Рішення

від 30.10.2024 по справі 522/23596/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/23596/23-Е

Провадження № 2-др/522/147/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Звонецької І.М.

розглянувши розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

08.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

09.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року заяву прийнято до розгляду.

17.10.2024 року від заявника до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

18.10.2024 року від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду заяви.

У судовому засідані призначеному на 25.10.2024 року заявник просив суд відкласти розгляд справи.

25.10.2024 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

29.10.2024 року від заявника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання призначене на 30.10.2024 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Рішенням суду від 02.10.2024 року ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення вирішується питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

З тексту рішення вбачається, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При подані позову позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача наступні судові витрати:

1.40000,00 грн. як компенсацію судових витрат на адвоката;

2.суму судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. До закінчення судових дебатів позивач не надав вказані докази до суду. Крім того, вказані докази не надані до суду і протягом встановленого ст. 141 ЦПК України п`ятиденного строку після ухвалення рішення.

Виходячи з того, що докази надання правової допомоги надані лише разом з заявою про ухвалення додаткового рішення суд 09.10.2024 року суд встановлює, що вказані докази подані з порушенням процесуального строку.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Виходячи з наведеної норми докази про надання правничої допомоги подані разом з заявою про ухвалення додаткового рішення судом не приймаються.

Інших доказів про понесення судових витрат у зв`язку з наданням правничої допомоги матеріали справи не містять, а тому, оскільки судом не встановлено передбачених законом підстав, за наявності яких суд може ухвалити рішення про стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити в стягненні витрат на правову допомогу.

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Договір про надання правової допомоги що долучено позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення датований 10.12.2023 року, а тому у позивача було достатньо часу для надання копії цього договору до матеріалів справи завчасно. Підстав неможливості надати вказаний доказ позивачем не наведено.

Щодо стягнення судового збору суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Тобто, виходячи зі вказаної норми вбачається, що сторона повинна надати розрахунок суми судових витрат і виразити його в грошовому еквіваленті.

Зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір (Постанова КАС ВС від 26.07.2023 № 160/16902/20 (К/9901/24445/21).

Позивач у заяві зазначив наступне:

«Зауважу, що судовий збір сплачувався не тільки за звернення до суду з позовом, а також і за інше (наприклад, за надання доступу до результатів фіксування судових засідань).»

Судом встановлено, що, як вказано заяві про ухвалення додаткового рішення, позивачем сплачено судовий зір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується копією Квитанції ID: 9491-6318-4804-8639 від 10.12.2023 року.

Посилань на понесення інших витрат і відповідних доказів по сплаті судового збору позивачем не наведено, а тому суд позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Керуючисьст. ст.133,141,270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Ухвалити по справі № 522/23596/23-Е за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди додаткове рішення.

Стягнути з Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В іншій частині стягненні судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення складено 31.10.2024 року.

Суддя: А.В. Науменко

30.10.2024