Рішення

від 24.10.2024 по справі 943/793/24

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №943/793/24

Провадження №2-о/943/159/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Кос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

за участю представника заявника ОСОБА_2 ,

за участю представника заінтересованої особи Горбонос І.К. (в режимі ВКЗ),

за участю представника заінтересованої особи Мартинюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Буську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління ДМС у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

заявник ОСОБА_1 звернувся в суд з цією заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року). В обґрунтування заяви покликається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження проживав в с. Ланерівка Буського району Львівської області. За життя заявник отримав паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , який ним є втрачений, за обміном паспорта після проголошення незалежності України не звертався. 09.09.2023 року він звернувся до Буського відділу ГУДМС у Львівській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України вперше. Однак, через неможливість відділом встановити особу заявника та його приналежність до громадянства України, йому було надано відмову згідно якої рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 рік або на 13.11.1991 рік. Зазначає, що він постійно проживав на території України та є громадянином України. У 1980 році заявник закінчив Побужанську середню школу, в 1981 році закінчив Львівське ТУ № 53 за спеціальністю токар. З 16.11.1981 року по 22.11.1983 рік проходив строкову військову службу в радянській армії, 20.03.1992 року прийняв присягу на вірність народу України, що підтверджується відміткою у його військову квитку. З 08.02.1984 року по грудень 1997 року працював токарем на Львівському автобусному заводі і проживав в гуртожитку заводу за адресою: АДРЕСА_1 . З серпня 2006 року по серпень 2010 року працював токарем на ТзОВ «Львівський завод ГМПТ». На сьогоднішній день проживає в с. Купче Золочівського району Львівської області. Зважаючи на те, що у інший спосіб заявник не може довести факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 рік та станом на 13.11.1991 рік та відповідно отримати паспорт громадянина України, з метою захисту своїх прав, звернувся з цією заявою, яку просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Горбонос І.К. направила суду письмові пояснення, в яких в задоволені заяви просила відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що заявник протягом майже 30-ти років незалежності держави України не звертався за оформленням і не був документований паспортом громадянина України, відповідно мова в даному випадку не йде про відновлення загубленого чи знищеного документа, а саме про первинне оформлення паспорта громадянина України вперше після досягнення повноліття, що потребує ідентифікації/встановлення його особи та підтвердження належності до громадянства України. Заявник станом на 1991 рік мав 28 років (був повнолітній), разом з тим не надав як доказ до суду належних документальних доказів, які б належним чином посвідчили факт постійного проживання повнолітньої особи на території України. Згідно з обліками Головного управління заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданого 28.11.1980 Буським РВ ВС у Львівській області. Проте, сам документ, що посвідчує особу заявника у ОСОБА_1 відсутній, паспорт громадянина СРСР зі слів втрачений, при тому заявник не повідомляє коли і при яких умовах його втратив, чи звертався невідкладно за відновленням паспортного документу. Трудова діяльність згідно заяви в період з 1984 по 1997 рік токарем на Львівському автобусному заводі не підтверджується жодним доказом, копії трудової книжки заявник до суду не долучив. Натомість реєстрація місця проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджена лише щодо періоду з 1995 по 1997 рік, що не охоплює спірний період 1991 року. Так, згідно з обліками Головного управління ОСОБА_1 був зареєстрований з 21.09.1995 до 21.09.1997 за адресою: АДРЕСА_1 , що не входить в предмет доказування щодо спірного періоду. Інших документів, які б підтверджували проживання заявника на території України чітко станом на 1991 рік, до заяви не долучено. Копію реєстраційного номера облікової картки платника податків заявник не надав. Копії довідок довільної форми від 25.10.2023 №412, 411, від 01.08.2023 №121 містять розбіжності в прізвищі заявника ( ОСОБА_3 ), також не охоплюють спірний період 1991 року. Копія акту про встановлення місця проживання без реєстрації від 01.08.2023 року, жодним належним чином не може об`єктивно посвідчити факт постійного проживання заявника у спірний період 1991 року. Інформація щодо місця народження заявника у свідоцтві про народження та копії заяви про видачу паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року, так і військового квитка містить розбіжності, а саме у свідоцтві зазначено місце народження м. Буськ Буський район Львівська область, а у формі №1 та у військовому квитку с. Ленарівка Буського району Львівської області. Копія атестата та диплома містять інформацію про навчання в 1980 та 1981 роках, що не охоплює спірний період. Крім того, Буським відділом ГУ ДМС у Львівській області були направлені запити відносно заявника для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз даних, що перебувають у власності держави або підприємств, установ. В результаті отриманих відповідей встановлено, що будь-яка додаткова інформація стосовно заявника відсутня. З цих підстав у задоволені заяви просить відмовити.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Коченаш Ю.К. в судовому засіданні заяву підтримали і надали пояснення аналогічні наведеним у заяві. Заявник додатково пояснив, що він працював токарем на Львівському автобусному заводі, у 1991 році він надав свій паспорт зразка СРСР у відділ кадрів для обміну на паспорт громадянина України, у 1997 завод було реорганізовано та з цього часу паспорт було втрачено. Заявником було долучено до матеріалів справи довідку видану ВАТ «Пасавтопаром» № 05/280 від 08.10.2024 року якою підтверджується працевлаштування заявника на Львівському автобусному заводі у спірний період з лютого 1984 року по грудень 1997 року. Також заявнику було присвоєно код платника податків, який і надалі за ним закріплений. Картка платника податків у заявника відсутня оскільки для присвоєння коду платника податків зверталося підприємство на якому він працював. Наявність коду платника податків підтверджується листом Пенсійного фонду України у Львівській області, що наявне у матеріалах справи.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Горбонос І.К. в судовому засіданні просила у задоволенні заяви відмовити через її необґрунтованість. Свої заперечення обґрунтувала тим, що заявником належним чином не підтверджено факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, довідка видана ВАТ «Пасавтопром» не може бути належним доказом працевлаштування заявника у спірний період. Додає, що факт постійного проживання встановлюється прямими доказами довідками про прописку/реєстрацію місця проживання, і непрямими - документами про навчання, проходження військової служби, довідки з медичних установ, документи на підтвердження факту внесення органом внутрішніх справ України напису «громадянин України», архівні довідки, витяги та копії з особових справ із збереженою ксерокопією паспорта та фотографіями, будь-які інші документи із органів державної влади, підприємств, організацій на підтвердження фактів біографії заявника, різними свідоцтвами, довідками та іншими документами. Проте прямих, безспірних та переконливих доказів на підтвердження юридичного факту заявник до суду не надав.

Представник заінтересованої особи Буського відділу ГУДМС у Львівській області Мартинюк О.В., щодо задоволення заяви не заперечив, зазначивши, що заявник дійсно до них звертався 09.09.2023 року із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України вперше, за обліковими даними заявник документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, який ним є втрачений, а тому заявнику було рекомендовано звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання (постійного проживання) на території України станом на 24.08.1991 рік або на 13.11.1991 рік.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що заявник доводиться їй двоюрідним братом, її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Заявник до неї звернувся за допомогою в поновлені загублених документів для подальшого оформлення пенсії. Знає заявника з народження, він проживав зі своєю матір`ю в с. Ланерівка Буського району Львівської області, їхні батьки є рідними братом і сестрою. Заявник в 1980 році закінчив Побужанську школу, в 1981 році закінчив Львівське училище за спеціальністю токар. В 1984 році працював на Львівському автобусному заводі, потім з листопада 1981 року по листопад 1983 року проходив військову службу в радянській армії, та після воєнної служби в 1984 році пішов знову працювати на Львівський автобусний завод де працював до 1997 року, до реорганізації заводу. З 1995 по 1997 році місце проживання заявника було зареєстровано в гуртожитку від Львівського автобусного заводу за адресою: АДРЕСА_1 . З 1998 року по 2010 рік працював на Львівському заводі гідромеханічних передач. На сьогоднішній день заявник проживає в с. Купче Золочівського району Львівської області, за межі України ніколи не виїжджав, станом на 1991 рік постійно проживав на території України, іншого громадянства не має.

Суд, заслухавши доводи учасників судового засідання, свідка ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши зібрані по справі докази вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно постанови Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

З вказаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Судом встановлено, що 09.09.2023 року заявник звернувся до Буського відділу ГУДМС у Львівській області із заявою щодо видачі йому паспорта громадянина України вперше. У заяві зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і все життя проживав на території Буського району, за винятком служби в армії СРСР 1981-1983 року, ніколи не був одружений. В 1980 році в Буському РВВС Львівської області отримав паспорт СРСР зразка 1974 року, який ним є втрачений.

Згідно листа Буського відділу ГУДМС у Львівській області від 21.09.2023 року, вказано про процедуру встановлення належності до громадянства України особою яка за станом на 24.08.1991 року постійно проживала або на 13.11.1991 року проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР та зазначено про відсутність інформації щодо оформлення заявником документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. За обліковими даними заявник документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого 28.11.1980 року Буським РВВС у Львівській області. Для встановлення належності до громадянства України, заявнику було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 рік або на 13.11.1991 рік.

За даними картотеки заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, що було надано Відділом паспортизації ГУ ДМС у Львівській області на запит Буського відділу ГУ ДМС у Львівській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.1980 року Буським РВВС у Львівській області .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого повторно Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.09.2023 року заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Буськ Буського району Львівської області, матір: ОСОБА_6 , актовий запис про народження від 12.04.1963 року № 17, місце державної реєстрації Виконавчий комітет Яблунівської сільської ради Буського району Львівської області.

Атестатом про середню освіту виданого директором Побужанської середньої школи 24.06.1980 року підтверджується, що ОСОБА_1 у 1980 році закінчив курс Побужанської середньої загально-освітньої трудової політехнічної школи в с. Побужани Буського району Львівської області.

В 1981 році заявник закінчив Львівське ТУ № 53 за спеціальністю токар, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 від 10.07.1981 року.

З 16.11.1981 року по 22.11.1983 рік заявник проходив військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 виданим 09.11.1983 року. Згідно даного військового квитка убачається, що 20.03.1992 року заявник прийняв присягу на вірність народу України (сторінка 23, розділ VІІ. Особливі відмітки, штамп Військового комісаріату Галицького району м. Львова). Відповідно до сторінки 23 військового квитка звірено дані військового обліку заявника 23.02.1996 року.

Довідкою, виданою Побужанським старостинським округом 25.10.2023 року підтверджується, що заявник з 1980 року по 1985 рік був зареєстрований за адресою: с. Ланерівка Буського району Львівської області.

Відповідно до запиту виконавчого комітету Буської міської ради до Відділу обліку та моніторингу інформації про місце проживання громадян ГУ ДМС у Львівській області від 01.08.2023 року № 1606 та від 05.10.2023 року № 1914 про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання громадянина України вбачається, що місце проживання заявника в період з 21.09.1995 року по 21.09.1997 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою виданою виконавчим комітетом Буської міської ради від 01.08.2023 року № 121 підтверджується, що заявник проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.07.2024 року вбачається, що відповідно до реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 було присвоєно РНОКПП: НОМЕР_6 , номер облікової картки застрахованої особи: НОМЕР_7 , працював на ВАТ «Львівський завод Гідромеханічних передач» в період з 01.01.1998 року по 31.07.2006 року, на «Львівському заводі ГМПТ» в період з 01.08.2006 року по 17.09.2010 рік.

Довідкою виданою ВАТ «ПАСАВТОПРОМ» № 05/280 від 08.10.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 в серпні 1981 року був прийнятий в цех двоступеневих гідромеханічних передач токарем третього розряду, в листопаді 1981 року звільнений із заводу у зв`язку з призовом до радянської армії, в лютому 1984 року прийнятий в цех двоступеневих гідромеханічних передач токарем третього розряду по грудень 1997 року. Указаною довідкою підтверджується, що заявник безперервно працював на Львівському автобусному заводі в період з 1984 року по 1997 рік.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону.

Згідно із п. 1 - п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у п. 2, - з 13 листопада 1991 року, а у п. 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України (ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 року - 13 листопада 1991 року.

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Встановлено, що 27 березня 2001 року (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) Указом Президента України № 215 затверджено «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», який відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до Розділу 1 п.1 Порядку для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до розділу 2 п. 7 підп. а) Порядку встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до розділу 2 п.8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до розділу 2 п.9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно розділу 2 п.44 Порядку у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України.

Станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року ОСОБА_7 постійно проживав на території України. При цьому відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.

Встановлення цього факту дає заявнику можливість реалізувати своє право для отримання паспорта громадянина України. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту ніж як у судовому.

Для встановлення факту належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути лише заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Відповідно до п. п. 6 п. 35 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 № 302, заявник для оформлення паспорта подає, зокрема, рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).

Відповідно до ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб`єктності.

При цьому, суд вважає що безпідставним є посилання у запереченні заінтересованої особи на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 21 липня 2021 року у справі №740/4027/20, оскільки фактичні обставини, предмет вимог та правове регулювання у цій справі і у справі, яка розглядається, відрізняються.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 740/4027/20 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявниця просила встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, у зв`язку з працевлаштуванням її матері станом на лютий 1991 року палатною санітаркою у неврологічному відділенні Кримської обласної клінічної лікарні, що не може бути беззаперечним доказом проживання заявниці на території України, оскільки станом на 1991 рік вона була повнолітньою. Суд вважав, що не можливо встановити факт постійно проживання заявниці на території України станом на 1991 рік на підставі доказів, які не містять інформації щодо такого проживання саме відносно особи, яка безпосередньо звернулася із заявою про встановлення такого факту.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Виходячи з того, що наявні у справі докази підтверджують, що станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року ОСОБА_1 постійно проживав на території України; відомості залишення заявником території України чи наявності у нього громадянства іншої держави відсутні; належить зробити висновок, що заявником підтверджено факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року. З урахуванням того, що встановлення цього факту дає заявнику можливість реалізувати своє право для отримання паспорта громадянина України, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12; 13; 81; 263- 265; 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління ДМС у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Представник заявника: адвокат Коченаш Юлія Констянтинівна (80500, м. Буськ, вул. Київська, 8/1, Золочівського району Львівської області).

Заінтересована особа: Головне управління ДМС у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37831493).

Представник заінтересованої особи: Горбонос Інна Костянтинівна (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11).

Представник заінтересованої особи: Мартинюк Олександр Васильович (80500, м. Буськ, вул. Петрушевича, 3, Золочівського району Львівської області).

Повний текст рішення складено 31.10.2024 року.

Суддя І. Б. Кос