Ухвала

від 29.10.2024 по справі 753/21276/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21276/24

провадження № 6/753/920/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Лужецька О.Р. вивчивши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «АСВ МАШІНС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та надання дозволу на його реалізацію, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «АСВ МАШІНС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та надання дозволу на його реалізацію, в якому приватний виконавець просить:

- визначити частку майна боржника ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 , а саме у житловому будинку, загальною площею 53,50 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2625542 за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частини;

- надати дозвіл на звернення стягнення на частину житлового будинку, загальною площею 53,50 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2625542 за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч.1 ст.5 ЦПК України)

Вивчивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів подання, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. перебуває виконавче провадження ВП №72135079, відкрите 28.06.2023 р., з примусового виконання виконавчого листа №753/1231/23, виданого 28.06.2023 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АСВ МАШІНС» заборгованість за договором № 40-5297/11 купівлі-продажу товару (обладнання) з розстроченням платежу від 17 грудня 2020 року в розмірі 5 235 євро 39 євроцентів та судовий збір у розмірі 3 104 грн 81 коп.

02.12.2003 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки 393675965 від 05.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 на праві власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі продажу 1061 від 27.11.2009 р.,приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Зухар.

Зі змісту подання вбачається, що в ході виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено, що згідно даних Державного реєстру актів громадського стану 02.12.2003 між боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації - 23.06.2010 р., на підставі договору купівлі продажу 1061 від 27.11.2009 р.

За доводами подання, на сьогоднішній день виникло питання щодо звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в спільній сумісній власності з його дружиною ОСОБА_2 , яка не є стороною у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст.129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 дійшла висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз.1 ч. 5 ст.56 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що положення розділу VI ЦПК України регламентують порядок вирішення процесуальних питань, які виникають під час примусового виконання у межах виконавчого провадження судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) про присудження.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст.368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз`яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Приватний виконавець звернувся до суду з цим поданням для вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному сумісному майні, яким боржник володіє спільно зі своєю дружиною, частки яких у цьому праві не зареєстровані, а відтак, право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні.

Отже, оскільки право спільної часткової власності у співвласників майна не виникало, це вказує на спір про право.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. (ч.5 ст. 186 ЦПК України)

Судом установлено, що приватний виконавець звернувся до суду в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на нерухоме майно, що є новим матеріальним спором, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд убачає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягають розгляду в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2-5, 10, 186, 258-261, 352-354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «АСВ МАШІНС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та надання дозволу на його реалізацію.

Роз`яснити приватному виконавцю право на звернення до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суд.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА