Ухвала

від 30.10.2024 по справі 642/5967/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 642/5967/24

провадження № 2-з/619/1/24

УХВАЛА

іменем України

30 жовтня 2024 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В., розглянувши заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2024 керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Омаров А.А. огли, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_1 , будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити сільськогосподарські або будь-які інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.09.2024 заявукерівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації про забезпечення позову надіслано за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024, цивільна справа №642/5967/24 провадження №2-з/619/1/24 надійшла в провадження судді Дергачівського районного суду Харківської області Калиновської Л.В.

Розглянувши заяву, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Омаров А.А. огли, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Харківської районної військової (державної) адміністрації Харківської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», в якому просив усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду шляхом:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту громадянці ОСОБА_2 » від 17.02.2012 №96, щодо надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,5000 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Малоданилівської селищної ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту гр. ОСОБА_2 » від 12.06.2012 №443, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, загальною площею 0,4400 га, (кадастровий номер 6322055900:12:000:0100);

- визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯМ №382699, зареєстрований 02.07.2012 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, загальною площею 0,4400 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Малоданилівської селищної ради Харківського (колишнього Дергачівського) району Харківської області (на теперішній час земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га у м. Харкові);

- визнати недійсним договір №716 від 13.08.2017 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, розташованої за межами населеного пункту на території Малоданилівської селищної ради Харківського (колишнього Дергачівського) району Харківської області (на теперішній час земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, у м. Харкові), укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100 площею 0,4400 га (реєстраційний номер обскта нерухомого майна 1338763863220) із закриттям розділу 1338763863220 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100 площею 0,4400 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, що знаходиться на території м. Харкова, у власність держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації.

Крім того, керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Омаров А.А. огли, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_1 , будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити сільськогосподарські або будь-які інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви вказано, що наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. З урахуванням перебування земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, у приватній власності та ведення на ній сільськогосподарської діяльності або іншої діяльності, що не відповідає їх дійсному цільовому призначенню. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є загроза відчуження земельної ділянки іншій особі, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Таким чином, у даному випадку наявні достатні підстави для застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу та будь-яким іншим особам відчужувати, ділити, об`єднувати, передавати в заставу/іпотеку чи здійснювати інші реєстраційні дії з земельною ділянкою. Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем. Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття. Враховуючи той факт, що за другим відповідачем на даний час зареєстроване речове право щодо спірної земельної ділянки, повернення якої є предметом позову у цій справі, відтак не вжиття заходів забезпечення позову свідчить про те, що відповідач, маючи необмежене право розпорядження таким майном, може відчужити його у будь-який час, що, в свою чергу, утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення у цій справі та може призвести до необхідності вживати позивачу додаткові заходи для захисту свого порушеного права.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.150ч.1п.2ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідност.153ч.5ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Згідно п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до цього жп. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Урішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленогостаттею 55 Конституції України.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

В свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення певних обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, які на даний час належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки такі види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та стосуються суті спору у справі, предметом позову в якій є усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Обрані прокуратурою заходи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Суд бере до уваги, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки відповідач має можливість розпорядитися спірним майном і здійснити відчуження.

Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, в рамках якої подана заява про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що земельна ділянка, на які заявник просить накласти арешт, є предметом спору, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити оспорюваних прав або інтересів позивача, а відтак заява про забезпечення позову підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149,150,151,153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової (державної) адміністрації про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100, площею 0,4400 га, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338763863220; запис про право власності 22091462 від 30.08.2017, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ю.В. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 716 виданий 30.08.2017), до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити сільськогосподарські або будь-які інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:12:000:0100 пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 10ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до п. 2 ч. 2ст. 354ЦПК України.

Суддя Л. В. Калиновська