Ухвала

від 30.10.2024 по справі 557/1742/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 557/1742/24

Провадження № 2/557/459/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року селище Гоща

Суддя Гощанськогорайонного судуРівненської областіТишкун П.В.,розглянувши заявупро звільненнявід сплатусудового зборуу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Бугринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно

у с т а н о в и в:

Позивачка звернулася з позовом про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося по смерті ОСОБА_2 .

Разом з позовною заявою позивачка подала до суду заяву, в якій просить звільнити її від сплати судового збору у зв`язку з тим, що вона не має низький дохід, таким чином її матеріальне становище не дозволяє сплатити судовий збір за подання позову до суду. Додала Довідку Гощанського управління соцального захисту населення від 19.07.2024, відповідно до якої позивачка у 2023 році отримала пенсію в розмірі 23221,72 грн., а також Довідку Гощанського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 18.07.2024 № 507, згідно з якою позивачка допомоги по безробіттю не отримує.

Дослідивши додані до клопотання матеріали суд дійшов до таких висновків.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір». Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

При цьому здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Цивільного процесуальним кодексом України.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ЦПК України, обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дослідивши додані до клопотання матеріали, з огляду на обставини справи, предмет спору та майновий стан позивачки, суд не вбачає підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору, однак, вважає за можливе клопотання про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково: відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та зменшити його розмір.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.

Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позову до Бугринської сільськоїради Рівненськогорайону Рівненськоїобласті провизнання прававласності наспадкове майно,до 300 (трьохсот) гривень 00 коп., та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.В.Тишкун