Ухвала

від 14.10.2024 по справі 376/3022/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3022/24

Провадження № 2-о/376/303/2024

У х в а л а

про залишення заяви без руху

"14" жовтня 2024 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Ловінська С.С. , ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , третя особа Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

встановила:

До Сквирського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 , третя особа - Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

Перевіривши заяву і додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про залишення її без руху, виходячи з такого.

Вимоги до заяви, передбачені статтями 175,177,318 ЦПК України.

Так, відповідно до п.4ст.294ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Враховуючи наведене,заявнику необхідно визначитись зі складом учасників процесу.

Всупереч вказаним вимогам, заявником зазначено заінтересовану особу - Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) та не залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб відповідний орган реєстрації актів цивільного стану, до якогобуде звернуте рішення у разі задоволення вимог заявника для виконання.

Крім того, заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;3) докази, що підтверджують факт.

В порушення вказаного положення закону, заявник не надав доказів неможливості реєстрації факту народження дитини в органах ДРАЦС України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону від 21.04.2022 р. № 2217-ІХ, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Таким чином, вказаним законом передбачено визнання державою документів, що підтверджують факт народження, виданих на тимчасово окупованій території, та які мають подаватись для реєстрації відповідного факту до органу ДРАЦС.

А тому медичне свідоцтво про народження дитини, яке додане заявником, хоч і не є документом в розрізі національного законодавства, але може підтверджувати, що певна установа, яка створена в порядку, що не передбачений законом, але "de facto" існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини від жінки, та об`єктивно не потребує додаткового доведення в судовому порядку, ніж доведення походження дитини від батька.

Наведене, очевидно свідчить про те, що заявник повинен звернутись до відповідного органу ДРАЦС із наданням документів, виданих на тимчасово окупованій території для реєстрації факту народження, і лише у разі відмови йому у реєстрації факту, звертатись до суду із наданням доказів неможливості реєстрації факту в органах ДРАЦС, як це передбачено п. 2 ч. 1ст. 318 ЦПК України.

При цьому, суд не приймає посилання заявника на постанову Верховного Суду від 27.09.2021 р. у цих правовідносинах, оскільки відповідне роз`яснення надавалось до набрання чинності Законом про внесення змін до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У відповідності до положень ч. 2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів

Таким чином, заявнику слід виконати вимоги п. 2 ч. 1ст. 318 ЦПК України та надати суду докази неможливості реєстрації відповідного факту в органі ДРАЦС.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VІІЦ, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території. Заявниця не вказує, чи покинула вона окуповану територію на момент звернення до суду.

Частина 5 ст. 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Аналогічні положення викладені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Так, до матеріалів позовної заяви позивачем було долучено копії обмінної карти, свідоцтва про народження, свідоцтво про шлюб складені російською мовою. Переклад відповідних документів до заяви не долучені відповідно до зазначених вище вимог.

Наведені недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, заяву слід залишити без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.185,260,261,318,353 ЦПК України, суддя,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 , третя особа- Сквирський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - залишити без руху.

Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху,в іншомувипадку позовнузаяву будеповернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С. С. Ловінська