Рішення

від 26.09.2024 по справі 754/5473/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3305/24

Справа №754/5473/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Солонюк К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача Державної санітарно-епідеміологічної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири після смерті її матері - ОСОБА_2 , позивачка дізналася, що на 1/2 частину квартири накладено арешт. Арешт накладений у зв`язку з перебуванням на примусовому виконанні постанови 587 від 08.10.2002 виданої Державною санітарно-епідеміологічною службою України про стягнення з позивачки на користь держави 51 грн. Позивачка звернулася до Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою від 26.02.2024 про надання інформації по виконавчому провадженню щодо причин накладення арешту на майно та необхідності його зняття. Відповідно до листа Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 29.02.2024, перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, встановлено, що виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 станом на 29.02.2024 зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови серія АЕ № 652997 виданої 18.11.2003 Відділом державної виконавчої служби Деснянського р-ну м. Києва. Крім того, позивачці роз`яснено, що для вирішення питання щодо зняття арешту з усього майна остання може звернутися до суду у відповідності до п.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Борг сплачено вчасно, станом на поточну дату у позивачки відсутні будь-які невиконані зобов`язання, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Єдиного реєстру боржників. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що іншим шляхом арешт зняти неможливо, позивачка просить задовольнити її вимоги.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.04.2024, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Через систему «Електронний суд» до суду надійшли відзив на позовну заяву та додаткові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відповідно до яких, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору вважає, що підстави для задоволення позовної заяви про скасування арешту нерухомого майна відсутні. Боржником в позовній заяві про зняття арешту з майна не зазначено підстави в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та не надано докази на підтвердження інформації про погашення боргових зобов`язань по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження ВДВС Деснянського p-ну м. Києва. Отже, у відділі відсутня інформація про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження при виконанні постанови.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буцак О. В. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача не забезпечив явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 18.11.2003 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції Голдицькою Т.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до вище вказаної постанови, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт на підставі постанови АЕ 652997 від 18.11.2003 Відділу державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва, власником якої є ОСОБА_1 .

Згідно листа Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) від 29.02.2024 заяву ОСОБА_1 від 26.02.2024 щодо надання інформації стосовно арешту майна розглянуто та повідомлено про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 станом на 29.02.2024 зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови серії АЕ № 652997 виданої 18.11.2003 Відділом Державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на квартиру від 14.12.1997 року №5362, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (а.с.8).

18.11.2003 державним виконавцем ДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах примусового виконання постанови № 587 від 08.10.2002 ДСЕСУ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. (а.с.15).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №83, спадкоємцем 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_1 .

Згідно з копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, вбачається, що 23.02.2024 Приватним нотаріусом Єременко Л.О. було заведено спадкову справу № 03/2024, відносно майна померлої ОСОБА_2 .

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ № 81691819) зазначила наступне:

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що всі суб`єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Стороною позивача надано до суду копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0261810010 від 25.05.2024 в розмірі 20,00 грн., призначення платежу: оплата витрат по виконавчому провадженню з виконання постанови №587 від 08.10.2002 виданої ДСЕУ.

Відповідно до Єдиного реєстру боржників інформація щодо позивачки відсутня.

Разом із тим, накладений арешт на частку майна позивачки на даний час не знято, що обмежує її право вільно розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з вищевикладеного, на даний час за наявності арешту (обтяжень) накладених на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , порушує право позивачки на належне оформлення спадкових прав після померлої матері, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись, cт. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови № АЕ 652997 від 18.11.2003 Відділу державної виконавчої служби Деснянського р-ну м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, об`єкт обтяження: 1/2 частини квартири, адреса: АДРЕСА_1 , архівний номер: 6372312КІЕV15, архівна дата: 21.11.2003, дата виникнення: 21.11.2003, № реєстра: 15З-389, внутр. №Е90188362СF42D305456, зареєстровано 13.10.2004 за № 1374647 реєстратор: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державна санітарно-епідеміологічна служба України, ЄДРПОУ 37508109, місцезнаходження:01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул.. Оноре де Бальзака, 64 (2 поверх).

Повний текст рішення виготовлений 31 жовтня 2024 року.

Суддя В.О.Сенюта