Рішення

від 30.10.2024 по справі 371/651/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.10.2024 Єдиний унікальний № 371/651/23 провадження № 2/371/91/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/651/23

Провадження № 2/371/91/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Петренко В.А., Литвин С.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що у 2015 році під час перебування на лікуванні в Миронівській ЦРЛ він познайомився з ОСОБА_3 , між ними виникла симпатія і вони почали зустрічатися. Проживали вони окремо, кожен у своєму домогосподарстві, ночували один у одного, проте з?їжджатися не бажали, оскільки у відповідача вдома був хворий батько, а у нього - господарство.

У шлюбі ні він, ні відповідач не перебували, офіційно відносини не оформляли, шлюб не реєстрували.

Від взаємних відносин у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 .

В актовому записі про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеному Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 30 червня 2016 року за № 87, зазначено такі відомості про матір: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька: ОСОБА_7 . Реєстрація народження дитини проводилася відповідно до частини 1 статті 135 СК України (за вказівкою матері).

Він був присутній на пологах, першим взяв до рук сина, забирав відповідача з сином з пологового будинку. Фактичні витрати по народженню сина він повністю взяв на себе, після пологів він займався доглядом за дитиною, допомагав відповідачу по господарству.

До 2022 року вони з відповідачем продовжували проживати то у неї, то у нього, так як відповідач не хотіла залишати хворого батька.

Він водив сина у садочок, разом вони їздили відпочивати влітку до річки, всі знайомі, друзі та родичі знали, що він є батьком дитини, їх відносини та спільний відпочинок зафіксовано на спільних фото. Він повністю матеріально утримує сина, дитина називає його своїм батьком.

У 2022 році син пішов до Зеленьківської гімназії, де відповідач працює вчителем української мови. До школи все необхідне для сина купував він.

З жовтня 2022 року відповідач не надає йому можливості бачитися з сином. Йому невідомо, де точно перебуває дитина. Зі слів спільних знайомих, відповідач нібито перевела його до іншої школи в місто Київ, де дитина проживає із її братом. Відповідач не надає інформації про місце перебування дитини. При його зверненнях до відповідача щодо сина вона викликає поліцію. Цей факт підтверджується постановами Миронівського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року у справі № 371/1345/22 та від 28 лютого 2023 року у справі № 371/205/23. Під час розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення, які порушені щодо нього за статтею 173 КУпАП, відповідач у своїх поясненнях вказувала на те, що він є біологічним батьком її дитини.

Він сумує за сином, хоче приймати активну участь у його подальшому житті, бажає, щоб син відчував, що у нього є батько. Проте, з огляду на те, що він офіційно не визнаний батьком дитини, а відповідач, визнаючи його біологічним батьком, одночасно чинить перешкоди в оформленні батьківства, він позбавлений можливості реалізувати його батьківські права щодо сина.

Тому, посилаючись на правила статті 32 Конституції України, частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, статей 125,128, 134 СК України, просив визнати його батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Миронівка Київської області, внести зміни у актовий запис № 87 від 30 червня 2016 року про народження ОСОБА_6 , складений Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області) зазначивши його, ОСОБА_1 , батьком дитини та змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року за клопотанням позивача у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу для з`ясування питання чи є позивач ОСОБА_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 13 травня 2024 року в зв`язку з надходженням від експертної установи повідомлення про проведення експертизи та експертного висновку провадження у справі поновлено, справу призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 10 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

07 червня 2023 року та 16 червня 2023 року відповідач подала відзиви на позовну заяву, в яких просила відмовити в задоволенні позову повністю. Вказала, що між нею та відповідачем ніколи не було інтимних стосунків, батьком її дитини є інший чоловік. Дійсною підставою для звернення позивача з цією позовною заявою є помста позивача через її відмову бути його дружиною. Позивач через це вчиняв різного роду конфліктні ситуації, іноді з нанесенням їй побоїв, переслідував її. З приводу поведінки позивача вона зверталася в поліцію. Вказала, що дійсно їздила з сином на відпочинок з позивачем, щоб порадувати дитину.

Зазначила, що позивач у позовній заяві вказав, що з 27 червня 2016 року йому відомо про народження ОСОБА_5 , але ніяких заходів щодо визнання батьківства він не здійснював доки не виникла загроза бути призваним до лав Збройних сил України. Вважає, що позивач таким чином має намір уникнути мобілізації, оскільки їй відомо, що він взяв на утримання ще двох дітей.

Щодо позовної вимоги про визнання батьківства вказала на наявність підстав для застосування строків позовної давності, визначених в статті 129 СК України, оскільки минув один рік з дня, коли позивач дізнався про своє батьківство. Просила відмовити в задоволені позову з підстав спливу строку позовної давності для вимоги про визнання батьківства.

Додатково письмову заяву про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позову з підстав пропуску цього строку відповідач подала 10 червня 2024 року.

У заяві вказала, що позивач в позовній заяві стверджує, що з дня народження сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він знав, що є біологічним батьком дитини та до 2022 року займався його вихованням. Вказане свідчить, що позивач з моменту вагітності відповідача та народження дитини вже позиціонував себе як біологічний батько дитини, тому мав об?єктивну можливість вважати своє право щодо батьківства порушеним. З позовом позивач звернувся лише 12 травня 2023 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності, що встановлений законодавством для такого виду правовідносин. При цьому будь-яких конкретних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску передбаченого частиною 2 статті 129 СК України річного строку позовної давності та об?єктивну неможливість звернутися до суду із даним позовом позивач не надав.

10 червня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строків позовної давності, в якому представник просила врахувати, що на сьогодні ДНК - тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Позивач достеменно дізнався про те, що є батьком саме після отримання результатів проведення експертизи, тому строк позовної давності підлягає поновленню.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, в поясненнях послалися на обставини, викладені в позовній заяві.

Додатково позивач пояснив, що зустрілися вони з відповідачем дев?ять років тому, приблизно в 2015 році, між ними зав?язалися стосунки. Однією сім?єю не проживали, зустрічалися. Вони обоє хотіли сім?ю, дитина була запланована. Згодом ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Під час вагітності він турбувався про відповідача, забирав її з сином з пологового будинку. Певний час після народження дитини вони проживали разом, а потім окремо через те, що відповідачу необхідно було доглядати батька. Вони підтримували такі стосунки близько п?яти років, він спілкувався з сином, у них з ним були гарні відносини. Потім їх з відповідачем стосунки припинилися, він почав зустрічатися з іншою жінкою. Спілкування з сином при цьому продовжувалося, син проводив у нього час, у них були гарні стосунки. Відповідач почала перешкоджати у спілкуванні з сином, налаштувала дитину проти нього. Вказав, що хоче приймати участь у житті сина як батько. Вказав, що відповідач ставила під сумнів його батьківство, тому достеменно про батьківство йому стало відомо після висновку експертизи.

Представник позивача додатково суду пояснила, що позивач достовірно дізнався про своє батьківство лише після отримання висновку експертизи, оскільки відповідач зазначала про те, що є сумніви щодо батьківства.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали, в поясненнях послалися на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Додатково відповідач пояснила, що познайомилася з позивачем у лікарні під час догляду за батьком. У них дуже швидко зав?язалися стосунки, проте після кількох місяців спілкування вона помітила ознаки психологічного насилля, приниження, жорсткого контролю її місця перебування та кола спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Позивач є батьком дитини, проте ніколи не виявляв бажання офіційно визнати себе батьком дитини. Вона, незважаючи на те, що стосунки вони вже не підтримували, намагалася вчиняти мудріше і дозволяла позивачеві спілкуватися з сином, відпускала сина до позивача. Проте дитина після приїзду розповідала, що належно не харчувалася, позивач підвищував голос на нього, вживав нецензурну лексику. Одного разу син розповів, що позивач погрожував спустити собаку на сина як покарання за непослух. Також, позивач купував іграшки синові, а потім забирав їх у сина. Після цих випадків вона перестала відпускати сина до позивача. Позивач приїжджав до них додому вночі, стукав у вікна, що лякало дитину. Також, кілька разів в присутності дитини бив її. Внаслідок такої поведінки позивача син переживав стрес, у нього підвищувався рівень ацетону в крові і вони в зв?язку з цим перебували на стаціонарному лікуванні. Вказала, що заперечує проти вимог про зміну прізвища дитини з ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_4 і внесення змін в актовий запис про народження дитини, оскільки він не виявляв бажання бути записаний батьком дитини офіційно і негативна поведінка позивача погано впливає на психологічний стан дитини. Дитина знає ОСОБА_1 як батька.

Представник відповідача адвокат Лушкін Ю.П. додатково пояснив, що є підстави для застосування строку позовної давності, оскільки позивач достовірно знав про своє батьківство з моменту народження дитини і не було обставин, які б перешкоджали йому звернутися за захистом своїх прав шляхом визнання батьківства. Вважає, що підлягають застосуванню правила частини 1 статті 20, частини 2 статті 129 СК України щодо спливу позовної давності щодо захисту його прав в частині визнання батьківства. Вказав, що позовні вимоги зміна прізвища дитини не підлягають задоволенню також оскільки це не відповідатиме інтересам дитини.

У судове засідання представник третьої особи Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника вказаного відділу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що проживає в селі Зеленьки Обухівського району Київської області та знає відповідача, оскільки вона купувала і купує у неї молоко для дитини. Позивач також приїжджав до неї і давав гроші на молоко для дитини позивача. Під час спілкування висловлював сумніви щодо його батьківства. Відповідач є освіченою людиною, а позивач поводив себе нечемно.

Свідок ОСОБА_11 показала, що товаришує з відповідачем. Вони з ОСОБА_1 приїжджали до неї в гості. Позивач з народження дитини визнавав своє батьківство щодо сина відповідача ОСОБА_5 . Відповідач не висловлювала ніколи сумнівів щодо батьківства позивача щодо ОСОБА_5 . Хлопчик вважає позивача батьком. Були випадки коли позивач ображав відповідача в присутності сина, вчиняв агресивні дії. Чому не вказаний позивач батьком в свідоцтві про народження їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_1 є його однокласником, на цей час вони товаришують. Відповідача знає як особу, з якою у позивача були стосунки. Зі слів позивача йому відомо, що з відповідачем ОСОБА_1 має спільного сина. Відповідача він бачив у позивача один раз, також бачив хлопчика у нього. Була розмова з позивачем, в якій він виказував сумнів щодо того, чи його це дитина. Коли мала місце така розмова точно не пам?ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є сусідом позивача в селі Михайлівка. Бачив позивача та відповідача в селі разом з дитиною. Вона приїжджала до ОСОБА_1 в село. Щоб вони проживали однією сім?єю він не бачив. ОСОБА_1 висловлював у розмові сумніви щодо того, що хлопчик є його сином.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що з позивачем перебуває в дружніх стосунках, має будинок в селі Михайлівка по сусідству з будинком позивача. У квітні 2021 року вона з колишнім чоловіком купили будинок по АДРЕСА_1 та познайомились з сусідами, зокрема з ОСОБА_1 Підтримували з ним дружні стосунки. Їй було відомо, що ОСОБА_1 проживав сам, іноді до нього приїжджали двоє його синів. Під час дружніх розмов він розповідав, що у нього є жінка, з якою є спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте вони не жили і не живуть разом, не мають стосунків. Він лише відвідував сина. Також, 27 червня 2021 року ОСОБА_1 запрошував її як фотографа в місто Бровари, щоб пофотографувати святкування дня ОСОБА_15 сина ОСОБА_5 . Там вона познайомилась з ОСОБА_3 . Було видно, що стосунків між батьками немає, але дитина з радістю фотографувалися з батьком і з мамою. Не виникало сумнівів, що позивач є батьком дитини. Згодом у неї з ОСОБА_1 почали складатися романтичні стосунки. ОСОБА_3 телефонувала їй з претензіями, що вона забирає час спілкування батька з дитиною. У серпні 2022 року дитина з дозволу матері провела у ОСОБА_1 4 дні. Також, вони разом відпочивали з дітьми на річці. Перед початком навчального року ОСОБА_1 купував для сина все необхідне до шкоди, повів його в перший клас. Після вересня 2022 року ОСОБА_3 припинила давати дитину позивачеві. А потім сказала, що це не його дитина і заборонила бачитися з сином. До цього ні в кого не було сумнівів, що батьком дитини є ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 2015 року мали близькі стосунки, не проживали разом однією сім?єю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_3 народився син ОСОБА_6 , про що Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області складено актовий запис про народження № 87 від 30 червня 2016 року.

Відомості про батька дитини були записані в актовому записі про народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України.

Оскільки мати дитини не перебувала у шлюбі та не було спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.

В актовому записі та свідоцтві про народження дитини графі «батько» зазначено « ОСОБА_7 ».

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 30 червня 2016 року, даними повідомлення Миронівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області № 158/30.25-23 від 10 травня 2023 року (а.с. 15).

Такі обставини підтверджують той факт, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, позивач надав докази звернення його до Зеленьківської гімназії Миронівської міської ради з проханням надати відомості про місце навчання дитини ОСОБА_6 та відповідь з навчального закладу про неможливість розголошення такої інформації, встановлену Законами України «Про доступ до публічної інформації» та «Про охорону дитинства». Зокрема надано запит ОСОБА_1 від 13 березня 2023 року та відповідь Зеленьківської гімназії № 01-04/11 від 21 березня 2023 року (а.с. 9,10).

На підтвердження обставин визнання відповідачем біологічного батьківства сина ОСОБА_5 , позивач надав копії постанов Миронівського районного суду від 28 грудня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення № 371/1345/22 та від 28 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 371/205/23. В останній постанові суд, вказав, що потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що: «… деякий час мала стосунки з ОСОБА_1 , який є біологічним батьком її дитини.» (а.с. 11-12, 13-14).

Судом оглянуті в судовому засіданні фотокартки, на яких зображені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з дитиною. Відповідач в судовому засіданні не заперечувала, що відображені на фото події мали місце.

За результатами проведеної експертизи молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_6 складає величину не менш ніж 99,99 відсотків. Таким чином біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_6 практично доведено.

Такі обставини підтверджені даними висновку судово-медичної експертизи № 103-173-2023 від 24 квітня 2024 року, складеним експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с., а.с. 95-98).

На виконання ухвали Миронівського районного суду від 10 червня 2024 року з метою з?ясування думки дитини про зміну прізвища з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » провідними спеціалістами Служби у справах дітей та сім?ї Миронівської міської ради проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_6 в присутності його матері ОСОБА_3 . В ході бесіди малолітній ОСОБА_6 зазначив, що не має бажання змінювати своє прізвище. Таку позицію мотивував тим, що він має багато друзів, які знають його за прізвищем « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також наголосив на тому, що його покійний дід, ОСОБА_16 довгий час працював у ОСОБА_17 школі вчителем фізики. Дитина під час бесіди була відкрита та щира у спілкуванні. Присутність матері малолітнього не мала жодного впливу на його думку.

Такі обставини підтверджуються даними повідомлення Служби у справах дітей та сім?ї Миронівської міської ради № 01-19/250 від 07 липня 2024 року (а.с. 152).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Щодо визнання батьківства

Відповідно до частини 1 статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Частиною 2 передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 128 Сімейного кодексу України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред?явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема частини 2 статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між відповідачем та малолітнім ОСОБА_7 , чи факту походження дитини від іншого чоловіка.

Щодо застосування строку давності у цій справі з огляду на приписи частини 1 статті 20 та статті 129 СК України суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п?ята статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 20 Сімейного кодексу України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред?явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Для правильного застосування частини другої статті 129 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про своє батьківство, а й об?єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство.

Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

Для з?ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Позивач достеменно дізнався про те, що є батьком ОСОБА_6 у квітні 2024 року після проведення судово-медичної експертизи та отримання результатів проведення ДНК- тесту, тому суд дійшов висновку про те, що ним не пропущений строк позовної давності.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гронмарк проти Фінляндії» («Gronmark v. Finland», заява № 17038/04) вказав, що він не може прийняти той факт, що національні органи влади дозволили юридичній реальності суперечити біологічній реальності, покладаючись на абсолютну природу строку позовної давності. Суд встановив, що навіть звертаючи увагу на межі розсуду держави, вважає, що застосування негнучкого строку позовної давності щодо справ зі встановлення батьківства, незважаючи на обставини конкретної справи і особливо обов?язок позивача вчинити певні дії у межах строку позовної давності, порушує основу права на повагу до особистого життя особи, закріпленого ст. 8 Конвенції.

У справі «Роман проти Фінляндії» (ROMAN v. FINLAND, заява №13072/05) суд встановив, що негнучкі строки позовної давності або інші перешкоди щодо позовів з оскарження батьківства, які застосовуються без винятків, порушують ст. 8 Конвенції.

З урахуванням наведеного, враховуючи якнайкращі інтереси дитини та з метою забезпечення балансу між інтересами дитини та батька щодо встановлення його батьківства, суд дійшов висновку, що право позивача на визнання батьківства підлягає захисту, а позовні вимоги про визнання позивача батьківства підлягають задоволенню.

Щодо внесення змін в актовий запис про народження

Позивач просив внести зміни до актового запису про народження дитини, виключити відомості про ОСОБА_7 як батька дитини та зазначити його дані у відомості про батька дитини. Також просив змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ім?я, по батькові, дату та місце народження дитини залишити без змін.

Статтею 134 Сімейного кодексу України передбачено, що на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 постановлено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2, з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно пункту 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану є відповідне рішення суду, в якому зазначено, які саме зміни необхідно внести до того чи іншого актового запису цивільного стану.

При розгляді спору про зміну прізвища дитини суд керується положеннями Конституції України, нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, що набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, кожному із подружжя гарантовано рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

На підставі частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних правовідносинах, шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 статті 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

На підставі частини третьої статті 51 Конституції України, сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України (згоду на обов?язковість яких надала Верховна Рада України). Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини 7,8 статті 7 СК України).

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім?я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п?ятою статті 148 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов?язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

За змістом статті 10 Сімейного кодексу України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетними правами щодо дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини, застосовуючи статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зауважив, що визнаючи, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім?я, Суд визнає, що законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації особи та зв?язку носіїв певного імені з сім?єю (див. вищезазначене рішення у справі "Ст?єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland), п, 39). Суд також нагадує, що Договірні держави мають широкі межі свободи розсуду у сфері регулювання зміни імен особами, а його завдання полягає не у тому, щоб замінити собою компетентні державні органи при визначенні найбільш відповідної політики у зазначеній сфері, а у перевірці згідно з Конвенцією рішень, ухвалених зазначеними органами при здійсненні своїх дискреційних повноважень (див. вищезазначене рішення у справі "Ст?єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland), п. 39). Саме державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося "необхідним у демократичному суспільстві" (див. рішення від 21 жовтня 2008 року у справі "Гюзель Ердагьоз проти Туреччини" (), заява № 37483/02, пп. 50-55).

На підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від у справі № 165/1288/20 від 19 сіня 2022 року інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

Колегія суддів в цій постанові звернула увагу, що у справах зі спорів щодо зміни прізвища дитини узагальнений та формальний підхід є неприпустимим. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Відповідно до частини 1 статті 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім?ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім?ї.

Одержання та забезпечення права дитини бути проінформованою про свої права, одержати належний доступ до правосуддя, бути проінформованою та почутою у провадженні, яке стосується такої дитини, а також включає надання належної ваги поглядам дитини з одночасним врахуванням ступеню її розвитку та можливим труднощам у спілкуванні з метою наповнити змістом участь дитини у процесі (Методичні рекомендації Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя, доброзичливе до дитини).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. Дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечене право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Незабезпечення ефективної участі може порушити право дитини на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Малолітній ОСОБА_6 висловив вмотивовану незгоду щодо зміни його прізвища з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Позивач в судовому засіданні не довів, а суд не встановив обставин, які б свідчили, що зміна прізвища дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Натомість суд встановив, що дитина звикла до прізвища « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ідентифікує себе саме з цим прізвищем в соціумі, пов?язує таке прізвище з позитивним насліддям дідуся, який користувався авторитетом та повагою.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що наявність у дитини прізвища матері не є перешкодою у реалізації позивачем прав, як батька щодо дитини, оскільки прізвище не впливає на обсяг прав та обов?язків позивача щодо дитини за умови наявності запису про його батьківство в актовому записі про її народження.

В судовому засіданні обставин, які б свідчили про те, що наявність у дитини прізвища « ІНФОРМАЦІЯ_4 » може зашкодити інтересам дитини чи інтересам позивача не встановлено.

Позивач не надав доказів, що така зміна буде відповідати якнайкращим інтересам сина. Також суд враховує, що з моменту народження дитини до звернення позивача з позовом минуло майже сім років, і весь цей час позивач підставно допускав, що він є батьком дитини, проте заперечень щодо наявного у дитини прізвища « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не висловлював, а дитина вже усвідомлено ідентифікує себе саме з цим прізвищем.

З пояснень позивача та відповідача в судовому засіданні вбачається наявність неврегульованого суб?єктивного конфлікту між ними. Проте особисті конфлікти між батьками не повинні шкодити інтересам дитини.

З врахуванням наведених нормативно-правових актів, оскільки дитина може мати прізвище одного із батьків, але для цього необхідна згода обох батьків. За наявних обставин справи така згода не вимагалася під час проведення реєстрації народження дитини, оскільки реєстрація народження була проведена в порядку статті 135 Сімейного кодексу України. Мати дитини та сама дитина обґрунтовано заперечують проти внесення змін щодо прізвища дитини в актовий запис про народження.

Оскільки на цей час реєстрація народження дитини вже проведена і лише будуть вноситись зміни в актовий запис, суд вважає, що внесення змін в актовий запис про народження дитини лише в частині виключення відомостей про батька ОСОБА_7 із зазначенням відомостей про батька ОСОБА_1 та залишення дитині прізвища матері « ОСОБА_2 » буде відповідати інтересам як батька так і дитини.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Головним критерієм при розгляді спорів батьків щодо їх прав та обов?язків щодо дитини, є інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з встановленням батьківства до актового запису № 87 від 30 червня 2016 року складеного Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про народження ОСОБА_6 підлягають внесенню зміни щодо відомостей про батька дитини.

При вирішенні питання про зміну прізвища дитини, суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що вбачається як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так зі змісту Конвенції про права дитини, надає оцінку насамперед об`єктивним обставинам життя.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, що мають істотне значення, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи відсутні істотні обставини, які б свідчили про невідповідність наявності прізвища матері у дитини інтересам малолітнього ОСОБА_5 .

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, суд дійшов висновку про недоцільність зміни прізвища дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355, ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця села Михайлівка Богуславського району Київської області, батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 87, складений 30 червня 2016 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київської області.

Богуславському відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 87, складеного 30 червня 2016 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київської області, виключивши з актового запису відомості про ОСОБА_7 як батька ОСОБА_6 , зазначивши відомості про батька дитини: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець села Михайлівка Богуславського району Київської області».

У задоволенні позовних вимог щодо зміни прізвища дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач :

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Відповідач :

ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору :

Богуславський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код 23568097, адреса місцезнаходження: будинок під номером 28, вулиця Миколаївська, місто Богуслав, Обухівський район, Київська область.

Суддя Л.О. Капшук