Ухвала

від 25.10.2024 по справі 359/11430/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 359/11430/24

Провадження 2-з/359/102/2024

УХВАЛА

25.10.2024 суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою про забезпечення позову, якою вона просить суд:накласти арешт із забороною відчудження на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 до набрання чинності рішенням у справі.

Заяву обґрунтовано тим, що 28.07.2020 між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативним «Ідея» було укладено кооперативну угоду № 7/6/27 про сплату пайового внеску. Відповідно до умов кооперативної угоди (п. 1.1, п. 3.3 ч.3) пайовик вносить до кооперативу пайовий внесок, який зараховується до пайового фонду кооперативу. Пайовий внесок вноситься у грошовій або у іншій майновій формі. Розмір пайового внеску пайовика до пайового кооперативу становить 711500 грн у тому числі ПДВ 20%. Перед підписанням кооперативної угоди, 24.07.2020 між заявником та обслуговуючим кооперативним «Ідея» укладено договір про надання послуг бронювання, відповідно до якого заявник внесла 10000 грн. за бронювання двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 . 23.05.2023 листом № 27-05/23 кооператив повідомив заявника, що будинок в якому будується її квартира буде добудована якщо всі інвестори(пайовики) додатково сплатять пайовий внесок із розрахунку 7800,00 грн. з 1 метру квадратного, що еквівалентно для квартири заявника 429000,00 грн., а у випадку невнесення протягом 5 банківських днів зазначених коштів на рахунок кооперативу, останнім буде вирішуватись питання про розірвання кооперативної угоди, виключення заявниці з числа асоційованих членів кооперативу та повернення їй раніше внесеного паю в грошовій формі. Після отримання в усній формі відмови про оплату додаткового пайового внеску в розмірі 429000,00 грн. на рахунок кооперативу, 10.10.2024 заявниця випадково на сайтах продажу нерухомості побачила, що двохкімнатну квартиру виставлено на продаж за 47600 доларів США.

Тому заявниця зазначає, що після її відмови оплачувати додаткове фінансування у вигляді паю на рахунок кооперативу за її майбутню квартиру було виставлено на продаж, що значно порушило з боку кооперативу її майнові права та інтереси.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечуєтьсянакладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень Верховного суду, що стосуються способу вирішення аналогічних питань, перевіряючи, зокрема: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суддя вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення згаданого позову.

У той же час слід зазначити, що метою забезпечення позову за змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України є саме запобігання такому ускладненню чи унеможливленню виконання майбутнього рішення суду за наслідками розгляду справи, якщо є достатні підстави вважати, що у разі не вжиття відповідних заходів ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся буде ускладненим або неможливим.

Заява про забезпечення позову та додані до неї документи не містять доказів на підтвердження наявності вищезазначених обставин. Також заява про забезпечення позову не містить мотивів з приводу того, яким чином не забезпечення позову унеможливить його виконання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як вбачається зі змісту заяви предметом якої є майнові права на квартиру, а не пайовий внесок, сплачений у виконання кооперативної угоди про сплату пайового внеску №7/6/27, укладеної 28.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОК «Ідея». Зокрема, зі змісту п.3.1 цієї угоди вбачається, що пай це майновий поворотний внесок асоційованого члена кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошових коштів, майнових прав, нерухомого майна, земельних ділянок тощо, з метою подальшого виконання статутних завдань кооперативу та задоволення майнових і немайнових інтересів пайовика. Пай формується за рахунок разового внеску або багаторазових внесків протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Водночас, в змісті кооперативної угоди про сплату пайового внеску №7/6/27, укладеної 28.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОК «Ідея», додатку №1 до цієї угоди відсутні відомості про те, що спірній квартирі був присвоєний №27, відсутня взагалі адреса квартири. Зазначено лише, що квартира буде розташована на 4 поверсі 4 поверхового будинку та буде мати загальну площу 55.0 кв.м. Між тим у п.2.8 додатку №1 до цієї угоди зазначено, що будинок буде знаходитись в м. Київ, Дарницький район, або прилеглих до нього районах (мікрорайонах) Київської області.

Також, заявниця надала договір про надання послуг бронювання від 24.07.2020 року, який відповідно до п. 5.1 діє до 31.07.2020, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Отже, суд позбавлений можливості індивідуалізувати спірний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З наданих заявником доказів, суд позбавлений можливості встановити співмірність із заявленими заявником вимогами, оскільки заявницею у поданій заяві не конкретизується з яким саме позовом вона має намір звернутися до суду та не надано доказів щодо вартості зазначеного майна.

Суддя, вивчивши заяву про забезпечення позову, вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не відповідає меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Таким чином, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 30.10.2024.

Суддя: Чирка С.С.