Сельскохозяйственный Агродар» (мовою оригіналу) ОСОБА_7 та дистанційно перевіряє бухгалтерську звітність вищевказаного підприємства.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 392767452 від 29.08.2024, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на праві приватної власності належить ОСОБА_9 .

01.09.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська проведеного обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 .

В ході проведення обшуку серед іншого виявлено, на особистому ноутбуці ОСОБА_6 у електронній поштовій скриньці із логіном «agrodar.ooo@ukr.net», листування із т.зв. окупаційною адміністрацією Старобільського району лнр.

Окрім того, під час проведення обшуку виявлено заяву про зміну умов користування банківською послугою «надання у строковий майновий найм (оренду) сейфів» від 10.04.2024 року відповідно до якого ОСОБА_6 , являється орендарем сейфу № НОМЕР_1 у АТ «Укрексімбанк» розташованому за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 393156344 від 02.09.2024, будівля банку, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , на праві приватної власності належить АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

03 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2024 (№ 201/10749/24 провадження № 1-кс/201/3713/2024) в ході проведення обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 було виявлено та вилучено наступні речі та предмети:

1. грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів);

2. грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро).

Зазначені вище предмети мають значення для проведення досудового розслідування у зв`язку з чим постановою слідчого від 04.09.2024 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином вищевказані предмети та речі, що були вилучені під час проведення обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мають ознаки які зазначені у п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме є засобами вчинення злочину та предметами які зберегли на собі сліди правопорушення, призначалися (використовувалися) для фінансування та матеріального забезпечення кримінального правопорушення, а також одержані внаслідок вчинення зазначеного кримінального правопорушення та є доходами від нього, тобто мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Вилучені під час обшуку речі, зокрема аркуші паперу за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти у кількості 2626 шт. підпадають під ознаки тимчасово вилученого майна, оскільки дозвіл на їх вилучення не передбачений ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук сейфу АДРЕСА_7 .

У поданому клопотанні слідчим зазначено, що оскільки речові докази мають нерозривний зв`язок з обставинами минулого, вони є незамінними та створюються самим фактом і обстановкою вчиненого кримінального правопорушення. І тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли формувався доказ.

Також у поданому клопотанні слідчим зазначено, що досудовим розслідування встановлено, що предмети та речі, вилучені під час проведення обшуку сейфу АДРЕСА_7 , є засобами вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що зберігали на собі сліди його вчинення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки, в сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, часу та способу його вчинення.

Постановою слідчого від 04.09.2024 вищезгадані предмети та речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

Незастосування у даному випадку арешту вищевказаних речових доказів, призведе до їх втрати, оскільки згідно ч. 3 та ч. 6 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення майна особі у якої воно було вилучено, тобто особі причетній до скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що ОСОБА_6 , отримавши зазначені речові докази, які підтверджують її причетність до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вжити заходів, спрямованих на їх перетворення або відчуження.

Таким чином, враховуючи, що вищевказані речі та предмети є майном, яке визнано речовим доказом, тому накладення на нього арешту являється обґрунтованим та запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі пошкодженню, знищенню або втраті майна. Арешт майна є необхідним також задля забезпечення в подальшому дослідження обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості приховування, псування чи знищення майна, слідчий просить задовольнити клопотання у кримінальному провадженні № 42024132580000032 від 05.02.2024 та винести ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна, вилученого 03.09.2024 під час обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а саме: грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро); заборонити розпоряджатися та користуватися вищевказаними речами.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив задовольнити з підстав наведених у ньому, зазначив, що арешт майна є необхідним задля забезпечення подальшого дослідження обставин, які підлягають встановленню у даному кримінальному провадженні.

Слідчий у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання про арешт майна, зазначивши, що грошові кошти, на які сторона обвинувачення бажає накласти арешт, не можуть бути засобом вчинення злочину у вказаному кримінальному провадженні, оскільки: по-перше, умисні дії вчинені керівником СТОВ «Агродар» ОСОБА_7 , які спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) виражаються у формі реалізації та підтримки рішень, а не надання певних матеріальних ресурсів; по-друге, грошові кошти знаходились у сейфі АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , тобто використання цих грошових коштів як засобу для створення сприятливих умов реалізації і полегшення процесу вчинення злочину на окупованій території не вбачається можливим та не має зв`язку з визначеною досудовим розслідуванням формою вчинення керівником СТОВ «Агродар» ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Власник майна ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала думку свого представника та заперечувала проти задоволення поданого клопотання про арешт майна.

Заслухавши думку сторін, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024132580000032 від 05.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

03 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2024 в ході проведення обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 було виявлено та вилучено такі речі та предмети, зокрема: грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро).

Постановою старшого слідчого слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 від 04 вересня 2024 року грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 42024132580000032 від 05.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Слідчий просить накласти арешт на зазначене у клопотанні майно з метою збереження речових доказів.

Вирішуючи питання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя керується таким.

Відповідно до ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

При цьому арешт майна має на меті забезпечити докази у кримінальному провадженні, оскільки вилучені предмети підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речового доказу, і вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження, в рамках якого здійснюється досудове розслідування та є достатні підстави вважати, що вказані речі та документи можуть бути прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним.

Разом із тим, зі змісту клопотання слідчого та доданих до нього документів не вбачається за можливе встановити, яким чином вищевказане кримінальне правопорушення пов`язане із грошовими коштами, вилученими в ході проведення обшуку. Фактично клопотання слідчого складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на положення ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень матеріального і процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження і без підтвердження необхідності накладення арешту.

Варто зауважити на тому, що навіть при наявності в матеріалах справи постанови про визнання речовими доказами вилученого майна, остання не може слугувати безумовною підставою для накладення на нього арешту, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Одночасно стороною обвинувачення як не спростовано вказані твердження представника, так і не надано будь-яких даних щодо того, що вказані грошові кошти було набуто кримінально-протиправним шляхом та з ними проводяться будь-які слідчі дії у зв`язку з встановленням чи перевіркою обставин вчинення даного кримінального правопорушення, відносно якого здійснюється досудове розслідування.

Також прокурором під час розгляду клопотання у судовому засіданні не доведено той факт, що вищевказане майно може бути предметом чи знаряддям вчинення злочину.

Отже, клопотанням не доведено, що вилучене 03.09.2024 під час обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , майно, а саме: грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро), відповідає критеріям речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України, тому підстав для накладення на них арешту не має.

Крім того, суд враховує, що з часу внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто з 05.02.2024 року, ОСОБА_6 не було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні та взагалі не визначено її статусу у провадженні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Також суд звертає увагу, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК України, разом з тим доказів дійсності існування обставин, про які йдеться в ч. 11 ст. 170 КПК України, матеріали провадження не містять.

У клопотанні слідчого порушено питання про арешт грошових коштів, вилучених під час проведення 03.09.2024 обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро), але враховуючи не доведення слідчим, прокурором обставин, визначених ст.ст.170,171 КПК України, а також правові підстави для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено належні правові підстави для арешту грошових коштів, а тому доводи представника щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Таким чином, слідчим суддею не встановлено доведеність наявності правової підстави для арешту зазначеного майна, що регламентуються ч. 2 ст. 170 КПК України, з огляду на додані до клопотання документи, у зв`язку із чим, відмовляє в задоволенні заявленого клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 170, 171 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024132580000032 від 05.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, - відмовити.

Зобов`язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні за №42024132580000032 від 05.02.2024 повернути власнику вилучене 03.09.2024 під час обшуку сейфу АДРЕСА_7 , який на праві оренди використовує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , майно, а саме: грошові купюри в загальній сумі 255 тисяч 800 доларів (2 тисячі 558 купюр номіналом 100 доларів); грошові купюри в загальній сумі 5 тисяч євро (2 купюри номіналом 200 євро, 32 купюри номіналом 100 євро, 27 купюр номіналом 50 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 4 купюри номіналом 5 євро).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 10-20 годині 30.10.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1