Рішення

від 21.10.2024 по справі 585/3407/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/3407/24

Номер провадження 2/585/967/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріяшівської громади Роменського району Сумської області, про встановлення факту належності майна, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Андріяшівської громади Роменського району Сумської області і просить: 1. Визнати факт належності нерухомого майна за померлим ОСОБА_2 : 1)на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2593 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0148), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області; 2) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1913 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0133), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області; 3) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7220 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0137), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області. 2. Встановити факт прийняття спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 її матір`ю, ОСОБА_3 : 1) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2593 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0148), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області; 2) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1913 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0133), що розташована на території Андріяшевської сільської ради Роменського району Сумської області; 3) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7220 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0137), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області. 3. Визнати право власності в порядку спадкування нерухомого майна ОСОБА_2 , за її, позивачкою, ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 : - на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2593 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0148), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області; - на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1913 га (кадастровий номер 5924183800:02:003:0133), що розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області. В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), яка проживала в АДРЕСА_1 . Той факт, що ОСОБА_3 була її матір`ю підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції від 08.05.2013 року: в графі «мати» зазначено ОСОБА_3 . Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017167889 від 04 жовтня 2016 року, виданим Ковпаківським районним у м. Сум відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області підтверджується зміна її дівочого прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у зв`язку із шлюбом з ОСОБА_7 від 17 жовтня 1996 року, актовий запис 1328. Після смерті її матері, ОСОБА_3 , вона своєчасно, у визначений законом строк, звернулася до Третьої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 32830007 від 18.12.2012, виданий Третьою Сумською державною нотаріальною конторою (копія додається). Заведено спадкову справу № 53952092, номер у нотаріуса 413/2012. На сьогодні свідоцтво про спадщину ще не отримане. Її мати є спадкоємицею після смерті її батька, ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ), за законом, який діяв на момент його смерті на території України. Факт походження ОСОБА_8 від ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , а також свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_9 з ОСОБА_10 , зареєстрованим ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Волошнівка Роменського району Сумської області (свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 08.11.1973 року), де зазначено про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ). ОСОБА_2 все життя працював у с. Волошнівці Роменського району, за місцем свого проживання. Він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До цього ОСОБА_2 мешкав разом із її матір`ю і з нею в період з вересня 1997 по липень 2002 за адресою: АДРЕСА_2 . Підтвердити факт проживання можуть сусіди, ЦНАП заяви про це не прийняв, посилаючись на воєнний стан, але за запитом суду такий факт може бути підтверджено. За час проживання з ними в м. Суми ОСОБА_2 отримував пенсію за вказаною адресою як громадянин України і інвалід війни. У 2002 році у с. Волошнівці Роменського району оформлялися земельні ділянки - паї, що розподілялися між працівниками колишнього колгоспу. Такі земельні ділянки були наділені і на її діда, ОСОБА_2 , про що свідчить Державний акт на землю від 2002 року на його ім`я, але ні він, ні мама про цей акт не знали. ОСОБА_2 не встигнув за життя отримати оригінал акту на землю, тому що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . В даний час оформити свої спадкові права на вищевказані земельні ділянки неможливо, оскільки ні дід, ні мама не отримали державних актів про право власності на земельні ділянки. Факт, відповідно якому її дід, ОСОБА_2 мав право на пай, доводиться тим, що на момент проголошення України незалежною він проживав на території України. Він мав паспорт громадянина СРСР. Відповідно до вимог ст. З Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Такі особи є громадянами України з 24 серпня 1991 року. У паспорті діда, як громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», що бачила вона особисто, тому що тривалий час вони з дідом проживали однією сім`єю і тому що в його паспорті вона мала аналогічний штамп. Тому, відповідно до положень українського законодавства, її дід мав громадянство України, і відповідно до цього, мав право на володіння, користування, розпорядження нерухомим майном, яким могла бути вказана розпайована земля, отримана ним після багаторічної роботи в колгоспі с. Волошнівка Роменського району Сумської області. ОСОБА_2 не змінював свій паспорт на новий під час проживання в Україні, тому що мав вік за 70 років, цього не вимагало законодавство при наявності печатки про громадянство України. В липні 2002 року, після проживання з нею і її матір`ю однією сім`єю, ОСОБА_2 виїхав до свого сина, ОСОБА_11 , у м. Москву, де через місяць помер від серцевого нападу без надання медичної допомоги. На її думку, якщо б ОСОБА_2 залишився живим, то міг повернутися до них, тому що у 1997 році він вперше виїхав до сина в м. Москву, але вони почали конфліктувати, і ОСОБА_2 повернувся до України. Вдома, у с. Волошнівка, коли він повернувся від сина, у 1997 році, через місяць чи два перебування у сина, у нього від стресу стався інсульт, і вони з мамою забрали його доглядати до себе додому. Прожив він у них з мамою більше п`яти років. А потім знову вирішив погостювати у свого сина. Помер ОСОБА_2 від того, що потребував догляду і медичної допомоги, яких йому своєчасно не надали. Ніякої нерухомості дід в м. Москва не мав і не міг мати, тому що знаходився там лише короткі проміжки часу: у 1997 році - близько двох місяців, у 2002 році - менше місяця. Його доходом була лише пенсія, на яку неможливо придбати не тільки нерухомість, а й повноцінно харчуватися. У зв`язку з наявністю підтверджуючого права на нерухомість документа прошу визнати право власності на земельні ділянки, які зазначені в Державному акті права приватної власності на землю 1-СМ №037404 на ім`я її діда, ОСОБА_2 , але який за життя ці документи отримати не встиг, за її дідом, ОСОБА_2 . Раніше цей факт визнати не представлялося можливим з приводу відсутності інформації про паї. Про наявність паю (спадкових земельних ділянок) її мама, ОСОБА_3 , не знала. Про нерухомість, яка залишилась від діда у спадок, вона дізналася від мешканців с. Волошнівка, не пам`ятаю, від кого, у 2017 році. Саме з того моменту вона почала збирати документи для оформлення спадщини, яку не встигла за життя прийняти її мати. Але це їй заважало зробити як тривала хвороба, так і навчання в аспірантурі. Нею були виготовлені технічні паспорти на земельні ділянки, зроблена оцінка земельних ділянок і відшукані витяги із ДЗК. Коли вона отримала від свого дядьки, ОСОБА_11 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , в ньому було зазначено, що померлий був громадянином РФ, а не України. Вважає таке зазначення помилковим. Так як ОСОБА_2 з 1991 року був громадянином України, і до моменту виїзду в м. Москву він отримував пенсію як український пенсіонер, цей факт не повинен оспорюватися. У зв`язку з цим, він мав право і на землю, як громадянин України. Коли вона запитала у дядька, чому у свідоцтві про смерть зазначене інше громадянство, дядько відповів, що написав так, щоб мати змогу його поховати в Москві. Транспортування до України, де похована її бабуся, дружина ОСОБА_2 , ОСОБА_12 (1926-1996), у с. Волошнівка Роменського району Сумської області, було б неможливо з причин літнього періоду транспортування тіла та тривалої відстані до Роменського району. На її думку, такі пояснення є аргументованими і заслуговують на увагу. Крім того, громадянство РФ, відповідно до діючого на 2002 рік законодавства, не могло бути набутим протягом місяця - рівно стільки дід пробув у Москві перед своєю смертю. Так, громадянство РФ не набувається ні за місяць, ні за два, відповідно до положень федерального закону від 31.05.2002 року № 62-ФЗ, громадянство РФ могло набуватися не менше ніж через рік проживання на її території, і навіть спрощений порядок отримання громадянства передбачав на той момент період від подачі заяви від двох місяців до півроку. А ОСОБА_2 був там лише місяць, він би не встиг цього зробити, навіть якщо б і мав такі наміри. Тому слід визнавати його громадянином України. На день смерті її діда, ОСОБА_2 , діяв Сімейний кодекс Української PCP від 18.07.1963 року № 1540-VI, за положеннями ст. 527, спадкоємцями є діти померлого - тобто її мати, ОСОБА_3 , а місцем відкриття спадщини є місце розташування майна ОСОБА_2 (земельних ділянок), с. Волошнівка Роменського району Сумської області (за ст. 526 ЦК УРСР). Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд керується положеннями статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття (постанова Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 2о-55/2008 (провадження № 61-16298св18). У зв`язку уз цим, відповідно до матеріалів даної судової практики, не звернення спадкоємця за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку після смерті спадкодавця не є підставою для визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді. У зв`язку з цим, просить встановити факт прийняття спадщини її матір`ю, ОСОБА_3 , за її батьком, ОСОБА_2 , так як вона вступила в управління майном померлого, про яке знала. Про наявність земельних ділянок їй ніхто не повідомив, тому просить встановити факт належності на праві власності ОСОБА_3 земельних ділянок на праві спадкування за її батьком, ОСОБА_2 . Із майна померлого ОСОБА_2 . ОСОБА_3 володіла вишитими панно на стіну, іконами і фотоальбомами. Другим спадкоємцем є син ОСОБА_2 , який проживає в м. Москві і не підтримує з ріднею стосунків. Довідкою з нотаріальної контори РФ підтверджується, що він не приймав спадок за своїм батьком, тому що останній не мав майна у РФ. Громадяни ж інших країн не успадковують земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відповідно до положень Земельного кодексу України. У відповідності до законодавства України, громадяни України, тобто її мати, ОСОБА_3 , а потім вона за нею в першій черзі спадкування, можуть наслідувати майно не тільки за громадянами України, а і за іноземцями. Також слід наголосити, що спадкове майно її померлого ОСОБА_2 знаходиться в Україні, там, де проживаю і вона. Положеннями ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово і кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. В порядку спадкування після її матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець першої черги, вона претендує на майно, яке знаходилось у приватній власності ОСОБА_2 , про що свідчить Державний акт на землю, наведений вище. Також у відповідності до ст. 533 ЦК УРСР до спадкоємця, який проживав спільно зі спадкодавцем, переходять речі домашнього вжитку, якщо вони проживали спільно зі спадкодавцем не менше 1 року. Це свідчить про те, що ОСОБА_3 прийняла за своїм батьком після п`ятирічного проживання спільно майно, яке було у його власності. Про факт спільного проживання свідчить довідка про отримання пенсії ОСОБА_2 в м. Суми, в період з 1997 по 2002 рік і за необхідності це можуть підтвердити свідки, їх сусіди, що мешкають по АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 , її дід, проживав разом з її матір`ю та з нею, без прописки, в період від 01.09.1997 року до 30.06.2002 року, за адресою: АДРЕСА_2 . Проживав, тому що потребував догляду і лікування після конфлікту з сином, ОСОБА_11 і перенесеним інсультом. Свідками є її сусіди: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_14 , та інші, що проживають по сусідству з нами тривалий час в багатоквартирному будинку. Факт проживання діда в м. Суми підтверджується довідкою з ІНФОРМАЦІЯ_6 . В довідці № 11/3626 від 04.11.2022 вказується, що ОСОБА_2 , пенсіонер Міноборони, отримував пенсію по інвалідності в Сумському обласному комісаріаті в період з 11.11.1997 по 30.06.2002 р. Якщо б він був громадянином іншої країни на 2002 рік, він би не отримував пенсію як громадян України. Його українське громадянство на 2002 рік також підтверджується Актом на землю, де він вказаний як громадянин України. Підтвердити лікування ОСОБА_2 не в Сумських лікарнях не представляється можливим, тому що документація по хворим зберігається до 5 років. Від діда до її матері, ОСОБА_9 , перейшли такі речі домашнього вжитку: два альбоми з фотокартками, ікони, вишиті панно на стіну. У зв`язку з тим, що відкриття спадщини і сплив шестимісячного строку відбулися під час дії ЦК УРСР від 18.07.1963 року, то для вирішення питань спадкування мають використовуватися саме його положення. Відповідно до положень ст. 549 (дії, що свідчать про прийняття спадщини) ЦК УРСР від 18.07.1963, спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальний конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені вище дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. ОСОБА_3 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після свого батька не подавала, тому що скористувалась правом володіння спадковим майном ОСОБА_2 - речами, які належали її покійному батьку: двома альбомами з фотокартками, іконами Христа і Божої Матері, вишитими панно на стіну. Але до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , входять три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,396 га, що розташовані на території Волошнівської (тепер - Андріяшевської) сільської ради Роменського району Сумської області. Зазначені земельні ділянки належали спадкодавиці на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-СМ №037487, виданого Волошнівською сільською радою 10.05.2002 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №530. Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивачка не може оформити спадкові права на вказані земельні ділянки, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ №037487, виданий Волошнівською сільською радою 10.05.2002 року, тобто після смерті ОСОБА_2 . Тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом з тим, щоб визнати право власності на вказані земельні ділянки за моїм дідом, а потім факт прийняття спадщини моєю матір`ю за її покійним батьком. На підставі цього, просить визнати право на вказане нерухоме майно за нею. Спадковим майном є земельні ділянки за кадастровими номерами: 5924183800:02:003:0137 (площею 0,7220 га), 5924183800:02:003:0148 (площею 4,2593 га), та 5924183800:02:003:0133 (площею 0,1913 га). Земельні ділянки знаходяться на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області. Грошова оцінка даних земельних ділянок становить, відповідно Висновку про вартість земельних ділянок, 106616 грн. На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки не є можливим в зв`язку зі смертю як ОСОБА_2 , так і його доньки, її матері, ОСОБА_3 . Чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або місце розташування його майна, тобто Роменський район Сумської області (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК). Право власності на земельні ділянки набувається в порядку, який існував на час їх виділення в натурі. Її мати, ОСОБА_3 , набула права власності на вказані вище земельні ділянки за своїм батьком, ОСОБА_2 , до 01.01.2004 року, тобто до дати набрання чинності ЦК України. Таким чином, з урахуванням викладеного, а також того, підтверджує належність земельної ділянки її діду, ОСОБА_2 , та в подальшому, шляхом успадкування, її матір`ю, ОСОБА_3 , як спадкоємицею, яка стала після смерті спадкодавцем для неї. У відповідності до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до отриманого листа з Сумської міської Державної нотаріальної контори від 27.11.2021 № 6467/02-14, не вбачається факт прийняття спадщини померлої ОСОБА_3 за її батьком, ОСОБА_2 , тому вона користується своїм законним правом звернення за захистом до суду.

19 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в справі та призначено підготовчий розгляд справи.

19 вересня 2024року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задоволити. Суду пояснила, що її дід по материнській лінії не встиг отримати державний акт на землю і помер. Мати також не знала про наявність цього державного акту. Про наявність державного акту вона дізналася від дядька, який живе у м. москва. Вона довго збирала документи, виготовляла технічну документацію на земельні ділянки, тому звернулася в суд лише тепер. Дід проживав з ними, вона не змогла знайти дані про те, що вони лікували діда. Дід отримував пенсію за адресою АДРЕСА_2 . Нотаріус порадив їй встановити факт належності майна. Щодо вимоги про встановлення факту прийняття спадщини пояснила, що на час відкриття спадщини достатньо було прийняти речі і розпорядитися ними бо це було ще в період до 2004 року. Їй надали відмову в оформленні спадщини у нотаріуса. Їй дядько повідомив що в свідоцтві про смерть помилково вказали що дід громадянин росії. Дід був там не тривалий час і він не міг прийняти громадянство росії протягом того часу, там потрібно було щонайменше пів року.

Представник відповідача Андріяшівської громади Роменського району Сумської області в судове засідання не прибув. 18.10.2024 року до суду надійшла заява в якій Андріяшівська сільська рада клопотала провести розгляд справи згідно закону без їх участі. Як вбачається зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданого Тушінським відділом РАЦС м. москви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. москва, росія, про що складено актовий запис № 7298 (записи в свідоцтві виконано російською мовою) (а.с.16).

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_2 , який мешкає в с. Волошнівка, на підставі рішення 38 сесії 23 скликання Волошнівської сільської ради народних депутатів, від 17.09.2001 року, передано у приватну власність земельну ділянку розташовану на території Волошнівської сільської ради площею 5.173 га. Дану землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №450, 10 травня 2002 року (а.с.15).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 04.12.2012 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 60 років померла ОСОБА_3 (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_8 , від 01.07.1952 року, виданого Волошнівською сільською радою Глинського району, ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась ОСОБА_9 та її батьками в свідоцтві записано ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (а.с.18).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 виданого 08.11.1973 року в с. Волошнівка Роменського району Сумської області вбачається що 08.11.1973 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було укладено шлюб та прізвище дружини після реєстрації « ОСОБА_5 » (а.с.19).

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_10 , виданого 30.05.1984 року, Зарічним відділом ЗАГС м. Суми, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.20).

З свідоцтва про народження, серії НОМЕР_11 , повторно виданого 08.05.2013 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_15 народилась, ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Суми та її батьками в свідоцтві вказано ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с.21).

Відповідно до листа №1 1/3626 від 04.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомляє гр. ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 , пенсіонер Міністерства оборони отримував пенсію по інвалідності в Сумському обласному військовому комісаріаті в період з 11.11.1997 р. по 30.06.2002 р. З 1 липня 2002 року пенсія по інвалідності гр. ОСОБА_2 була припинена по його заяві в зв`язку з убуттям на постійне місце проживання до РФ АДРЕСА_4 . 05 липня 2002 р. за № ФБ 41099 особово-пенсійна справа ОСОБА_2 була надіслана на адресу військового комісара м.Москви (а.с.24).

Згідно листа № 13/9004 від 06.10.2017 року московська міська нотаріальна палата повідомляє представнику за довіреністю ОСОБА_16 , що станом на 04.10.2017 року інформація про відкриття спадкової справи до майна гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в реєстрі спадкових справ відсутня (записи виконано російською мовою) (а.с.25).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00017167889 від 04.10.2016 року наданого Ковпаківським районним у м. Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області вбачається, що 17.10.1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було укладено шлюб та прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_6 » (а.с.26).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0001264212023 від 30.06.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5924183800:02:003:0137 розташована на території Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, має площу 0,7220 га та на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.27-28).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1800117612023 від 18.02.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5924183800:02:003:0148 розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, має площу 4,2593 га та на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.29-30).

Як вбачається з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300005002023 від 06.02.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 5924183800:02:003:0133 розташована на території Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, має площу 0,1913 га та на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.31-32).

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №3283007 від 18.12.2012 року наданого третьою Сумською державною нотаріальною конторою вбачається, що було проведено реєстрацію спадкової справи № 53952092 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.33).

Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки площею 5,173 га розташованої на території Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка відповідно до державного акту на право власності на землю серії 1-СМ №037402 від 10.05.2002 р. належить ОСОБА_2 оціночна вартість об`єкта становить 106616 грн. (а.с.35).

З листа № 6467/02-14 від 27.11.2021 року ОСОБА_1 Сумською міською державною нотаріальною конторою було повідомлено, що у зв`язку з тим, що відкриття спадщини та закінчення шестимісячного строку для її прийняття відбулося під час дії Цивільний кодекс Української PCP від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього, то до питань спадкування мають застосовуватися саме його положення. Так, відповідно до положень ст. 549 (Дії, що свідчать про прийняття спадщини) Цивільного кодексу Української PCP від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 Розділу II Порядку - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67514197 від 27.11.2021 спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на території України не заводилася; з наявних у неї документів не вбачається факт прийняття спадщини померлою ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_2 ; не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку. У зв`язку з відсутністю документів необхідних для вчинення нотаріальних дій та з метою встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що вона маєте право на звернення до суду (а.с.36).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А ч.3 цієї статті передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як зазначено в пункті 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду Ураїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 529 (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За встановлених обставин, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Такий висновок суду склався у зв`язку з тим, що підстави для встановлення факту належності за померлим ОСОБА_2 земельних ділянок позивачем не обгрунтовані. Зокрема позивач вказує що такий факт необхідно встановити у зв`язку з тим, що за життя ОСОБА_2 не отримав державний акт на землю, проте вказана позивачем обставина не відповідає дійсності, оскільки державний акт виданий 10 травня 2022 року, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто вже після видачі державного акту.

Посилання позивача на відповідь нотаріуса, як на підставу вважати, що даний державний акт не підтверджує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, суд не може врахувати як достатню підставу вважати що з даного приводу існує спір, оскільки в інформації нотаріуса вказано що не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку. А з такої інформації можна зробити висновок, що даний державний акт взагалі не було надано нотаріусу, оскільки за умови його надання нотаріусу, у відповіді мало б бути вказано, чому даний правовстановлюючий документ, нотаріус не бере до уваги як підтвердження права власності. В самій же інформації нотаріуса не вказано які саме документи були надані ОСОБА_1 при зверненні до нотаріуса.

Стосовно вимоги позивача щодо встановлення факту прийняття спадщини за померлим ОСОБА_2 матір`ю позивача ОСОБА_3 то даний факт не підтверджується дослідженими доказами, оскільки жодних доказів, що спадкодавцем ОСОБА_3 , в порядку та строки встановлені ст.549 ЦК УРСР (який діяв на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 ), було прийнято спадщину після смерті її батька ОСОБА_2 суду не надано. Тим більше з наданих суду доказів та пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_2 помер в росії, куди виїхав на постійне проживання до свого сина, який також був спадкоємцем першої черги як і ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Щодо доводів позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з тих підстав, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, а саме наявності у неї деяких речей покійного - вишитого панно на стіну, ікон і фотоальбомів, дані доводи суд оцінює критично з вказаних вище підстав, а також враховує що дані речі не становлять суттєвої цінності і при виїзді на інше постійне місце проживання ОСОБА_2 міг просто залишити ці речі свій донці. Крім цього, у справі відсутні і докази того, що дані речі дійсно належали покійному ОСОБА_2 .

Окремо слід відмітити що покійна ОСОБА_3 станом на час смерті не проживала постійно з ОСОБА_2 , так як він виїхав на інше місце проживання, і обрав дане місце проживання як постійне, оскільки припинив отримання пенсії в Україні, подавши відповідну заяву.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна ОСОБА_2 за позивачем в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_3 то дана вимога задоволенню теж не підлягає, оскільки позивачем не було надано суду доказів щодо прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , а отже за позивачем в порядку спадкування не може бути визнано право власності на майно на яке спадкодавець за життя не набув права.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Андріяшівської громади Роменського району Сумської області, про встановлення факту належності майна, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 31 жовтня 2024 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга