Постанова

від 30.10.2024 по справі 177/1400/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6511/24 Справа № 177/1400/23 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Бортник В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №177/1400/23за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агропром-Синтез» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович, та Фермерського господарства «Агропром-Синтез»,

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Агропром-Синтез» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Позов мотивований тим, що позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 червня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1532 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., є власником земельної ділянки загальної площі 6,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 1221881400:05:001:0206, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказану земельну ділянку, на підставі договору оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», передано в оренду ФГ «Агропром-Синтез» строком на 10 років.

Договором оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року передбачено платне, строкове використання фермерським господарством «Агропром - Синтез», земельною ділянкою кадастровий номер № 1221881400:05:001:0206 загальною площею 6,44 га строком на 10 років, за умови сплати орендної плати в розмірі не менше 7 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 13 730, 61 гривень на рік.

У березні 2023 року голова ФГ «Агропром-Синтез» Берека І.В. всім орендодавцям повідомив, що є банкротом та неспроможний в подальшому обробляти орендовані земельні ділянки і сплачувати кошти передбачені договорами оренди землі. Відповідач відмовився від підписання з позивачем угоди про розірвання договору оренди землі № 1 від 02 квітня 2021 року за відсутністю права власності у останнього на вказану земельну ділянку.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що фермерське господарство «Агропром-Синтез» зобов`язання по сплаті орендної плати не виконує, голові господарства надіслано листа з повідомленням про намір розірвати договір оренди, який відповідачем залишений без відповіді.

Зазначає, що фактично на цей час фермерське господарство «Агропром - Синтез», в особі голови господарства Береки І.В., заборгувало орендну плату за 2021 рік, за 2022 рік та за 2023 рік, хоча прибуток від використання земельної ділянки отримав. Загальна заборгованість за період 2021 - 2023 років становить 41 191,83 гривень.

Вважає, що на теперішній час наявні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд розірвати договір оренди землі № 01 від 02 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», яка знаходиться на території Лозуватської ТГ Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221881400:05:001:0206, який зареєстрований державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Копійка І.А., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 64755803 та зобов`язати ФГ «Агропром-Синтез» повернути ОСОБА_1 як новому власнику, зазначену земельну ділянку, в стані призначеному для її цільового використання. Стягнути з ФГ «Агропром-Синтез» на користь ОСОБА_1 несплачену орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 2021 -2023 роки в розмірі 41191,83 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ФГ «Агропром-Синтез» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року за 2021-2023 роки в розмірі 41191, 83 гривень.

Стягнуто з ФГ «Агропром-Синтез» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 1073, 60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов В.І.,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині відмови у розірванні договору оренди № 1, укладеного 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез» змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач систематично не виконував умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати та не сплатив орендну плату за період 2021 2023 роки

В апеляційній скарзі відповідач ФГ «Агропром-Синтез» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі та судових витрат по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідно до п. 41 договору оренди №1, укладеного 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Разом з тим, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 330750803 від 01 травня 2023 року слідує, що до 05 вересня 2022 року спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «СП «Скорпіон» та угоди про розірвання даного договору оренди ОСОБА_2 не мав. На момент укладення договору оренди № 1, укладеного 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», для проведення державної реєстрації в квітня 2021 року, була відсутня угода про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладена між власником землі та орендарем ТОВ «СП «Скорпіон».

Відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду, наполягає на тому, що договір оренди № 1, укладений 02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тому саме з цього моменту у відповідача виникає обов`язок виконання вказаного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ФГ «Агропром-Синтез» представник позивача заперечує проти її задоволення та вважає за необхідне рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній відповідачем частині, залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 758, належить земельна ділянка площею 6,4400 га, кадастровий номер 1221881400:05:001:0206, що розташована на території Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яку він успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Рішенням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 19 лютого 2021 року № 71-ІІІ/VІІІ «Про припинення юридичних осіб сільських та селищних рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області», юридичну особу Гейківську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області припинено шляхом приєднання до Лозуватської сільської ради.

02 квітня 2021 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ФГ «Агропром-Синтез», як орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки № 01, згідно умов якого орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 6,4400 га, кадастровий номер 1221881400:05:001:0206, розташовану на території Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Договір укладено строком на десять років до 31 грудня 2031 року (а.с.56-58).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330750803 від 01 травня 2023 року вбачається, що на підставі вказаного договору державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Копійкою І.А. 05 вересня 2022 року прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, індексний номер № 64755803 від 09 вересня 2022 року (а.с.11-12).

При цьому, згідно зазначеної інформації в реєстрі міститься запис про припинення 05 вересня 2022 року права оренди вказаної земельної ділянки за додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, укладеною власником землі з орендарем ТОВ «СП «Скорпіон» від 15 жовтня 2009 року.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати позивач посилався на те, що відповідач зобов`язання по сплаті орендної плати не виконує, не сплатив орендну плату за 2021-2023 роки, що є підставою для стягнення заборгованості по орендній платі, та, як наслідок, підставою для розірвання договору оренду через неналежне його виконання відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для їх задоволення.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено систематичності несплати орендної плати.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон №161- XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону № 161-XIV передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону № 161-XIV основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Частинами 1, 3 статті 148-1 ЗК України в редакції, чинній на час реєстрації позивачем права власності, визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

За приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 541/386/19 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі №341/245/19 (провадження № 61-215св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Отже, саме на позивача, як нового орендодавця, покладено обов`язок доведення до відповідача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Відповідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оскільки ОСОБА_2 в порядку спадкування набув право власності на спірну земельну ділянку 22 червня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 червня 2023 року, то до нього як до спадкоємця, перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки, в тому числі й право на отримання орендної плати за користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 10 договору оренди землі № 01 від 02 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез» (а.с.35-36), визначено, що за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (з розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі не менше 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 13 730,61 гривень на рік. Розрахунок орендної плати здійснюється готівкою або на банківський рахунок орендодавця за його заявою. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахування коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України на дату її виплати, враховуючи невиплачену орендну плату. Орендар має право на дострокову виплату орендної плати згідно діючого законодавства України.

Пунктом 12 зазначеного договору передбачено, що орендна плата сплачується по договору щорічно не пізніше, як у термін від 31 серпня по 31 грудня кожного року.

Позивач ОСОБА_1 після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув усі права та обов`язки, що належали останньому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і на отримання орендної плати за оренду землі, яку він успадкував.

Позивач як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідачем орендна плата за 2021, 2022, 2023 роки не сплачена.

Як вбачається з довідки про нарахування орендної плати за пай від 02 квітня 2024 року ФГ «Агропром-Синтез» за користування земельною ділянкою у період з вересня 2022 по грудень 2023 року нараховано орендну плату, з урахуванням податків (18% податку на доходи та 1,5% військового збору), за вересень-грудень 2022 року в розмірі 3 684, 48 гривень, за 2023 рік - 11 053, 45 гривень. (а.с.130)

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості по виплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки, обґрунтовано не погодився з зазначеним розрахунком, оскільки умовами договору про оренду землі (п.10), передбачено, що за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі не менше 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 13 730,61 гривень на рік. При цьому, сторони не узгодили обов`язку сплати податкових зборів будь-ким із сторін.

За загальними правилами, визначеними ст. 269 Податкового кодексу України, платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

На підставі зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стяганню сума заборгованість по виплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 01 від 02 квітня 2021 року за 2021-2023 роки в розмірі 41 191, 83 гривень (за 2021 рік 13 730,61 гривень + за 2022 рік 13 730,61 гривень + за 2023 рік 13 730, 61 гривень).

Посилання апелянта ФГ «Агропром-Синтез» в апеляційній скарзі на те, що позивач має право на орендну плату з моменту реєстрації спірного договору, а саме з 09 вересня 2022 року колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Так, з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесеніЗаконом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», якими з тексту статей182,640,657,732,745 ЦК Українивиключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а ізЗакону України про «оренду землі»були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Таким чином, у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01 січня 2013 року спірний договір не міг бути зареєстрований. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі (частини перша та шостастатті 6 Закону України«Про оренду землі»; пункт 1 частини першоїЗакону України від «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Насамперед слід звернути увагу на те, що концепція розмежування дати укладення договору оренди землі і дати набрання ним чинності властива законодавству, яке діяло до 01 січня 2013 року. Однак після описаних вище законодавчих змін слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першоїстатті 19 Закону України«Про оренду землі».

Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.

З моменту ж реєстрації речового права оренди орендар може захищати це право від третіх осіб речово-правовими способами захисту, зокрема вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Наведене узгоджується також з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, про те, що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей638,759і792 ЦК Українита статті 15 Закону 161-XIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22.

Таким чином, з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, в даному випадку 02 квітня 2021 року, та з моменту передачі орендарю земельної ділянки в користування, в даному випаду з 02 квітня 2021 року, що відповідає акту приймання-передачі об`єкту оренди земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки № 01, укладений між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ФГ «Агропром-Синтез», як орендарем, є укладеним 02 квітня 2021 року.

Підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені в п. 36 договору, а саме: дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу розірвання договору оренди землі позивач вказує на систематичне порушення договору оренди щодо сплати орендної плати.

Відповідно статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як на підтвердження сплати позивачу орендної плати за землю за вересень-грудень 2022 року та за 2023 рік у розмірі 11 053,45 гривень, представник відповідача вказував, що орендна плата за вересень-грудень 2022 року в розмірі 3 684,48 гривень та за 2023 рік у розмірі 11 053,45 гривень була направлена позивачу поштою 05 грудня 2023 року, що підтверджується квитанціями АТ «Укрпошта» (а.с.99,100).

Однак, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , сповіщеного працівниками ВПЗ про надходження грошового переказів шляхом СМС повідомлення та в телефонному режимі, від отримання грошових переказів, їх було повернуто за зворотною адресою ФГ «Агропром-Синтез», про що свідчить інформація, надана АТ «Укрпошта» від 18 березня 2024 (а.с.123).

Отже, позивачем не доведена систематична несплата орендної плати, що не є підставою для розірвання договору оренди землі, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі та відповідно повернення земельної ділянки ОСОБА_1 , як новому власнику, не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника позивача, які є ідентичними доводам, викладеним в позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору оренди.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович, та Фермерського господарства «Агропром-Синтез»залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста