Рішення

від 25.09.2024 по справі 754/17557/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1379/24 Справа №754/17557/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді: Сенюти В. О.,

за участю секретаря: Василенко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

На обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що 11.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. за реєстровим номером 1567. Відповідно до договору позики, позичальник отримує від позикодавця, а позикодавець передає у позику позичальнику грошові кошти в розмірі 702780 грн., що відповідає еквіваленту 26000 доларів США за курсом 1 долар США - 27,03 грн. Крім того, 11.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Відповідно до договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410600:01:009:0004, загальною площею - 0,0774 гектара, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). 01.05.2023 відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень договору. 06.06.2023 повторно направлено відповідачу вимогу про усунення порушень договору позики. Проте, відповідач на вимогу не відреагував, відтак було звернуто стягнення на майно в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 11.08.2023 вартість земельної ділянки, на яке було звернуто стягнення - 612373 грн. Сума позики, яка не повернута відповідачем становить 971100 грн., що є еквівалентом 26000 доларів США (за курсом продажу АТ КБ «ПриватБанк» 1 доларів США = 37,35 грн.). Разом з тим, за прострочення виконання зобов`язань за цим договором більше ніж на 3 дні позичальник виплачує пеню в розмірі, що еквівалентний 5% від суми прострочення, починаючи з першого дня прострочення платежу. Отже враховуючи те, що порушення боржником зобов`язань є умовою нарахування неустойки, яка є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, тягне за собою обов`язок позичальника сплачувати позивачу пеню. Таким чином, сума простроченої заборгованості становить 702780 грн., кількість днів прострочення 165, 5% від простроченої заборгованості становить 35139,00 грн. Проте, позивач просить стягнути пеню лише за 14 днів в розмірі 491946,00 грн. (35139х14=491946). Таким чином, сума заборгованості становить 1469546,00 грн., що еквівалентно 39345,27 доларів США, за курсом продажу долару АТ КБ «ПриватБанк» 1 долар США = 37,35 грн. Так як було звернуто стягнення на земельну ділянку сума заборгованості становить 848172,90 грн. (1469546-621273,10=848172,90), що еквівалентно 22708,78 доларів США, за курсом продажу долару АТ КБ «ПриватБанк» станом 28.11.2023. Тобто борг за договором позики - 349726,90 грн., що еквівалентно 9363,50 доларів США, за курсом продажу долару АТ КБ «ПриватБанк» та пеня в розмірі 491946,00 грн., що еквівалентна 13171,25 доларів США, за курсом продажу долару АТ КБ «ПриватБанк», які позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.12.2023, відкрито загальне позовне провадження по справіта призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 11.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. за реєстровим номером 1567. (а.с.5-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору позики, позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у позику позичальнику грошові кошти в розмірі 702780 грн., що відповідає еквіваленту 26000 доларів США, за курсом 1 долар США - 27,03 грн. та зобов`язується повернути в строк і на умовах визначених в цьому договорі.

Згідно п. 1.4. Договору позики, сторони домовились про те, що остаточний розрахунок за цим Договором позики має бути здійснено не пізніше 11.09.2021.

З пункту 3.1. Договору позики вбачається, що сторони домовились, що загальна сума підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором відповідає гривневому еквіваленту 26000 доларів США по курсу АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу.

Відповідно до п. 6.1. Договору позики, за прострочене виконання зобов`язань за цим Договором більше ніж на 3 дні позичальник виплачує пеню в розмірі, що еквівалентний 5% від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення починаючи з першого дня прострочення.

11.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірієвою О.С. за реєстровим номером 1568. (а.с.9-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, цим Договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у Іпотекодавця (Позичальника) на підставі договору позики укладеного з Іпотекодержателем (Позикодавцем) і посвідченого Пірієвою О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.08.2021 за реєстровим № 1567, за умовами якого Позичальник - Іпотекодавець зобов`язаний повернути Іпотекодержателю (Позикодавцю) суму позики в розмірі 702780 грн., що відповідає еквіваленту 26000 доларів США, за курсом 1 долар США - 27,03 грн.

Згідно із п. 1.2. Договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410600:01:009:0004, загальною площею - 0,0774 гектара, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

01.05.2023 відповідачці ОСОБА_2 було направлено вимогу про усунення порушень умов Договору позики від 11.08.2021.

06.06.2023 вимогу про усунення порушень умов Договору позики від 11.08.2021 направлено відповідачці ОСОБА_2 повторно.

Проте, відповідачка на вимоги не відреагувала. Відтак, на виконання умов Договору було звернуто стягнення на майно в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», а саме земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410600:01:009:0004, загальною площею - 0,0774 гектара, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 11.08.2023 вартість вище вказаної земельної ділянки, на яке було звернуто стягнення - 612373 грн.

Таким чином, залишок непогашеного боргу (неповернутої позики) відповідачки перед позивачем становить 90407,00 грн. (702780 - 612373 = 90407), що еквівалентно 2185,10 доларів США за офіційним курсом НБУ долара США (41,3744 грн. за 1 долар США) станом на 25.09.2024.

Проте, станом на день подачі позову до суду відповідачка залишок боргу не повернула.

З огляду на порушення відповідачкою ОСОБА_2 зобов`язань за Договором позики, суд, дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Договором позики від 11.08.2021, в розмірі 90407,00 грн., що еквівалентно 2185,10 доларів США за офіційним курсом НБУ долара США (41,3744 грн. за 1 долар США) станом на 25.09.2024.

Щодо стягнення пені суд виходить із наступного.

У позовній заяві позивачем заявлено, вимогу про стягнення з відповідачки на його користь пеню за 14 днів в розмірі 491946 грн., що еквівалентно 13171,25 доларів США за курсом продажу долара США АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 6.1. Договору позики, за прострочене виконання зобов`язань за цим Договором більше ніж на 3 дні позичальник виплачує пеню в розмірі, що еквівалентний 5% від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення починаючи з першого дня прострочення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підтвердження позовної вимоги щодо стягнення з відповідачки пені, стороною позивача надано розрахунок. Відповідно до наданого розрахунку пеня становить 491946 грн. (35139х14=491946), що еквівалентно 13171,25 доларів США за курсом продажу долара США АТ КБ «ПриватБанк» (5% пені від простроченого зобов`язання за 14 днів. Сума простроченої заборгованості 702780 грн.; кількість днів прострочення (з 12.09.2021 до 24.02.2022) - 165 днів; 5% від простроченої заборгованості - 35139,00 грн.).

Проте, суд із наданим розрахунком не погоджується, вважає його не обґрунтованим, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення 5% пені від простроченої заборгованості за 14 днів у розмірі 3018,12 грн., що еквівалентно 72,95 доларів США за офіційним курсом НБУ долара США (41,3744 грн. за 1 долар США) станом на 25.09.2024.

Розмір пені судом розраховується наступним чином: 702780 грн. (сума позики) : 163 дні (кількість днів прострочення з 14.09.2021 до 24.02.2022) = 4311,53 грн. (заборгованість за день прострочки); 4311,53 грн. + 5% = 4527,11 грн. (заборгованість за день прострочки з 5% пені за день прострочки); 4527,11 грн. - 4311,53 грн. = 215,58 грн (5% пені за день прострочки). Проте, позивач просить стягнути пеню лише за 14 днів прострочки, а отже 215,58 грн (5% пені за день прострочки) х 14 днів = 3018,12 грн.( 5% пені від простроченої заборгованості за 14 днів).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 93425,12 грн. (93425,12*100: 841672,90 =11,10%) та з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 934,26 грн. (8416,73*11,10:100=934,26).

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 934,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.08.2021 у розмірі 90407,00 грн., що еквівалентно 2185,10 доларів США, 5% пені від простроченої заборгованості за 14 днів у розмірі 3018,12 грн., що еквівалентно 72,95 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 934,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2024 року.

Суддя: В.О. Сенюта