Рішення

від 24.10.2024 по справі 183/14150/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/14150/23

Провадження № 2/183/1485/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м.Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г.Є.,

з участю: секретаря судового засідання ТесленкоА.М.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Валаха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядкузагальногопозовного провадження цивільну справу за заявою керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом, у якому просить:

-усунути перешкоди у здійсненні Новомосковською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації з правом постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Ліси України» із незаконного володіння ОСОБА_2 ;

-усунути перешкоди у здійсненні Новомосковською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, проведеної за ОСОБА_2 на підставі рішення приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондара М.О. №68684921 від 01.08.2023 (номер запису про право 51198740);

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014 у Державному земельному кадастрі;

-cтягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Новомосковською окружною прокуратурою Дніпропетровської області виявлені порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державного лісового фонду у приватну власність. Прокурор зазначає, що рішенням 16сесії 4 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 6 від 01жовтня 2004року ОСОБА_3 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення сесії Піщанської сільської ради ОСОБА_3 надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №185899 від 09грудня 2004року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-04-12602665, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:013:0153.

У подальшому, на підставі підробленого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №040994, від 16березня 2010року, виданого ОСОБА_4 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої Новомосковським РКП БТІ «Інвентаризатор», зроблено поділ вказаної земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:013:0014.

Крім того, 13червня 2016року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну права власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1943 від 13червня 2023року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до яких останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014.

03жовтня 2018року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, що розташована на території Орлівщинської сільської ради, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Зазначену реєстрацію здійснено на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №200/11246/18 від 16серпня 2018року, відповідно до якого, скасовується державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, та поновлено право власності ОСОБА_3 шляхом визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га (попередній номер 1223285500:03:013:0153), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 01серпня 2023року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, зазначені відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 949693612232).

Таким чином на теперішній час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації філії ДП «Ліси України» «Новомосковське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014 згідно з планово-картографічною документацією входить до складу земель державного лісового фонду України та розміщена в кварталі 75 виділ 7 Новомосковського лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто земель державного лісового фонду.

Вилучення цієї земельної ділянки із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення не змінювалося, землевпорядна документація на цю земельну ділянку до лісгоспу не надходила. Таким чином, заволодіння вищевказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення відбулося з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України, а саме ст. 1, 7 Лісового кодексу України та ст. 19, 55, 57, 84, 122,149Земельного кодексу України.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, при наданні спірної земельної ділянки зміни цільового призначення землі з «лісогосподарського» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» не відбулось, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася, порядок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва належним чином не визначався та не затверджувався, прокурор просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 , не погоджуючись з позовом, через свого представника - адвоката ВалахаО.В., подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. У своєму відзиві сторона відповідача посилається на те, що позовні вимоги прямо порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Документи, долучені до відзиву підтверджують законність відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 . Крім того, у задоволенні позову необхідно відмовити , у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

Прокурором подано відповідь на відзив, у якій висловлено незгоду з позицією відповідача, наведеною у відзиві.

Ухвалою судді від 03січня 2024року позов залишався без руху.

Ухвалою суду від 03січня 2024року заяву прокурора про забезпечення позову повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 08січня 2024року заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 18січня 2024року заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково, забезпечено позов.

Ухвалою суду від 30січня 2024року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Новомосковської районної державної адміністрації про день, місце та час розгляду справи повідомлений належними чином, у судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, про причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Валах О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позов.

Третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у судове засідання не з`явилась, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

У липні-серпні 2004 року ОСОБА_3 звернулася до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з заявою про вибір земельної ділянки та виготовлення проекту відводу в приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

10 серпня 2004 року на засіданні 15 сесії 24 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області було прийняте рішення №17-15/ХХIV, згідно з яким була розглянута заява ОСОБА_3 та надана згода на вибір земельної ділянки та виготовлення проекту відведення в приватну власність земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

На підставірішення №17-15/ХХIVвід 10серпня2004року уНовомосковській райдержадміністраціїбула створенакомісія,до складуякої увійшли: заступник голови Новомосковської райдержадміністрації Горбенко П.А., начальник Новомосковського районного відділу земельних ресурсів Бондарєв М.М., головний архітектор району ОСОБА_6 , голова Піщанської сільської ради Мазниця М.П., головний санлікар району ОСОБА_7 , директор Новомосковського «ДЕРЖЛІСПГОСЗАГУ» СмільськийС.О., начальник екологічної інспекції ОСОБА_8 .

У зазначеному складі комісією був складений «Акт вибору і обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_3 ». Відповідно до тексту зазначеного акту, комісія визначила, що земельна ділянка до складу земель Новомосковського ДЕРЖЛІСГОСПЗАГУ не входить та в господарських цілях не використовувалась, земельна ділянка придатна для відводу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей акт засвідчений особистими підписами кожного члена комісії, а також гербовими печатками кожного державного органу, інтереси якого вони представляли в комісії.

Додатками до акту були виготовлені - «Креслення до Акту вибору і обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_3 » та «Проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_3 із земель житлової і громадської забудови АДРЕСА_1 ». Зазначені додатки, кожен окремо були засвідчені особистими підписами кожного члена комісії, а також гербовими печатками кожного державного органу, інтереси якого вони представляли в комісії.

14вересня 2004року начальник Новомосковського районного відділу земельних ресурсів Бондарєв М.М. підписав та завірив гербовою печаткою висновок № 9-1518, згідно з яким: «Відділ земельних ресурсів, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі вул. Садова, та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) відділ вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. Обмеження та обтяження на використання земельних ділянок відсутні. 1. ОСОБА_9 - 0,200га; 2. ОСОБА_3 - 0,200 га; 3. ОСОБА_10 - 0,053 га; 4. ОСОБА_11 - 0,070 га; 5. ОСОБА_12 - 0,200 га.».

15вересня 2004 року директор Новомосковського ДЕРЖЛІСПГОСПЗАГУ С.О.Смільський підписав та завірив печаткою «Новомосковського ДЕРЖЛІСГОСПЗАГУ» висновок №149, згідно з яким: «Новомосковський ДЕРЖЛІСГОСПЗАГ, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі вул. Садова, та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХІV від 10.08.2004 року) Новомосковський ДЕРЖЛІСГОСПЗАГ вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_9 - 0,200 га; 2. ОСОБА_3 - 0,200 га; 3. ОСОБА_10 - 0,053 га; 4. ОСОБА_11 - 0,070 га; 5. ОСОБА_12 - 0,200 га.».

15вересня 2004року головний державний архітектор Новомосковського районну Дніпропетровської області Прилепіна Г.Д. підписала та завірила гербовою печаткою висновок № 310, згідно з яким: «Відділ архітектури та містобудування, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі вул. Садова, та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання №17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) відділ архітектури та містобудування вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_9 - 0,200 га; 2. ОСОБА_3 - 0,200 га; 3. ОСОБА_10 - 0,053 га; 4. ОСОБА_11 - 0,070 га; 5. ОСОБА_12 - 0,200 га.».

20вересня 2004року головний лікар Новомосковської районної санітарно- епідеміологічної станції Плачков С.Ф. підписав та завірив гербовою печаткою висновок №2282, згідно з яким: «Новомосковська санепідемстанція, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі вул. Садова, та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17-15/ХХIV від 10.08.2004 року) Новомосковська санепідемстанція вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_9 - 0,200 га; 2. ОСОБА_3 - 0,200 га; 3. ОСОБА_10 - 0,053 га; 4. ОСОБА_11 - 0,070 га; 5. ОСОБА_12 - 0,200 га.».

20вересня 2004року начальник Новомосковської регіональної державної екологічної інспекції Гапоненко П.І. підписав висновок № 302, згідно з яким: «Новомосковська регіональна державна екологічна інспекція, розглянувши матеріали попереднього погодження та проекту відведення земельних ділянок громадянам (згідно списку) із земель житлової і громадської забудови с. Піщанка Піщанської сільської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків в районі вул. Садова, та враховуючи згоду Піщанської сільської ради на відбір земельної ділянки та виготовлення проектної документації (рішення 15-ї сесії 24-го скликання № 17- 15/ХХГУ від 10.08.2004 року) Новомосковська регіональна державна екологічна інспекція вважає за можливе погодити місце розташування земельних ділянок громадянам (згідно креслення) наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства. Власники земельних ділянок по використанню земельних ділянок повинні дотримуватись вимог чинного законодавства згідно умов Земельного кодексу України. 1. ОСОБА_9 - 0,200 га; 2. ОСОБА_3 - 0,200 га; 3. ОСОБА_10 - 0,053 га; 4. ОСОБА_11 - 0,070 га; 5. ОСОБА_12 - 0,200 га.».

Рішенням 16сесії 4 скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 6 від 01жовтня 2004року ОСОБА_3 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення сесії Піщанської сільської ради ОСОБА_3 надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №185899 від 09грудня 2004року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-04-12602665, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:013:0153.

У подальшому, на підставі підробленого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №040994 від 16березня 2010року, виданого ОСОБА_4 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої Новомосковським РКП БТІ «Інвентаризатор», зроблено поділ вказаної земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:013:0014.

13червня 2016року до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну права власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу №1943 від 13червня 2023року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до яких останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014.

03жовтня 2018року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 1223285500:03:013:0014, що розташована на території Орлівщинської сільської ради, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зазначену реєстрацію здійснено на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №200/11246/18 від 16серпня 2018року, відповідно до якого скасовується державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, та поновлено право власності ОСОБА_3 шляхом визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га (попередній номер 1223285500:03:013:0153), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 01серпня 2023року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га, зазначені відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 949693612232).

За інформацією філії ДП «Ліси України» «Новомосковське лісове господарство» №188 від 22травня 2023року земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014 згідно з планово-картографічною документацією входить до складу земель державного лісового фонду України та розміщена в кварталі 75 виділ 7 Новомосковського лісництва, відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто земель державного лісового фонду. Вилучення цієї земельної ділянки із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення не змінювалося, землевпорядна документація на дану земельну ділянку до лісгоспу не надходила.

Прокурором надано копії запитів та відповідей на них від секретаріату Кабінету Міністрів України, з яких вбачається, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із користування державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» (філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:013:0014, площею 0,2 га не приймалися.

Згідно з повідомленням філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» №679/27.3-2023 від 18грудня 2023року відповідно до матеріалів лісовпорядкування, земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:03:013:0014 та 1223285500:03:013:0015 обліковуються: Квартал 75 виділ 2 категорія лісів - рекреаційно-оздоровчі, лісові культури 10 С (де Сз - Сосна звичайна), сухостій, вік 64 роки, висота 23 м+, діаметр 30 см+, бонітет 1А, в підрості - 9Акб1Дз (де Акб - акація біла, Дз - дуб звичайний), 19років, висота 3м+, запас - 1 тис.шт.га. Квартал 75 виділ 7 категорія лісів - рекреаційно-оздоровчі, лісові культури 10 Сз (де Сз - Сосна звичайна), сухостій, вік 56 років, висота 20 м+, діаметр 28 см+, бонітет 1А.

Відповідно до вимог Лісового кодексу (п.5 розділ VII Прикінцеві положення) документами, що підтверджують право власності державних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (виконаних Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» ДП «Харківська лісовпорядна експедиція у 2014 році) вказані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Державне підприємство «Новомосковський лісгосп» було створено відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 на базі Новомосковського лісгоспзагу, який був створений в 1959 році відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.10.1959 №1551, який, в свою чергу був організований в 1929році на базі держлісфонду Новомосковського лісництва, а також лісів місцевого значення.

Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу Новомосковського держлісгоспу, як окремого об`єкту, було проведено в 1936-1938 роках. До 1936 року лісовпорядкування проводилось в різні роки тільки в найбільш крупних лісових ділянках. Наступні лісовпорядні роботи проводились у 1950, 1961, 1971, 1981, 1991, 2004, 2013.

Вилучення зазначених земельних ділянок із складу Держлісфонду не погоджувалось, цільове призначення у встановленому Законом порядку не змінювалось, землевпорядна документація на дані земельні ділянки до лісгоспу не надходила.

Під час опрацювання даних Публічної кадастрової карти України Філією «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Філії, відповідно до матеріалів лісовпорядкування, розташовані в Новомосковському лісництві, квартал 75 виділи 7, 2, є землями Державного лісового фонду України.

Проте, згідно з відкритими даними земельного кадастру України на зазначених земельних ділянках державної власності, земельні ділянки площею 0,2 га кожна, передані у приватну власність та їм присвоєні кадастрові номери 1223285500:03:013:0014 (попередній номер 1223285500:03:013:0153) та 1223285500:03:013:0015 (попередній номер 1223285500:03:013:0154).

Оскільки згоди на вилучення із користування Філія не надавала, фактично незаконно було припинено право постійного користування цими земельними ділянками державного лісового фонду (т.1 а.с. 119-121).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У порядку статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, визначено землі лісового фонду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із статтею 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Стаття 56 ЗК України визначає, що землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянкилісового фондуза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування надаютьсяу постійнекористування спеціалізованимдержавним абокомунальним лісогосподарськимпідприємствам,а наумовах оренди-іншим підприємствам,установам таорганізаціям,у якихстворено спеціалізованілісогосподарські підрозділи,для веденнялісового господарства,спеціального використаннялісових ресурсіві дляпотреб мисливського господарства,культурно-оздоровчих,рекреаційних,спортивних,туристичних цілей,проведення науково-досліднихробіт тощо.Порядок використанняземель лісовогофонду визначаєтьсязаконом (стаття 57 ЗК України).

Згідно зчастинами 1,2статті 84ЗК Україниу державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом "ґ" частини 4 вказаної норми законодавства встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Землі лісовогофонду поділяютьсяна: а)лісові: вкритілісовою (деревноюі чагарниковою)рослинністю; невкриті лісовоюрослинністю,які підлягаютьзалісенню (зруби,згарища,рідколісся,пустирі таінші),зайняті лісовимишляхами,просіками,протипожежними розривамитощо; б)нелісові: зайнятіспорудами,пов`язанимиз веденнямлісового господарства,трасами лінійелектропередач,продуктопроводів тапідземними комунікаціямитощо; зайнятісільськогосподарськими угіддями(рілля,багаторічні насадження,сіножаті,пасовища,надані дляпотреб лісовогогосподарства); зайнятіболотами іводоймами вмежах земельнихділянок лісовогофонду,наданих дляпотреб лісовогогосподарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 6 ЛК України визначено, що усі лісив Україніє власністюдержави. Відімені державилісами розпоряджаєтьсяВерховна РадаУкраїни. ВерховнаРада Україниделегує відповіднимРадам народнихдепутатів своїповноваження щодорозпорядження лісами,визначені цимКодексом таіншими актамизаконодавства. Радинародних депутатівв межахсвоєї компетенціїнадають земельніділянки лісовогофонду упостійне користуванняабо вилучаютьїх впорядку,визначеному Земельнимта цимкодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 29 ЛК України до віданняКабінету МіністрівУкраїни угалузі управлінняі контролюза охороною,захистом,використанням тавідтворенням лісівналежить: 1)здійснення державногоконтролю заохороною,захистом,використанням тавідтворенням лісів; 2)визначення порядкудіяльності органівдержавної виконавчоївлади щодоорганізації охорони,захисту,використання тавідтворення лісів; 3)встановлення порядкуподілу лісівна групи,віднесення докатегорій захисностіта виділенняособливо захиснихземельних діляноклісового фонду; 4)встановлення лімітівспеціального використаннялісових ресурсівдержавного значення; 5)встановлення порядкуі нормативівплати заспеціальне використаннялісових ресурсіві користуванняземельними ділянкамилісового фонду; 6)затвердження Правилвідпуску деревинина пні,рубок лісу,відтворення,охорони ізахисту лісів,догляду залісом,заготівлі технічноїта лікарськоїсировини,інших продуктівлісу,а такожкористування земельнимиділянками лісовогофонду; 7)забезпечення розробкикомплексних державнихта регіональнихпрограм угалузі охорони,захисту івідтворення лісів,підвищення їхпродуктивності тараціонального використання; 8)прийняття рішеньпро обмеженняабо тимчасовеприпинення діяльностіпідприємств,установ іорганізацій впорядку,передбаченому законодавчимиактами,в разіпорушення нимилісового законодавства; 9)вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Згідно зіст.42ЛК України переведеннялісових земельдо нелісовихдля використанняу цілях,не пов`язанихз веденнямлісового господарства,використанням лісовихресурсів ікористуванням земельнимиділянками лісовогофонду дляпотреб мисливськогогосподарства,культурно-оздоровчих,рекреаційних,спортивних ітуристичних цілейта проведеннянауково-досліднихробіт,провадиться зарішенням органів,які надаютьці земліу користуваннявідповідно доземельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Відповідно дост.93ЛКУкраїни лісовпорядкуваннявключає системудержавних заходів,спрямованих назабезпечення ефективноїохорони ізахисту,раціональне використання,підвищення продуктивностілісів таїх відтворення,оцінку лісовихресурсів,а такожпідвищення культуриведення лісовогогосподарства. Лісовпорядкуванняна всійтериторії Українипроводиться державнимилісовпорядними службамиза коштидержавного бюджетуі заєдиною системоюв порядку,встановленому Міністерствомлісового господарстваУкраїни запогодженням зМіністерством охоронинавколишнього природногосередовища. Підчас лісовпорядкуванняздійснюються: визначеннямеж івнутрігосподарська організаціятериторії лісовогофонду,що перебуваєу користуванніпостійних лісокористувачів; виконаннятопографо-геодезичнихробіт іспеціального картографуваннялісів; інвентаризаціялісового фондуз визначеннямпородного івікового складудеревостанів,їх стану,якісних ікількісних характеристиклісових ресурсів; виявленнядеревостанів,що потребуютьрубок,пов`язанихз веденнямлісового господарства,визначення заходівщодо відновленнялісів ілісорозведення,меліорації,охорони тазахисту лісівтощо,а такожпорядку іспособів проведенняцих робіт; обгрунтуванняподілу лісівна групиі віднесенняїх докатегорій захисності; обчисленнярозрахункової лісосіки,обсягів рубок,пов`язанихз веденнямлісового господарства,та обсягіввикористання іншихвидів лісовихресурсів; визначенняобсягів робітщодо відновленнялісів ілісорозведення,охорони лісіввід пожеж,захисту відшкідників іхвороб,а такожінших лісогосподарськихробіт; лісобіологічніта іншіобстеження ідослідження; авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.

Положеннями ст. 94ЛК України передбачено, що у матеріалахлісовпорядкування даєтьсякомплексна оцінкаведення лісовогогосподарства,використання лісовихресурсів,користування земельнимиділянками лісовогофонду,розробляються основніположення організаціїта розвиткулісового господарства. Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

За ст.95ЛКУкраїни державнийоблік лісіві державнийлісовий кадастрведуться зметою ефективноїорганізації охорониі захистулісів,раціонального використаннялісового фонду,відтворення лісів,здійснення систематичногоконтролю заякісними ікількісними змінамив лісовомуфонді тазабезпечення Раднародних депутатів,зацікавлених органівдержавної виконавчоївлади,лісокористувачів відомостямипро лісовийфонд. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Відповідно дост.96ЛКУкраїни державнийоблік лісіві державнийлісовий кадастрведуться державнимиорганами лісовогогосподарства наоснові матеріалівлісовпорядкування,інвентаризації,обстежень іпервинного облікулісів заєдиною дляУкраїни системоюна коштидержавного бюджету. Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 97 ЛК України спори угалузі охорони,захисту,використання тавідтворення лісіврозглядаються місцевимиРадами народнихдепутатів,судом аботретейським судому порядку,встановленому законодавством. Спори у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів розглядаються відповідно до законодавства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у Постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15, а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлених у постановах від 30 січня 2018 року справа №707/2192/15-ц, від 19 вересня 2018 року справа № 362/6014/16-ц.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі "Hamer проти Бельгії" (заява №21861/03), яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із зобов`язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво, суд встановив, що втручання в право заявниці на мирне володіння своїм майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом та переслідувало мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, шляхом приведення відповідного майна у відповідність з планом землекористування. Що стосується пропорційності втручання, то суд зазначив, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання. Відтак обмеження права власності були допустимими за умови, звичайно, що між індивідуальними та колективними інтересами був встановлений розумний баланс. Оскаржувана міра переслідувала законну мету захисту лісової зони, на якій не можна було нічого будувати. Власники заміського будинку могли мирно та безперервно користуватися ним протягом тридцяти семи років. Офіційні документи, сплачені податки та здійснена робота свідчили, що органи влади знали або повинні були знати про існування будинку протягом тривалого часу, а після того, як порушення було встановлено, вони дали сплинути ще п`ятьом рокам, перш ніж пред`явити звинувачення, тим самим допомагаючи закріпити ситуацію, яка могла лише завдати шкоди охороні лісової території, на сторожі якої стояв закон. Однак у національному законодавстві не було жодного положення про узаконення будівлі, побудованої в такий лісовій зоні. Окрім як поновлення місця забудівлі в його початковому стані, жодна інша міра не вбачалася належною з огляду на незаперечне втручання в цілісність лісової зони, на якій не дозволялась жодна забудівля. З урахуванням цих підстав, втручання не було непропорційним.

Суд ураховує, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, а в цьому випадку жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою у передбачений законом спосіб вчинено не було. У матеріалах справи також відсутні рішення уповноважених органів лісового господарства про переведення спірної земельної ділянки з земель державного лісового фонду до категорії земель нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Оскільки рішення про вилучення такої земельної ділянки із державної власності не приймалось, то Новомосковська районна державна адміністрація приймаючи рішення від 10серпня 2004року «Про згоду на вибір відводу земельної ділянки та виготовлення проекту відводу земельної ділянки в приватну власність» та від 01жовтня 2004року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки в приватну власність», якою передано земельну ділянку з кадастровим номером (на теперішній час) 1223285500:03:013:0014 у власність ОСОБА_3 , власником якої на теперішній час є ОСОБА_2 , діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України.

Указані обставини в ході розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами, посилання відповідача лише на наявні погодження державних органів при відведенні спірної ділянки не може бути прийнято до уваги суду в якості доказів дотримання відповідної процедури.

Вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 23листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зробила наступні висновки.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі 372/4158/18 зазначено, що встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на них зареєстровані за відповідачами, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

У разі задоволення вимог про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню у володіння особі, яка стверджує про порушення своїх прав.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у подібних справах (постанови від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22, від 24 січня 2024 року у справі №707/2465/22, від 26 січня 2024 року у справі № 707/2452/22).

Натомість прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Новомосковській районній державній адміністрації, в інтересах якої виступає керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

прокурор Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02909938; місцезнаходження за адресою: 51206, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, буд.5;

позивач Новомосковська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 04052324; місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область,м.Самар,вул.Шевченко, 7;

відповідач ОСОБА_13 , РНОКПП 2302220369, АДРЕСА_2 ;

третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034; місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Шота Руставелі, 9а.

Повне судове рішення складено і підписано 31 жовтня 2024року.

Суддя Г.Є.Майна