Рішення

від 08.11.2010 по справі 2/351-11/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/351-11/302 08.11.10

За позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю “Науково-вир обниче підприємство “Металу рг”

до Регіонального відділенн я Фонду державного майна Укр аїни по місту Києву

третя особа Закрите акціонерне това риство “Укрвторчормет”

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання права власност і

Та за зустрічним позовом Регіонального відділенн я Фонду державного майна Укр аїни по місту Києву

до 1) Товариства з обмеженою в ідповідальністю “Науково-ви робниче підприємство “Метал ург”,

2) Закритого акціонерного то вариства “Укрвторчормет”

про визнання недійсним дого вору та акту приймання-перед ачі

Суддя Смирнова Ю.М.

Представник и (за первісн им позовом):

від позивача Спасібухов А.Я. - предст авник

від відповідача Конта М.П. - представник

від третьої особи Кравчук О.А. - предста вник

від Прокуратури міста Киє ва Цюкало Ю.В. - прокурор відділу

Рішення прийняте 08.11.2010, оск ільки 08.10.2010 та 22.10.2010 в судових засі даннях оголошувалась перерв а відповідно до ст. 77 Господар ського процесуального кодек су України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено ю відповідальністю “Науково -виробниче підприємство “Мет алург” звернулось до Господа рського суду міста Києва з по зовною заявою до Регіонально го відділення Фонду державно го майна України по місту Киє ву про визнання за позивачем права власності на нежиле пр иміщення за адресою: м. Київ, в ул. Горлівська, 77 та підтвердж ення права позивача на волод іння, користування і розпоря дження зазначеним приміщенн ям.

В межах справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось з зустрічним поз овом про визнання недійсним и договору № 4 від 27.10.1989 в частині обміну павільйону-магазину на нежитлове приміщення, що з находиться в жилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Горлів ська, 77 та акту приймання-пере дачі № 1 від 04.01.1993.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у спр аві № 2/351 у задоволенні первісн ого та зустрічного позовів в ідмовлено повністю.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 06.04.2010 рішення Господарсь кого суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 2/351 залишено без змін .

Постановою Вищого господа рського суду України від 13.07.2010 п останову Київського апеляці йного господарського суду ві д 06.04.2010 та рішення Господарськ ого суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 2/351 скасовано, а справ у направлено на новий розгля д до Господарського суду міс та Києва.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста К иєва справу № 2/351 передано на но вий розгляд судді Смирновій Ю.М.

Під час нового розгляду спр аві присвоєно номер № 2/351-11/302.

В ході нового розгляду спра ви позивач за первісним позо вом повністю підтримує позов ні вимоги та просить їх задов ольнити, оскільки позивач є в ласником спірного майна на п ідставі Договору № 4 від 27.10.1989, ак ту приймання-передавання № 1 04 .01.1993. Проте, відповідач за перві сним позовом не визнає право власності позивача на вказа не приміщення. Так, 26.05.2000 між від повідачем та третьою особою був укладений договір № 118, за я ким відповідач передав треті й особі в оренду нежиле примі щення за адресою: м. Київ, вул. Г орлівська, 77.

Регіональне відділення Фо нду державного майна України по місту Києву проти первісн ого позову заперечує з підст ав недійсності Договору № 4. А зустрічні позовні вимоги під тримує в повному обсязі та вв ажає, що спірний договір підл ягає визнанню недійсним, оск ільки на момент укладення до говору у сторін були відсутн і предмети договору, також ві дсутнє у договорі індивідуал ьне визначення, характеристи ки майна, що мало бути предмет ом міни, а тому договір не поро джує для сторін прав та обов' язків. Також позивач за зустр ічним позовом зазначає, що пе редача нежитлового приміщен ня на виконання умов Договор у № 4 відбулась за актом прийма ння-передачі від 04.01.1993, коли дія льність Київського державно го підприємства “Втормет” бу ла припинена, тому останнє ді яло поза межами своєї спеціа льної правоздатності визнач еної статутом і жодних прав щ одо розпорядження майном, як е належить до державної влас ності, не мало. Крім того, акт п риймання-передачі № 1 від 04.01.1993 н е відповідає вимогам Положен ня по бухгалтерському обліку основних засобів (фондів) дер жавних, кооперативних (крім к олгоспів) та громадських під приємств та організацій, дод аному до Листа Міністерств а фінансів СРСР № 30 від 07.05.1976, як е було чинним на дату складан ня акту.

Товариство з обмеженою від повідальністю “Науково-виро бниче підприємство “Металур г” проти зустрічного позову заперечує та зазначає, що в ос порюваному договорі містить ся належне індивідуальне виз начення і характеристики май на, що є предметом міни, а Київ ське виробниче підприємство “Втормет” мало правовий ста тус правонаступника за зобов ' язаннями державного об' є днання “Вторчормет”. На думк у відповідача-1 за зустрічним позовом, спір про визнання не дійсним акту приймання-перед ачі не відноситься до повнов ажень господарських судів.

Закрите акціонерне товари ство “Укрвторчормет” первіс ний позов підтримує в повном у обсязі, а проти зустрічного позову заперечує та зазнача є, що у відповідності до акту і нвентаризації майна спріне п риміщення не увійшло до стат утного фонду Закритого акціо нерного товариства “Укрвтор чормет”, вартість спірного п риміщення не обліковувалась у складі житлового будинку п о вул. Горлівській, 77 та, відпов ідно, не вилучалась з вартост і цілісного майнового компле ксу Київського виробничого п ідприємства “Втормет” під ча с його приватизації.

Дослідивши наявні матеріа ли справи та заслухавши пояс нення представників учасник ів судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

По первісному позову .

27.10.1989 між Виробничим коопера тивом “Металург”, правонасту пником якого є Товариство з о бмеженою відповідальністю “ Науково-виробниче підприємс тво “Металург” (далі - позивач ), та Київським виробничим об' єднанням “Вторчормет”, право наступником якого є ЗАТ “Киї ввтормет”, а в подальшому ЗАТ “Укрвторчормет” (далі - тре тя особа), був укладений Догов ір № 4 про купівлю-продаж збірн их конструкцій, встановлення , експлуатацію та обмін павіл ьйону-магазину (далі - Договір ).

Відповідно до умов вказано го Договору третя особа прод ала, а позивач купив комплект збірних конструкцій павільй ону-магазину типу ПП1РСТУССР 1900-81.

Позивач самостійно за свої кошти здійснює будівництво павільйону-магазину на оренд ованій у третьої особи ділян ці території цеху безрельсов ого транспорту (п. 5 Договору). П озивач здійснює володіння і експлуатацію побудованим па вільйоном-магазином до звіль нення нежилого приміщення хл ібного магазину в жилому буд инку третьої особи за адресо ю: м. Київ, вул. Горлівська, 77, піс ля чого здійснюється обмін в казаними приміщеннями (п. 7 Дог овору).

Згідно з п. 8 Договору ні одна зі сторін не може відмовитис ь від обміну за вимогою іншої сторони на умовах, встановле них законодавством, діючим н а момент укладення даного до говору. Обмін відбувається н а підставі даного договору ш ляхом передачі позивачем за первісним позовом зі свого б алансу на баланс третьої осо би павільйону-магазину і, від повідно, передачі третьою ос обою зі свого балансу на бала нс позивача вищезазначеного нежилого приміщення.

04.01.1993 між третьою особою та по зивачем був підписаний акт п рийому-передачі нежилих прим іщень № 1, за яким третя особа п ередала зі свого балансу, а по зивач прийняв на свій баланс нежиле приміщення бувшого х лібного магазину в житловому будинку за адресою: м. Київ, ву л. Горлівська, 77, а позивач пере дав третій особі зі свого бал ансу нежитлове приміщення у вигляді окремого утепленого павільйону. Вказаний акт прийому-передачі підписаний повноважними посадовими осо бами позивача та завірений п ечаткою підприємств.

Коротка технічна характер истика та визначення вартост і об' єкту, що передається, ви значені в Додатку № 2 до Акту прийому-передачі.

26.05.2000 між Регіональним відділ енням Фонду державного майна України по місту Києву та Зак ритим акціонерним товариств ом “Укрвторчормет” укладено Договір № 118 на оренду нежитло вого приміщення, відповідно до умов якого відповідач зап ервісним позовом передав, а т ретя особа прийняла в строко ве платне користування держа вне нежитлове приміщення пло щею 91,30 кв.м за адресою: м. Київ, в ул. Горлівська, 77.

Спір у даній справі виник у зв' язку з тим, що позивач вва жає спірне приміщення належн им йому, а відповідач вважає, щ о приміщення є державною вла сністю.

Згідно зі ст. 34 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни господарський суд прий має тільки ті докази, які мают ь значення для справи.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Посилання Регіонального в ідділення Фонду державного м айна України по місту Києву н а те, що передача нежитлового приміщення на виконання умо в Договору № 4 відбулась за акт ом приймання-передачі від 04.01.19 93, коли діяльність Київського державного підприємства “Вт ормет” була припинена, тому о станнє діяло поза межами сво єї спеціальної правоздатнос ті визначеної статутом і жод них прав щодо розпорядження майном, яке належить до держа вної власності, не мало, судом не приймається зважаючи на н аступне.

З 12.03.1992 Київське виробниче об ' єднання “Вторчормет” реор ганізоване у Київське держав не підприємство “Втормет”.

Передача спірного нежитло вого приміщення, на виконанн я умов Договору № 4 від 27.10.1989 відб улась за актом прийому-перед ачі від 04.01.1993, коли діяльність Київського державного підп риємства “Втормет” була пр ипинена у зв'язку з укладання м 25.12.1992 Договору між організаці єю орендарів, утвореною труд овим колективом Київськог о державного підприємства “В тормет” та Регіональним відділенням Фонду державног о майна України по місту Києв у. Об'єктом оренди був ціліс ний майновий комплекс цього підприємства.

Укладаючи договір оренди № 26 від 25.12.1992 Регіональне відді лення Фонду державного майна України по місту Києву заз далегідь погодило виконання орендним підприємством, яке мало бути утвореним, всіх зоб ов'язань Київського держав ного підприємства “Втормет” .

Так, пунктом 1.6 Договору орен ди № 26 від 25.12.1992, передбачено, що в ід дня державної реєстрації орендного підприємства оста ннє набуває права юридичної особи та стає правонаступник ом майнових прав та обов'язкі в організації, чиє майно взят е в оренду.

Ці вимоги договору оренди з найшли своє відображення і у пункті 4.2 Статуту Київського виробничого підприємства “Втормет”, затвердженого з борами уповноважених органі зації орендарів (Протокол № 1 в ід 24.12.1992) та зареєстрованого Дар ницькою районною державною а дміністрацією м.Києва 25.12.1992 за № 0092-94-ОП, згідно з яким підприємс тво є правонаступником майно вих та інших прав та обов'язкі в Київського державного підп риємства “Втормет”.

Таким чином, створене орган ізацією орендарів Київськ е виробниче об' єднання “Вто рмет” у відповідності з умо вами договору оренди № 26 від 25.1 2.1992 та Статуту було зобов'язане прийняти на себе та виконати всі права і обов'язки Київськ ого державного підприємства “Втормет”, а тому мало прав о, як правонаступник, передат и за актом нежитлове приміще ння на виконання умов Догово ру № 4, та діяло в межах правозд атності юридичної особи, виз наченої ст. 26 Цивільного кодек су УРСР.

Щодо твердження Регіональ ного відділення Фонду держав ного майна України по місту К иєву, що спірне приміщення є д ержавною власністю, суд відз начає наступне.

Про виконання Київським виробничим об' єднанням “Вт ормет” зобов'язань за Догов ором № 4 від 27.10.1989 та передачу поз ивачу за актом приймання-пер едачі №1 від 04.01.1993 спірного прим іщення Регіональному відд іленню Фонду державного майн а України по місту Києву ма ло стати відомо при проведен ні інвентаризації основних з асобів орендного підприємст ва Київського виробничого об' єднання “Втормет” у ли стопаді 1993 року при підготовц і підприємства до приватизац ії. Як випливає з інвентариза ційних відомостей, вбудоване нежитлове приміщення магази ну у житловому будинку по вул . Горлівській,77 в м. Києві на бал ансі Київського виробничо го об' єднання “Втормет” с таном на 01.11.1993було відсутнє, але будь-яких претензій з боку Регіонального відділення Фо нду державного майна України по місту Києву щодо відсут ності приміщення магазину на балансі не заявлялось.

Вважаючи, що порушуються і нтереси держави у відносинах , що виникли навколо спірного приміщення, Регіональне ві дділення Фонду державного ма йна України по місту Києву виходить з того, що під час при ватизації Київського виро бничого об' єднання “Вторме т” у відповідності до Акт у оцінки вартості майна оре ндного підприємства від 30.11.1993, з атвердженого начальником Регіонального відділення Фо нду державного майна України по місту Києву, державний ж итловий фонд було вилучено з майна цілісного майнового к омплексу Київського вироб ничого об' єднання “Втормет ” і залишено у державній вл асності.

Так, державний житловий фо нд (у трьох житлових будинках ) під час приватизації було ви лучено з вартості майна цілі сного майнового комплексу Київського виробничого об' єднання “Втормет”, і держав ний житловий фонд (а не житлов і будинки вцілому) не увійшов до статутного фонду створен ого Закрите акціонерне тов ариство “Київвтормет”. Одн ак, це стосується виключно де ржавного житлового фонду, ос кільки будь-яких інших вилуч ень майна, встановлення особ ливого режиму або пільг при п риватизації не передбачалос ь, про що свідчить Акт оці нки вартості майна орендного підприємства від 30.11.1993.

У відповідності до ст. 4 Житл ового кодексу УРСР житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інш их будівлях, що знаходяться н а території Української РСР. Разом з тим, цією ж статтею чі тко визначено, що до житлов ого фонду не входять нежилі п риміщення в жилих будинках, п ризначені для торговельних, побутових та інших потреб не промислового характеру.

В матеріалах справи місти ться копія Рішення виконавчо го комітету Київської місько ї ради депутатів трудящих ві д 30.08.1960 №1567, у відповідності до як ого відводиться земельна діл янка по вул. Горлівській,77 для будівництва 4-х поверхового ж итлового будинку, а забудовн ика зобов'язано в першому пов ерсі побудувати хлібний мага зин. В технічній документаці ї, складеній Київським міськ им бюро технічної інвентариз ації, що є в матеріалах справи , спірне приміщення визначен о також як магазин (торгівель не приміщення). Як свідчать ма теріали справи та підтверджу ється сторонами, з моменту вв едення в експлуатацію будинк у по вул. Горлівській, 77 і по дан ий час спірне приміщення зав жди використовувалося як маг азин.

Та обставина, що спірне вбу доване нежитлове приміщення , розташоване у житловому буд инку по вул. Горлівській,77 в м.К иєві не є державною власніст ю, підтверджується також тим , що згідно Акту оцінки ва ртості майно орендного підпр иємства від 30.11.1993 з оціночної ва ртості майна, що приватизова не у складі цілісного майнов ого комплексу Київського вир обничого підприємства “Вт ормет”, вилучена вартість д ержавного житлового фонду у загальній сумі 147 тисяч карбов анців. У відповідності до акт у інвентаризації майна, яке н е увійшло до статутного фонд у ЗАТ “Київвтормет”, скла деного комісією за участю пр едставника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та затвердженого начальни ком Регіонального відділе ння Фонду державного майна У країни по місту Києву 30.03.2007, чі тко визначено, що до статутно го фонду ЗАТ “Київвтормет” не увійшли три житлові буди нки, розташовані у м. Києві по вул. Врожайній,21 (інв. №109), вул. Тр остянецькій,28-а (інв. №110) та вул. Горлівській,77 (інв. №111), оціночн а вартість яких на 01.11.1993 відпові дно складала 39067 крб.; 26725 крб. та 8120 8 крб. Загальна вартість вказа них будинків становила 147000 крб . (39067 + 26725 + 81208=147000), що відповідає варт ості вилученого з приватизац ії державного житлового фонд у.

Цим актом підтверджуєтьс я, що на 01.11.1993 (на час приватизаці ї) залишкова вартість будинк у по вул. Горлівській,77 в м. Києв і (інв. № 111) становила 81208 крб., а йо го балансова вартість на цю ж дату становила 116678 крб.

Балансова вартість житлов ого будинку під інвентарним № 111 у сумі 116678,00 крб. підтверджуєт ься також і інвентаризаційни м описом результатів інвента ризації станом на 01.11.1993.

У відповідності до інвента рної картки №6, під інвентарни м №111 обліковувався житловий б удинок по вул. Горлівській,77, п ервісною балансовою вартіст ю 116678,00 крб. У наведеній характер истиці об'єкту під інвентарн им № 111 значиться, що це чотирип оверховий, цегляний, на 29-ть кв артир житловий будинок.

Разом з тим, згідно з техніч ною документацією у складі ж итлового будинку по вул. Горл івській,77 крім двадцяти дев'ят и жилих квартир, розташоване також приміщення магазину з торговими приміщеннями зага льною площею 91,3 кв.м.

Однак, як випливає з бухгалт ерських і приватизаційних до кументів, вартість приміщенн я магазину не обліковувалася у складі житлового будинку п о вул. Горлівській,77, а відпові дно, і не вилучалась з вартост і цілісного майнового компле ксу Київського виробничого п ідприємства “Втормет” п ід час його приватизації.

Наведене свідчить, що спірн е приміщення не є об' єктом д ержавної власності.

Відповідно до ст. 241 Цивільно го кодексу УРСР за договором міни між сторонами провадит ься обмін одного майна на інш е.

Кожний з тих, хто бере участ ь у міні, вважається продавце м того майна, яке він дає в обм ін, і покупцем майна, яке він о держує.

Згідно зі ст. 242 Цивільного ко дексу УРСР до договору міни з астосовуються відповідно пр авила про договір купівлі-пр одажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 4 Цивільного кодексу УРСР цив ільні права і обов'язки виник ають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і У країнської РСР, а також з дій г ромадян і організацій, які хо ч і не передбачені законом, ал е в силу загальних начал і змі сту цивільного законодавств а породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивіль ні права і обов'язки виникают ь, у тому числі з угод, передба чених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законо м, але таких, які йому не супер ечать.

Відповідно до ст. 230 Цивільно го кодексу УРСР якщо право вл асності (право оперативного управління) переходить до по купця раніше передачі речі (с таття 128 цього Кодексу), продав ець зобов'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи її погіршення.

Згідно зі ст. 128 Цивільного ко дексу УРСР право власності (п раво оперативного управлінн я) у набувача майна за договор ом виникає з моменту передач і речі, якщо інше не передбаче но законом або договором.

Оскільки 04.01.1993 між позивачем та третьою особою було підпи сано Акт прийому-передач і нежилих приміщень № 1, то сам е з 04.01.1993 позивач є власником не жилого приміщення, розташова ного за адресою: м. Київ, вул. Го рлівська, 77.

Крім того, виконання Дого вору підтверджується також н аступними документами:

- факт виконання купівлі-про дажу комплекту збірних конст рукцій, здійснений сторо нам и Договору, підтверджується платіжним дорученням позива ча за первісним позовом № 26 ві д 25.05.1990;

- факт побудови павільйона-м агазину підтверджується А ктом введення цього об'єкта в експлуатацію від 30.11.1990.

Факт належності Товариств у з обмеженою відповідальніс тю “Науково-виробниче підпри ємство “Металург” на праві в ласності спірного приміщенн я на підставі Договору № 4 від 27.10.1989 та акту приймання-передач і від 04.01.1993 також встановлений у рішенням Господарського суд у міста Києва від 23.10.2009 у справі № 16/533 та рішенням Арбітражного суду міста Києва від 09.03.1999 у спр аві № 15-130.

Відповідно до статті 41 Конс титуції України кожен має пр аво володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власн істю. Ніхто не може бути проти правно позбавлений права вла сності. Право приватної влас ності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господар ського кодексу України майно ві права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання ви никає з угод, передбачених за коном, а також з угод, не перед бачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 147 Господарсько го кодексу України майнові п рава суб'єктів господарюванн я захищаються Законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного ко дексу України право власност і набувається на підставах, щ о не заборонені законом, зокр ема із правочинів. Право влас ності вважається набутим пра вомірно, якщо інше не виплива є із закону або незаконність набуття права власності не в становлена судом.

Відповідно до ст. 334 Цивільно го кодексу України право вла сності у набувача майна за до говором виникає з моменту пе редання майна, якщо інше не вс тановлене законом або догово ром.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом влас ності є право особи на річ (май но), яке вона здійснює відпові дно до закону за своєю волею, н езалежно від волі інших осіб .

У відповідності до ст. 317 Ци вільного кодексу України, вл асникові належать права воло діння, користування та розпо ряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Циві льного кодексу України, держ ава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права вла сності.

Власник, який має підстави п ередбачати можливість поруш ення свого права власності і ншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборон у вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вим огою про вчинення певних дій для запобігання такому пору шенню.

Зазначена норма гарантує в ласнику можливість вимагати не лише усунення порушень йо го права власності, що вже від булися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що мож уть бути реально порушені в м айбутньому, тобто застосовув ати такий спосіб захисту сво їх порушених прав, як поперед ження або припинення можливо го порушення його прав власн ика в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільно го кодексу України, власник м айна може пред'явити позов пр о визнання його права власно сті, якщо це право оспорюєтьс я або не визнається іншою осо бою.

Позов про визнання права вл асності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у нал ежності йому цього майна.

Слід зазначити, що позиваче м позову про визнання права в ласності може бути будь-який учасник цивільних правовідн осин, який вважає себе власни ком (суб'єктом права повного г осподарського відання або пр ава оперативного управління ) певного майна, однак не може належним чином реалізувати с вої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права с умнівів з боку третіх осіб. Ві дповідачем даного позову мож е бути будь-яка особа, яка сумн івається у приналежності май на позивачу, або не визнає за п озивачем права здійснювати п равомочності володіння, кори стування і розпорядження так им майном, або має власний інт ерес у межах існуючих правов ідносин.

Тобто, позовні вимоги щодо в изнання права власності, зок рема, на нерухоме майно можут ь бути заявлені до особи, яка н е визнає або оспорює таке пра во позивача. Разом з тим, пр аво власності такої особи повинно підтверджуватись в ідповідними правовстанов люючими документами, на підс таві яких у встановлених зак оном випадках проводиться ре єстрація права власності.

Як встановлено вище судом , спірне приміщення не є об' є ктом державної власності та у відповідача за первісним п озовом відсутні будь-які пра вовстановлюючі документи на спірне приміщення.

Слід зазначити, що предмет ом позову може бути матеріал ьно-правова чи немайнова вим ога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен пр ийняти рішення. В даному випа дку предмет первісного позов у у вигляді визнання права вл асності на нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горлів ська, 77, яке і так належить пози вачу на підставі Договору № 4 в ід 27.10.1989 та акту приймання-перед ачі від 04.01.1993, носить декларатив ний характер і в разі задовол ення такого позову, судове рі шення не буде виконане шляхо м державно-примусової діяльн ості, яка не може відбуватись шляхом зобов'язання виконат и такі дії, які неможливо прис удити виконати в натурі.

Отже, позивачем за первісни м обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 Ци вільного кодексу України, ст . 20 Господарського кодексу Укр аїни. Згідно зі змістом ч. 2 ст. Ц ивільного кодексу України вс тановлено, що способи самоза хисту мають відповідати з місту права, що порушене, хара ктеру дій, якими воно порушен е, а також наслідкам, що спричи нені цим порушенням.

Крім того, згідно з п. 6, 7 Прикі нцевих та перехідних положен ь Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, с трок пред'явлення яких, встан овлений законодавством, що д іяло раніше, не сплив до набра ння чинності цим Кодексом. До позовів про визнання запере чуваного правочину недійсни м і про застосування наслідк ів недійсності нікчемного пр авочину, право на пред'явленн я якого виникло до 1 січня 2004 ро ку, застосовується позовна д авність, встановлена для від повідних позовів законодавс твом, що діяло раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір був у кладений позивачем за первіс ним позовом та третьою особо ю в 1989 році, позивач звернувся д о суду 22.08.2003, відповідач звернув ся до суду з зустрічним позов ом 04.11.2003, отже до спірних правов ідносин щодо дотримання стор онами строків позовної давно сті застосовуються норми Цив ільного кодексу УРСР, оскіль ки перебіг відповідних строк ів позовної давності розпоча вся та перервався до набранн я чинності Цивільним кодексо м України.

Відповідно до ст.71 Цивільн ого кодексу УРСР загальний с трок для захисту права за поз овом особи, право якої поруше но (позовна давність), встанов люється в три роки.

Згідно з ст.74 Цивільного код ексу УРСР вимога про захист п орушеного права приймається до розгляду судом, арбітраже м або третейським судом неза лежно від закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст.75 Цивільно го кодексу УРСР позовна давн ість застосовується судом, а рбітражем або третейським су дом незалежно від заяви стор ін.

Згідно з ст.76 Цивільного код ексу УРСР перебіг строку поз овної давності починається з дня виникнення права на позо в. Право на позов виникає з дня , коли особа дізналася або пов инна була дізнатися про пору шення свого права.

Як вбачається з вказаних но рм позовна давність встановл юється в три роки, перебіг стр оку позовної давності почина ється з дня виникнення права на позов. Право на позов виник ає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися п ро порушення свого права.

Судом встановлено, що 03.06.1998 по зивач за первісним позовом л истом №06/03 повідомив відповід ача за первісним позовом про укладення договору № 4 від 27.10.198 9р. та просив відповідача нада ти роз' яснення щодо питань статусу приміщення по вул. Го рлівській, 77 в м. Києві. До даног о листа позивач додав нотарі ально посвідчену копію догов ору № 4 від 27.10.89 та акту прийому-п ередачі №1 від 04.01.1993.

13.07.1999 третя особа листом № 8/01-288 повідомила відповідача про з айняття позивачем приміщенн я по вул. Горлівській, 77 в м. Киє ві. 27.09.1999. Третя особа листом 8/01-362 з нов повідомила Відповідача п ро оформлення позивачем на с вій баланс та зайняття позив ачем приміщення по вул. Горлі вській, 77 в м. Києві. 08.10.1999. Фонд де ржавного майна України напра вив Вищому господарському су ду України лист №10-25-10433, в якому в казав про укладення між трет ьою особою та позивачем дого вору №4 від 27.10.1989.

21.04.2000 Арбітражним судом міста Києва за позовом третьої осо би до позивача було прийнято рішення про визнання недійс ним договору № 12/31 та виселення позивача зі спірного приміщ ення по вул. Горлівській, 77 в м. Києві. У вказаному рішенні су дом було встановлено, що 25.12.1992 м іж третьою особою та відпові дачем за первісним позовом б ув укладений договір оренди № 26 цілісного майнового компл ексу третьої особи. Спірне вб удоване приміщення по вул. Го рлівській, 77 в м. Києві увійшло складовою частиною до предм ету оренди за договором орен ди. З листів відповідача за пе рвісним позовом № 30-03/2933 від 09.06.1998, № 30-03/3172 від 23.06.1998 вбачається, що спір не вбудоване нежитлове примі щення продовжує обліковуват ись відповідачем як державна власність, яка знаходиться н а балансі та оперативному уп равлінні третьої особи.

З наведених обставин вбача ється, що в будь-якому разі з к вітня 2000 року позивач повинен був знати та знав, що відповід ач вважає спірне приміщення по вул. Горлівській, 77 в м. Києві державною власністю та запе речує право власності позива ча на дане приміщення, отже з ц ього часу у позивача виникло право на позов до відповідач а про визнання за ним права вл асності.

Відповідно до ст. 80 Цивільно го кодексу УРСР закінчення с троку позовної давності до п ред'явлення позову є підстав ою для відмови в позові.

Доказів поважності причин пропуску строків позовної д авності позивачем за первісн им позовом суду не надано.

Враховуючи викладене, у су ду відсутні підстави для виз нання за позивачем за первіс ним позовом права власності на нежиле приміщення за адре сою: м. Київ, вул. Горлівська, 77.

Позивачем за первісним по зовом також заявлено вимогу про визнання за ним права на в олодіння, користування і роз порядження спірним приміщен ням.

Вказана вимога спрямован а на встановленням факту, що м ає юридичне значення.

Встановлення юридичного ф акту може встановлюватись го сподарським судом лише при і снуванні та розгляді між сто ронами господарських правов ідносин спору та вирішенні с пору у позовному провадженні . Його встановлення є елемент ом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості в имог.

Чинним законодавством Укр аїни не передбачена підвідом чість господарським судам сп орів про визнання фактів та о бставин, отже, викладена у поз овній заяві вимога про визна ння права за своїм змістом не відповідає матеріально-прав овому захисту права, визначе ного законом.

Тому вимога щодо встановл ення факту (права на володінн я, користування і розпорядже ння приміщенням) не може бути самостійним предметом позов у, а є елементом встановлення обставин справи.

У п. 39 Інформаційного листа В ищого господарського суду ві д 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, п орушені у доповідних записка х про роботу господарських с удів України у другому піврі ччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесу ального кодексу України" вмі щена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом , який не відповідає встановл еним законом або договором с пособам захисту прав, відмов ляти в задоволенні такого по зову або ж припиняти провадж ення у справі здійснено поси лання на постанову Верховног о Суду України, зокрема, від 13.07 .2004 №10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшов ши висновку про те, що предмет позову не відповідає встано вленим законом або договором способом захисту прав, суд по винен відмовити у позові, а не припиняти провадження у спр аві за її непідвідомчістю су ду.

Таким чином, вимога позивач а за первісним позовом про ви знання за ним права на володі ння, користування і розпоряд ження приміщенням також задо воленню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 5 с т. 49 Господарського процесуа льного кодексу України, у зв' язку з відмовою в первісному позові судові витрати покла даються на позивача за перві сним позовом.

По зустрічному позову.

Оскільки угода визнана не дійсною, вважається недійсно ю з моменту її укладення, при р озгляді зустрічних позовних вимог про визнання недійсни ми договору № 4 від 27.10.1989 в частин і обміну павільйону-магазину на нежитлове приміщення під лягають застосуванню положе ння Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 71 Цивільно го кодексу УРСР загальний ст рок для захисту права за позо вом особи, право якої порушен о (позовна давність), встановл юється в три роки.

Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін пра в та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таки х угод строки позовної давно сті не застосовуються. Така п озиція викладена в п. 3.3 Роз' я снення Вищого арбітражного с уду України “Про деякі питан ня практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод н едійсними” від 12.03.1999 № 02-5/111.

Враховуючи викладене, клоп отання відповідачів за зустр ічним позовом про застосуван ня строку позовної давності щодо заявлених Регіональним відділенням Фонду державног о майна України по місту Києв у позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 45 Цивільно го кодексу УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає зак он, тягне за собою недійсніст ь угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в з аконі.

Згідно з положеннями ст. 48 Ци вільного кодексу УРСР недійс ною є та угода, що не відповіда є вимогам закону

Посилання позивача за зуст річним позовом на те, що у Дого ворі відсутнє індивідуальне визначення і характеристики майна, що є предметом міни, су дом не приймається, оскільки у п. 1 Договору, а також Акті прийому-передачі нежилого п риміщення від 04.01.1993 і Додатку №2 до вказаного акту міститься характеристика нежилого при міщення.

Щодо твердження позивача з а зустрічним позовом про від сутність у сторін предмету д оговору на момент його уклад ення, то суд відзначає, що чинн е на момент укладення Догово ру законодавство не вимагає наявності у сторін предметів міни на момент укладення дог овору та не забороняє укладе ння договору міни (купівлі-пр одажу) щодо предмету, який буд е створений в майбутньому. Пр едмет договору повинен бути в наявності на момент викона ння умов договору.

Відповідно до ст. 1 Господар ського процесуального кодек су України підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності (далі - підприємства та організаці ї), мають право звертатися до г осподарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захи стом своїх порушених або осп орюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також дл я вжиття передбачених цим Ко дексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушен ням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивіль ного кодексу України кожна о соба має право на захист свог о цивільного права у разі йог о порушення, невизнання або о спорювання.

Отже, юридичні особи мають п раво звертатись до господарс ького суду за захистом своїх оспорюваних або порушени х прав.

Як встановлено судом при ро згляді первісного позову, не жиле приміщення за адресою: м . Київ, вул. Горлівська, 77 не є об ' єктом державної власності .

Таким чином, укладення між в ідповідачами за зустрічним п озовом Договору № 4 про купівл ю-продаж збірних конструкцій від 27.10.1989 та підписання акту пр ийому-передачі не порушує та не оспорює прав позивача за з устрічним позовом.

Враховуючи викладене, зуст річні позовні вимоги є необґ рунтованими та такими, що зад оволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Гос подарського процесуального кодексу України, Господарсь кий суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первіс ного позову відмовити повніс тю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десят иденного строку з дня його пр ийняття та може бути оскарже не в порядку та строки, визнач ені Господарським процесуал ьним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова