Рішення

від 30.10.2024 по справі 140/8320/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8320/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши позовну заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави до Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області», в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» (надалі ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), 03.07.2006 народження, одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», та зобов`язати ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» вчинити дії щодо нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити її ОСОБА_1 , у сумі 16104,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно з інформацією гуманітарного відділу Прилісненської сільської ради від 03.07.2024 №377/01-13/2-24 ОСОБА_1 закінчила 11-А клас ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» в 2023 році, однак одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку останній, як дитині, позбавленої батьківського піклування, не виплачувалась. Прокурор вказує, що усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом. Також наголошує, що відповідачем не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів ОСОБА_1 , чим порушено вимоги частин сьомої та дев`ятої статті Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та є підставою для заявлення цих позовних вимог. Невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави. Оскільки захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії становить суспільний інтерес, є всі підстави для звернення з цим позовом саме прокурора в інтересах держави з урахуванням приписів статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З урахуванням наведеного, прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).

Представником відповідача ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» подано відзив, у якому останній просить не задовольняти позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури у зв`язку з тим, що прокурор діє не в інтересах держави, а в інтересах громадянина. Також вказує на належного відповідача у даній справі, що є самосійною підставою для відмови у позові. Наголошує на неврахуванні при пред`явленні позову прокурором усіх вимог статей 8, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та не дотриманні порядку, встановленому пунктом 5 статті 13 постанови Кабінету Міністрів від 5.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».

При цьому, відповідач не заперечує права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (а.с.55-56).

Позивачем відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Отже, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Крім того, відповідно до правової позиції, що наведена у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №160/12744/22, зміст оскаржуваних судових рішень засвідчує, що звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, спрямоване на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства та прав третіх осіб: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які, за твердженнями прокурора, мають право на виплату їм одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, однак така допомога їм усупереч закону не виплачується відповідачем.

У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити у повному об`ємі (а.с.63-67).

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Камінь-Каширською окружною прокуратурою з метою виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», задля встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді вивчено стан додержання органами, установами державної влади та місцевого самоврядування вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За результатами опрацювання інформації органів місцевого самоврядування встановлений факт неналежного виконання ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (надалі Закон №2342-IV) щодо нарахування та виплати випускникам навчального закладу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Встановлено, що розпорядженням голови Маневицької районної державної адміністрації від 06.09.2019 №254 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до пункту 1.30 наказу ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» від 12.06.2023 №10-ру «Про випуск учнів 11 класів» ОСОБА_1 випущено 15.06.2023 із вказаного навчального закладу та вручено свідоцтво про повну загальну середню освіту.

Згідно інформації гуманітарного відділу Прилісненської сільської ради від 03.07.2024 №377/01-13/2-24 ОСОБА_1 закінчила 11-А клас ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» в 2023 році. Водночас, одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку ОСОБА_1 не виплачувалась (а.с.13-30).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 3 статті 52 Конституції України, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року №2342-IV(далі - Закон №2342-IV).

Згідно з визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №2342-IV, державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно зі статтею 3 Закону №2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Згідно статті 4 Закону №2342-IV, державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 8 Закону №2342-IV, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Абзацом 16 статті 1 Закону №2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини (прийнята Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів (статті 16 цього Закону).

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (статті 20 Закону).

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина друга статті 9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа негативно впливає на розвиток суспільства і держави в цілому.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України, є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно зі статті 131-1 Основного Закону, в Україні діє прокуратура, яка, серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Зазначена норма Конституції має дві складові та наділяє прокуратуру правом здійснювати представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, водночас, порядок представництва має визначати закон.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У відповідності до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого «інтересів держави», про які зазначено в частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради від 27.02.1991 №789-ХІІ, зазначено, що дитина, внаслідок її розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.

Таким чином, Камінь-Каширською окружною прокуратурою самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави та необхідність їх захисту полягає у наступному.

Невиплата навчальним закладом випускникам з числа дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування виплат, передбачених та гарантованих законодавством України, свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства, в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей.

Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії, а також недопущення таких фактів у майбутньому, беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки навчаючись у закладі загальної середньої освіти, маючи відповідний статус дитини-сироти чи позбавленої батьківського піклування, дитина набуває гарантію у подальшому отримати грошову допомогу з метою підготовки до самостійного життя, соціальної та психологічної адаптації.

Згідно зі статтями 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до статті 25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Не забезпечення уповноваженим органом державними гарантіями дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є фактично невиконанням міжнародних та національних стандартів у галузі захисту прав дітей.

Системним аналізом викладених правових норм, суд дійшов висновку, що невиплата відповідачем одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ОСОБА_1 , завдає шкоду безпосередньо інтересам держави у сфері охорони дитинства.

Відтак, прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у суді шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Окрім цього, повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Однак, ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» вказану грошову допомогу випускнику навчального закладу дитині, яка має статус дитини-сироти, ОСОБА_1 не виплачено.

При цьому, навчальним закладом не враховано, що допомога у розмірі шести прожиткових мінімумів, передбачена частиною сьомою статті 8 Закону №2342-IV виплачується випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від їх працевлаштування та перебування на повному держаному утриманні.

Відтак, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що навчальний заклад, а саме - ОЗЗСО «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» здійснює делеговані чинним законодавством владні управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, виплата якої гарантована державою (постанова Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №140/103/15-а).

Окрім цього, пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту та охорони дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Згідно статті 4 Закону №2342-IV, державні соціальні стандарти для дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 8 Закону №2342-IV, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Частинами сьомою та дев`ятою статті 8 Закону №2342-IV передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» №226 від 05.04.1994, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, а також ті, що перебувають під опікою (піклуванням), при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

У пункті 12 вказаної постанови зазначено, що діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, крім тих, що перебувають під опікою (піклуванням), знаходяться на повному державному утриманні.

Разом з тим, вищезазначеною нормою Закону №2342-IV врегульовано розмір одноразової грошової допомоги всім випускникам навчального закладу, незалежно від їх подальшого працевлаштування або продовження навчання, а також перебування на повному державному утриманні.

Таким чином, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Разом з тим, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Враховуючи наведене, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні та мають право на отримання одноразової грошової допомоги згідно вказаного Закону.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

При цьому, частина сьома статті 8 Закону №2342-1V встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 05.06.2019 у справі №159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020у справі №303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а.

Відповідачем не було вжито жодних заходів з виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги вищенаведеним випускникам у розмірі, встановленому частиною сьомоюстатті 8 Закону №2342-ІV, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка призвела до порушення прав і інтересів ОСОБА_1 , які підлягають відновленню у судовому порядку шляхом визнання вищенаведеної бездіяльності відповідача протиправною.

Відповідачем не доведено належними, достатніми і допустимими доказами правомірність і законність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону №2342-ІV у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, з урахуванням аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які не спростовані відповідачем будь-якими іншими доказами.

Згідно з частиною першоюКАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною другоюстатті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідноз статтею 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини другоїстатті 139 вказаного Кодексупри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, а підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури (44501, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 7, код ЄДРПОУ 02909915) в інтересах держави до Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» (44614, Волинська область, Камінь-Каширський район, село Прилісне, вулиця Сойне будинок 1-А, код ЄДРПОУ 25085948) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов`язати Опорний заклад загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у сумі 16 104,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк