Рішення

від 27.12.2023 по справі 631/510/21

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/510/21

провадження № 2/631/102/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №1приміщення судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ і ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «Про стягнення заборгованості із заробітної плати»,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду відповідно до ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, постановленої 22.06.2021 року, перебувала цивільна справа з єдиним унікальним № 631/510/21 (провадження № 2/631/102/23) за позовом ОСОБА_1 до ВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ і ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «Про стягнення заборгованості із заробітної плати», що розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 28 - 32).

Ухвалою суддіНововодолазького районногосуду Харківськоїобласті МащенкоС.В. від 31.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ і ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ було залишено без руху із наданням десятиденного строку для усунення недоліків (а. с. 17 - 22).

На виконання ухвали суду, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, зареєстровану за вхідним № 3313/21-вх від 15.06.2021 року, в якій позивач відмовилася від вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку в період з 09.02.2021 року по момент ухвалення рішення (а. с. 25 - 26).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 15.09.2017 року працювала на посаді викладача Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне Нововодолазького району Харківської області. 08.02.2021 року її було звільнено з цієї посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату та ліквідацією школи. Зазначила, що відповідно до відомостей, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ватутінська дитяча музична школа села Ватутіне (код ЄДРПОУ 24483606) за організаційно-правою формою є державною організацією, засновником якої є Нововодолазька районна державна організація (код ЄДРПОУ 04059645). Наразі Ватутінська дитяча музична школа та Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області перебувають у стані ліквідації та припинення шляхом реорганізації відповідно. При цьому правонаступником Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області є Харківська районна державна адміністрація Харківської області. Зауважила, що в день звільнення з роботи з нею не було проведено повного розрахунку у відповідності до вимог частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим наявна заборгованість: нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.01.2021 року по 08.02.2021 року та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 - 2021 рік з 15.09.2020 року по 08.02.2021 року. Вона зверталась до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області та до голови комісії з припинення діяльності юридичної особи Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне, з приводу отримання даних щодо належних до виплати сум при звільненні. Тому просила стягнути з відповідачів нараховану, але не виплачену заробітна плата за період з 01.01.2021 року по 08.02.2021 року та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 - 2021 рік з 15.09.2020 року по 08.02.2021 року, а також суму вихідної допомоги (а. с. 1 - 4).

27.07.2021 року за вхідним № 4198/21-вх від Харківської районної державної адміністрації Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що на даний час триває реорганізація Харківської районної державної адміністрації Харківської області шляхом приєднання Нововодолазької та Дергачівської районних державних адміністрацій Харківської області. У свою чергу, Ватутінська дитяча музична школа була структурним підрозділом Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, який фінансується за рахунок Нововодолазької районної ради, та починаючи з 01.01.2021 року фінансування школи мало відбуватись за рахунок коштів Нововодолазької об`єднаної територіальної громади. Також відповідач підтвердив, що відповідно до розрахунку сум, які підлягають виплаті вивільним працівникам Ватутінської дитячої музичної школи станом на 16.03.2021 року, наданим Нововодолазькою районною державною адміністрацією, перед ОСОБА_1 утворилася заборгованість, як складається з: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 21791,00 гривень; компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7759,20 гривень; вихідної допомоги у розмірі 8716,40 гривень,- а всього 38266,60 гривень (а. с. 40 - 45).

20.08.2021 року за вхідним № 4689/21-вх позивачем було подано відповідь на відзив, в якому вона просила позов задовольнити, урахувати суми належних їй виплат, що зазначені у відзиві, та стягнути з відповідача - Харківської районної державної адміністрації Харківської області - заборгованість, яка складається з: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 21790,00 гривень; компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7759,20 гривень;, вихідної допомоги у розмірі 8716,40 гривень,- а всього 38266,60 гривень (а. с. 52 - 53).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, проте надала заяву, зареєстровану за вхідним № 7284/23-вх від 27.12.2023 року, з копанням про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 140, 142, 143).

В судове засідання представник відповідача - ВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇМУЗИЧНОЇ ШКОЛИтеж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв з клопотанням про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності не надавав (а. с. 140).

Представник відповідача - ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв з клопотанням про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності не надавав (а. с. 140, 141).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить відповідне клопотання, долучене до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Приходячи до такого, суд зауважує, що імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З огляду на наведене, відповідно до змісту пункту 1 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України днем вручення судової повістки про виклик є день її вручення під розписку.

Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених представників відповідачів поважною, а, отже, така їх неявка не є перешкодою у розгляді справи за суттю позовних вимог.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З копії трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 08.09.2017 року на підставі наказу № 14-К від 29.08.2019 року її прийнято на посаду викладача Ватутінської дитячої музичної школи, а 08 лютого 2021 року звільнено з посади викладача за заявою про скорочення терміну скорочення штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 03-К від 08.02.2021 року (а. с. 7).

Як убачається з копії наказу директора Ватутінської дитячої музикальної школи Сектору культури, молоді та спорту Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 03-К від 08.02.2021 року «Про звільнення працівників Ватутінської дитячої музичної школи» ОСОБА_1 звільнено з посади викладача з 08.02.2021 року за заявою від 05.02.2021 року про скорочення терміну попередження (від 16.01.2021 року), щодо скорочення штату Ватутінської дитячої музичної школи, за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2020 2021 рік з 15.09.2020 року по 08.02.2021 рік. Дано відповідне розпорядження бухгалтерії провести розрахунок згідно з чинним законодавством України. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її короткий підпис (а. с. 8 - 10).

Відповідно до листа Харківської районної ради, адресованого заступнику голови Нововодолазької районної державної адміністрації, що зареєстрований за вихідним № 02-19/202 від 19.03.2021 року, отримавши листи від 16.01.2021 року № 02-27/86 та від 16.02.2021 року б/н щодо розрахунку виплат у зв`язку з ліквідацією Ватутінської дитячої музичної школи та Нововодолазької центральної районної бібліотеки, їх було переадресовано до Харківської районної адміністрації (а. с. 11 - 12).

Згідно з листом Головного управління Держпраці у Харківській області від 23.03.2021 року за № Д-174/УГЛ/02.02/12-09/2912, Ватутінська дитяча музична школа села Ватутіне є структурним підрозділом сектору культури, молоді та спорту Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, який також перебуває у стадії ліквідації. Зазначений факт підтвердив відповідач по справі Харківська районна державна адміністрація Харківської області - у своєму відзиві на позовну заяву (а. с. 13, 40 - 44).

16.01.2021 року за вихідними № 02-27/86 та № 02-27/87 заступник голови районної державної адміністрації Мащенко А. зверталася до Харківської районної державної адміністрації з питань сприяння у вирішенні питання виділення коштів районного бюджету Харківської районної ради для вивільнених працівників Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне (а. с. 14, 15).

Розпорядженням заступника голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 7 від 16.01.2021 року «Про припинення юридичної особи шляхом ліквідації «Ватутінська дитяча музикальна школа село Ватутіне» Мащенко А., на підставі статей 6, 13, 16, 22, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17.09.2020 року № 907-ІХ, статей 43, 87, 89, 90, 104 107 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року № 755-ІV, пункту 1 статті 40, статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-ІХ, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження перспективного плану формування території громад Харківської області», враховуючи лист начальника відділу фінансів районної державної адміністрації від 30 жовтня 2020 року № 01-60/250, з метою приведення установчих документів у відповідність до чинного законодавства припинено юридичну особу «Ватутінська дитяча музикальна школа село Ватутіне» (код ЄДРПОУ 24483606, місцезнаходження: 63212, Харківська область, Нововодолазький район, село Ватутіне, вулиця Військова, будинок № 33) шляхом ліквідації; утворено ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи; голові комісії з припинення юридичної особи «Ватутінська дитяча музикальна школа село Ватутіне» шляхом ліквідації у встановленому чинним законодавством порядку забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з припиненням юридичної особи, зокрема: провести інвентаризацію майна, що знаходиться на балансі «Ватутінська дитяча музикальна школа село Ватутіне», скласти та затвердити передавальний акт, забезпечити додержання вимог трудового законодавства при вивільненні працівників, у встановленому законодавством порядку попередити працівників при припинення юридичної особи шляхом ліквідації, тощо (а. с. 45 - 46).

17.02.2021 року викладачі Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне, в тому числі і ОСОБА_1 , звернулися до голови Харківської обласної державної адміністрації Тимчука А. Л. з клопотанням допомогти в вирішенні питання про виплату заробітної плати (а. с. 82).

Крім того, 26.04.20021 року викладачі Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне, в тому числі і ОСОБА_1 , звернулися до голови Харківської районної адміністрації Раїна Ю. І. з клопотанням надати дані щодо проведення повного розрахунку при звільненні у зв`язку з ліквідацією закладу (а. с. 84).

Нарешті, 14.05.2021 року, викладачі Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне, в тому числі і ОСОБА_1 , звернулися до Головного управління Держпраці в Харківській області Управління з питань праці з клопотанням надати дані щодо проведення повного розрахунку при звільненні у зв`язку з ліквідацією закладу (а. с. 85).

Головою комісії з припинення юридичної особи сектору культури, молоді та спорту Нововодолазької районної держаної адміністрації Харківської області шляхом ліквідації ОСОБА_2 було повідомлено голові Харківської обласної профспілкової організації профспілки працівників культури Ігнатенко З., що Нововодолазька районна державна адміністрація зверталася до Харківської районної державної адміністрації та Харківської районної ради з проханням виділення коштів з районного бюджету Харківської районної ради для вивільнених працівників (а. с. 87 - 88).

Ватутінська дитяча музична школа село Ватутіне (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24483606, місцезнаходження: 63212, Харківська область, Нововодолазький район, село Ватутіне) відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за організаційно-правою формою є державною організацією, з основним видом діяльності 80.21.3 Позашкільна освіта, єдиним засновником якої є Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області (а. с.126).

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Кодексу законів про працю № 322-VІІІ України від 10.12.1971 року (із змінами та доповненнями), а також Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року (зі змінами та доповненнями).

Імперативними приписами статті 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплені Кодексом законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного кодексу законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положення вказаної норми права кореспондують з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Як визначено у частині 1 статті 21 зазначеного вище Закону працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У відповідності до частини 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» і частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (частина 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці»).

Приписами статті 115 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» обумовлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Питання розірвання трудового договору регулюються статтями 36 41 Кодексу законів про працю України.

Так, трудовий договір може бути розірвано як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

В даномувипадку,як свідчатьматеріали справи ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, яким передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в наведеній нормі права, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (частина 1 статті 116 Кодексу законів про працю України).

Приписами статті 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення працювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі статтею 241-1 Кодексу законів про працю України.

За приписами статті 141 вказаного кодексу обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить саме на власнику або уповноваженому ним органі.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117Кодексу законівпро працюУкраїни відповідальність.

Частиною 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду, ухвалених 13.05.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 810/451/17 та 26.02.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 821/1083/17 викладена правова позиція, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові, прийнятій 19.08.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 489/5331/18 (провадження № 61-13979св20) зробив висновок про те, що «всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність».

Конституційний Суд України в рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 і 237 цього ж Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на наведене суд доходить висновку про те, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивача відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України.

Крім того, ані Ватутінською дитячою музичною школою, ані Харківською районною державною адміністрацією Харківської області не спростовано факт наявності заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги перед позивачем та факт затримки розрахунку з позивачем.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10), рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (заява № 42527/98) тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Надаючи оцінкудоводам відповідача Харківськоїрайонної державноїадміністрації Харківськоїобласті -щодо неможливостіздійснювати фінансуваннявидатків наутримання закладівкультури,які з01січня 2021року повинніфінансуватися збюджетів територіальнихгромад,зокрема Нововодолазькоїоб`єднаної територіальноїгромади,але оскількипередача Ватутінськоїдитячої музичноїшколи селоВатутіне доНововодолазької селищноїради невідбулась,рішення проліквідацію закладуз урахуваннямдвомісячного строкупопередження працівниківта вивільненняпрацівників малобути здійсненодо 01січня 2021року,суд вважаєїх безпідставними,з оглядуна те,що вказаніобставини невпливають зазміст правовідносин,які виниклиміж Ватутінськоюдитячою музичноюшколою селаВатутіне,єдиним засновникомякої єНововодолазька районнадержавна організаціяХарківської області,як роботодавцем,та ОСОБА_1 як найманим працівником до 01 січня 2021 року й не звільняють Харківську районну державну адміністрацію Харківської області як правонаступника повноважень, прав та обов`язків Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, від виконання вимог чинного трудового законодавства в частині дотримання прав найманих працівників на своєчасну та повну оплату їхньої праці. При цьому, як вірно зазначив відповідач, передача Ватутінської дитячої музичної школи села Ватутіне до Нововодолазької об`єднаної територіальної громади Харківської області не відбулась.

Оскільки Ватутінська дитяча музична школа села Ватутіне до моменту її ліквідації є державною установою, то незалежно від джерел її фінансування та подальшої зміни головного розпорядника бюджетних коштів, якими мали фінансуватися видатки на заробітну плату працівників закладу, відповідальність за його борги, зокрема й щодо виплати працівникам заробітної плати та інших виплат, несе держава в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, оскільки саме цей державний орган у порядку правонаступництва набув права та обов`язки попереднього роботодавця.

Крім того, як вже зазначалося статтею 43 Конституції України гарантоване право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Це право кореспондується з вимогами статті 97 та гарантіями статті 233 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про оплату праці». Таким чином, початок ліквідації роботодавця не може бути підставою для відмови у захисті судом права працівника щодо виплати заробітної плати.

Харківською районною державною адміністрацією Харківської області не надано суду доказів на підтвердження повного розрахунку з позивачем при звільненні, а саме: виплати останній сум заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; відсутність певної інформації у державних органах не може беззаперечно свідчити про відсутність самої заборгованості та обов`язку у роботодавця щодо її погашення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові, прийнятій 28.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Враховуючи,що відповідачамив порушенняприписів ЗаконуУкраїни «Пробухгалтерський облікта фінансовузвітність вУкраїні» №996-XIVвід 16.07.1999року (зізмінами тадоповненнями)та ЗаконуУкраїни «Прооплату праці»№ 108/95-ВРвід 24.03.1995року ненадано судупершої інстанціїдокументів ніпро нараховану ОСОБА_1 заробітну плату,ні пронаявність заборгованостіпо заробітнійплаті,вихідної допомогипри звільненніта компенсаціїза невикористанідні щорічноївідпустки,у відзивіна позовнузаяву Харківськарайонна державнаадміністрація Харківськоїобласті визнаєтой факт,що розрахунокз позивачемпри їїзвільненні фактичноне проведено,суд виходитьз наданихпозивачем доказівта приходитьдо висновкупро наявністьпідстав длязадоволення позовнихвимог простягнення накористь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 21791,00 гривень, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 7759,20 гривень та вихідну допомогу у розмірі 8716,40 гривень, а всього 38266,60 гривень (сум, які належали позивачу на день звільнення).

Дійшовши висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачами не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з Ватутінською дитячою музикальною школою у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідачами не виконано, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачами не спростований.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 6 Постанови Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, нарахування податків та платежів до компетенції суду не належить, дані відрахування проводяться підприємством при виплаті присудженої судом суми.

Таким чином,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,дослідивши всебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивно наявніу справідокази,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавши усіобставини справи,суд дійшоввисновку прозадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до ВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ і ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «Про стягнення заборгованості із заробітної плати» повністю.

На підставі правила, визначеного в пункті 2 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Окрім того, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами у справі судових витрат.

Так, питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, частина 1 якої обумовлює, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким законом є Закон України № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року «Про судовий збір», який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (частина 1 абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із данимпозовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2021 році.

Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України № 1082-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270,00 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Проте, враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які передбачають, що у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивачі звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід покласти на відповідача Харківську районну державну адміністрацію Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6 і 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі і ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї;; статтями 19, 43, 55, 124, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 1 3, пунктом 1 статті 40, статтями 44, 47, 83, 94, 116, 117, 141 і 223 Кодексу законів про працю України; Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями); Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»; статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статями 274, 279, частиною 1 статті 352, а також статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доВАТУТІНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇМУЗИЧНОЇ ШКОЛИі ХАРКІВСЬКОЇРАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇАДМІНІСТРАЦІЇ «Простягнення заборгованостііз заробітноїплати»задовольнити.

Стягнути з Харківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 21791,00 гривень (двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто одна гривня 00 копійок), компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7759,20 гривень (сім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 20 копійок), вихідну допомогу у розмірі 8716,40 (вісім тисяч сімсот шістнадцять гривень 40 копійок), а всього 38266,60 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 60 копійок), з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України (серії НОМЕР_3 );

Відповідач: ВАТУТІНСЬКА ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА, місцезнаходження (вулиця Військова, будинок № 33, село Ватутіне Харківського району Харківської області, 63212), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (24483606);

Відповідач: ХАРКІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ, місцезнаходження (Григорівське шосе, будинок № 52, місто Харків, 61098), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04058775).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 08.01.2024 року.

Суддя С. В. Мащенко